Рішення

від 18.04.2013 по справі 922/875/13-г

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" квітня 2013 р.Справа № 922/875/13-г

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Аріт К.В.

при секретарі судового засідання Михайлюк В.Ю.

розглянувши справу

за позовом Публічного акціонерного товариства "Крюківський вагонобудівний завод", м.Кременчук до Приватного підприємства "Акік-Схід ЕК", м.Харків про стягнення 8568,00 гривень за участю представників:

позивача - Андрієнко Т.В. (довіреність №49юр-64 від 13 квітня 2012 року)

відповідача - не з'явився

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Публічне акціонерне товариство "Крюківський вагонобудівний завод", звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою про стягнення з Приватного підприємства "Акік-Схід ЕК" (Відповідача) суми заборгованості у розмірі 8568,00 гривень, у тому числі, 8160,00 гривень суми попередньої оплати та 408,00 гривень штрафу в розмірі 5%. Заявлену вимогу обґрунтовує неналежним виконанням Відповідачем умов договору поставки №2912/010185/з, укладеного між сторонами 03 квітня 2012 року. Крім того, Позивач просив суд стягнути з Відповідача 1720,50 гривень судового збору.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 21 лютого 2013 року було прийнято вищевказану позовну заяву до розгляду. Провадження у справі порушено та призначено до розгляду у відкритому судовому засіданні на 14 березня 2013 року.

21 березня 2013 року представник Позивача надав через канцелярію суду супровідним листом (вх.№10592) витребувані судом документи, на підтвердження заявлених позовних вимог. Судом було досліджено надані документи та долучено до матеріалів справи.

Також, 21 березня 2013 року представник Позивача надав через канцелярію суду супровідним листом (вх.№10511) довідку про поточні рахунки та правове обґрунтування заявлених позовних вимог. Судом було досліджено надані документи та долучено до матеріалів справи.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 21 березня 2013 року було відкладено розгляд справи на 18 квітня 2013 року, у зв'язку з неявкою Відповідача.

До канцелярії господарського суду Харківської області 04 квітня 2013 року повернулась ухвала про відкладення розгляду справи від 21 березня 2013 року, з відміткою пошти про сплив терміну зберігання, яка була направлена на юридичну адресу Відповідача.

Представник Позивача у відкритому судовому засіданні 18 квітня 2013 року підтримав заявлені позовні вимоги та просив суд задовольнити їх у повному обсязі.

Відповідач у відкрите судове засідання 18 квітня 2013 року свого представника не направив, відзив на позовну заяву та витребувані судом документи не надав. Про причини неявки суд не повідомив. Про час та місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином.

Вищий господарський суд України у п.4 Інформаційного листа № 01-8/1228 від 02 червня 2006 року "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році" зазначив про те, що до повноважень господарських судів не віднесено встановлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками "у зв'язку з закінченням терміну зберігання", "адресат вибув", "адресат відсутній" і тому подібне, з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення відповідним судом певних процесуальних дій.

Відповідно до п.3.6 Роз'яснення президії Вищого арбітражного суду України №02-5/289 від 18 вересня 1997 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України", особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві.

Беручи до уваги, що відповідно до ст.33 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доказування і подання доказів покладено на сторони, а також те, що ухвалою господарського суду Харківської області про порушення провадження у справі від 21 лютого 2013 року Відповідача було повідомлено про розгляд даної справи, про що свідчить поштове повідомлення, суд в порядку ст.75 Господарського процесуального кодексу України розглядає справу за наявними в ній матеріалами без участі представника Відповідача.

Суд, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані учасниками судового процесу докази, заслухавши пояснення представника Позивача, встановив наступне.

03 квітня 2012 року між Публічним акціонерним товариством "Крюківський вагонобудівний завод" (Позивачем) та Приватним підприємством "Акік-Схід ЕК" (Відповідачем) було укладено договір поставки №2912/010185/з. Даний договір було підписано повноважними представниками з обох сторін та скріплено печатками.

Відповідно до умов вказаного договору, постачальник (Відповідач) зобов'язувався поставити у власність покупця (Позивача), а покупець зобов'язувався прийняти та оплатити радіоелектронні компоненти (продукцію), згідно специфікаціям, які є невід'ємною частиною цього договору.

Покупець зобов'язався зробити 100%-у передоплату на протязі 10 банківських днів після підписання даного договору і специфікації (п.2.2 договору).

Як вбачається з матеріалів справи, сторонами 03 квітня 2013 року було складено та підписано специфікацію №1 (а.с.14), згідно з якою поставка продукції за спірним договором повинна була бути здійснена протягом 60-ти робочих днів з дати зарахування передоплати на розрахунковий рахунок постачальника. Загальна вартість продукції склала 8160,00 гривень.

Позивач, на виконання умов договору та специфікації, сплатив 100% передоплати у розмірі 8160,00 гривень за відповідну продукцію. Даний факт підтверджується платіжним дорученням №29/31803 від 15 травня 2012 року (а.с.15).

Отже строк виконання зобов'язання Відповідача щодо поставки сплаченої Позивачем продукції настав 07 серпня 2012 року. Відповідач, в свою чергу, у період, передбачений умовами договору, своєчасну поставку продукції не здійснив, 8160,00 гривень передоплати Позивачу не повернув.

З метою досудового врегулювання спору, Позивач направив на адресу Відповідача претензію №1-59юр (а.с.16-17) від 19 жовтня 2012 року про повернення 100% передоплати та сплату 5% штрафу у розмірі 408,00 гривень за неналежне виконання договірних зобов'язань, але відповіді не отримав. Факт направлення відповідної претензії на адресу Відповідача підтверджується поштовими чеками та описами вкладення (а.с.19-22).

Суд, проаналізувавши обставини, вказані у позовній заяві, дійшов висновку про те, що Позивач виконав свої зобов'язання за спірним договором належним чином та у повному обсязі. Проте, Відповідач, в свою чергу, зобов'язання за спірним договором не виконав, у зв'язку з чим утворилась заборгованість перед Позивачем у розмірі 8160,00 гривень, яка до цього часу залишається непогашеною.

Відповідно до ч.1 ст.43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Стаття 129 Конституції України встановлює, що судді при здійсненні правосуддя незалежні і підкоряються лише закону. Змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості - є однією із основних засад судочинства.

Отже, надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд дійшов висновку про повне задоволення позову, виходячи з наступного.

Згідно із ч.1 ст.179 Господарського кодексу України, майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями.

Відповідно до частини 1 статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином, відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До того ж, частина 2 статті 193 Господарського кодексу України встановлює те, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст.599 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст.629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

В розумінні статті 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення (ч.2 цієї статті).

Враховуючи викладене, та те, що на момент прийняття рішення по справі у матеріалах справи відсутні будь-які докази погашення Відповідачем заборгованості в добровільному порядку, суд вважає заявлену вимогу Позивача щодо стягнення з Відповідача суми боргу у розмірі 8160,00 гривень нормативно та документально обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Щодо заявленої вимоги Позивача про стягнення з Відповідача 408,00 гривень штрафу, суд зазначає наступне.

Згідно із ст.548 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. Виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком (ст.546 ЦКУ).

Відповідно до п.5.2. спірного договору, у разі порушення терміну поставки продукції, постачальник сплачує покупцеві штраф у розмірі 5% від суми не поставленої (недопоставленої, несвоєчасно поставленої) продукції.

З урахуванням викладеного, суд, перевіривши розрахунок штрафу, нарахованого Позивачем, дійшов висновку про те, що відповідний розрахунок є вірним, та відповідає нормам чинного законодавства, а тому підлягає стягненню з Відповідача у повному обсязі.

Суд, вирішуючи питання розподілу судових витрат, встановивши сторону, з вини якої справу було доведено до суду, керується ст.ст.44, 49 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до яких судовий збір покладається на Відповідача.

На підставі вищевикладеного та ст.129 Конституції України, ст.ст.530, 599, 612, 629 Цивільного кодексу України, ст.ст.179, 193 Господарського кодексу України, та керуючись ст.ст.1, 12, 33, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Приватного підприємства "Акік-Схід ЕК" (61002, м.Харків, вул.Плеханівська, д.92-А, код ЄДРПОУ 31557040, р/р №260067203328 в Харківській філії ПАТ "КредитПромБанк", МФО 350727) на користь Публічного акціонерного товариства "Крюківський вагонобудівний завод" (39621, м.Кременчук, вул.І.Приходька, 139, код ЄДРПОУ 05763814, р/р №26001000019787 у Полтавському відділенні "Райффайзен Банк Аваль", МФО 331605) 8160,00 гривень заборгованості, 408,00 гривень штрафу та 1720,50 гривень судового збору.

Видати відповідний наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 23 квітня 2013 року.

Суддя Аріт К.В.

Справа №922/875/13-г