Ухвала

від 09.04.2013 по справі 2а-7254/12/2070

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 квітня 2013 р.Справа № 2а-7254/12/2070 Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Тацій Л.В.

Суддів: Водолажської Н.С. , Філатова Ю.М.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Індустріальної міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 20.07.2012р. по справі № 2а-7254/12/2070

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Смарт Систем Груп"

до Індустріальної міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби

про визнання неправомірним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Смарт Сістем Груп" (далі - ТОВ "Смарт Сістем Груп"), звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Індустріальної міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби (правонаступника Державної податкової інспекції у Фрунзенському районі м. Харкова), в якому просив визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Фрунзенському районі м. Харкова від 13.03.2012 року № 0000592302, прийняте відносно нього.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 20.07.2012р. по справі № 2а-7254/12/2070 позов задоволено.

Відповідач, не погодившись з даним судовим рішенням, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову та прийняти нову, якою у задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

Представники сторін в судове засідання не прибули, про причини неявки не повідомили, хоча були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, про що свідчать поштові повідомлення.

Враховуючи положення ч.4 ст.196 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів дійшла висновку, що неприбуття представників сторін не перешкоджає судовому розгляду справи, оскільки вони були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового розгляду.

Апеляційна скарга розглядається в порядку письмового провадження.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши суддю доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, що позивач пройшов передбачену законодавством процедуру державної реєстрації, відповідно до свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи та довідки з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України ТОВ "Смарт Сістем Груп" зареєстровано Виконавчим комітетом Харківської міської ради 13.04.2010 року, перебуває на податковому обліку в Індустріальній міжрайонній державній податковій інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби, є платником податку на додану вартість.

Вказані обставини сторонами визнаються, а тому в силу ч. 3 ст. 72 КАС України не доказуються перед судом.

Державною податковою інспекцією у Фрунзенському районі м. Харкова проведена позапланова виїзна перевірка ТОВ "СМАРТ СІСТЕМ ГРУП" з питання дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 14.04.2010 року по 31.12.2011 року по взаємовідносинам з ТОВ "Наваліс" (код 37104552), ТОВ "Базальт Плюс" (код 3229404), ТОВ "Інтехліс" (код 35245557).

Результати перевірки оформлені актом від 21.02.2012 р. за № 415/23-212/36985860.

У висновках вказаного акту перевірки контролюючим органом відображено порушення позивачем приписів: п. 5.1 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" та п. 138.4, п. 138.8 ст. 138 Податкового кодексу України, встановлено заниження податку на прибуток на загальну суму 1429569 грн., в т.ч. за 1 квартал 2011 року на суму 86121 грн., 2-3 квартали 2011 року на суму 1343448 грн.

ТОВ "Смарт Сістем Груп", керуючись п.56.2, 56.3 ст.56 Податкового кодексу України та п.8 Положення про порядок подання та розгляду скарг платників податків органами державної податкової служби, затвердженого наказом ДПА України №1001 від 23.12.2010 року (далі - Положення № 1001) оскаржив вказані податкові повідомлення -рішення. За наслідками оскарження, рішенням Державної податкової служби України скарги підприємства залишено без задоволення, а оскаржувані податкові повідомлення - рішення - без змін.

На підставі висновків акту перевірки від 21.02.2012 р. за № 415/23-212/36985860 відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 13.03.2012 року № 0000592302, яким позивачу збільшено грошові зобов'язання з податку на прибуток у загальному розмірі 1 429 570,00 грн. (а.с. 7).

З дослідженого акту перевірки слідує, що фактичною підставою для прийняття контролюючим органом рішення, слугував висновок про нікчемність угод, укладених між ТОВ "Смарт Сістем Груп" та ТОВ "Наваліс" (код 37104552), ТОВ "Базальт Плюс" (код 3229404), ТОВ "Інтехліс". Як на достатню підставу для таких висновків, контролюючий орган послався виключно на відомості висновків актів податкових органів, складених за результатами перевірок контрагентів, та зробив висновок про нікчемність господарських договорів.

Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість мотивів, які покладені суб'єктом владних повноважень в основу спірного правового акту індивідуальної дії на відповідність вимогам ч.3 ст.2 КАС України, колегія суддів виходить з наступного.

Відповідно до п.п. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України витрати - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

За приписами п.п. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно із статтею 134 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є: прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу; дохід (прибуток) нерезидента, що підлягає оподаткуванню згідно зі статтею 160 цього Кодексу, з джерелом походження з України.

Пунктом 138.1 ст. 138 Податкового кодексу України передбачено, що витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України визначено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

З огляду на вимоги наведених правових норм, підставою для зменшення платником податків об'єкту оподаткування на суму витрат з придбання (виготовлення) товарів (послуг) є будь-які витрати платника податку, визначені на підставі первинних документів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та здійснені для провадження господарської діяльності платника податку.

З матеріалів справи слідує, що між позивачем (Замовник) і ТОВ "Базальт Плюс" (Підрядник) укладено договір від 01.02.2011 р. № 01.02-11 із специфікацією, відповідно до якого підрядник зобов'язався виконати власними силами та засобами з використанням власних матеріалів та обладнання по завданню замовника комплекс робіт з облаштування кабельної мережі, кабельної каналізації, а також комунікаційного обладнання загальною вартістю 413379,67 грн., в т.ч. ПДВ - 68896,61 грн. (а.с. 82-85, т.1).

Зазначені роботи загальною вартістю 413379,67 грн., в т.ч. ПДВ - 68896,61 грн. були передані позивачу згідно акта приймання-передачі виконаних робіт від 15.02.2011 р. (а.с. 93-99, т.1).

Вартість виконаних робіт, відображена у вказаному акті відповідає вартості робіт, визначеній сторонами договору у додатку № 1 до Договору (Договірна вартість робіт) (а.с. 86-92, т.1).

Колегія суддів визнає достатніми та допустимими доказами як самого факту виконання робіт контрагентом, так і їх вартості вказані акт та договірну вартість, виходячи з наступного.

Типові форми первинних облікових документів у будівництві № КБ-2в «Акт приймання виконаних будівельних робіт» та № КБ-3 «Довідка про вартість виконаних будівельних робіт та витрати» затверджені наказом Міністерства регіонального розвитку та будівництва України № 554 від 04.12.09 р.

Зважаючи на те, що по об'єктах, будівництво яких здійснюється за рахунок не бюджетних джерел фінансування, типові форми застосовуються відповідно до умов договору підряду. Тобто будівельні організації можуть застосовувати ці типові форми, якщо це обумовлено в договорі підряду, або документи довільної форми, розроблені самостійно, зазначивши в них обов'язкові реквізити первинних документів, передбачені Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» і Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженим наказом Мінфіну України № 88 від 24.05.95 р. (зареєстровано в Мін'юсті України 05.06.95 р. за № 168/704). Відповідно ст. 9 цього Закону первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст і обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

З наданих акту виконаних робіт та договірної вартості вбачається, що вони містять дату і місце складання, посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Оскільки акт виконаних робіт відповідає за змістом, таза формою приписам вищевказаних документів, то він є достатнім та допустимим доказом реальності здійснених господарської операції.

Також з матеріалів справи слідує, що в результаті виконання договору ТОВ «"Базальт плюс" виписано на адресу позивача податкову накладну № 150205 від 15.02.2011 р. (а.с. 100, т.1).

Вказана податкова накладна містить всі необхідні реквізити, у контролюючого органу відсутні претензії щодо право- та дієздатності особи - контрагента позивача.

Судом також встановлено, що позивач здійснив оплату вартості виконаних ТОВ "Базальт плюс" робіт на загальну суму 413379,67 грн., в т.ч. ПДВ - 68896,61 грн. згідно платіжного доручення від 15.02.2011 р.

Надане позивачем платіжне доручення, засвідчує факт виконання позивачем зобов'язань за спірним правочином шляхом перерахування безготівкових грошових коштів, що означає втрату позивачем права власності на ці кошти. Доказів повернення цих коштів до позивача, наявності у позивача та його контрагента спільного інтересу щодо їх отримання позивачем (що могло б мати місце в разі пов'язаності цих осіб), до матеріалів справи суб'єктом владних повноважень не подано. За правилами Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" операція по списанню коштів з банківських рахунків платника податку призводить до зміни стану та структури активів і зобов'язань такого платника.

Також вказана операція відображена позивачем в аналітичному бухгалтерському обліку, що підтверджується оборотно-сальдовою відомістю по рахунку бухгалтерського обліку № 631 по взаємовідносинам із зазначеним контрагентом.

Колегія суддів вважає за потрібне відзначити, що комплекс робіт з облаштування кабельної мережі, кабельної каналізації, а також комплекс комунікаційного обладнання на території с.Нові Петрівці, виконання яких здійснювалось ТОВ «Базальт Плюс», складали частину робіт, що були передбачені договором підряду №1.28-02 від 28.02.2011 ТОВ «Смарт Сістем Груп» із замовником - ТОВ «АСК «Інтеб».

Відповідно до пп. 3.4.2. п. 3.4. Договору №1.28-02 від 28.02.2011 р. ТОВ «Смарт Сістем груп» (Підрядник) має право залучати на власний розсуд для виконання окремих видів та обсягів робіт субпідрядні спеціалізовані будівельні та інші організації, шляхом укладення з ними окремих договорів.

Таким чином, в даному випадку, ТОВ «Базальт Плюс» виконував окремі неспеціалізовані роботи, не віднесені до діяльності у сфері архітектури що потребує ліцензування.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позивачем правомірно віднесено до складу валових витрат за 1 квартал 2011 року витрати по господарським операціям з ТОВ "Базальт плюс" відповідно до договору від 01.02.2011 р. № 01.02-11.

Відповідачем суду не надано жодних доказів, що укладений між позивачем та контрагентами у спірних правовідносинах договір в судовому порядку оскаржувався, є такими, що набули законної сили, рішення судів з приводу визнання вказаного договору недійсним.

З приводу висновків контролюючого органу, викладених в акті перевірки, щодо взаємовідносин позивача з ТОВ "Інтехліс" колегія суддів зазначає наступне.

Також, при донарахуванні податкових зобов'язань з податку на прибуток підприємств за період з 01.04.2011 р. по 31.07.2011 р. податковим органом використані висновки документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ "СМАРТ СІСТЕМ ГРУП" (код платника 36985860) з питання правильності нарахування та сплати податку на додану вартість за період з 01.04.2011 р. по 31.07.2011 р. року по взаємовідносинах з ТОВ "Інтехліс" (код платника 35245557), за результатами якої складено акт від 30.10.2011 р. № 3605/23-212/36985860 та донараховано податку на додану вартість у сумі 1086,2 тис. грн.

Так, на підставі акту позапланової невиїзної документальної перевірки від 30.10.2011 р. № 3605/23-212/36985860, ДПІ в Фрунзенському районі м. Харкова зроблено висновок, що позивачем до складу витрат в II-III кварталах 2011 року неправомірно віднесена вартість придбаних монтажних робіт та матеріалів і обладнання для виконання цих робіт у ТОВ "Інтехліс" у загальному розмірі 5 841 080,00 грн. відповідно до договорів від 26.04.11 р. № 2-26.04-11, від 26.04.11 р. № 1-26.04-11, від 26.04.11 р. № 3-26.04-11, від 16.05.11 р. №1-16.05-11, від 20.06.11 . № 1-22.06-11 та актів приймання-передачі виконаних робіт від 25.05.11 р. б/н, від 25.05.11 р. б/н, від 10.06.11 р. б/н, від 25.05.11 р. б/н, від 11.07.11 р. б/н. через порушення п. 198.3, 198.6 ст. 198, ст. 199 Податкового кодексу України. Як слідує з акту позапланової невиїзної документальної перевірки від 30.10.2011 р. № 3605/23-212/36985860, податкові декларації з податку на додану вартість та додатки 5 до них за квітень 2011 року, травень 2011 року, червень 2011 року та за липень 2011 року не вважаються податковими деклараціями.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 08.02.2012 року у справі за № 2а-17556/11 за позовом ТОВ "СМАРТ СІСТЕМ ГРУП" про скасування податкового повідомлення-рішення встановлено доведеність позивачем понесених витрат по господарським операціям з ТОВ «Інтехліс» з його господарською діяльністю, а також невідповідність висновків податкового органу фактичним обставинам справи та правомірність формування позивачем податкового кредиту за рахунок здійснення наведених операцій у квітні-липні 2011 року.

За приписами ч. 1 ст. 72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Отже, судовим рішенням, яке набуло законної сили встановлено правомірність та реальність здійснення господарських операцій між позивачем та ТОВ «Інтехліс», пов'язаність понесених витрат по договорам, які є предметом дослідження, з ТОВ «Інтехліс» з господарською діяльністю ТОВ "СМАРТ СІСТЕМ ГРУП" (а.с. 52-56, т.1).

Щодо підстав та порядку здійснення господарських відносин між позивачем та ТОВ "Інтехліс" колегія суддів зазначає наступне.

З матеріалів справи слідує, що , що між ТОВ "СМАРТ СІСТЕМ ГРУП" (Покупець) і ТОВ «Інтехліс» (Постачальник) укладені договори поставки № 1-28.07-11 від 28.07.2011 року, № 2-28.07-11 від 28.07.2011 року, №2-30.05-11 від 30.05.11 року, із відповідними специфікаціями (а.с. 142-153, 163-174, т.1).

Відповідно до умов договорів постачальник (ТОВ "Інтехліс") зобов'язується поставити та передати у власність покупця (ТОВ "СМАРТ СІСТЕМ ГРУП"), а покупець прийняти та оплатити комплектуючі для датчиків просідання ґрунтів та інше обладнання відповідно до узгодженої сторонами специфікації на об'єкт покупця, розташований у с. Нові Петрівці Вишгородського району Київської області.

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Згідно до ст. 712 Цивільного Кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. Виходячи із змісту цієї норми, наслідками за договором постачання товару є перехід права власності на товар від Постачальника до Покупця за певну грошову суму.

Відповідно до умов укладеного договору постачання ТОВ "Інтехліс" зобов'язується поставити позивачу, а позивач зобов'язується прийняти та сплатити товар - обладнання.

Поставка товарно-матеріальних цінностей за вказаними договорами підтверджується видатковими накладними на суму, що була віднесена позивачем до складу валових витрат (а.с. 197-204, т.1).

Перелік найменування, кількість та вартість товару за вказаними накладними відповідає відповідним показникам, визначеним сторонами у специфікаціях до договорів.

Також у ході виконання договору позивач отримав податкові накладні, виписані TOB "Інтехліс" на суму вартості товарно-матеріальних цінностей, придбаних позивачем за договорами (а.с. 195-196, т.1).

Надані позивачем платіжні доручення засвідчують факт виконання ТОВ "СМАРТ СІСТЕМ ГРУП" зобов'язань за спірними правочинами шляхом перерахування безготівкових грошових коштів, що означає втрату позивачем права власності на ці кошти. Доказів повернення цих коштів до позивача, наявності у позивача та його контрагента спільного інтересу щодо їх отримання позивачем (що могло б мати місце в разі пов'язаності цих осіб), до матеріалів справи суб'єктом владних повноважень не подано. За правилами Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" операція по списанню коштів з банківських рахунків платника податку призводить до зміни стану та структури активів і зобов'язань такого платника.

Слід також відзначити, що в умовах договорів поставки (п.3.1) визначено, що постачальник гарантує відповідність якості та комплектності Товару, що поставляється вимогам ДСТУ, ТУ до даного виду товару та супровідними документами.

Так, на підтвердження прийняття обладнання, з урахуванням наведених умов договору, позивачем надано сертифікати відповідності, передані контрагентом при поставці (а.с. 81-92, т 2)

Частиною 2 ст.48 Закону України "Про автомобільний транспорт" встановлено, що документами для юридичної особи, що здійснює вантажні перевезення, є посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, ліцензійна картка, дорожній лист, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж.

Відповідно до абз.27 п.1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні (затверджено наказом Міністерства транспорту України №363 від 14.10.1997р., зареєстровано в Міністерстві юстиції України 20.02.1998р. за №128/2568; далі за текстом -Правила №363) товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Підпунктом 11.1 п.11 Правил №363 визначено, що товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля є основними документами на перевезення вантажів.

Згідно з п.п. 11.5, 11.7 п.11 Правил №363 товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом Замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів. Замовник (вантажовідправник) засвідчує всі екземпляри товарно-транспортної накладної підписом і при необхідності печаткою (штампом); перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у замовника (вантажовідправника), другий - передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби й печаткою або штампом), передається перевізнику.

Таким чином, у позивача, як отримувача товарів, обов'язково має залишатись один примірник товарно-транспортної накладної.

Оприбуткування товарів без наявності товарно-транспортної накладної, в разі фізичного переміщення товарів в просторі за допомогою автомобільного транспорту, нормами чинного законодавства не передбачено.

У спірних правовідносинах товар діставлявся автомобільним транспортом.

Факт перевезення товару, тобто реальність господарської операції за ознакою наявності фізичного переміщення товару, підтверджується товарно- транспортними накладними від 10.08.2011 року №8-10 та від 03.06.2011 р. № 6-31, з яких вбачається, що вантажовідправником є TOB "Інтехліс", вантажоодержувачем - ТОВ "СМАРТ СІСТЕМ ГРУП", перевезення вантажу здійснювалося автопідприємством TOB "Інтехліс", пункт навантаження -м. Вовчанськ, вул.. Волкової, 2, пункт розвантаження - Київська обл., Вишгородський район, С. Нові Петровці, вул.. Івана Франка, 19 (а.с. 79-80 , т. 2).

Використання позивачем придбаних товарно-матеріальних цінностей за адресою пункту поставки узгоджується з даними про адресу проведення позивачем робіт за вказаною адресою, що свідчить про використання обладнання у власній господарській діяльності.

Наведене підтверджується також тим, що договори поставки укладені у зв'язку з виконанням зобов'язань підприємства позивача перед замовником - ТОВ «АСК» Інтеб», отже в подальшому отримане за договорами поставки обладнання використано у складі виконання підрядних робіт, що відображено в актах приймання виконаних робіт від 29.08.2011 року та 26.08.2011 року (а.с. 68-76, т. 2).

Також з матеріалів справи слідує, що між ТОВ "СМАРТ СІСТЕМ ГРУП" (замовник) і ТОВ "Інтехліс" (підрядник) укладено договори підряду №1-26.04-11 від 26.04.2011 року, №2-26.04-11 від 26.04.11 року, №3-26.04.11 від 26.04.11 року, №1-16.05.11 від 16.05.11 року, № 1-22.06-11 від 22.06.2011 року на виконання монтажних робіт з облаштування об'єктів, розташованих у с. Нові Петрівці Вишгородського району Київської області. (а.с. 103-141, 154-162, т.1)

Обсяг робіт та їх вартість визначена сторонами додатками до зазначених договорів.

На виконання зазначених господарських договорів позивачем здійснено відповідні розрахунки з ТОВ "Інтехліс" згідно доданих до матеріалів справи платіжних доручень (175-183, т.1).

За даними оборотно-сальдової відомості у позивача по розрахунках з контрагентом ТОВ "Інтехліс" відсутня заборгованість перед зазначеним підприємством.

На підтвердження фактичного виконання вищезазначених договорів виконавцем робіт за цими договорами, ТОВ "Інтехліс", були виписані відповідні видаткові накладні та податкові накладні (а.с. 184-194, 197-204, т.1).

Також за результатами прийняття результатів робіт сторонами підписані акти приймання-передачі виконаних робіт від 25.05.11 року до договору №1-26.04-11 від 26.04.11 р., від 25.05.11 року до договору №3-26.04-11 від 26.04.11 р., 25.05.11 року до договору № 2-26.04.11 від 26.04.11 р., 10.06.11 року до договору від 1-16.05-11 від 16.05.11 р., від 11.07.11 року до договору №1-22.06-11 від 20.06.11 р. (а.с. 205-218), які мають всі обов'язкові та достатні реквізити для надання їм статусу первинного документу в розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік».

Оцінивши перелічені первинні документи за правилами ст.86 КАС України, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що зміст оглянутих документів містить назву документа (форми), дату та місце складання, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції, особистий підпис особи, яка брала участь у здійсненні господарської операції, первинні документи виписані реально існуючими суб'єктами права.

Оглянуті документи не мають дефектів форми, змісту або походження, котрі в силу ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", ст.44 Податкового кодексу України, п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року №88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 року за №168/704; далі за текстом - Положення №88) спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості, призвели до зміни в структурі активів платника податків, а відтак сприймаються судом як належні та допустимі докази реальності вчинення господарських операцій.

Реальність здійснення господарських операцій між позивачем і контрагентом підтверджується також фактом подальшого використання придбаного позивачем товару у власній господарській діяльності.

Таким чином, надаючи оцінку всім наявним в матеріалах справи договорам, податковим накладним, накладним, платіжним дорученням, товарно-транспортним накладним та іншим первинним документам, якими позивач доводить перед судом реальність здійснення господарської операції, суд, досліджуючи їх, встановлює наявність обставин реальності здійснення господарських операцій платника податку, на підставі яких таким платником були сформовані дані податкового обліку.

У ході розгляду справи судом встановлено, що жодних зауважень чи претензій до правоздатності і дієздатності юридичних осіб, які є сторонами спірних правочинів, до правового статусу сторін договорів як платників ПДВ, відповідності спірних правочинів вимогам закону, належності складання первинних документів за спірними правочинами ДПІ ані при проведенні перевірки, ані в ході судового розгляду не має. Судом також встановлено, що мотиви фізичної відсутності товару у спірних правовідносинах, невикористання товару в господарській діяльності позивача, вартісних показників придбаного позивачем товару, способу, порядку та стану розрахунків не були покладені суб'єктом владних повноважень в основу спірних рішень.

Викладене в акті судження податкового органу про вчинення платником податків порушень закону ґрунтується лише на мотивах складених ДПІ за наслідками перевірки діяльності контрагентів позивача актів.

При цьому, суд зауважує, що в силу закону отримання податковим органом акту перевірки чи зустрічної звірки, в котрому викладені висновки про вчинення контрагентом платника податків нікчемного правочину або відображення в звітності показників господарських операцій, котрі не відбулись, не звільняє такий податковий орган від виконання обов'язку по самостійному встановленню та доведенню факту вчинення платником податків порушення закону, оскільки ні акт перевірки, ні довідка зустрічної звірки не має преюдиціального значення та не є документами, які достовірно та безсумнівно підтверджують обставини фактичної дійсності.

Крім того, позиція відповідача щодо оцінки дій позивача виключно на підставі даних стосовно контрагента суперечить як приписам національного законодавства так і практиці Європейського суду з прав людини. В ст. 61 Конституції України закріплений індивідуальний характер юридичної відповідальності особи, а тому притягненню до відповідальності підлягає саме правопорушник, а не той, хто мав з ним господарські відносини. Європейський суд з прав людини у своєму рішенні від 22.01.09 р. у справі «БУЛВЕС»АД проти Болгарії» (заява № 3991/03) зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Відповідачем в акті перевірки не наведені докази неможливості проведення господарських операцій з урахуванням фізичних характеристик робіт, просторових та часових факторів, економічних чинників; відсутності руху активів у процесі здійснення господарської операції; відсутності зміни стану та структури активів, зобов'язань чи власного капіталу сторін правочину; отримання майнової вигоди чи права на таку вигоду будь-кого з учасників операції виключно шляхом зменшення бази оподаткування з певного податку та/або отримання коштів із Державного бюджету за одночасної відсутності об'єктивної можливості отримати майнову вигоду від цієї операції в інший спосіб; отримання позивачем товарів (робіт, послуг) від іншої особи ніж сторона за правочином. Таким чином, відповідачем по справі не надано доказів фактичного нездійснення господарських операцій, суми по яких позивачем включені до складу податкового кредиту при обчисленні ПДВ, та до складу витрат при визначенні об'єкту оподаткування податком на прибуток. Наявні в матеріалах судової справи та досліджені в ході судового розгляду первинні документи за змістом відповідають вимогам законодавства, що пред'являються до первинних документів, доказів недостовірності даних в цих документах відповідачем не надано.

Наведені обставини стали підставою для висновків суду першої інстанції про законність позовних вимог.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, оскільки доводи апеляційної скарги їх не спростували.

Враховуючи викладене, колегія суддів відзначає, що суд першої інстанції дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 197, 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Індустріальної міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 20.07.2012р. по справі № 2а-7254/12/2070 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя Тацій Л.В. Судді Водолажська Н.С. Філатов Ю.М.