Рішення

від 23.04.2013 по справі 917/347/13-г

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м.Полтава, вул.Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.04.2013 Справа № 917/347/13-г

м. Полтава

за позовом Приватного акціонерного товариства Виробничо-торговельної фірми "МТН-Полтава", 36014, м. Полтава, вул. Жовтнева, 37, к.10

до Приватного підприємства "Марк", юридична адреса: 36000, м. Полтава, вул. Героїв Сталінграду, 10, корп.1, кв.282; фактична адреса: 36000, м. Полтава, вул. Чорновола, 2Б, кв.23

про стягнення 33 609,32 грн.,

Суддя Пушко І.І.

Представники:

Від позивача: Ївженко Р.О., довіреність від 20.02.2013 року № 5.

Від відповідача: не з'явився.

Суть справи : Розглядається позовна заява про стягнення з відповідача заборгованості в розмірі 33609,32 грн. за договором № 30 від 08.08.2009 року, з яких: 21000,00 грн. - основна заборгованість; 8543,26 грн. - пеня, 1648,36 грн. - три відсотки річних; 2417,70 грн. - інфляційні витрати.

Позивачем позов підтримується в повному обсязі з урахуванням уточнених розрахунків ціни позову, а саме за новим розрахунком позивач просить стягнути 21000,00 грн. боргу; 1665,90 грн. пені за період з 12.07.2010 року по 12.01.2011 року; 1644,90 грн. річних за період з 12.07.2010 року по 19.02.2013 року; 2417,70 грн. інфляційних витрат з липня 2010 року по січень 2013 року.

Відповідач в судове засідання не з'явився. Ухвали, які направлялись йому рекомендованим листом за юридичною адресою та адресою для листування були повернуті органом зв'язку з відміткою "за закінченням терміну зберігання".

Як свідчить Витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, станом на 18.03.2013 року місцезнаходженням відповідача є: 36000, м. Полтава, вул. Героїв Сталінграду, 10, корп.1, кв.282, відомості про внесення змін щодо місцезнаходження відповідача у державний реєстр не вносились.

Згідно ч. 1 ст. 18 ЗУ "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців" якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Судом береться до уваги, що відповідно до роз'яснень ВГСУ ( п. 11 інформаційного листа № 01-8/123 від 15.03.2007 року), до повноважень господарського суду не віднесено з'ясування фактичного місцезнаходження юридичної особи або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій, тому відповідні процесуальну документи надсилаються господарським судом згідно поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

В зв'язку з наведеним суд вважає, що відповідач належним чином повідомлений про час та місце проведення судового засідання, необхідних для вирішення спору доказів наявних в матеріалах справи достатньо, а його неявка не перешкоджає розгляду спору по суті, тому суд визнав за можливе відповідно до ст. 75 ГПК України розглянути справу за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив:

Між сторонами по справі 08.08.2009 року укладено договір купівлі -продажу № 30 (далі - Договір), за умовами якого продавець (позивач) зобов'язався передати у власність, а покупець (відповідач) прийняти та оплатити компонент автомобільного палива (КАП), компонент палива дизельного (КПД) дизельне паливо (товар), згідно виставленого рахунку.

За п. 2 Договору кількість товару визначається згідно заявок покупця, а підставою для розрахунків є видаткова накладна.

Як свідчать наявні в матеріалах справи копії товарно-транспортних накладних та довіреностей на отримання цінностей на виконання договору позивач передав, а відповідач прийняв товар на загальну суму 1643262,96 грн. Будь-яких претензій з боку відповідача щодо якості чи кількості отриманого товару матеріали справи не містять.

Розрахунки за товар проводяться у безготівковій формі згідно виставлених рахунків, відстрочка платежу за Договором - 3 дні (п. 3 Договору).

Позивач посилається, що станом на момент звернення до суду відповідач не здійснив повної оплати за товар. Як свідчить надана позивачем довідка з банку № 91122-22/5 від 11.01.2013 року відповідач сплатив на рахунок позивача, що визначений сторонами у договорі, кошти в розмірі 1622262,96 грн.

Неоплаченим залишився товар, переданий відповідачу у власність на суму 21000,00 грн. згідно товарно-транспортної накладної на відпуск нафтопродуктів (нафти) № 424 від 08.07.2010 року на підставі довіреності № 33 від 08.07.2013 року.

Таким чином, згідно п. 3. Договору товар переданий за накладною від 08.07.2010 року повинен бути оплаченим не пізніше ніж 11.07.2010 року.

Виходячи зі ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з п. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Оскільки розрахунок за товар відповідачем був здійснений не повністю, позивач 08.08.2012 року надіслав відповідачу претензію № 165 з вимогою погасити існуючу заборгованість на протязі семи днів з дня її отримання. Згідно повідомлення про вручення поштового відправлення претензію відповідач отримав 13.08.2012 року, однак належним чином на неї не відреагував - борг сплачений не був.

Відповідно до ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах зазвичай ставляться.

Згідно з ч.ч. 2, 3 ст. 193 ГК України кожна сторона має вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до п. 5 ст. 16 ЦК України одним із засобів захисту цивільних прав є примусове виконання обов'язку в натурі, яке в даному випадку полягає у виконанні відповідачем договірних зобов'язань з оплати отриманого товару.

Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 629 ЦК України договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно положень ст. 4-3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. За ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Таким чином, матеріалами справи підтверджено, що позивач передав відповідачу у власність товар, а відповідач не виконав належним чином своїх зобов'язань за Договором, а саме не сплатив у повному обсязі вартість отриманого товару, тому позовні вимоги про стягнення основного боргу, задовольняються судом повністю.

За ст. 611 ЦК України в разі порушення зобов'язання настаються правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Ст. 612 ЦК України встановлює, що боржник вважається таким, що прострочив виконання зобов'язання, якщо він не почав його виконувати або не виконав його у строк, встановлений договором.

Пунктом 6 Договору сторони передбачили, що за прострочку оплати отриманого товару покупець сплачує продавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, на день відвантаження товару за кожен день прострочки платежу.

Позивачем заявлено до стягнення 8543,26 грн. пені за період з 10.07.2010 року по 10.08.2010 року, а в уточненому розрахунку позивач просить стягнути 1665,90 грн. за період з 12.07.2010 року по 12.01.2011 року.

Вирішуючи позов в цій частині вимог суд враховує наступне. Відповідно до п. 6 ст. 231 Господарського кодексу України, Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

За статтею 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

За п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Суд задовольняє 1665,90 грн. пені за період з 12.07.2010 року по 12.01.2011 року (184 дні прострочки), оскільки такий розмір відповідає вимогам п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", в іншій частині вимог про стягнення пені у позові відмовляється.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (ст. 625 Цивільного кодексу України).

Позивачем заявлено до стягнення 2417,70 грн. збитків від інфляційних процесів з липня 2010 року по січень 2013 року, та 3% річних від суми боргу в розмірі 1644,90 грн. за період з 12.07.2010 року по 19.02.2013 року.

Приймаючи до уваги, що судом встановлено прострочення відповідачем грошового зобов'язання, вимоги позивача про стягнення інфляційних нарахувань, 3 % відсотків річних суд визнає правомірними та такими, що підлягають задоволенню, оскільки період та розмір їх нарахування є вірним.

Таким чином, позивачем доведено обґрунтованість позовних вимог про стягнення заборгованості за Договором, відповідач будь-яких заперечень стосовно заявленої до стягнення суми не надав. За таких обставин, позов задовольняється частково: з відповідача підлягає до стягнення 26728,50 грн., з яких: 21000,00 грн. - основний борг; 1665,90 грн. - пеня; 1644,90 грн. - 3% річних, 2417,70 - інфляційні витрати.

Судові витрати покладаються відповідно до ст. 44, частини 5 ст. 49 ГПК України, на обидві сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного підприємства "Марк", юридична адреса: 36000, м. Полтава, вул. Героїв Сталінграду, 10, корп.1, кв.282; фактична адреса: 36000, м. Полтава, вул. Чорновола, 2Б, кв.23, код ЄДРПОУ 30904922 на користь : Приватного акціонерного товариства Виробничо-торговельної фірми "МТН-Полтава", 36014, м. Полтава, вул. Жовтнева, 37, к.10, код ЄДРПОУ 25158009 - 21000 грн. 00 коп. -основного боргу; 1644 грн. 90 коп. - 3% річних; 1665 грн. 90 коп. -пені; 2417 грн. 70 коп. - інфляційних витрат; 1368 грн. 26 коп. - відшкодування витрат по оплаті судового збору.

3. В іншій частині вимог у позові відмовити.

4. Видати наказ з набранням цим рішенням законної сили.

Суддя Пушко І.І.