Рішення

від 19.02.2013 по справі 914/104/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.02.13 справа № 914/104/13

за позовом : Комунального підприємства «Компанія «Вода Донбасу» в особі Красноармійського регіонального виробничого управління Комунального підприємства «Компанія «Вода Донбасу»

до відповідача Малого приватного підприємства «Соляріс»

про стягнення заборгованості

ціна позову: 77460,59грн.

суддя Фартушок Т.Б.

секретар Полюхович Х.М.

Представники:

від позивача - не з'явився;

від відповідача - не з'явився

Суть спору:

Комунальне підприємство «Компанія «Вода Донбасу» в особі Красноармійського регіонального виробничого управління Комунального підприємства «Компанія «Вода Донбасу» звернулось до господарського суду Донецької області з позовом до Малого приватного підприємства «Соляріс» про стягнення заборгованості.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 03.02.2012р. у справі №5006/49/20/2012 порушено провадження у справі та розгляд справи призначено в судовому засіданні на 11год. 15хв. 11.12.2012р. Розгляд справи відкладався з причин та підстав, зазначених в ухвалі суду по справі №5006/49/20/2012 від 11.12.2012р. Ухвалою господарського суду Донецької області по справі №5006/49/20/2012 від 25.12.2012р. матеріали справи №5006/49/20/2012 направлено за підсудністю до господарського суду Львівської області.

Внаслідок проведеного 09.01.2013р. автоматизованого розподілу справи у господарському суд Львівської області справа отримала №914/104/13 та передана судді Фартушку Т.Б.

Ухвалою господарського суду Львівської області по даній справі від 14.01.2013р. прийнято справу, призначено до розгляду в судовому засіданні на 14год. 30хв. 05.02.2013р. Розгляд справи відкладався з причин та підстав, зазначених в ухвалі суду по даній справі від 05.02.2013р.

Представнику Позивача оголошено права і обов'язки, визначені ст.ст. 20, 22, 28, 38 Господарського процесуального кодексу України. Крім того, в ухвалах господарського суду Львівської області по даній справі, які скеровані чи оголошені Сторонам, в тому числі скеровані Відповідачу (підтвердженням чого є дані реєстрів вихідної кореспонденції Господарського суду Львівської області, наявні в матеріалах справи повідомлення про вручення поштових відправлень та письмові повідомлення про оголошення ухвал) зазначено, що права та обов'язки сторін визначені ст.ст.20, 22, 28, 38 Господарського процесуального кодексу України.

Заяв про відвід судді не надходило.

Представник Позивача в судове засідання не з'явився, протягом розгляду справи представник Позивача позовні вимоги підтримала повністю.

Крім того, протягом розгляду справи Позивачем подано суду наступні документи: копії довіреностей на право здійснення представництва; копію супровідного листа №4830 від 21.12.2012р. з доказами відправлення Відповідачу Позивачем акту звірки взаємних розрахунків; довідку про включення Відповідача в ЄДРПОУ серії АА №№532227-532235; примірник позовної заяви українською мовою; копії виписок з банківського рахунку Позивача.

Відповідач явку повноважного представника в жодне з судових засідань не забезпечив, явка визнавалась обов'язковою, про причини неявки суду не повідомив, був належним чином повідомлений про дату, час та місце проведення судових засідань; вимог ухвал господарського суду Львівської області по даній справі щодо подання документів, в тому числі відзиву на позовну заяву, не виконав, про причини невиконання суду не повідомив.

Суд зазначає, що у позовній заяві поштовою адресою Відповідача зазначено: 85600, Донецька обл., м.Ясиновата (г.Ясиноватая), вул.Володарського, 5 . Згідно довідки про включення Відповідача в ЄДРПОУ серії АА №№532227-532235 (запис 14) адресою місцезнаходження Відповідача є 79034, м.Львів, вул.Сихівський р.-н, вул..Угорська, 14 .

Ухвала суду від 14.01.2013р. (про порушення провадження та прийняття позову до розгляду) відправлена Відповідачу як за поштовою адресою, так і за адресою місцезнаходження. Проте, конверти з копіями ухвали суду від 14.01.2013р. повернулись із зазначення у поштових довідках : «за закінченням терміну зберігання». Ухвала суду від 05.02.2013р. скерована Відповідачу аналогічним чином.

Відповідно до ч.1 ст.64 ГПК України, увала про порушення провадження у справі надсилається зазначеним особам за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою; у разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців; у разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

Враховуючи вищенаведене суд зазначає, що ухвала суду по даній справі про порушення справи та прийняття заяви до розгляду від 14.01.2013р., як і інші ухвали суду по даній справі, скеровані та вручені Відповідачу належним чином. Крім того, як зазначено вище, ухвала суду від 14.03.2013р., та ухвала від 05.02.2013р. скеровані Відповідачу і за вказаною у позовній заяві поштовою адресою.

Суд зазначає, що відповідно до ч.3 ст.4 3 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

На виконання зазначених вимог Кодексу, в ухвалі господарського суду Львівської області про порушення провадження у справі (на необхідність виконання вимог якої зазначалось в ухвалах про відкладення розгляду справи), окрім подання відзиву на позовну заяву, Відповідача зобов'язувалось надати всі докази в обгрунтування правової позиції по суті спору.

Крім того, відповідно до ч.ч.1, 2 ст.4 3 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності; сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обгрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до ч.ч.1, 3 ст.38 (витребування доказів) Господарського процесуального кодексу України (якою, в тому числі, передбачені права сторін, про що зазначалось в кожній з ухвал господарського суду по даній справі), сторона або прокурор у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування господарським судом доказів; у разі задоволення клопотання суд своєю ухвалою витребовує необхідні докази. Зі змісту наведеної статті вбачається, що протягом розгляду справи суд позбавлений можливості самостійно збирати докази, і вправі витребовувати такі виключно за клопотання сторони або прокурора.

Враховуючи вищенаведене, суд зазначає, що судом, згідно вимог Господарського процесуального кодексу України, надавалась в повному обсязі можливість Учасникам процесу щодо обгрунтування їх правової позиції по суті спору та подання доказів, чим забезпечено принцип змагальності.

В судовому засіданні суд оглянув оригінали документів,долучених до матеріалів справи.

Відповідно до ст.34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст.43 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи. Ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній матеріалами відповідно до ст.75 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи в їх сукупності, дослідивши матеріали справи, та оцінивши докази в їх сукупності, суд встановив наступне.

Щодо стягнення 74680грн. основного боргу.

26.07.2012р. між Позивачем (Підприємство) та відповідачем (Споживач) укладено договір про надання послуг з централізованого питтєвого водопостачання, реєстраційний №9 (далі - Договір), відповідно до п.1.1 якого, Підприємство зобов'язується надавати Споживачу послуги з централізованого питтєвого водопостачання в об'ємах відповідно до місячного графіку (п.2.3 Договору), в межах технічних можливостей Підприємства, а Споживач зобов'язується своєчасно сплачувати послуги за встановленими тарифами, в строки і на умовах, визначених даним Договором.

Пунктом 2.3 Договору визначено об'єм та суму надання послуг. Крім того, п.5.1 Договору визначено порядок формування ціни Договору та зазначено, що орієнтована ціна Договору на дату його укладення становить 85200грн. Відтак, Сторонами визначено ціну Договору.

Відповідно до п.п.5.4, 5.5 Договору, Споживач відповідно до заявленого об'єму води на поточний місяць, самостійно здійснює платежі по діючих тарифах у наступні терміни:

- до початку поточного місяця в розмірі 1/3 заявленого місячного об'єму за першу декаду;

- до 10 числа поточного місяця в розмірі 1/3 заявленого місячного об'єму за другу декаду;

- до 20 числа поточного місяця в розмірі 1/3 заявленого місячного об'єму за третю декаду;

Кінцевий розрахунок за надані послуги у поточному місяці Споживач здійснює самостійно на підставі підписаного Сторонами акту про отримання води платіжним дорученням з врахуванням поточних оплат в строк до 1-го числа місяця, наступного за звітним.

Згідно п.5.6 Договору, при оформленні платіжного доручення в графі «призначення платежу» Споживач зобов'язаний вказати період, за який здійснюється оплата, номер, дату рахунку з посиланням на Договір; у випадку відсутності у платіжному дорученні цих даних, перерахована Споживачем оплата зараховується Підприємством у будь-який період утворення заборгованості на його розсуд.

Відповідно до п.6.6 Договору, Споживач зобов'язаний своєчасно вносити плату за послуги питтєвого водопостачання відповідно о умов Договору.

Згідно п.11.1 Договору, даний Договір вступає в силу при досягненні Сторонами згоди з усіх істотних умов Договору та діє з дати підписання по 31.12.2012р.

Договір підписано та скріплено відбитками печаток Сторін.

Відповідно до актів реалізації №9 від 27.08.2012р., кількість поставленої води протягом серпня 2012р становила 47800м 3 води, №9 від 24.09.2012р., - 23900м 3 води, - відтак, за період з 27.08.2012р. по 24.09.2012р. Позивачем поставлено, а Відповідачем прийнято 71700м 3 води. Дані акти підписані та скріплені відбитками печаток Сторін.

Згідно умов Договору та наявних в матеріалах справи рахунків-фактур, по вказаних актах загальна сума поставленої води становила без урахування ПДВ становила 71700грн., з урахуванням ПДВ - 86040грн.

Відповідно до доводів Позивача та наданих Позивачем виписок з банківського рахунку з відмітками банку, Відповідачем здійснено часткову оплату за надані послуги на загальну суму 11360грн. (4000грн. 06.09.2012р., 4000грн. 10.09.2012р., 3360грн. 17.09.2012р.).

З врахуванням вищенаведеного суд зазначає, що борг Відповідача становить 74680грн. (86040-11360). Наведене відображене і в розрахунку ціни позову.

Відповідач не скористався своїм правом на заперечення позовних вимог.

У відповідності з пунктом 4 частини третьої статті 129 Конституції України та статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ч.1 ст.11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Відповідно до ч.1 ст.173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно ч.1 ст.509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії , а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Статтею 193 Господарського кодексу України передбачено, що господарські зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до закону, інших правових актів і договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог , що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

До виконання господарських зобов'язань застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства. Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

В силу положень ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 599 Цивільного кодексу України визначено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Враховуючи вищенаведене, в тому числі підписані Сторонами акти реалізації води, беручи до уваги положення Договору, в тому числі п.5.5, враховуючи також те, що в матеріалах справи відсутні, Сторонами не наведені доводи та не подані докази відсутності боргу у Відповідача перед Позивачем за Договором в розмірі 74680грн. чи здійснення повної або часткової оплати такого, суд приходить до висновку, що вимоги Позивача щодо стягнення з Відповідача 74680грн. підлягають до задоволення.

Щодо стягнення 2262,67грн. пені.

Позивач просить стягнути з Відповідача 2262,67грн. пені, яка , згідно доданого розрахунку, розрахована за період з 01.09.2012р. по 29.11.2012р.

Відповідно до п.7.3 Договору, у разі порушення строків оплати, Покупець сплачує Постачальнику за кожен день прострочення пеню, яка нараховується з вартості неоплаченого товару у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла протягом строку затримки оплати.

Згідно з ст.ст.549, 611, 625 Цивільного кодексу України, ст. 230 Господарського кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Частиною 6 ст.232 Господарського кодексу України визначено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до ст.ст.1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін; розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Перевіривши правильність проведеного розрахунку суд зазначає, що такий Позивачем проведено невірно, оскільки скорочено кількість днів прострочення, за які стягується пеня, відтак, сума пені є більшою, аніж заявлено до стягнення. Проте, за відсутності клопотання, передбаченого п.2 ст.83 ГПК України, за відсутності відповідного клопотання суд не вправі вийти за межі позовних вимог.

Враховуючи вищенаведене, перевіривши правильність проведеного розрахунку, беручи до уваги п.5.5 Договору, суд приходить до висновку, що вимоги Позивача про стягнення з Відповідача 2262,67грн. пені підлягають до задоволення.

Щодо стягнення 46грн. інфляційних нарахувань та 471,92грн. 3% річних.

У позовній заяві Позивач просить стягнути з Відповідача 46грн. інфляційних нарахувань та 471,92грн. 3% річних, розрахунок яких додано до позовної заяви. При чому, 3% річних Позивач розраховує станом на 29.11.2012р., а інфляційні нарахування - за період вересень-жовтень 2012р.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст.625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання; боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши правильність розрахунку 3% річних та інфляційних нарахувань суд зазначає, що розмір таких за наведений Позивачем період є більшим, аніж заявлено до стягнення. Проте, за відсутності клопотання, передбаченого п.2 ст.83 ГПК України, суд не вправі вийти за межі позовних вимог.

Враховуючи вищенаведене, перевіривши правильність проведеного розрахунку суд зазначає, що вимоги Позивача щодо стягнення з Відповідача 46грн. інфляційних нарахувань та 471,92грн. 3% річних підлягають до задоволення.

Відповідно до вимог ст.4.-7 Господарського процесуального кодексу України судові рішення приймаються за результатами обговорення усіх обставин справи.

Принцип об'єктивної істини, тобто відповідності висновків, викладених у судовому акті, дійсним обставинам справи реалізується також положеннями ст.43 Господарського процесуального кодексу України, згідно з якою господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

1925.02.2013 року у відповідності до вимог ст.85 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частини рішення, про що зазначено в протоколі судового засідання. Повний текст рішення виготовлений та підписаний, з врахуванням вихідних, 27.02.2013р.

На підставі ст.49 Господарського процесуального кодексу України, беручи до уваги те, що спір виник з вини Відповідача, судові витрати у справі слід покласти на Відповідача.

Враховуючи вищенаведене, керуючись п. 4 ч. 3 ст.129 Конституції України, ст.ст. 4, 4-5, 4-7, 33, 38, 43, 49, 82-87, 115-116 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задоволити повністю.

2. Стягнути з Малого приватного підприємства "Соляріс" (79034, Львівська обл., м.Львів, Сихівський р.-н, вул.Угорська, 14, ідентифікаційний код 24641880) на користь Комунального підприємства "Компанія "Вода Донбасу" (83001, Донецька обл., м.Донецьк, вул.Артема, 85, ідентифікаційний код 00191678) в особі Красноармійського регіонального виробничого управління Комунального підприємства "Компанія "Вода Донбасу" (85300, Донецька обл., м.Красноармійськ, вул.Дніпропетровська, 1, ідентифікаційний код 35397811) 74680грн. основного боргу, 471,92грн. 3% річних, 2262,67грн. пені, 46грн. інфляційних нарахувань, 1609,50грн. судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку на його оскарження.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному та касаційному порядку.

Суддя Фартушок Т.Б.