Рішення

від 18.04.2013 по справі 919/350/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД М. СЕВАСТОПОЛЯ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 квітня 2013 року справа № 919/350/13

за позовом Фонду комунального майна Севастопольської міської Ради

(99011, м. Севастополь, вул. Луначарського, 5)

до приватного підприємства "Наві - Сервіс"

(99007, м. Севастополь, вул. М. Музики, 64, кв. 29)

про стягнення заборгованості у розмірі 171 379,43 грн

суддя Плієва Н.Г.

за участю:

представника позивача - Бекетової Н.С., довіреність б/н від 29.12.2012

представника відповідача - Черкашиної О.О., довіреність б/н від 07.04.2013

Суть спору:

Фонд комунального майна Севастопольської міської Ради звернувся до господарського суду міста Севастополя з позовом до приватного підприємства "Наві - Сервіс" про стягнення заборгованості за договором оренди нерухомого майна № 224-12 від 16.10.2012 у розмірі 171 379,43 грн, з яких: 15 127,69 грн - заборгованість з орендної плати за період з 16.10.2012 по 31.01.2013, 376,70 грн - пеня, 679,04 грн - 30% річних, 155 196,00 грн - штраф, розірвання договору оренди та зобов'язання звільнити вбудоване нежитлове приміщення площею 109,2 кв.м, що розташоване за адресою: м. Севастополь, вул. Івана Голубця, 45.

Ухвалою суду від 25.03.2013 прийнято позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі та справу призначено до розгляду у судовому засіданні на 18.04.2013.

18.04.2013 через канцелярію суду від представника позивача надійшла заява про зменшення розміру позовних вимог. У зв'язку з погашенням відповідачем суми заборгованість з орендної плати за період з 16.10.2012 по 31.01.2013 у розмірі 15 127,69 грн та пені у розмірі 376,70 грн, позивач просить стягнути на його користь 155 875,04 грн, з яких: 679,04 грн- 30% річних та 155 196,00 грн - штраф.

Ухвалою суду від 18.04.2013 припинено провадження у справі в частині позовних вимог про розірвання договору оренди та зобов'язання звільнити приміщення на підставі пункту 4 частини першої статті 80 Господарського процесуального кодексу України.

Представник позивача у судовому засіданні зменшені позовні вимоги підтримав у повному обсязі, наполягав на їх задоволенні з підстав, викладених у позові.

Відповідно до положень частини четвертої статті 22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

Оскільки зменшення позовних вимог це право позивача, суд вважає за можливе прийняти заяву позивача про зменшення позовних вимог до розгляду.

Представник відповідача позовні вимоги в частині стягнення 30% визнав, заперечував проти задоволення позовних вимог в частині стягнення штрафу у розмірі 155 196,00 грн, вважає, що штраф, передбачений п. 8.7 Договору оренди є додатковим видом відповідальності за не виконання п. 4.4.3 договору, а не відповідальність за порушення грошових зобов'язань, яке мало місце в даних правовідносинах, тим паче, що на час розгляду позовної заяви відповідачем грошові зобов'язання виконані у повному обсязі.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, суд

ВСТАНОВИВ :

16.10.2012 між Фондом комунального майна Севастопольської міської Ради (далі - Орендодавець, ФКМ СМР) та приватним підприємством "Наві - Сервіс" (далі - Орендар, ПП "Наві - Сервіс") укладено договір № 224-12 оренди нерухомого майна (далі - Договір), відповідно до умов якого, з метою ефективного використання комунального майна та досягнення найвищих результатів господарської діяльності Орендодавець передає, а Орендар приймає в оренду майно - вбудоване нежитлове приміщення площею 109,2 кв.м, цокольного поверху чотирьохповерхового житлового будинку, яке перебуває на балансі РЕП-1, та розташоване за адресою: вул. Івана Голубця, 45, вартість якого складає, згідно незалежної оцінки станом на 31.08.2012 - 287 400,00 грн. Об'єкт оренди буде використовуватися під офіс (п 1.1, п. 1.2 Договору).

Відповідно до пункту 2.5 Договору вступ орендодавця у користування майном настає одночасно з підписанням акту прийому-передачі об'єкту оренди.

Згідно з пунктом 3.1 Договору розмір орендної плати визначається у відповідальності до Методики, затвердженої рішенням Севастопольської міської Ради № 1617 від 13.03.2007 і складає 51 732,00 грн на рік. Орендна плата встановлена виходячи із орендної ставки - 18 % від вартості об'єкта оренди, визначеною незалежною оцінкою вартості майна (Додаток № 1). Амортизаційні відрахування і вартість послуг орендодавця не включаються до орендної плати.

Пунктом 3.2 Договору передбачено, що орендна плата складає 4 302,37 грн (без ПДВ) за перший місяць оренди (із застосуванням індексів інфляції станом на жовтень 2012 року) і перераховується Орендарем Орендодавцю з 01.08.2011 не пізніше 20 числа поточного місяця на рахунок місцевого бюджету міста Севастополя р/р 33213870700001 в ДУДК міста Севастополя, МФО 824509, код ЗКПО 23895637, код платежу 22080400. Орендна плата сплачується Орендарем щомісячно.

У пункті 3.3 Договору сторони домовились, що розмір орендної плати за кожний наступний місяць визначається шляхом корегування розміру місячної орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції, що відповідає попередньому місяцю.

Пунктом 4.4.3 Договору передбачено, що орендар зобов'язаний своєчасно вносити орендну плату, а також здійснювати інші платежі передбачені п 4.4.4 договору оренди пов'язані з використанням об'єкта оренди, в тому числі оплату комунальних та експлуатаційних послуг.

Відповідно до пункту 8.6 Договору у випадку, якщо прострочення внесення орендної плати буде продовжуватись більш ніж 30 календарних днів, орендодавець вправі вимагати, а орендар зобов'язаний сплатити на користь орендодавця понад збитків 30 % річних від простроченої суми за весь період прострочення.

Крім того, у випадку, якщо прострочення внесення орендної плати буде продовжуватися більш ніж 60 календарних днів орендар сплачує на користь орендодавця поверх збитків штраф у сумі, що рівна трьохкратному розміру річної орендної плати за Договором (пункт 8.7 Договору).

Зазначений договір діє з моменту підписання до 15.10.2015 (пункт 7.1 Договору).

Отже, на час розгляду справи, договір оренди нерухомого майна є чинним.

Актом прийому передачі орендованого майна від 16.10.2012, складеним сторонами, підтверджується передача в оренду нерухомого майна, яке є предметом договору оренди №224-12 від 16.10.2012 (а.с. 15).

Неналежне виконання умов договору щодо внесення орендної плати за період з 16.10.2012 по 31.01.2013 стало підставою для звернення позивача до суду з вимогами про стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 155 875,04 грн, з яких: 679,04 грн- 30% річних та 155 196,00 грн - штраф.

Оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог з огляду на таке.

Стаття 509 Цивільного кодексу України та стаття 173 Господарського кодексу України визначають зобов'язання (в тому числі господарське зобов'язання) як правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити кошти тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України та статтею 174 Господарського кодексу України, зокрема, з договорів та інших правочинів (угод).

Відповідно до частини першої статті 2 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.

З наведеною нормою узгоджується стаття 283 Господарського кодексу України, згідно з якою за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. У користування за договором оренди передається індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення (або цілісний майновий комплекс), що не втрачає у процесі використання своєї споживчої якості (неспоживна річ).

Частиною шостою статті 283 Господарського кодексу України встановлено, що до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Статтями 10, 19 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", статтями 284, 286 Господарського кодексу України визначено, що орендна плата -це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності, та є однією з істотних умов договору оренди.

Обов'язок орендаря своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату встановлений також частиною 3 статті 18 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" та частиною 3 статті 285 Господарського кодексу України.

Згідно з частиною п'ятою статті 762 Цивільного кодексу України, плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

За умовами Договору, внесення орендної плати здійснюється Орендодавцю щомісячно не пізніше 20 числа поточного місяця (пункт 3.2 Договору).

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

В силу статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Судом встановлено, що відповідач припустився порушення умов Договору стосовно своєчасного внесення орендної плати, у зв'язку з чим у нього перед ФКМ СМР утворилась заборгованість у розмірі 15 127,69 грн, яка була погашена відповідачем у повному обсязі, крім того було погашено розмір нарахованої пені в сумі 376,70 грн.

Позивач просить стягнути з відповідача 679,04 грн - 30% річних та 155 196,00 грн - штрафу.

Статтею 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Аналогічне положення щодо сплати процентів міститься і в частині третій статті 692 Цивільного кодексу України.

Згідно з пунктом 8.6 Договору, у випадку, якщо прострочення внесення орендної плати буде продовжуватися більш ніж 30 календарних днів, орендодавець вправі вимагати, а орендар зобов'язаний сплатити на користь орендодавця поверх збитків 30% річних від простроченої суми за весь час прострочення (ст. 625 Цивільного кодексу України).

Суд перевірив розрахунок 30% річних (а.с. 11), зроблений позивачем, вважає його вірним та таким, що відповідає вимогам діючого законодавства, а тому позовні вимоги в частині стягнення 30% річних в сумі 679,04 грн підлягають задоволенню.

Стаття 611 Цивільного кодексу України, передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (стаття 610 Цивільного кодексу України).

За приписами статті 549 Цивільного кодексу України, статті 230 Господарського кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) визнається визначена законом або договором грошова сума, яку боржник (учасник господарських відносин) повинен сплатити кредиторові в разі невиконання або неналежного виконання зобов'язання.

Доводи представника відповідача, що штраф не підлягає стягненню оскільки він є додатковим видом відповідальності, судом відхиляються з огляду на те, що можливість одночасного стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобов'язань передбачено частиною другою статті 231 ГК України.

В інших випадках порушення виконання господарських зобов'язань чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень передбачати в договорі одночасне стягнення пені та штрафу, що узгоджується із свободою договору, встановленою статтею 627 ЦК України, коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 ЦК України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 ГК України. Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного суду України від 27.04.2012.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного зобов'язання або неналежно виконаного зобов'язання (частини друга та третя статті 549 Цивільного кодексу України).

Також, стаття 217 Господарського кодексу України визначає види правових засобів відповідальності у сфері господарювання (господарські санкції) як заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки; такими засобами є: відшкодування збитків, штрафні санкції, оперативно-господарські санкції.

У разі порушення правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити штраф - господарську санкцію у вигляді грошової суми (частина 1 статті 230 Господарського кодексу України).

Згідно з частиною четвертою статті 231 Господарського кодексу України у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Відповідно до пункту 8.7 Договору, якщо прострочення внесення орендної плати буде продовжуватись більш ніж 60 календарних днів орендар сплачує на користь орендодавця поверх збитків штраф в сумі трикратного розміру річної орендної плати за договором.

Для визначення розміру штрафу позивачем за основу взятий розмір орендної плати за рік 51 732,00 грн, таким чином загальний розмір штрафу за розрахунком позивача становить 155 196,00 грн (51 732,00 грн * 3) /звортоній бік арк. с.10/.

В той же час, стаття 232 Господарського кодексу України передбачає, що у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Пунктом 3 частини 1 статті 83 Господарського процесуального кодексу України також встановлено, що господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Отже, питання про зменшення розміру неустойки вирішується судом на підставі аналізу конкретної ситуації, тобто сукупності з'ясованих ним обставин, що свідчать про наявність підстави (підстав) для вчинення зазначеної дії.

Суд звертає увагу на пункт 3.17.4. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" за змістом якого, вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

У резолютивній частині судового рішення зазначається про часткове задоволення позову і розмір суми неустойки, що підлягає стягненню. Судовий збір у разі зменшення судом розміру неустойки покладається на відповідача повністю, без урахування зменшення неустойки.

Суд, вивчивши матеріали справи, вважає, що заявлений до сплати штраф є надмірно великим порівняно із заборгованістю по орендній платі, а також приймає до уваги факт оплати відповідачем заборгованості з орендної плати в повному обсязі.

У зв'язку з цим, суд вважає можливим зменшити розмір заявленого до стягнення штрафу, встановивши його в сумі місячної орендної плати - 4 306,67 грн (станом на січень 2013 року).

З урахуванням наведеного суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню у сумі 4 985,71 грн, з яких: 30% річних - 679,04 грн та штраф - 4 306,67 грн.

Відповідно до положень статті 49 Господарського процесуального кодексу України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню витрати зі сплати судового збору у розмірі 3 427,59 грн.

На підставі наведеного, керуючись статтями 43, 49, 82-85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України,

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з приватного підприємства "Наві - Сервіс" (99007, м. Севастополь, вул. М. Музики, 64, кв. 29, ідентифікаційний код 34834744, відомості щодо рахунків в матеріалах справи відсутні) на користь Фонду комунального майна Севастопольської міської Ради (99011, місто Севастополь, вул. Луначарського, 5, ідентифікаційний код 25750044, р/р 33213870700001 в ГУ ДКСУ в м. Севастополі, МФО 824509, код платежу 22080400, ОКПО 38022717, або на будь-який інший рахунок, вказаний стягувачем) заборгованість у розмірі 4 985,71 грн (чотири тисячі дев'ятсот вісімдесят п'ять грн 71), з яких: 30% річних - 679,04 грн та штраф - 4 306,67 грн.

3. Стягнути з приватного підприємства "Наві - Сервіс" (99007, м. Севастополь, вул. М. Музики, 64, кв. 29, ідентифікаційний код 34834744, відомості щодо рахунків в матеріалах справи відсутні) на користь Фонду комунального майна Севастопольської міської Ради (99011, місто Севастополь, вул. Луначарського, 5, ідентифікаційний код 25750044, р/р 37188003000416 в ГУ ДКСУ в м. Севастополі, МФО 824509, код ОКПО 25750044, отримувач - Фонд комунального майна Севастопольської міської Ради, або на будь-який інший рахунок, вказаний стягувачем) витрати зі сплати судового збору у розмірі 3 427,59 грн (три тисячі чотириста двадцять сім грн 59 коп).

4. У задоволені решти вимог відмовити.

5 . Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 23.04.2013.

Суддя підпис Н.Г. Плієва