Ухвала

від 02.04.2013 по справі 2а-13067/12/2070

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 квітня 2013 р.Справа № 2а-13067/12/2070 Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Мельнікової Л.В.

суддів - Подобайло З.Г., Григорова А.М.

за участю секретаря судового засідання - Співак О.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Харківської об`єднаної державної податкової інспекції Харківської області Державної податкової служби на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 26 грудня 2012 року по справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Агрокомплекс Юпітер» до Харківської об`єднаної державної податкової інспекції Харківської області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень, -

В с т а н о в и л а:

У листопаді 2012 року позивач, товариство з обмеженою відповідальністю «Агрокомплекс «Юпітер» (далі по тексту ТОВ «Агрокомплекс Юпітер») звернувся до суду з адміністративним позовом про скасування податкових повідомлень-рішень відповідача - Харківської об`єднаної державної податкової інспекції Харківської області Державної податкової служби (далі - Харківської ОДПІ):

- №0000340225 від 04.07.2012 року про збільшення ТОВ «Агрокомплекс Юпітер» податку на прибуток на суму в розмірі 697 511,00 грн. та нарахування штрафних санкцій у розмірі 36 412,25 грн.;

- №0000350225 від 04.07.2012 року про зменшення ТОВ «Агрокомплекс Юпітер» розміру від'ємного значення податку на додану вартість у розмірі 280 550,00 грн.;

- №0000360225 від 04.07.2012 року про збільшення ТОВ «Агрокомплекс Юпітер» податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 230 519,00 грн. та нарахування штрафних санкцій у розмірі 57 629,75 грн.,

- №0000510225 від 05.09.2012 року зменшення ТОВ «Агрокомплекс Юпітер» розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 85 330,00 грн.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 26 грудня 2012 року позовні вимоги ТОВ «Агрокомплекс Юпітер» задоволені в повному обсязі.

Не погоджуючись з судовим рішенням, в апеляційній скарзі Харківська ОДПІ, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати оскаржувану постанову з прийняттям нового судового рішення про відмову в задоволені позовних вимог підприємства у повному обсязі.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги щодо дотримання правильності застосування судом норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів, враховуючи межі апеляційної скарги, дійшла висновку, що апеляційна скарга відповідно до положень ст. 200 КАС України задоволенню не підлягає, з наступних підстав.

Судом встановлено, що фахівцями Харківської ОДПІ проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Агрокомплекс Юпітер» (код ЄДРПОУ 33368967) з питань правильності обчислення та нарахування податку на додану вартість та податку на прибуток по операціям з ТОВ «Торгсервіс» (код ЄДРПОУ 32903590) за грудень 2011 року, ТОВ «Максан» (код ЄДРПОУ 23270601) за березень 2010 року за результатами якої складено акт перевірки №836/220/33368967 від 18.06.2012 року (т. 1 а.с. 9-25).

Згідно з висновками зазначеного акта перевірки податковим органом встановлено порушення:

- ст. 4, п.5.1 ст. 5, п.п.5.2.1, п.п.5.3.9 п.5.3 ст. 5 Закону України від 22.05.1997 року №283/97-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» (зі змінами та доповненнями), п.п.138.1.1 п.138.1, п.138.2 ст. 138, п.п.139.1.9 п.139.1 ст. 139 ПК України, що призвело до заниження суми податку на прибуток по операціях з ТОВ «Торгсервіс» та ТОВ «Максан» на загальну суму 697 511,00 грн., у тому числі за 1 квартал 2010 року - занижено на 145 649,00 грн., за 4 квартал 2012 року - занижено на 551 862,00 грн.;

- п.п.7.2.1 п.7.2, п.п.7.4.1, п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» (із змінами та доповненнями), п.198.1, п.198.3, п.198.6 ст. 198, п.201.1 ст. 201 ПК України, що призвело до заниження суми податку на додану вартість по операціях з ТОВ «Торгсервіс» та ТОВ «Максан» на загальну суму 596 399,00 грн., в тому числі за березень 2010 року - занижено на 16 519,00 грн., за грудень 2012 року - занижено на 479 880,00 грн.

Вказані висновки про порушення TOB «Агрокомплекс Юпітер» вимог податкового законодавства податковий орган обґрунтовує тим, що в ході перевірки документально не підтверджено реальність здійснення господарських відносин із TOB «Торгсервіс» (32903590), TOB «Максан» (23270601), не підтверджено зв'язок понесених на користь вказаних суб'єктів господарювання витрат з господарською діяльністю позивача. З цих підстав зроблено висновки про те, що позивач безпідставно відніс до складу валових витрат суми витрат по взаємовідносинам з зазначеними контрагентами, а до складу податкового кредиту, суми податку на додану вартість (далі - ПДВ), в ціні оплати товарно-матеріальних цінностей, оскільки такі витрати понесені підприємством не в межах власної господарської діяльності та не підтверджені документами первинного обліку.

В основу зазначених висновків акту перевірки від 18.06.2012 року № 836/220/33368967 податковим органом покладено податкову інформацію, закріплену в актах перевірок контрагентів підприємства-позивача, а саме:

- акт від 22.02.2012 року № 104/23-3/32903590, складений ДПІ у Києво-Святошинському районі Київської області ДПС, про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Торгсервіс» (код ЄДРПОУ 32903590) з питань взаємовідносин з платниками податків за грудень 2011 року;

- акти невиїзних документальних перевірок від 08.02.2011 року № 86/23-118/23270601 та від 28.02.2011 року № 156/23-118/23270601 ТОВ «Максан», складених ДПІ у Шевченківському районі

Відповідно до змісту наведених актів перевірки відповідачем встановлено, що у зазначених контрагентів позивача відсутні трудові ресурси, складські приміщення, виробничі потужності для здійснення будь-якого виду діяльності, вбачається проведення транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій надання податкової вигоди переважно з контрагентами, які не виконують свої податкові зобов'язання, зокрема, у випадках, коли операції здійснюються через посередників з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту, не мають реального товарного характеру. Наслідком діяльності контрагентів позивача є виключно чи переважно формування податкових зобов'язань та податкового кредиту на адресу контрагентів.

На підставі вищевказаного акту перевірки податковим органом винесено оскаржувані податкові повідомлення - рішення: №0000340225 від 04.07.2012 року, №0000350225 від 04.07.2012 року, №0000510225 від 05.09.2012 року. (т. 1 а.с. 26-29).

Позивач не погодившись з рішенням податкового органу скористався правом адміністративного оскарження в порядку норм ст. 56 ПК України та звернувся зі скаргою до Харківської об'єднаної Державної податкової інспекції Харківської області Державної податкової служби (№21 від 17.07.2012 року) (т. 1 а.с. 147-150).

Рішенням голови Харківської об'єднаної Державної податкової інспекції Харківської області Державної податкової служби, скаргу позивача було залишено без задоволення, відповідно рішення-повідомлення без змін (т. 1 а.с. 151-156).

Погоджуючись з висновком суду першої інстанції щодо обґрунтованості позовних вимог ТОВ «Агрокомплекс Юпітер», колегія суддів зазначає наступне.

Виходячи з положень ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» формування податкового кредиту залежить від документального підтвердження нарахування (сплати) податку. Внаслідок застосування зазначених правил, платник податку повинен визначити дату виникнення права на включення відповідних сум податку до податкового кредиту, та відповідно - суму податку, яку він має право включити до складу податкового кредиту.

Відповідно до п.1.7 ст.1 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит - це сума, на яку платник податків має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Положеннями п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Підпунктом 7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» встановлено, що податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Відповідно до п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 вказаного Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів, не підтверджені податковими накладними або митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Згідно п.п.7.5.1. п.7.5. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається: дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Згідно п.п. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

Відповідно до п. 5.1 ст. 5 вказаного Закону - валові витрати виробництва та обігу це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Виходячи зі змістового аналізу наведеної норми, основною умовою для віднесення до складу валових витрат є подальше використання таких товарів у власній господарській діяльності.

Згідно ст. 3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю розуміється діяльність об'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення чи реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом.

Підпунктом 5.3.9 пункту 5.3 статті 3 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» встановлено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Згідно із підпунктом 11.2.1 пункту 11.2 статті 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», датою збільшення валового доходу вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), що підлягають продажу, у разі продажу товарів (робіт, послуг) за готівку - дата її оприбуткування в касі платника податку, а за відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного надання результатів робіт (послуг) платником податку.

З 1 січня 2011 року набрав чинності Податковий кодекс України (подалі ПК України), відповідно до п. 198.1 ст. 198 якого право на віднесення сум податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких актив як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, надані президентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачанні яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно п. 198.2 ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Датою виникнення права замовника на віднесення сум до податкового кредиту з договорів (контрактів), визначених довгостроковими відповідно до пункту 187.9 статті 187 цього кодексу, є дата фактичного отримання замовником результатів робіт (оформлених актами виконаних робіт) за такими договорами (контрактами).

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітної періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) і послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду (п. 198.3 ст. 198 ПК України).

Згідно п. 138.1 ПК України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із:

- витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, 138.11 статті 138;

- інших витрат, визначених згідно з пунктами 138.5 статті, 138.10 - 138.12 статті 138, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 статті 138 та у статті 139 Кодексу.

Пунктом 138.2 ПК України встановлено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визначаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II Кодексу.

Згідно із п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Тобто необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Відповідно до п. 44.1 ст. 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Положеннями ст. 1 Закону України від 16.07.1999 року N 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Таким чином, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Вирішуючи спір, суд виходив з того, що позивач - ТОВ «Агрокомплекс Юпітер» має документи, які підтверджують факт здійснення господарських операцій з ТОВ «Торгсервіс» та ТОВ «Максан».

Судом встановлено, що між ТОВ «Агрокомплекс Юпітер» (Покупець) та ТОВ «Торгсервіс» (Продавець) було укладено договір поставки №01/08 від 01.08.2011 року (т. 1 а.с. 30).

Доказами виконання вимог договору від 01.08.2011 року підтверджується залученими до матеріалів справи документами первинного обліку: видатковими накладним (т. 1 а.с. 31, 33, 35, 37, 39); податковими накладними (т. 1 а.с. 32, 34, 36, 38, 40); актом звірки взаєморозрахунків (т. 1 а.с. 41).

За матеріалами справи, судом встановлено, що між позивачем (Покупець) та ТОВ ЛВП «Максан» (Продавець) укладено договір поставки №10/04-09 від 10.04.2009 року (т. 1 а.с. 42-44).

За умовами вищевказаного договору Продавець зобов'язується поставити і передати у власність Покупця товар, а Покупець зобов'язується прийняти товар і сплати за нього на умовах договору, кількість на асортимент товару вказано в накладних, які є невід'ємною частиною даного правочину (т. 1 а.с. 46, 48).

Факт виконання позивачем зобов'язань по вищезазначеним договорам підтверджується виписаними ТОВ ЛВП «Максан» на ім'я Позивача податкові накладні (т. 1 а.с. 47, 49); актом звірки взаєморозрахунків (т. 1 а.с. 50).

Крім того, 02.01.2011 року між ТОВ «Теплі моря», як перевізником, та ТОВ «Агрокомплекс Юпітер», як вантажовідправником було укладено договір №2/01/11 на перевезення вантажу автомобільним транспортом (т. 1 а.с. 71-76), складено акти здачі - прийняття робіт №ОУ-000008 від 30.12.2012 року, №ОУ-0000006 від 31.03.2010 року, що підтверджує реальне надання послуг по перевезенню товару (т. 1 а.с. 82).

Переміщення товару по ланцюгу від Продавця до Покупця підтверджується складанням товарно - транспортних накладних (т. 1 а.с. 77-81, 84-85).

За надані послуги Позивачем було перераховано кошти на рахунок ТОВ «Теплі моря», що підтверджується випискою з банку (т. 1 а.с. 83, ).

Оплата за надані послуги по договорам поставки укладеними між Позивачем та його контрагентами ТОВ ЛВП «Максан», ТОВ «Торгсервіс» здійснювалась в повному обсязі з поточного рахунку ТОВ «Агрокомплекс Юпітер», що підтверджується залученими до матеріалів справи виписками з банку (т. 1 а.с. 94-111).

Отриманий товар у своїх контрагентів Позивач зберігав на складі орендованому згідно договору оренди від 01.11.2011 року, за адресою: м. Мерефа, вул. Шевченко, 25 (т.1 а.с. 218-220).

Наведене на думку колегії суддів є свідченням реальності здійснення господарських операцій між позивачем та ТОВ ЛВП "Максан", ТОВ "Торгсервіс", що обґрунтовано підтверджується первинними документами, що долучені до матеріалів справи.

Із матеріалів справи вбачається, що на підтвердження своїх доводів щодо неправомірності формування податкового кредиту та об'єкту оподаткування позивача податковим органом не констатовано порушень законодавства, що стосуються обставин виконання договірних відносин.

При цьому, колегія суддів зазначає, що чинне податкове законодавство не ставить в залежність право позивача на формування податкового кредиту від податкового обліку (стану) інших осіб і фактичної сплати контрагентом податку до бюджету. Питання податкового кредиту поширюється тільки на окремо взятого платника податків і не ставить цей факт у залежність від розрахунку з бюджетом третіх осіб.

Колегія суддів зазначає, що податковий орган не встановив порушень позивача щодо відображення в податкових деклараціях сум податкових зобов'язань, а недотримання контрагентами позивача податкового законодавства не є підставою для висновку про порушення саме позивачем вимог ст. 138 ст. 198, ст. 200, ст. 201 ПК України.

На думку колегії суддів, надання податковому органу належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковий орган не встановив та не довів, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом. Таких доказів на виконання приписів ч. 2 ст. 71 КАС України судам першої та апеляційної інстанції податковим органом не надано.

Виходячи з наведеного, колегія суддів не вбачає підстав, передбачених ст.ст. 201, 202 КАС України для зміни чи скасування судового рішення та приходить до висновку про необхідність залишення апеляційної скарги без задоволення, а оскаржуваного судового рішення - без змін.

Інші доводи апеляційної скарги висновки колегії суддів не спростовують.

В порядку, визначеному ч. 1 ст. 41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

На підставі наведеного та керуючись ч. 1 ст. 41, ст.ст. 185, 195, 197, 198 ч. 1 п. 1, 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Харківської об`єднаної державної податкової інспекції Харківської області Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 26 грудня 2012 року по справі № 2а-13067/12/2070 залишити без змін.

Ухвала Харківського апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя - (підпис) Л.В. Мельнікова

Судді (підпис) З.Г. Подобайло

(підпис) А.М. Григоров

Повний текст ухвали виготовлено та підписано 08 квітня 2013 року.

Згідно з оригіналом Л.В. Мельнікова