Рішення

від 16.04.2013 по справі 902/286/13-г

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

16 квітня 2013 р. Справа № 902/286/13-г

Провадження № 16/902/18/13

за позовом першого заступника прокурора Вінницької області в інтересах держави в особі Міністерства аграрної політики та продовольства України в особі Українського державного фонду підтримки фермерських господарств, м.Київ, яке представляє Вінницьке відділення Українського державного фонду підтримки фермерських господарств, м.Вінниця

до фермерського господарства "Руслан і Людмила", смт Піщанка Вінницької області

про стягнення 101790,38 грн. заборгованості згідно договору про надання фінансової підтримки

Головуючий суддя Нешик О.С.

Секретар судового засідання Снігур О.О.

Учасники процесу:

прокурор - Швець І.В. (посвідчення № 015017 від 05.02.12);

представник позивача - Вельгус Ю.В. (довіреність №269 від 06.07.12 );

відповідача - не з'явився

ВСТАНОВИВ :

Перший заступник прокурора Вінницької області в інтересах держави в особі Міністерства аграрної політики та продовольства України в особі Українського державного фонду підтримки фермерських господарств, м.Київ, яке представляє Вінницьке відділення Українського державного фонду підтримки фермерських господарств звернувся до господарського суду Вінницької області з позовом до фермерського господарства "Руслан і Людмила" про стягнення 101790,38 грн. заборгованості згідно договору про надання фінансової підтримки №3 від 15.04.2009 року, з яких: 92000,00 грн. - основний борг; 5573,33 грн. - пеня; 1260,00 грн. - сума, на яку збільшився борг внаслідок інфляційних процесів та 2957,05 грн. - 3% річних.

Ухвалою суду від 25.02.2013 року у даній справі порушено провадження з призначенням судового засідання на 19.03.2013 року.

19.03.2013 року розгляд справи не відбувся в зв'язку з перебуванням судді Нешик О.С. у відпустці.

Ухвалою суду від 20.03.2013 року розгляд справи призначено на 16.04.2013 року.

В судовому засіданні 16.04.2013 року представником позивача подано до суду заяву "про уточнення позовних вимог" (вх. канц. суду №08-46/5065/13 від 16.04.2013 року), в якій останній просить стягнути з відповідача 6284,67 грн. пені за період з 02.12.2009 року по 15.02.2013 року; 2648,00 грн. індексу інфляції за період з 01.12.2009 року по 31.01.2013 року та 3868,79 грн. 3% річних за період з 02.12.2009 року по 15.02.2013 року.

Дана заява судом розцінена як заява про збільшення позовних вимог та прийнята до розгляду на підставі ст.22 ГПК України.

Відповідач на визначену судом дату в судове засідання не з'явився, причини неявки суду не повідомив, хоча про час та місце судового засідання повідомлявся належним чином, що підтверджується наявними у справі матеріалами, зокрема підписом уповноваженої особи від 02.04.2013 року на рекомендованому повідомленні про вручення поштового відправлення №24700 2511786 0.

Враховуючи викладене, суд вважає, що вжив всі залежні від нього заходи для повідомлення відповідача належним чином про час і місце розгляду судової справи і забезпечення явки останнього в судове засідання для реалізації ним права на судовий захист своїх прав та інтересів.

Суд зауважує, що відповідачем не подано жодного клопотання, заяви, телеграми, в тому рахунку і щодо перенесення розгляду справи, її відкладення чи неможливості забезпечити участь в судовому засіданні свого представника.

Проте, відповідач своїм правом на участь у засіданні суду та наданні письмових або усних пояснень не скористався, а тому, беручи до уваги приписи ч.1 ст.69 ГПК України щодо строків вирішення спору, суд дійшов висновку про розгляд справи за наявними у ній матеріалами, відповідно до приписів ст.75 Господарського процесуального кодексу України.

За відсутності відповідного клопотання справа розглядається без фіксації судового процесу технічними засобами.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення прокурора та представника позивача, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

15.04.2009 року Український державний фонд підтримки фермерських господарств (далі - «Укрдержфонд») та фермерське господарство "Руслан і Людмила" (далі - «Фермерське господарство») уклали договір про надання фінансової підтримки (допомоги) фермерському господарству №3 (в подальшому Договір).

Пунктом 1 Договору передбачено, що Укрдержфонд зобов'язується надати фінансову підтримку (допомогу) на поворотній основі Фермерському господарству "Руслан і Людмила" в сумі 100000 грн., а фермерське господарство зобов'язується використати її за цільовим призначенням і повернути фінансову підтримку (допомогу) у визначений даним договором строк.

Відповідно до п.2 Договору на підставі довідки, виданої конкурсною комісією, та Порядку використання коштів державного бюджету для надання підтримки фермерським господарствам, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.08.2004р. № 1102 із внесеними змінами згідно постанови Кабінету Міністрів України № 388 від 26.05.2005р., № 183 від 22.02.2006р., № 349 від 01.03.2007р. та №113 від 27.02.2008 р. фінансова підтримка (допомога) на поворотній основі надається для придбання сільськогосподарської техніки.

Відповідно до п. 3.4.2 Договору Фермерське господарство зобов'язане повернути кошти фінансової підтримки (допомоги) на поворотній основі Укрдержфонду (Вінницькому відділенню) згідно з встановленим графіком:

до 01.12.2009р. в сумі 10000 грн.;

до 01.12.2010р. в сумі 20000 грн.;

до 01.12.2011р. в сумі 40000 грн.;

до 01.12.2012р. в сумі 30000 грн.

Відповідно до п. 3.4.4. Договору Фермерське господарство зобов'язане повернути при невиконанні п. 3.4.3. цього договору кошти фінансової підтримки (допомоги) в сумі 100 000 грн.

Відповідно до п.4.1. договору фінансова підтримка (допомога) надається фермерському господарству "Руслан і Людмила" терміном до 01.12.2012 року.

Відповідно до п. 5.1 Договору відповідно до чинного законодавства України у випадку прострочення терміну виконання зобов'язання по поверненню коштів фінансової підтримки (допомоги) Укрдержфонду Фермерське господарство зобов'язане сплатити суму заборгованості з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час простроченого платежу.

Відповідно до п.5.2 Договору за несвоєчасне повернення коштів фінансової підтримки (допомоги) фермерське господарство сплачує Укрдержфонду пеню, яка обчислюється від суми простроченого платежу, у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діє у період прострочення.

Позивач відповідно до положень Договору надав відповідачу фінансову підтримку (допомогу) в сумі 92000 грн., що підтверджується копіями платіжних доручень №86 від 16.04.2009 року, №113 від 06.05.2009 року, №127 від 26.05.2009 року (а.с. 11).

Відповідач свої Договірні зобов'язання щодо повернення фінансової допомоги не виконав.

Відповідачу було направлено лист-вимогу №53-02/164 від 05.12.2012 року щодо погашення заборгованості у сумі 92000,00 грн., проте кошти останнім сплачені не були.

Таким чином заборгованість відповідача перед позивачем станом на день подання позову до суду становить 92 000 грн.

Враховуючи викладене, суд дійшов наступних висновків.

Спірні правовідносини, що є предметом даного судового розгляду регулюються § 1 глави 71 ЦК України "Позика", зокрема ст. 1049 ЦК України, якою встановлений обов'язок позичальника повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред'явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред'явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ст.1046 Цивільного кодексу України - За договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Згідно ст.1049 ЦК України Позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред'явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред'явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором. Позика, надана за договором безпроцентної позики, може бути повернена позичальником достроково, якщо інше не встановлено договором. Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.

Відповідно до ст.509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно зі статтею 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Згідно з ст.ст. 525, 526, 527 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається. Боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

У відповідності до ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідачу було направлено лист-вимогу №53-02/164 від 05.12.2012 року щодо погашення заборгованості у сумі 92000,00 грн., проте кошти останнім сплачені не були.

Статтями 4-3, 33 ГПК України визначено, що сторони обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Враховуючи, що на день розгляду справи в суді відповідач не надав суду доказів погашення основного боргу, суд дійшов висновку, що вимоги про стягнення 92000,00 грн. підлягають задоволенню як правомірні та обґрунтовані.

Крім суми основного боргу позивач просить стягнути 6284,67 грн. пені (за період з 02.12.2009 року по 01.06.2010 року, з 02.12.2010 року по 01.06.2011 року, з 02.12.2011 року по 01.06.2012 року, з 02.12.2012 року по 15.02.2013 року); 2648,00 грн. інфляційних втрат за період з 01.12.2009р. по 31.01.2013р.; 3868,79 грн. 3% річних за період з 02.12.2009 року по 15.02.2013 року.

Розглянувши зазначені вимоги, суд встановив, що неустойкою (штрафом, пенею) відповідно до положень ст.549 ЦК України є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч.2 ст.551 ЦК України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до п.5.2 Договору за несвоєчасне повернення коштів фінансової підтримки (допомоги) фермерське господарство сплачує Укрдержфонду пеню, яка обчислюється від суми простроченого платежу, у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діє у період прострочення.

Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З урахуванням викладених положень закону суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення пені, 3% річних та інфляційних втрат заявлений правомірно.

Однак, перевіривши правильність нарахування зазначених сум, суд встановив, що прокурором та позивачем при визначенні ціни позову не були враховані висновки, що викладені у постанові Вищого господарського суду України від 15.09.2010 року, ухваленій у справі №11/14-10, згідно яких: "індекс інфляції (індекс споживчих цін) - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, який визначається виключно Держкомстатом і його найменший період визначення становить місяць , а тому прострочення платежу за менший період не тягне за собою нарахування інфляційних витрат".

Окрім цього, з урахуванням положень пункту 3.4.2 договору №3 від 15.04.2009 року, а також вимог частини 5 статті 254 ЦК України суд дійшов висновку, що днем закінчення строку стосовно повернення 22000 грн. фінансової підтримки є не 01 грудня 2012 року (як визначили прокурор та позивач у позові), а 03 грудня 2012 року, а тому нарахування пені та 3% річних є правомірним з 04 грудня 2012 року.

З урахуванням визначених висновків, суд вважає, що позов підлягає задоволенню в частині стягнення 92000,00 грн. основного боргу, в межах заявлених до стягнення вимог щодо стягнення 3868,79 грн. 3% річних та 6284,67 грн. пені. Позовні вимоги щодо стягнення суми, на яку збільшився борг внаслідок інфляційних процесів, підлягають частковому задоволенню в сумі 2361,03 грн. За таких обставин в позові стосовно стягнення 286,97 грн. інфляційних слід відмовити.

Відповідно до ч.3 ст.49 ГПК України судовий збір підлягає стягненню з відповідача до спеціального фонду державного бюджету.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 36, 43, 44, 49, 82, 84, 115 Господарського процесуального кодексу України, -

ВИРІШИВ :

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з фермерського господарства "Руслан і Людмила" (24700, Вінницька область, Піщанський район, смтПіщанка, вул.Ломоносова, 7; код ЄДРПОУ 33680665) на користь Українського державного фонду підтримки фермерських господарств (04112 м.Київ, вул.Олени Теліги, буд.8, кімн. 58а, 59; код ЄДРПОУ 20029342) в особі Вінницького відділення Українського державного фонду підтримки фермерських господарств (21050 м.Вінниця, вул.Соборна, 15а, к.501; код ЄДРПОУ 13320947) 92000,00 грн. основного боргу; 6284,67 грн. пені; 2361,03 грн. інфляційних втрат; 3868,79 грн. 3% річних.

3. В позові в частині стягнення 286,97 грн. суми, на яку збільшився борг внаслідок інфляційних процесів, відмовити.

4. Стягнути з фермерського господарства "Руслан і Людмила" (24700, Вінницька область, Піщанський район, смт. Піщанка, вул. Ломоносова, 7; код ЄДРПОУ 33680665) до спеціального фонду державного бюджету 2090,29 грн. судового збору.

5. Видати накази після набрання рішенням законної сили.

6. Копію повного рішення направити прокурору та сторонам рекомендованими листами з повідомленнями про вручення поштових відправлень.

Повне рішення складено 24 квітня 2013 р.

Суддя Нешик О.С.

віддрук. прим.:

1 - до справи;

2 - прокуратурі Вінницької області (21050, м.Вінниця, вул.Володарського, 33);

3 - позивачу - Українському державному фонду підтримки фермерських господарств (04112, м.Київ, вул.О.Теліги, 8);

4 - Вінницькому відділенню Українського державного фонду підтримки фермерських господарств (21050, м.Вінниця, вул.Соборна, 15а, к.501);

5 - відповідачу - ФГ "Руслан і Людмила" (24700, Вінницька область, Піщанський район, смтПіщанка, вул.Ломоносова, 7)