Рішення

від 25.02.2013 по справі 5015/5465/12

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.02.13 справа № 5015/5465/12

за позовом: ТзОВ «Бенефіт-Про»

відповідач 1: ТзОВ «Єталон»

відповідач 2: ТзОВ «Львів Буд»

про стягнення заборгованості

суддя Фартушок Т.Б.

секретар Полюхович Х.М.

Представники:

від позивача - не з'явився;

від відповідача 1 - не з'явився;

від відповідача 2 - не з'явився

Суть спору:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Бенефіт-Про» звернулось до господарського суду Львівської області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Єталон» та товариства з обмеженою відповідальністю «Львів Буд» про стягнення 195883грн. заборгованості за договором поставки.

Ухвалою господарського суду Львівської області по даній справі від 28.12.2012р. порушено провадження у справі та розгляд справи призначено в судовому засіданні на 16год. 30хв. 15.01.2013р. Розгляд справи відкладався з причин та підстав, зазначених в ухвалах господарського суду Львівської області по даній справі від 15.01.2013р., 23.01.2013р., 05.02.2013р., 19.02.2013р.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що Відповідач, отримавши від Позивача за укладеним договором поставки товарно-матеріальні цінності на підставі накладних, частково не сплатив їх вартості, внаслідок чого виникла заборгованість у сумі 195883грн.

15.01.2013р. від Позивача надійшла заява про уточнення позовних вимог, в якій Позивач просить стягнути з Відповідача 1 195883грн. основного боргу, 28219грн. пені та прийняти відмову від позову до Відповідача 2.

У зв'язку з тим, що ГПК України не передбачено подання заяви про уточнення позову, ухвалою господарського суду Львівської області по даній справі від 15.01.2013р. судом зобов'язано Позивача уточнити чи письмово пояснити якою процесуальною дією є заява про уточнення позовних вимог.

23.01.2013р. до господарського суду Львівської області надійшла заява Позивача про збільшення позовних вимог, в якій Позивач просить стягнути з Відповідачів солідарно 195883грн. основного боргу, 28219грн. пені. Крім того, в судовому засіданні 23.01.2013р. Позивачем подано письмову заяву про підтримання заяви про уточнення позовних вимог від 15.01.2013р., в тому числі в частині відмови від позову до Відповідача 2, та в заяві повторно зазначено, що Позивач відмовляється від позовних вимог до Відповідача 2.

Суд зазначає, що місцезнаходженням Відповідача 1 є Івано-Франківська обл., місцезнаходженням Відповідача 2 - м.Львів. Первісна позовна заява подавалась з солідарними вимогами до Відповідачів 1, 2. Відповідно до вимог ч.ч.1, 2 ст.15 ГПК України, справи у спорах, що виникають при виконанні господарських договорів та з інших підстав, а також справи про визнання недійсними актів розглядаються господарським судом за місцезнаходженням відповідача; справи у спорах за участю кількох відповідачів розглядаються господарським судом за місцезнаходженням одного з відповідачів за вибором позивача. З врахуванням наведеного Позивач вправі був подати позов за місцезнаходженням одного з Відповідачів. Внаслідок подання заяв про уточнення позовних вимог від 15.01.2013р., збільшення позовних вимог від 23.01.2013р., та заяв про відмову від позову в частині позовних вимог до Відповідача 2 справа стала підсудна господарському суду Івано-Франківської області. Проте, відповідно до ч.3 ст.17 ГПК України, справа, прийнята господарським судом до свого провадження з додержанням правил підсудності, повинна бути ним розглянута по суті і в тому випадку, коли в процесі розгляду справи вона стала підсудною іншому господарському суду. Відтак, справу належить розглянути по суті господарському суду Львівської області.

Представникам Сторін по явці оголошено права і обов'язки, визначені ст.ст. 20, 22, 28, 38 Господарського процесуального кодексу України. Крім того, в ухвалах господарського суду Львівської області по даній справі, які скеровані чи оголошені Сторонам (підтвердженням чого є дані реєстрів вихідної кореспонденції Господарського суду Львівської області, наявні в матеріалах справи повідомлення про вручення поштових відправлень та письмові повідомлення про оголошення ухвал) зазначено, що права та обов'язки сторін визначені ст.ст.20, 22, 28, 38 Господарського процесуального кодексу України.

Заяв про відвід судді не надходило.

Представник Позивача в судове засідання не з'явився, протягом розгляду справи позов, з врахуванням поданих заяв про уточнення та збільшення позовних вимог, підтримав повністю; 22.02.2013р. до господарського суду Львівської області представником Позивача подано заяву про розгляд справи за його відсутності та підтримання позовних вимог.

22.02.2013р. до господарського суду Львівської області надійшло клопотання Позивача про застосування строку розгляду справи у відповідності до ч.1 ст.69 ГПК України. В клопотанні зазначено, що Відповідачем перед кожним судовим засіданням подаються клопотання про відкладення розгляду справи без надання суду доказів про неможливість забезпечення явки уповноваженого представника та підставності неприбуття в судові засідання, в клопотанні також зазначалось про підписання Відповідачем 1 акту звірки взаємних розрахунків станом на 14.01.2013р.

Протягом розгляду справи Позивачем надано суду також наступні документи: довіреність на право здійснення представництва; заяву про уточнення позовних вимог від 15.01.2013р. з додатками згідно опису; копію акту звірки взаємних розрахунків за період з 01.09.2012р. по 14.01.2013р.; заяву про збільшення позовних вимог від 23.01.2013р. з додатками згідно опису; заяву про забезпечення позову від 22.02.2013р.

З приводу заяви про забезпечення позову суд зазначає наступне.

У заяві про забезпечення позову від 20.02.2012р. (надійшла до суду 22.02.2013р. вх. №5093/12) Позивач просить накласти арешт на грошові кошти ТзОВ «Еталон». Доводи заяви Позивач обґрунтовує тим, що підставою необхідності забезпечення позову є значний розмір заборгованості та тривалий строк прострочення (більше року), а також припущення того, що Відповідачем може бути здійснено реалізацію власного майна на користь третіх осіб.

Відповідно до ст.66 ГПК України, господарський суд за заявою сторони, прокурора або з власної ініціативи має право вжити передбачених статтею 67 цього Кодексу заходів до забезпечення позову; забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду .

У п.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року N16 «Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову» (в редакції, чинній на момент розгляду заяви) (далі - Постанова Пленуму №16) зазначено, що особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову ; з цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 33 ГПК, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову .

Крім того суд зазначає, і аналогічна позиція викладена у п.3 Постанови Пленуму №16, що умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення , що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення; достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову; про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо); саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви .

З врахуванням вищенаведеного, в тому числі того, що Позивачем не обґрунтовано та недоведено жодними доказами припущення, що Відповідачем може здійснюватись реалізація майна, а міститься лише посилання на таку потенційну можливість, беручи до уваги також те, що розмір та період заборгованості не є самостійними підставами, які б вказували на обставини, що утруднять чи зроблять неможливим виконання рішення в майбутньому, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення заяви як необґрунтованої і безпідставної та необхідності відмови у вжитті заходів до забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти Відповідача 1.

Відповідач 1 явку повноважного представника в судове засідання не забезпечив, в судовому засіданні 15.01.2013р. представник Відповідача 1 проти позову заперечив повністю; в судове засідання надійшов відзив Відповідача 1.

Протягом розгляду справи Відповідачем 1 подано суду наступні документи: копію довіреності на право здійснення представництва; клопотання про відкладення розгляду справи від 23.01.2013р., 04.02.2013р., 18.02.2013р., розгляд справи відкладався; відзив на позовну заяву від 25.02.2013р.

З приводу доводів Відповідача 1, зазначених у клопотаннях, про те, що ним не отримано копій всіх доданих до позовної заяви документів, суд зазначає наступне.

Так, відповідно до опису вкладення з відбитком поштового штемпеля від 25.12.2012р., Позивачем надіслано Відповідачу 1 позовну заяву з додатками, - всього 88 сторінок , що відповідає кількості сторінок матеріалів позову, надісланих суду.

Крім того, згідно фіскального поштового чеку №0794 від 25.12.2012р., за надсилання кореспонденції Відповідачу 1 здійснено оплату в розмірі 30,08грн., що є більшим від надіслання поштової кореспонденції стандартного вмісту.

З врахуванням вищенаведеного суд зазначає, що в матеріалах справи наявні достатні та належні докази про надіслання Відповідачу 1 копії позовної заяви з доданими до неї документами в порядку ч.1 ст.56 ГПК України.

Поряд з цим суд зазначає, що представник Відповідача 1 брав участь у першому судовому засіданні та Відповідач 1 не був позбавлений можливості ознайомитись з матеріалами справи; крім того, в кожній з ухвал суду по даній справі зазначалось, що права сторін визначені, в тому числі, ст.22 ГПК України.

Відповідач 2 явку повноважного представника в жодне з судових засідань не забезпечив, був належним чином повідомлений про дату, час та місце проведення судових засідань, явка визнавалась обов'язковою; вимог ухвал господарського суду Львівської області по даній справі щодо подання документів, в тому числі відзиву на позовну заяву, не виконав, про причини неявки суду не повідомив.

Суд зазначає, що відповідно до ч.3 ст.4 3 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

На виконання зазначених вимог Кодексу, в ухвалі господарського суду Львівської області про порушення провадження у справі (на необхідність виконання вимог якої зазначалось в ухвалах про відкладення розгляду справи), окрім подання відзиву на позовну заяву, Відповідача зобов'язувалось надати всі докази в обгрунтування правової позиції по суті спору.

Крім того, відповідно до ч.ч.1, 2 ст.4 3 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності; сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обгрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до ч.ч.1, 3 ст.38 (витребування доказів) Господарського процесуального кодексу України (якою, в тому числі, передбачені права сторін, про що зазначалось в кожній з ухвал господарського суду по даній справі), сторона або прокурор у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування господарським судом доказів; у разі задоволення клопотання суд своєю ухвалою витребовує необхідні докази. Зі змісту наведеної статті вбачається, що протягом розгляду справи суд позбавлений можливості самостійно збирати докази, і вправі витребовувати такі виключно за клопотання сторони або прокурора.

Враховуючи вищенаведене, суд зазначає, що судом, згідно вимог Господарського процесуального кодексу України, надавалась в повному обсязі можливість Учасникам процесу щодо обгрунтування їх правової позиції по суті спору та подання доказів, чим забезпечено принцип змагальності.

В судовому засіданні суд оглянув оригінали документів,долучених до матеріалів справи.

Відповідно до ст.34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст.43 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи. Ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній матеріалами відповідно до ст.75 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи в їх сукупності, дослідивши матеріали справи, та оцінивши докази в їх сукупності, суд встановив наступне.

Щодо стягнення 195883грн. основного боргу.

03 січня 2012 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Бенефіт-Про», в особі директора Шевченка С.В., що діяв на підставі свідоцтва, з однієї сторони (Постачальник), та Товариством з обмеженою відповідальністю «Еталон» (Покупець) укладено договір поставки №ДГ-009. (далі - Договір).

Згідно п.1.1 вищевказаного Договору, Постачальник зобов'язується поставити та передати у власність Покупця товар, а Покупець зобов'язується прийняти та оплатити цей товар на умовах визначених за цим Договором. Пунктом 1.2 Договору визначено, що найменування, ціна, обсяг (кількість), асортимент кожної партії товару погоджується Сторонами додатково (згідно замовлень Покупця) та фіксуються у накладних, які оформляються на кожну окрему партію товару.

Для здійснення поставки кожної партії товару, на виконання пункту 4.1 Договору, Покупець, із використанням телефонного або факсового зв'язку, надає Постачальнику замовлення із зазначенням кількості та асортименту товару, щодо якого існує потреба в поставці. Як передбачено пунктом 4.3 Договору, поставка товару Покупцеві здійснюється на умовах EXW склад Постачальника (м. Львів, вул. Городоцька, 357) транспортом Покупця та за його рахунок (Інкотермс-2000). Згідно правил Інкотермс-2000, термін «Ех Works» ( «Франко-завод») означає, що продавець вважається таким, що виконав свої зобов'язання щодо поставки, в момент, коли він надав товар у розпорядження покупця на площах свого підприємства чи в іншому названому місці (наприклад, на заводі, фабриці, складі і т. ін.), без здійснення митного очищення товару для експорту та завантаження його на будь-який приймаючий транспортний засіб.

Відповідно до п.4.6 Договору, датою поставки є дата отримання Покупцем товару (дата накладної на відвантаження товару) у пункті поставки (склад Постачальника).

Згідно п.5.2 Договору, загальна ціна Договору складається з сум, зазначених у видаткових накладних, які надані на підставі Договору.

Відповідно до п.п.6.1-6.3 Договору, розрахунки за кожну окрему партію замовленого Покупцем товару здійснюються в безготівковому порядку у національній валюті України шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Постачальника; повна оплата кожної партії товару здійснюється Покупцем на умовах 100% передоплати; днем розрахунку вважається день надходження грошових коштів на поточний рахунок Постачальника.

Згідно з п.10.1 Договору,у випадку неможливості розв'язання Сторонами спорів, які можуть виникнути під час виконання даного договору, шляхом переговорів, спір підлягає розгляду в Господарському суді.

Відповідно до п.п.11.1, 11.2 Договору, цей Договір набирає чинності з моменту підписання його Сторонами та діє до 31.12.2012р.; Договір автоматично пролонговується на тих самих умовах на 12-місячний період за відсутності заперечень Сторін про це за 15 днів до дати закінчення його дії, без обмежень кількості таких пролонгацій; закінчення терміну дії Договору не звільняє Сторони від обов'язку виконання тих зобов'язань, що залишились невиконаними.

Позивач повністю виконав взяті на себе зобов'язання за укладеним Договором поставки, що підтверджується наявними в матеріалах справи довіреностями та видатковими накладними: №РН-0003062 від 02 лютого 2012 року на суму 17073,28грн., № РН-0003077 від 02 лютого 2012 року на суму 29494,08грн., №РН-0003073 від 02 лютого 2012 року на суму 1900грн., №РН-0003141 від 14 лютого 2012 року на суму 11236,32грн., №РН-0003093 від 14 лютого 2012 року на суму 4601,92грн., №РН-0003159 від 16 лютого 2012 року на суму 45682,92грн., №РН-0003173 від 21 лютого 2012 року на суму 2975,75грн., №РН-0003224 від 29 лютого 2012 року на суму 482,50грн., №РН-0003241 від 05 березня 2012 року на суму 8854,43грн., №РН-0003327 від 26 березня 2012 року на суму 5060,70грн., №РН-0003413 від 26 березня 2012 року на суму 26460,18грн., РН-0003786 від 25 квітня 2012 року на суму 8000,04грн., №РН-0003563 від 25 квітня 2012 року на суму 4921,56грн., №РН-0003569 від 25 квітня 2012 року на суму 6021,79грн., №РН-0003617 від 25 квітня 2012 року на суму 400грн., №РН-0003665 від 25 квітня 2012 року на суму 400грн., №РН-0003673 від 25 квітня 2012 року на суму 400грн., №РН-0003677 від 25 квітня 2012 року 6098,11грн., № РН-0003790 від 25 квітня 2012 року на суму 3735,74грн., №РН-0003702 від 25 квітня 2012 року на суму 14500грн., №РН-0003650 від 25 квітня 2012 року на суму 10000грн., №РН-0003709 від 25 квітня 2012 року на суму 2000грн., №РН-0003752 від 25 квітня 2012 року 5950грн., №РН-0003515 від 25 квітня 2012 року на суму 8936,06грн., №РН-0003627 від 25 квітня 2012 року на суму 400грн., №РН-0003734 від 25 квітня 2012 року на суму 592,08грн., №РН-0003753 від 25 квітня 2012 року на суму 2220,30грн., №РН-0003815 від 26 квітня 2012 року на суму 10667,72грн., №РН-0003911 від 26 квітня 2012 року на суму 2023,30грн., №РН-0003840 від 28 квітня 2012 року на суму 4129,19грн., №РН-00004207 від 23 травня 2012 року на суму 6720,29грн., №РН-0003940 від 23 травня 2012 року на суму 1324грн., №РН-0003945 від 23 травня 2012 року 327,22грн., №РН-0003970 від 23 травня 2012 року на суму 740,35грн., №РН-0003991 від 23 травня 2012 року 1185,50грн., №РН-0004020 від 23 травня 2012 року на суму 4000грн., №РН-0004024 від 23 травня 2012 року на суму 394,72грн., №РН-0004026 від 23 травня 2012 року на суму 8229,76грн., №РН-0004057 від 23 травня 2012 року на суму 8684,29грн., №РН-0004059 від 23 травня 2012 року на суму 2199,12грн., №РН-0003903 від 23 травня 2012 року на суму 12085,09грн., №РН-0003855 від 23 травня 2012 року на суму 395,04грн., №РН-0004049 від 23 травня 2012 року на суму 6000грн., №РН-0004149 від 23 травня 2012 року на суму 1247,26грн., №РН-0004166 від 23 травня 2012 року на суму 635,48грн., №РН-0004169 від 23 травня 2012 року на суму 5533,73грн., №РН-0004197 від 23 травня 2012 року на суму 645,04грн., №0004223 від 24 травня 2012 року на суму 4000,02грн., №РН-0003905 від 24 травня 2012 року на суму 1090,70грн., №РН-0004246 від 25 травня 2012 року на суму 420грн., №РН-0004302 від 29 травня 2012 року на суму 1558,04грн., №РН-0004673 від 22 червня 2012 року на суму 420грн., №РН-0004385 від 25 червня 2012 року на суму 1200грн., №РН-0004384 від 25 червня 2012 року на суму 420грн., №РН-0005202 від 24 липня 2012 року на суму 334,66грн., №РН-0007004 від 24 жовтня 2012 року на суму 1790,26грн., №РН-0007077 від 26 жовтня 2012 року на суму 513,36грн., №РН-0007081 від 26 жовтня 2012 року на суму 690,25грн., №РН-0007086 від 29 жовтня 2012 року на суму 105,24грн., №РН-0007090 від 29 жовтня 2012 року на суму 171,12грн., Постачальник передав, а Покупець отримав Товар (будівельні матеріали) зі складу Позивача, що знаходиться за адресою: м. Львів, вул. Городоцька, 357 на загальну суму 318278,51грн.

Згідно доводів позовної заяви, актів звірки взаємних розрахунків з контрагентом ТзОВ «Еталон» станом на 13.09.2012р. та від 28.11.2012р. та наявних в матеріалах справи банківських виписок, Відповідач 1 оплатив за поставлений товар частково в сумі 124993,21грн .

Внаслідок нездійснення повного розрахунку за отриманий згідно договору товар, у Відповідача 1 виник борг перед Позивачем на загальну суму 193285,30грн. (318278,51-124993,21).

У відповідності з пунктом 4 частини третьої статті 129 Конституції України та статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ч.1 ст.11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Відповідно до ч.1 ст.173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно ч.1 ст.509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії , а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Статтею 193 Господарського кодексу України передбачено, що господарські зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до закону, інших правових актів і договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог , що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

До виконання господарських зобов'язань застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства. Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

В силу положень ст.610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (ст. 530 Цивільного кодексу України).

Проаналізувавши зміст укладеного між сторонами договору №08/02/12 від 08.02.2012 р. суд дійшов висновку, що за своєю правовою природою він є договором поставки.

У відповідності до ч.1 ст.712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч.2 ст.712 ЦК України).

Згідно ст.655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч.1 ст.692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього , якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

При цьому підписання покупцем видаткової накладної, яка є первинним обліковим документом у розумінні Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» і яка відповідає вимогам, зокрема ст.9 названого Закону і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар. Строк виконання відповідного грошового зобов'язання визначається за правилами ч.1 ст. 692 ЦК України. (Інформаційний лист Вищого господарського суду України від 17.07.2012 № 01-06/928/2012). Наведеним і спростовуються доводи Відповідача 1, зазначені у відзиві.

Крім того, підтвердженням виникнення та визнання Відповідачем обов'язку щодо здійснення оплати за отриманий товар є здійснення ним часткових оплат.

Враховуючи вищенаведене, в тому числі положення п.п.6.1, 6.2 Договору (щодо здійснення передоплати за отриманий товар), суд зазначає, що обов'язок (строк настання такого) у Відповідача здійснити оплату за отриманий згідно Договору товар виник не пізніше дня отримання товару за кожною із видаткових накладних.

Статтею 599 Цивільного кодексу України визначено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Враховуючи вищенаведене, в тому числі те, що в матеріалах справи відсутні, Сторонами не наведені доводи та не подані докази відсутності боргу Відповідача 1 перед Позивачем в розмірі 193285,30грн., здійснення повної або часткової оплати такого, та те, що судом встановлено, що обов'язок (строк настання) щодо здійснення оплати за отриманий товар у Відповідача виник (настав), беручи до уваги також підписані Сторонами акти звірки взаємних розрахунків, в тому числі станом на час розгляду справи (14.01.2013р.) суд приходить до висновку, що позовні вимоги щодо стягнення з Відповідача 1 на користь Позивача боргу підлягають до задоволення в розмірі 193285,30грн.

В частині стягнення з Відповідача 1 2597,70грн. боргу (195883грн. - 193285,30грн.) слід відмовити, оскільки дана сума є відображенням в акті взаємних розрахунків (акт станом на 13.09.2012р.) сальдо (кредиту) станом на 01.01.2012р. , тобто до моменту укладення Договору ( 03.01.2012р. ) (порушення виконання зобов'язань по якому є підставою позовних вимог). Відтак суд, не ставлячи під сумнів зобов'язання Відповідача 1 щодо здійснення оплати 2597,70грн. зазначає, що не вправі вийти за межі позовних вимог та самостійно змінити підставу позову, а відтак, розглянути по суті питання щодо стягнення боргу, що виник не за укладеним між Сторонами Договором, а до нього (підстава позовних вимог згідно позовної заяви та заяв про уточнення, збільшення позовних вимог).

Щодо позовних вимог до Відповідача 2.

У первісній позовній заяві Позивач просить стягнути борг з Відповідача 1 та Відповідача 2, обгрунтуванням чого є договір поруки №03ПЮ-12/7 від 03.09.2012р., укладений між Відповідачем 2 (Поручитель) та Позивачем (Кредитор) (далі - Договір поруки), відповідно до п.1 якого (предмет Договору поруки), Поручитель поручається перед Кредитором за виконання Відповідачем 1 свого обов'язку зі сплати коштів за поставлений товар згідно з договором поставки №ДГ-009, що укладений між Кредитором та Боржником (Відповідачем 1) 03.01.2012р. (по тексту - Договір).

Відповідно до п.п.2.1, 3.1, 3.2 Договору поруки, Поручитель поручається перед Кредитором за виконання Боржником свого обов'язку в повному обсязі і відповідає перед Кредитором за порушення зазначеного зобов'язання Боржником; у разі порушення Боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, Боржник і Поручитель відповідають перед Кредитором як солідарні боржники; Поручитель відповідає перед Кредитором у тому ж обсязі, що і Боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків.

Згідно п.6.1 Договору поруки, договір набуває чинності з моменту його підписання і діє до моменту припинення дії Основного договору (по тексту - Договір), окрім випадків, передбачених ст.559 ЦК України.

Проте, як зазначено вище в описовій частині рішення, 15.01.2013р. від Позивача надійшла заява про уточнення позовних вимог, в якій Позивач просить стягнути з Відповідача 1 195883грн. основного боргу, 28219грн. пені та прийняти відмову від позову до Відповідача 2 .

У зв'язку з тим, що ГПК України не передбачено подання заяви про уточнення позову, ухвалою господарського суду Львівської області по даній справі від 15.01.2013р. судом зобов'язано Позивача уточнити чи письмово пояснити якою процесуальною дією є заява про уточнення позовних вимог.

23.01.2013р. до господарського суду Львівської області надійшла заява Позивача про збільшення позовних вимог, розмір та характер позовних вимог в якій відповідав заяві від 15.01.2013р. Крім того, в судовому засіданні 23.01.2013р. Позивачем подано письмову заяву про підтримання заяви про уточнення позовних вимог від 15.01.2013р., в тому числі в частині відмови від позову до Відповідача 2, та в заяві повторно зазначено, що Позивач відмовляється від позовних вимог до Відповідача 2 .

Відповідно до ч.1 ст.554 ЦК України, у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники.

Згідно ч.1 ст.543 ЦК України, у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.

З врахуванням вищенаведеного суд зазначає, що Позивач вправі при солідарному обов'язку боржників (Відповідачів 1, 2) пред'являти вимогу до будь-кого з них окремо, відтак, залишення вимог до Відповідача 1 (відмова від позову в частині вимог до Відповідача 2) відповідає встановленим між Сторонами зобов'язанням та законодавству.

Крім того, відповідно до вимог ч.4 ст.22 ГПК України, позивач вправі до прийняття рішення по справі відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

Згідно ч.6 ст.22 ГПК України, господарський суд не приймає відмови від позову, зменшення розміру позовних вимог, визнання позову відповідачем, якщо ці дії суперечать законодавству або порушують чиї-небудь права і охоронювані законом інтереси.

Відповідно до ч.2 ст.78 ГПК України, до прийняття відмови позивача від позову або до затвердження мирової угоди сторін господарський суд роз'яснює сторонам наслідки відповідних процесуальних дій, перевіряє, чи є повноваження на вчинення цих дій у представників сторін.

Судом роз'яснено наслідки відмови від позову; крім того, в матеріалах справи відсутні, Сторонами не наведені доводи та не подані докази, які б вказували, що відмова Позивача від позову суперечать законодавству або порушують чиї-небудь права і охоронювані законом інтереси.

З врахуванням вищенаведеного суд зазначає про прийняття заяви Позивача про відмову від позову в частині позовних вимог до Відповідача 2.

Згідно п.4 ч.1 ст.80 ГПК України, господарський суд припиняє провадження у справі, якщо позивач відмовився від позову і відмову прийнято господарським судом.

Враховуючи вищенаведене суд приходить до висновку про необхідність припинення провадження у справі в частині позовних вимог до Відповідача 2.

Щодо стягнення 28219грн. пені.

Позивач у заяві про уточнення позовних вимог та в заяві про збільшення позовних вимог, з урахуванням заяви про відмови від позову в частині вимог до Відповідача 2, Позивач просить стягнути з Відповідача 1 28219грн. пені.

Відповідно до п.8.2 Договору, у разі порушення строків оплати за товар, Покупець сплачує Постачальнику за кожен день прострочення пеню, яка нараховується з вартості неоплаченого товару у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла протягом строку затримки оплати.

Згідно з ст.ст.549, 611, 625 Цивільного кодексу України, ст. 230 Господарського кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Частиною 6 ст.232 Господарського кодексу України визначено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до ст.ст.1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін; розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Перевіривши правильність проведеного розрахунку суд зазначає, що такий Позивачем проведено невірно, оскільки не в повній мірі та невірно враховано дати та суми здійснених часткових оплат, невірно вираховано основні суми боргу, що існували за певні періоди. Крім того, беручи до уваги положення п.6.1 Договору щодо здійснення розрахунків за кожну окрему партію товару, Позивачем не враховано положення ч.6 ст.232 ГК України та частково здійснено розрахунок пені за період понад 6 місяців з моменту виникнення боргу за кожною із поставок. Також, п.6.1 Договору передбачено здійснення оплати шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Постачальника, відтак, якщо перший день прострочення оплати за отриману партію товару припадає на вихідний чи святковий день (небанківський день), в який неможливо здійснити операції по безготівковому перерахуванню коштів, то за цей день не може враховуватись у період заборгованості, за який нараховується пеня, - наведене Позивачем також не враховано у проведеному розрахунку.

Враховуючи вищенаведене, перевіривши правильність проведеного розрахунку суд зазначає, що вимоги Позивача щодо стягнення з Відповідача 1 пені підлягають до задоволення в розмірі 18827,70грн., в решті позовних вимог в цій частині слід відмовити.

Відповідно до вимог ст.4.-7 Господарського процесуального кодексу України судові рішення приймаються за результатами обговорення усіх обставин справи.

Принцип об'єктивної істини, тобто відповідності висновків, викладених у судовому акті, дійсним обставинам справи реалізується також положеннями ст.43 Господарського процесуального кодексу України, згідно з якою господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

25.02.2013 року у відповідності до вимог ст.85 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частини рішення, про що зазначено в протоколі судового засідання. Повний текст рішення виготовлений та підписаний, з врахуванням вихідних, 04.03.2013р.

На підставі ст.49 Господарського процесуального кодексу України, беручи до уваги те, що спір виник з вини Відповідача 1, судові витрати у справі слід покласти на Відповідача 1 пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи вищенаведене, керуючись п. 4 ч. 3 ст.129 Конституції України, ст.ст. 4, 4-5, 4-7, 33, 38, 43, 49, 82-87, 115-116 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити частково.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відпоідальністю "Еталон" (77400, Івано-Франківська обл., м.Тисмениця, вул.Вербова, 9/3, ідентифікаційний код 33004211) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Бенефіт-Про" (79040, м.Львів, вул.Городоцька, 357, ідентифікаційний код 37073048) 195883грн. основного боргу, 28219грн. пені, 2241,02грн. судового збору.

3. В частині солідарних позовних вимог до товариства з обмеженою відповідальністю "Львівбуд" (79005, м.Львів, вул.Зелена, 11А/8, ідентифікаційний код 37162593) провадження у справі припинити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку на його оскарження.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному та касаційному порядку.

Суддя Фартушок Т.Б.