Рішення

від 19.04.2013 по справі 911/598/13-г

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. С. Петлюри (Комінтерну), 16 тел. 235-24-26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" квітня 2013 р. Справа № 911/598/13-г

Господарський суд Київської області у складі судді Лутак Т.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу:

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Голден Дістрібьюшн» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Легенда» про стягнення 2 917, 12 грн. за участю представників:

позивача:Новікова І.С. відповідача:не з'явились

суть спору:

Позивач звернувся до господарського суду з позовом про стягнення з відповідача 2 917, 12 грн. за договором продажу товару № 1476 від 25.03.2011 р., з яких: 2 698, 79 грн. - основного боргу, 203, 09 грн. - пені та 15, 24 грн. - 3 % річних.

В обґрунтування позовних вимог, позивач посилається на неналежне виконання відповідачем своїх договірних зобов'язань щодо здійснення розрахунку за переданий товар.

Ухвалою господарського суду Київської області від 20.02.2013 р. порушено провадження у даній справі та призначено її розгляд у судовому засіданні на 14.03.2013 р.

Ухвалою господарського суду Київської області від 14.03.2013 р. розгляд справи відкладено на 04.04.2013 р. у зв'язку з нез'явленням у судове засідання представника відповідача та невиконанням сторонами вимог суду.

04.04.2013 р. через канцелярію господарського суду Київської області від позивача надійшло клопотання б/н б/д (вх. № 8850 від 04.04.2013 р.), до якого додано документи по справі.

Ухвалою господарського суду Київської області від 04.04.2013 р., за клопотанням представника позивача, продовжено строк розгляду спору у справі № 911/598/13-г на п'ятнадцять днів та відкладено розгляд справи на 19.04.2013 р. у зв'язку з нез'явленням у судове засідання представника відповідача та неналежним виконання сторонами вимог суду.

Присутній у судовому засіданні представник позивача повністю підтримав позовні вимоги та просив суд їх задовольнити з підстав викладених у позові.

Відповідач, належним чином повідомлений про час, дату і місце розгляду справи, про що свідчать наявні у матеріалах справи повідомлення про вручення поштового відправлення, у судове засідання не з'явився, відзив на позовну заяву не надіслав, про причини неявки суд не повідомив.

Враховуючи, що неявка відповідача в судове засідання не перешкоджає розгляду спору по суті та зважаючи на обмежені ст. 69 Господарського процесуального кодексу України строки вирішення спору, суд вважає за можливе здійснити розгляд справи відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за відсутності представника відповідача за наявними в ній матеріалами.

У судовому засіданні 19.04.2013 р., відповідно до ч. 2 ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, присутнього в судовому засіданні, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд -

встановив:

25.03.2011 р. між сторонами укладено договір продажу товару № 1476, за умовами якого позивач зобов'язався, згідно заявок відповідача, продавати, поставляти та передавати відповідачу товар, якість якого відповідає стандартам і технічним умовам виробника, а відповідач - приймати та оплачувати вартість товару, у строки та у порядку передбачені даним договором. Під товаром у даному договорі розуміється товар в асортименті, кількості та за цінами згідно видаткової накладної, на підставі якої товар передається позивачем та приймається відповідачем.

Відповідно до п. 2.1 договору поставка товару здійснюється позивачем на умовах поставки DDU (в редакції «Інкотермс 2000») на склад (пункт доставки) відповідача: вул. Володимирська, 73; вул. Мечникова, 10/2. Ціна товару включає вартість поставки і тари. Заявка може подаватися відповідачем позивачу письмово або по засобах електронної пошти або усно (особисто представникові продавця або по телефону), а також в будь-який інший спосіб прийнятний для сторін.

Згідно з п. 2.2 договору моментом переходу права власності на товар від позивача до відповідача є момент (дата) підписання сторонами видаткової накладної на товар. Відповідач несе всі ризики загибелі, втрати або пошкодження товару з моменту передачі йому товару (підписання відповідачем видаткової накладної, на підставі якої товар приймається відповідачем від позивача).

Пунктом 2.3 договору передбачено, що товар вважається прийнятим по кількості - згідно підписаної відповідачем видаткової накладної.

Відповідно до п. 3.1 договору відповідач зобов'язався оплатити ціну (вартість) товару протягом 21 календарних днів з моменту отримання у власність товару.

Згідно з п. 3.2 договору відповідач здійснює оплату товару позивачу шляхом безготівкового розрахунку, перерахування грошових коштів (ціни товару) з банківського рахунку відповідача на банківський рахунок позивача або шляхом готівкового розрахунку, а саме внесення ціни (вартості) товару до каси позивача (як особисто так і через довірених осіб позивача.

Пунктом 4.1 договору передбачено, що при затримці платежу, передбаченого статтею 3 договору, відповідач сплачує позивачу пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за поставлений товар за кожен день прострочки. Сплата неустойки не звільняє винну сторону від виконання зобов'язань згідно даного договору.

Відповідно до п. 6.1 договору даний договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами і діє до кінця календарного року, в якому договір був укладений (підписаний сторонами). У випадку якщо жодна із сторін письмово не заявить про своє бажання розірвати договір за 30 календарних днів до кінця строку дії договору (шляхом відправки цінного листа з повідомленням), то договір вважається пролонгованим (продовженим) на наступний календарний рік на таких же умовах. Кількість пролонгацій не обмежена.

Додатком № 1 до договору продажу товару № 1476 від 25.03.2011 р. сторони, згідно абз. 3 п. 13 Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 16.05.1996 р. № 99, визначили матеріально-відповідальну особу на отримання товару від імені відповідача та зразки штампів відповідача.

Як стверджує позивач, на виконання умов договору продажу товару № 1476 від 25.03.2011 р. ним по видаткових накладних, а саме: видатковій накладній № ГД000019338 від 21.05.2012 р. на суму 1 262, 47 грн., видатковій накладній № ГД000021285 від 30.05.2012 р. на суму 224, 90 грн., видатковій накладній № ГД000021826 від 31.05.2012 р. на суму 1 789, 80 грн., видатковій накладній № ГД000030367 від 02.08.2012 р. на суму 185, 16 грн., поставлено відповідачу товар на загальну суму 3 462, 33 грн.

Проте, в порушення своїх договірних зобов'язань, відповідач за поставлений товар розрахувався частково, у зв'язку з чим за ним утворилася заборгованість перед позивачем у розмірі 2 698, 79 грн., що і стало підставою для звернення останнього з позовом до суду.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вказані вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ч. 1 ст. 662 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Частино 1 ст. 664 Цивільного кодексу України передбачено, що обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов'язку передати товар.

Відповідно до ст. 689 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний прийняти товар, крім випадків, коли він має право вимагати заміни товару або має право відмовитися від договору купівлі-продажу. Покупець зобов'язаний вчинити дії, які відповідно до вимог, що звичайно ставляться, необхідні з його боку для забезпечення передання та одержання товару, якщо інше не встановлено договором або актами цивільного законодавства.

Частиною 1 ст. 692 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 173 Господарського кодексу України передбачено, що один суб'єкт господарського зобов'язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб'єкта, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Стаття 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частина друга цієї ж статті передбачає, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Згідно зі ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 253 Цивільного кодексу України передбачено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

На підтвердження своїх позовних вимог позивач надав до суду видаткову накладну № ГД000019338 від 21.05.2012 р. на суму 1 262, 47 грн., видаткову накладну № ГД000021285 від 30.05.2012 р. на суму 224, 90 грн., видаткову накладну № ГД000021826 від 31.05.2012 р. на суму 1 789, 80 грн., видаткову накладну № ГД000030367 від 02.08.2012 р. на суму 185, 16 грн. як доказ факту отримання відповідачем товару.

Відповідно до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Згідно з п. 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.1995 р. господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань та фінансових результатів.

Тобто, факт проведення сторонами у справі господарських операцій, що стосуються виконання ними зобов'язань, повинен підтверджуватися первинними бухгалтерськими документами.

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» встановлено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Документами, які є підставою для оприбуткування товару, є накладні та товарно-транспортні накладні. Такі документи є підставою для внесення запису в облікові бухгалтерські реєстри.

Первинні документи для надання їм юридичної сили та доказовості, у відповідності до вимог ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» мають бути складені на паперових або машинних носіях і повинні містити такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми), дату і місце складання, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції, посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Детально дослідивши надані позивачем видаткові накладні, вбачається, що надана позивачем видаткова накладна № ГД000030367 від 02.08.2012 р. не може бути прийнята судом у якості належного та допустимого доказу отримання відповідачем товару, оскільки зазначена накладна не містить підпису особи, що здійснювала приймання товару від імені відповідача та не містить печатки/штампу Товариства з обмеженою відповідальністю «Легенда».

Разом з тим, відповідно до п.п. 2.2, 2.3 договору моментом переходу права власності на товар від позивача до відповідача є момент (дата) підписання сторонами видаткової накладної на товар. Товар вважається прийнятим по кількості - згідно підписаної відповідачем видаткової накладної .

Крім того, додатком № 1 до договору продажу товару № 1476 від 25.03.2011 р. сторони визначили матеріально-відповідальну особу на отримання товару від імені відповідача та зразки штампів відповідача.

Надані позивачем податкова накладна № 282 від 02.08.2012 р. та податкова декларація з податку на додану вартість суд також не приймає як належні та допустимі докази, що підтверджують отримання товару відповідачем, оскільки податкова накладна та податкова декларація з податку на додану вартість не є первинними бухгалтерськими документами, що підтверджують проведення господарської операції та не містять змісту та обсягу господарської операції.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Згідно зі ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

З огляду на викладене, суд вважає, що вимоги позивача щодо стягнення з відповідача суми основного боргу підлягають частковому задоволенню, а саме у розмірі 2 513, 63 грн.

Крім того, позивач на підставі п. 4.1 договору просить суд стягнути з відповідача пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за поставлений товар за кожен день прострочки, яка за розрахунком позивача складає - 203, 09 грн. за період з 12.06.2012 р. до 24.12.2012 р. (включно).

Згідно з ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України).

Частиною 6 ст. 231 Господарського кодексу України передбачено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Згідно з ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язань, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано .

Із наданого позивачем розрахунку пені вбачається, що позивачем невірно визначено період нарахування пені, оскільки не враховано встановлений ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України граничний строк нарахування пені.

Судом було здійснено власний розрахунок пені по кожній видатковій накладній окремо, з урахуванням часткового задоволення судом основної суми заборгованості та встановленого законодавством граничного строку нарахування пені, відповідно до якого стягненню підлягає 188, 53 грн. пені.

Враховуючи те, що відповідач порушив строки виконання грошового зобов'язання щодо здійснення оплати за поставлений товар в строк встановлений договором, позивач просить суд стягнути з відповідача 3 % річних з простроченої суми грошового зобов'язання.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно розрахунку позивача, здійсненого щодо кожної видаткової накладної окремо, 3 % річних з простроченої суми за період з 12.06.2012 р. до 24.12.2012 р. (включно) складають - 15, 24 грн.

Судом здійснено власний розрахунок 3 % річних щодо кожної видаткової накладної окремо, за заявлений позивачем період, з урахуванням часткового задоволення судом суми основного боргу та встановлено, що позивачем невірно визначена сума 3 % річних при її нарахуванні щодо видаткової накладної № ГД000021826 від 31.05.2012 р. на суму 1 789, 80 грн.

За розрахунком суду сума 3 % річних є більшою, ніж зазначена позивачем.

Оскільки, в силу вимог п. 2 ч. 1 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України, суд не може виходити за межі позовних вимог без відповідного клопотання позивача, з відповідача на користь позивача стягненню підлягають 3 % річних в розмірі 15, 24 грн.

Враховуючи вищезазначене, позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості за договором продажу товару № 1476 від 25.03.2011 р. підлягають частковому задоволенню, а саме у розмірі 2 717, 40 грн., з яких: 2 513, 63 грн. - основного боргу, 188, 53 грн. - пені та 15, 24 грн. - 3 % річних.

Оскільки спір виник внаслідок неправомірних дій відповідача, то судовий збір, відповідно приписів ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладається судом на відповідача.

Враховуючи вищезазначене та керуючись ст.ст. 33, 34, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

вирішив:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Голден Дістрібьюшн» задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Легенда» (08623, Київська область, Васильківський район, селище міського типу Калинівка, вулиця Радянська, будинок 6, ідентифікаційний код - 33018732) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Голден Дістрібьюшн» (04212, місто Київ, вулиця Маршала Тимошенка, будинок 9, ідентифікаційний код - 36081058) 2 513 (дві тисячі п'ятсот тринадцять) грн. 63 коп. - основного боргу, 188 (сто вісімдесят вісім) грн. 53 коп. - пені, 15 (п'ятнадцять) грн. 24 коп. - 3 % річних та 1 720 (одна тисяча сімсот двадцять) грн. 50 коп. - судового збору.

3. В іншій частині позовних вимог відмовити.

4. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Дане рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржене в порядку, передбаченому чинним законодавством України.

Повне рішення складено: 24.04.2013 р.

Суддя Т.В. Лутак