Постанова

від 24.04.2013 по справі 4/103-12

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 квітня 2013 року Справа № 4/103-12

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддіОстапенка М.І., суддіГончарука П.А., суддіКондратової І.Д., за участю представників сторін від позивачаДенисенко Є.В, від відповідача Алєксєєв І.О., від третьої особиВаршавець Я.Л. розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Вишнівської міської лікарні на постанову Київського апеляційного господарського суду від 21.02.2013 року у справі№ 4/103-12 Господарського суду Київської області за позовомВишнівської міської лікарні доТовариства з обмеженою відповідальністю "Оазис" за участю третьої особи, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору, на стороні позивача - Вишневої міської ради Києво-Святошинського району провизнання договору оренди нежитлового приміщення недійсним ВСТАНОВИВ:

У вересні 2012 року Вишнівська міська лікарня (надалі - Лікарня, позивач) звернулася до Господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Оазис" (надалі - ТОВ "Оазис", відповідач) про визнання недійсним договору оренди нежилого приміщення № 7 від 01.03.2010 року, який укладений між сторонами у справі.

Позовні вимоги обґрунтовані невідповідністю спірного договору вимогам чинного законодавства, оскільки договір укладено без згоди власника майна, а також всупереч вимог ст. 793 Цивільного кодексу (надалі - ЦК) України не був нотаріально посвідчений.

Рішенням Господарського суду Київської області від 15.10.2012 року (суддя Щоткін О.В.) позов задоволено повністю. Визнано недійсним на майбутнє договір оренди нежитлового приміщення № 7 від 01.03.2010 року, укладений між Лікарнею та ТОВ "Оазис", на нежитлові приміщення поліклініки для дорослих, що розташовані за адресою: м. Вишневе, вул. Жовтнева, 43, загальною площею 24,3 кв.м.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 21.02.2013 року (судді : Авдеєв П.В., Куксов В.В., Яковлєв М.Л.) рішення Господарського суду Київської області від 15.10.2012 року скасовано, прийнято нове рішення, яким відмовлено в позові.

Не погоджуючись із постановою Київського апеляційного господарського суду від 21.02.2012 року, позивач звернувся до Вищого господарського суду України із касаційною скаргою, в якій посилається на порушення та неправильне застосування норм матеріального права, просить постанову Київського апеляційного господарського суду від 21.02.2012 року скасувати, а рішення Господарського суду Київської області від 15.10.2012 залишити в силі.

ТОВ "Оазис" надало заперечення на касаційну скаргу, в якому з доводами касаційної скарги не погоджується та просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а постанову Київського апеляційного господарського суду від 21.02.2013 року залишити без змін.

Заслухавши доповідь судді-доповідача та пояснення представників сторін, перевіривши згідно ч. 2 ст. 111 5 , ч. 1 ст. 111 7 Господарського процесуального кодексу (надалі - ГПК) України наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в судових рішеннях, а також правильності застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, судова колегія вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з огляду на наступне.

Як встановлено судами та вбачається з матеріалів справи, 01.03.2010 року між Лікарнею, як орендодавцем, та ТОВ "Оазис", як орендарем, був укладений договір оренди № 7 нежитлового приміщення (надалі - договір оренди), відповідно до умов якого орендодавець передає, а орендар приймає у строкове платне користування нерухоме майно - нежиле приміщення поліклініки для дорослих (майно), розташоване за адресою: м. Вишневе, вул. Жовтнева, 43 загальною площею 24,3 кв.м.

Вирішуючи справу по суті, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що вказаний договір є недійсним, оскільки в порушення вимог чинного законодавства та п. 5.5. Статуту Вишневої міської лікарні укладений без узгодження з власником майна - Вишневою міською радою Києво-Святошинського району.

Однак, з таким висновком суду не погодився суд апеляційної інстанції та скасував рішення місцевого господарського суду, зазначивши, що підстави для визнання недійсним оспорюваного договору оренди відсутні, оскільки відповідне погодження міської ради мало місце, про що свідчить витяг з протоколу № 5 засідання комісії по організації та проведенню конкурсів на право оренди нежитлових приміщень. Даний витяг прийнятий судом апеляційної інстанції як додатковий доказ у відповідності до ст. 101 ГПК України, оскільки заявником апеляційної скарги доведено неможливість його подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.

Суд касаційної інстанції вважає, що вказані висновки апеляційного господарського суду не є такими, що ґрунтуються на правильному застосуванні норм матеріального права та всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності керуючись законом, як це передбачено ст. 43 ГПК України, з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 5 ст. 16 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" від імені та в інтересах територіальних громад права суб'єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради.

Частиною 5 ст. 60 зазначеного Закону передбачено повноваження органів місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад здавати об'єкти права комунальної власності в оренду відповідно до закону.

До відання виконавчих органів міських рад належать повноваження щодо управління в межах, визначених радою, майном, що належить до комунальної власності відповідних територіальних громад (п. 1 ст. 29 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні").

Згідно ст. 5 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" орендодавцями, зокрема є органи , уповноважені Верховною Радою Автономної Республіки Крим та органами місцевого самоврядування управляти майном , - щодо цілісних майнових комплексів підприємств, їх структурних підрозділів та нерухомого майна, яке відповідно належить Автономній Республіці Крим або перебуває у комунальній власності .

Частиною 3 ст. 9 цього Закону встановлено, що органи, уповноважені управляти майном, що належить Автономній Республіці Крим або перебуває у комунальній власності, розглядають подані матеріали і протягом п'ятнадцяти днів після надходження матеріалів повідомляють підприємство про своє рішення (надання дозволу щодо укладення договору оренди або відмову) .

Статутом Вишнівської міської лікарні, який затверджений рішенням 41 сесії Вишневої міської ради IV скликання від 21 жовтня 2005 року, Лікарні надано право здавати в оренду вільні приміщення за погодженням з міською радою .

Господарським судом апеляційної інстанції при розгляді справи було встановлено, що відповідне погодження міської ради мало місце, про що свідчить витяг з протоколу № 5 засідання комісії по організації та проведенню конкурсів на право оренди нежитлових приміщення.

Проте такий висновок є передчасним, так як судом апеляційної інстанції не перевірено повноваження комісії по організації та проведенню конкурсів на право оренди нежитлових приміщень самостійно приймати рішення про передачу об'єктів комунальної власності в оренду. Судом апеляційної інстанції не встановлено та не перевірено чи приймалось Вишневої міською радою рішення про передачу комісії по організації та проведенню конкурсів на право оренди нежитлових приміщень окремих повноважень щодо управління майном, яке належить до комунальної власності відповідної територіальної громади, визначення меж цих повноважень та умов їх здійснення (п. 31 ст. 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні"). Крім того, судом апеляційної інстанції не надано оцінку тієї обставині, що спірний договір оренди укладений 01.03.2010 року, а засідання комісії по організації та проведенню конкурсів на право оренди нежитлових приміщення, на якому ТОВ "Оазіс" надано право оренди, відбулось 28.11.2008 року.

Крім того, при вирішенні спору судом апеляційної інстанції не було надано належної оцінки всім доводам позивача.

Так, обґрунтовуючи свої позовні вимоги, позивач вказував на те, що договір оренди всупереч вимогам ст. 793 ЦК України не був нотаріально посвідчений. Хоча дослідження вказаної обставини має істотне значення для правильного вирішення спору, суд апеляційної інстанції на неї уваги не звернув та залишив без належної правової оцінки.

Викладення у рішенні лише доводів та доказів сторони, на користь якої приймається рішення, свідчить про порушення судом апеляційної інстанції вимог ст. 4 2 ГПК України щодо рівності всіх учасників судового процесу перед законом та судом.

За таких обставин, оскільки при винесенні оскаржуваної постанови суд апеляційної інстанції не встановив всіх фактичних обставин, що мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, та допустив порушення норм процесуального права, постанова апеляційної інстанції не може залишатись без змін і підлягає скасуванню.

Рішення суду першої інстанції також не може бути залишено в силі, оскільки воно прийнято за відсутності відповідача, який не був повідомлений належним чином про час і місце засідання суду, що згідно п. 2 ч. 2 ст. 111 10 ГПК України є безумовною підставою для скасування рішення суду.

З огляду на те, що допущені судами порушення норм процесуального права унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, і не можуть бути усунуті судом касаційної інстанції, враховуючи межі перегляду, визначені ст. 111 7 ГПК України, прийняті у справі судові рішення підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції на підставі п. 3 ч. 1 ст. 111 9 ГПК України.

Під час нового розгляду справи господарському суду першої інстанції необхідно врахувати викладене у постанові, забезпечити участь сторін у судовому процесі, повідомивши їх належним чином про час і місце розгляду судом справи, всебічно і повно з'ясувати та перевірити всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінити доводи сторін та подані ними докази, що мають значення для її розгляду, вичерпно встановити права і обов'язки сторін, і виходячи з цього, - визначитись із застосуванням усіх норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, здійснити належну правову кваліфікацію відносин сторін та прийняти законне і обґрунтоване рішення.

На підставі викладеного, керуючись статтями 49, 111 5 , 111 7 , 111 9 - 111 12 ГПК України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Вишнівської міської лікарні задовольнити частково.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 21.02.2013 року та рішення Господарського суду Київської області від 15.10.2012 року у справі № 4/103-12 скасувати, а справу передати на новий розгляд до Господарського суду Київської області.

Головуючий суддя Остапенко М.І. Суддя Гончарук П.А. СуддяКондратова І.Д.