Постанова

від 18.04.2013 по справі 2а-14193/12/2670

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

18 квітня 2013 року № 2а-14193/12/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Шрамко Ю.Т., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Онтайм Україна" до Державної податкової інспекції у Дарницькому районі міста Києва Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень №0002832240/11992 та № 0002822240/11991 від 05.10.2012 р. ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Онтайм Україна", (далі - позивач), звернулось до Окружного адміністративного суду м. Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Дарницькому районі м. Києва Державної податкової служби, (далі - відповідач), з урахуванням змінених позовних вимог, про скасування податкових повідомлень-рішень №0002832240/11992 та № 0002822240/11991 від 05.10.2012 р.

Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що відповідач помилково дійшов висновку про порушення позивачем вимог податкового законодавства України, оскільки позивачем при здійсненні господарської діяльності за період, що перевірявся, було дотримано всіх вимог чинного законодавства України, зокрема, правомірно сформовано валові витрати, всі господарські операції позивача є реальними та відповідають дійсному економічному змісту та підтверджуються належним чином оформленими первинними документами, в силу чого, оскаржувані податкові повідомлення-рішення є протиправними та підлягають скасуванню.

Представник відповідача позовні вимоги не визнав, просив у задоволенні позову відмовити повністю, оскільки позивачем при здійсненні господарської діяльності не було дотримано вимог податкового законодавства України, в силу чого відповідачем прийнято правомірні та обгрунтовані податкові повідомлення-рішення.

Відповідно до вимог ч. 4 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України, у судовому засіданні 31.01.2013 р. суд за згодою сторін ухвалив перейти до розгляду справи у порядку письмового провадження.

Розглянувши подані сторонами документи та матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив наступне.

У період з 10 вересня 2012 року по 14 вересня 2012 року Державною податковою інспекцією у Дарницькому районі міста Києва Державної податкової служби проведено документальну виїзну перевірку позивача з питань фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ "Ізумруд" (код ЄДРПОУ 32377965) та ТОВ "ТК "Поділля-Інвест" (код ЄДРПОУ 36644829) за період діяльності з 01.06.2009 р. по 20.06.2012 р., за результатами якої складено Акт про результати документальної виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю "Онтайм Україна" (код ЄДРПОУ 37258023) з питань фінансово-господарських взаємовідносин з Товариством з обмеженою відповідальністю "Ізумруд" (код ЄДРПОУ 32377965) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ТК "Поділля-Інвест" (код ЄДРПОУ 36644829) за період діяльності з 01.06.2009 р. по 20.06.2012 р. № 4582/2240/37258023 від 21 вересня 2012 року (надалі - Акт перевірки №4582/2240/37258023).

Згідно висновків, викладених в Акті перевірки №4582/2240/37258023, позивачем порушено вимоги:

- ч.4 пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", що призвело до заниження об'єкта оподаткування прибутку підприємств за період з 01.06.2009 р. по 20.06.2012 р. у розмірі 199880,55 грн., що призвело до заниження податку на прибуток за період з 01.06.2009 р. по 20.06.2012 р. у розмірі 49970,00 грн., а саме по періодах: IV квартал 2010 р. - 49970,00 грн.;

- пп. 7.4.1, пп. 7.4.4, пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 року № 168/97-ВР, що призвело до заниження суми податку на додану вартість за період з 01.06.2009 р. по 20.06.2012 р. у розмірі 39976,00 грн., а саме по періодах: листопад 2010 р. - 31643,00 грн.; грудень 2010 р. - 8333,00 грн.

На підставі вказаного Акту перевірки №4582/2240/37258023 відповідачем були прийняті податкові повідомлення-рішення №0002832240/11992 від 05.10.2012 р. (надалі - ППР №0002832240/11992), яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 49970,00 грн., з яких 39976,00 грн. - за основним платежем та 9994,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями, та №0002822240/11991 від 05.10.2012 р. (надалі -ППР №0002822240/11991), яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на загальну суму 62462,50 грн., з яких 49970,00 грн. - за основним платежем та 12492,50 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями

Судом встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Онтайм Україна" (код за ЄДРПОУ 37258023) зареєстроване Дарницькою районною у місті Києві державною адміністрацією 09 вересня 2010 року за № 106510200000013806 (Свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи серії А01 № 344751). Вказане товариство розташоване за адресою: 02140, м. Київ, вулиця Б. Гмирі, будинок 9-Б, квартира 36. ТОВ "Онтайм Україна" взято на податковий облік в органах державної податкової служби 13 вересня 2010 року за № 789-10, перебуває на обліку у ДПІ у Дарницькому районі м. Києва, зареєстровано як платник податку на додану вартість 04.10.2010 р.

Між Товариством з обмеженою відповідальністю "Онтайм Україна", як замовником, та ТОВ "Ізумруд", як виконавцем, був укладений Договір про надання інформаційно-консультаційних послуг №45 від 24.11.2010 року (надалі - Договір №45), згідно п.1.1. - п.1.3. розділу 1 та п.1.1. розділу 4 якого замовник доручає, а виконавець бере на себе зобов'язання надати інформаційно-консультаційні послуги в обсязі та на умовах, передбачених договором. Перелік послуг, що надаються: маркетингові послуги та дослідження ринку; кадрове консультування, ведення кадрової документації; тренінг по роботі з персоналом; юридичне носультування, ведення документації. На підтвердження факту надання виконавцем замовнику послуг за договором складається відповідний Акт виконаних робіт. Вартість послуг визначається на підставі обсягу послуг, які виконавець надав чи повинен буде надати та вказується в акті передачі-приймання послуг.

З матеріалів справи вбачається, що ТОВ "Ізумруд" на виконання умов Договору №45 були виставлені рахунки на загальну суму 50000,00 грн., в т.ч. ПДВ 8333,33 грн. (№2/45 від 15.12.2010 р. - на суму 28643,54 грн., в т.ч. ПДВ 4773,92 грн.; №1/45 від 15.12.2010 р. - на суму 21356,46 грн., в т.ч. ПДВ 3559,41 грн.).

На виконання умов Договору №45, ТОВ "Ізумруд" надало позивачу послуги (кадрове консультування, ведення кадрової документації) на загальну суму 50000,00 грн., в т.ч. ПДВ 8333,33 грн., що підтверджується дослідженим судом Актом здачі-прийняття робіт (надання послуг) №45/12 від 27.12.2010 р.

Судом встановлено, що ТОВ "Ізумруд" були оформлені на користь позивача податкові накладні на загальну суму 50000,00 грн., в т.ч. ПДВ 8333,33 грн. (№10042 від 27.12.2010 р. - на суму 28643,54 грн., в т.ч. ПДВ 4773,92 грн.; №10041 від 27.12.2010 р. - на суму 21356,46 грн., в т.ч. ПДВ 3559,41 грн.).

Зазначені податкові накладні оформлені у відповідності до вимог п.п. 7.2.1 п.7.2. ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" та містять всі реквізити, передбачені зазначеною нормою закону.

Також судом встановлено, що між Товариством з обмеженою відповідальністю "Онтайм Україна", як замовником, та ТОВ "ТК "Поділля-Інвест", як виконавцем, був укладений Договір про надання інформаційно-консультаційних послуг №23/10 від 09.10.2010 року (надалі - Договір №23/10), згідно п.1.1. - п.1.3. розділу 1 та п.1.1. розділу 4 якого замовник доручає, а виконавець бере на себе зобов'язання надати інформаційно-консультаційні послуги в обсязі та на умовах, передбачених договором. Перелік послуг, що надаються: маркетингові послуги та дослідження ринку; кадрове консультування, ведення кадрової документації; тренінг по роботі з персоналом; юридичне консультування, ведення документації. На підтвердження факту надання виконавцем замовнику послуг за договором складається відповідний Акт виконаних робіт. Вартість послуг визначається на підставі обсягу послуг, які виконавець надав чи повинен буде надати та вказується в акті передачі-приймання послуг.

З матеріалів справи вбачається, що ТОВ "ТК "Поділля-Інвест" на виконання умов Договору №23/10 були виставлені рахунки на загальну суму 189856,66 грн., в т.ч. ПДВ 31642,78 грн. (№29/10-1 від 29.10.2010 р. - на суму 6379,21 грн., в т.ч. ПДВ 1063,20 грн.; №29/10-2 від 29.10.2010 р. - на суму 25167,18 грн., в т.ч. ПДВ 4194,53 грн.; №29/10-5 від 09.12.2010 р. - на суму 10600,00 грн., в т.ч. ПДВ 1766,67 грн.; №29/10-3 від 02.11.2010 р. - на суму 31166,15 грн., в т.ч. ПДВ 5194,36 грн.; №29/10-6 від 09.11.2010 р. - на суму 36525,12 грн., в т.ч. ПДВ 6087,52 грн.; №29/10-7 від 25.11.2010 р. - на суму 39754,96 грн., в т.ч. ПДВ 6625,83 грн.; №29/10-4 від 09.11.2010 р. - на суму 40264,04 грн., в т.ч. ПДВ 6710,67 грн.).

На виконання умов Договору №23/10, ТОВ "ТК "Поділля-Інвест" надало позивачу послуги (кадрове консультування, ведення кадрової документації, юридичне консультування, тренінг по роботі з персоналом) на загальну суму 189856,66 грн., в т.ч. ПДВ 31642,78 грн., що підтверджується дослідженими судом Актами здачі-прийняття робіт (надання послуг) (№291003 від 29.10.2010 р. - на суму 6379,21 грн., в т.ч. ПДВ 1063,20 грн.; №021103 від 02.11.2010 р. - на суму 25167,18 грн., в т.ч. ПДВ 4194,53 грн.; №131205 від 30.11.2010 р. - на суму 10600,00 грн., в т.ч. ПДВ 1766,67 грн.; №051103 від 05.11.2010 р. - на суму 31166,15 грн., в т.ч. ПДВ 5194,36 грн.; №191104 від 19.11.2010 р. - на суму 36525,12 грн., в т.ч. ПДВ 6087,52 грн.; №301123 від 30.11.2010 р. - на суму 39754,96 грн., в т.ч. ПДВ 6625,83 грн.; №121104 від 12.11.2010 р. - на суму 40264,04 грн., в т.ч. ПДВ 6710,67 грн.).

Судом встановлено, що ТОВ "ТК "Поділля-Інвест" були оформлені на користь позивача податкові накладні на загальну суму 189856,66 грн., в т.ч. ПДВ 31642,78 грн. (№291003 від 29.10.2010 р. - на суму 6379,21 грн., в т.ч. ПДВ 1063,20 грн.; №021103 від 02.11.2010 р. - на суму 25167,18 грн., в т.ч. ПДВ 4194,53 грн.; №131205 від 13.12.2010 р. - на суму 10600,00 грн., в т.ч. ПДВ 1766,67 грн.; №051103 від 05.11.2010 р. - на суму 31166,15 грн., в т.ч. ПДВ 5194,36 грн.; №191104 від 19.11.2010 р. - на суму 36525,12 грн., в т.ч. ПДВ 6087,52 грн.; №301123 від 30.11.2010 р. - на суму 39754,96 грн., в т.ч. ПДВ 6625,83 грн.; №121104 від 12.11.2010 р. - на суму 40264,04 грн., в т.ч. ПДВ 6710,67 грн.).

Зазначені податкові накладні оформлені у відповідності до вимог п.п. 7.2.1 п.7.2. ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" та містять всі реквізити, передбачені зазначеною нормою закону.

Судом встановлено, що на час існування спірних правовідносин, контрагенти позивача, - ТОВ "ТК "Поділля-Інвест" та ТОВ "Ізумруд" були належним чином зареєстровані платниками податку на додану вартість, а свідоцтво платника податку на додану вартість ТОВ "ТК "Поділля-Інвест" було анульовано лише 14.12.2011 р. з ініціативи податкового органу, а у ТОВ "Ізумруд" - 22.09.2011 р. з ініціативи податкового органу.

Згідно з дослідженими судом наданими позивачем деклараціями з ПДВ в розрізі контрагентів за листопад-грудень 2010 року, всі господарсько-фінансові стосунки позивача з ТОВ "ТК "Поділля-Інвест", ТОВ "Ізумруд" та третіми особами знайшли відображення в податковому обліку в повному обсязі. Зауважень по наданим деклараціям, порядку їх оформлення представник відповідача не заявив.

Суд констатує, що згідно вимог чинного законодавства України, обов'язок контролювати звітність контрагентів на суб'єктів підприємницької діяльності не покладено, також, суб'єкт підприємницької діяльності не має права контролювати звітність або своєчасність сплати податків іншими особами. Якщо віднесення сум до складу податкового кредиту відбувається на підставі належним чином оформлених розрахункових, платіжних та інших документів, обов'язковість ведення яких передбачена правилами ведення податкового обліку, дії платника податку є правомірними.

З матеріалів справи судом встановлено, що на виконання умов Договору №45 та Договору №23/10 позивачем були сплачені кошти, що підтверджується, дослідженими судом банківськими виписками та не заперечувалось відповідачем.

В обґрунтування правомірності винесених оскаржуваних ППР №0002832240/11992 та ППР №0002822240/11991 відповідач посилався на Акт про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "ТК "Поділля-Інвест"(код ЄДРПОУ 36644829) щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за період з 20.10.2009 р. по 31.12.2011 р. №359/3-22-70-36644829 від 04.07.2012 р., Акт про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "Ізумруд"(код ЄДРПОУ 32377965) щодо підтвердження господарських відно1578/22-222/37202798 від 03.07.2012 р.

Суд критично відноситься до таких посилань відповідача, як на доказ недійсності чи нікчемності правочинів між позивачем та ТОВ "ТК "Поділля-Інвест" та ТОВ "Ізумруд", оскільки відповідно до ч.4 ст.70 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору. Так, суд звертає увагу, що відповідач не звертався до суду з позовами про визнання недійсними вище вказаних договорів.

Відносно посилань представника відповідача на Постанову Печерського районного суду в м. Києві від 21.09.2012 р. у кримінальній справі №1-555/12 по обвинуваченню ОСОБА_1 у скоєнні злочинів, передбачених ч.2 ст.28 ч.2 ст.205, ч.1, 2, 3 ст.358 КК України, якою ОСОБА_1 звільнено від кримінальної відповідальності, суд звертає увагу, що у вказаній постанові не встановлено обставини, що мають значення при вирішенні даної адміністративної справи.

Відповідно до ст. 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер. Законодавством України не передбачена відповідальність юридичної особи за зобов'язаннями іншої юридичної особи, в тому числі за податковими зобов'язаннями.

Вирішуючи питання реальності виконання договору з метою використання отриманого за вказаним договором у власній господарській діяльності, суд звертає увагу на наступне.

Відповідно до визначення ч. 1 ст. 3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Статтею 204 Цивільного кодексу України встановлено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно з ч.1 ст.207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Доказів на підтвердження того, що контрагенти позивача, - ТОВ "ТК "Поділля-Інвест" та ТОВ "Ізумруд" не мали адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобов'язань по спірних операціях, відсутності фактичних дій, спрямованих на виконання взятих зобов'язань чи відсутність можливостей залучення до виконання зобов'язань третіх осіб, відповідачем до суду не надано.

Суд не приймає до уваги доводи представника відповідача про нікчемність вищевказаних договорів, оскільки ці доводи ґрунтуються на припущеннях, не підтверджуються належними доказами та спростовуються доказами, наданими представником позивача.

Відповідно до ч. 1 та ч. 5 ст. 203 Цивільного кодексу України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно з ч.1 ст. 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою ст. 203 цього Кодексу.

Частина друга ст. 215 Цивільного кодексу України передбачає, що недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

За правилами ч. 1 ст. 216 Цивільного кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Відповідно до ст. 228 Цивільного кодексу України, правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Частиною третьою цієї статті Цивільного кодексу України визначено, що у разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави.

Для застосування санкцій, передбачених ст. 228 Цивільного кодексу України, необхідними є наявність умислу на укладення угоди з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, наприклад, вчинення удаваного правочину з метою приховання ухилення від сплати податків чи з метою неправомірного одержання з державного бюджету коштів шляхом відшкодування податку на додану вартість у разі його несплати контрагентом до бюджету.

Доказами в адміністративному судочинстві, за визначенням частини першої ст. 69 Кодексу адміністративного судочинства України, є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

У відповідності до частини першої та четвертої ст. 70 Кодексу адміністративного судочинства України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Відповідачем не наведено, а судом не встановлено, підстав, що дозволяли б дійти висновку про нікчемність чи недійсність вище вказаних правочинів, укладених між позивачем та ТОВ "ТК "Поділля-Інвест" та ТОВ "Ізумруд", а також не надано доказів, які б свідчили, що правочини в межах спірних правовідносин, є такими, що порушують публічний порядок чи спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна держави.

Суд також звертає увагу, що, в силу положень ч. 3 ст. 228 Цивільного кодексу України, питання недійсності правочину у разі недодержання вимоги щодо його відповідності інтересам держави і суспільства, його моральним засадам вирішується виключно судом.

Відповідно до п.5.1. ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", в редакції, чинній на час існування спірних правовідносин, валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Підпунктом 5.2.1. п.5.2. ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" встановлено, що до складу валових витрат включаються, зокрема, суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Відповідно до підпункту 7.2.4 пункту 7.2. статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість", в редакції чинній на час існування спірних правовідносин, право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону. Відповідно до п. 9.6 ст. 9 цього ж Закону свідоцтво про реєстрацію діє до дати його анулювання. Зі змісту наведених положень Закону випливає, що у податковому обліку податкова накладна є тим документом, який складається у момент виникнення податкових зобов'язань і визначається як розрахунковий документ, що підтверджує вчинення певної господарської операції, за якою виникають податкові зобов'язання, породжує у платника податку обов'язки та права щодо нарахування та сплати податку на додану вартість, характер яких залежить від статусу платника (продавець чи покупець), в тому числі підтверджує право покупця на нарахування податкового кредиту. Податкова накладна має силу податкового і одночасно розрахункового документа за умови її складання особою, зареєстрованою як платник податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість", податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Відповідно до підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 цього ж Закону, не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).

Суд також звертає увагу, що основними видами діяльності позивача згідно Довідки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, є діяльність агентств працевлаштування, діяльність агентств тимчасового працевлаштування, інша діяльність із забезпечення трудовими ресурсами, освіта у сфері культури, надання інших інформаційних послуг, н.в.і.у., діяльність у сфері права.

З письмових пояснень позивача вбачається, що отримані за Договором №45 та Договором №23/10 послуги були використанні у власній господарській діяльності, а також використовувались на виконання умов Договорів про надання послуг №01-10, №02-10, №01-11 та №03-10, укладених між позивачем, як виконавцем, та ТОВ "Ернст енд Янг Аудиторські послуги", як замовником, виконання умов яких підтверджується відповідними актами виконаних робіт, банківськими виписками та податковими накладними.

З огляду на те, що судом було встановлено наявність усіх обов'язкових підстав для формування позивачем валових витрат та податкового кредиту за результатами господарських відносин із вказаними контрагентами за спірний період, суд дійшов висновку про відсутність у відповідача підстав для збільшення позивачу грошових зобов'язань з податку на додану вартість, податку на прибуток та застосування штрафних (фінансових) санкцій оскаржуваними податковими повідомленнями-рішеннями.

Із зазначеного вище вбачається, що відповідач помилково вважав, що первинні документи були складені ТОВ "ТК "Поділля-Інвест" та ТОВ "Ізумруд" з порушенням вимог Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність" та Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. №88, та не несуть доказовості відносно змісту здійсненної операції, та не є документами, які можуть бути підставою для відображення в облікових регістрах бухгалтерського та податкового обліку.

З логічного аналізу, зазначених вище норм, та фактичних обставин справи суд приходить до висновку, що позивачем не було допущено заниження податку на прибуток за період з 01.06.2009 р. по 20.06.2012 р. у розмірі 49970,00 грн., а саме по періодах: IV квартал 2010 р. - 49970,00 грн.; та не було допущено заниження суми податку на додану вартість за період з 01.06.2009 р. по 20.06.2012 р. у розмірі 39976,00 грн., а саме по періодах: листопад 2010 р. - 31643,00 грн.; грудень 2010 р. - 8333,00 грн.

Відповідачем не доведено порушення позивачем норм Законів України "Про податок на додану вартість" та "Про оподаткування прибутку підприємств".

Згідно з ч.1 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків встановлених ст. 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову (ч.2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України).

Відповідачем не було доведено правомірність та обґрунтованість прийнятих податкових повідомлень-рішень №0002832240/11992 та ППР №0002822240/11991.

Виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та наданих сторонами доказів, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог.

Згідно з частиною першою статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Керуючись вимогами ст. ст. 69-71, 94, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва

П О С Т А Н О В И В:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Онтайм Україна" задовольнити повністю.

2. Скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Дарницькому районі м. Києва Державної податкової служби від 05.10.2012 р. №0002832240/11992 .

3. Скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Дарницькому районі м. Києва Державної податкової служби від 05.10.2012 р. ППР №0002822240/11991.

4. Судові витрати в сумі 1124,33 грн. (одна тисяча сто двадцять чотири гривні тридцять три копійки) присудити на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Онтайм Україна" (ідентифікаційний код 37258023) за рахунок Державного бюджету України.

Постанова набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя Ю.Т. Шрамко