Постанова

від 15.09.2006 по справі 4/329-05

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

4/329-05

УКРАЇНА

Харківський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Адмінистративна   справа № 4/329-05         Головуючий по першій істанції  

                                                                            Суддя  Малафеєва І .В.                                                                                                                            

                                                                            Доповідач по 2-й інстанції

                                                                            Суддя – Погребняк В.Я.

03 липня  2006 року                                                                                  м. Харків

                                                   Колегія суддів у складі:

головуючого судді  Погребняка В.Я., суддів Гончар Т.В., Істоміної О.А.

                                        при секретарі  Андросовій О.В.

за участю представників сторін:

позивача –Шавлак С.М., довіреність б/н від 01.06.2005 р.,

відповідача –Дмитрієва С.В., довіреність № 9854/9/10-019 від 18.02.2006 р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляцій          ного  господарського суду апеляційну скаргу  Дочірнього підприємства  ТОВ “Девелопмент Макс ЛЛС “Автоінвестстрой –Суми”, м. Суми (вх. № 311 С/2-6 від 17.01.2006 р.) на постанову господарського суду Сумської області від 12.12.2005 р. у справі № 4/329-05

за позовом Дочірнього підприємства ТОВ “Девелопмент Макс ЛЛС “Автоінвестстрой –Суми”, м. Суми

до  Державної податкової інспекції в м. Суми

про  визнання недійсним податкового повідомлення-рішення,  

                                                         Встановила:

      27.05.2005 р. позивач звернувся до господарського суду   Сумської області з позовом до відповідача  про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення ДПІ в  м. Суми від 07.04.2005 р. № 0000392305/0/15907 про зменшення  суми заявленого бюджетного  відшкодування  з ПДВ в листопаді 2004 р.  на 7550,00 грн.

      19.08.2005 р. позивач  уточнив позовні вимоги (доповнення до позовної заяви , вх. № 13215) –просив визнати недійсним  податкове повідомлення-рішення № 0000392305/2/15907 від 24.05.2005 р. про зменшення суми заявленого бюджетного  відшкодування з ПДВ в листопаді 2004 р. на 6750,00 грн. в зв*язку зі скасуванням рішенням  ДПА в Сумській області податкового повідомлення-рішення від 07.04.2005 р. № 0000392305/0/15907 в частині зменшення сум податкового кредиту на 800,00 грн.

      28.11.2005 р. позивач в зв*язку з набранням чинності Кодексом адміністративного  судочинства України, оскільки предметом оскарження по даній справі є рішення  суб*єкта владних повноважень (п. 1 ст. 17 КАС України),  уточнив свої вимоги –просив скасувати податкове повідомлення-рішення № 0000392305/2/15907 від 24.05.2005 р., посилаючись на ст. ст. 49, 50, 105 Кодексу адміністративного судочинства  України.

      Постановою господарського суду Сумської області  від 12.12.2005 року   позивачу  у задоволенні позову відмовлено. Постанова прийнята судом з посиланням на те, що при передачі комітенту вартості послуг, придбаних без ПДВ, податкові накладні позивачем не виписувались, податкове зобов‘язання не нараховувалося, чим порушено п.4.1. ст. 4 Закону України “Про податок на додану вартість” № 168/97-ВР від 03.04.1997 року.

      Позивач - ДП ТОВ “Девелопмент Макс ЛЛС “Автоінвестстрой - Суми” - не погодився з постановою господарського суду Сумської області, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить суд скасувати постанову господарського суду Сумської області від 12.12.2005 року по справі № 4/329-05 та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. Апелянт вважає, що постанова від 12.12.2005 року винесена господарським судом Сумської області без належного вивчення обставин справи, наданих документів та з порушенням норм матеріального та процесуального права, а висновки суду, викладені в постанові, не відповідають фактичним обставинам справи. На думку позивача, об‘єктом оподаткування є лише вартість наданих комісіонером послуг з продажу товарів, тобто комісійна винагорода. Понесені комісіонером витрати, пов‘язані з виконанням договору комісії, не відносяться діючим законодавством до бази оподаткування ПДВ і, відповідно, ПДВ на понесені комісіонером  витрати, пов‘язані з виконанням  договору комісії, не оподатковуються податком на додану вартість.

Відповідач -ДПІ в м. Суми - у запереченнях на апеляційну скаргу вважає постанову господарського суду Сумської області від 12.12.2005 р. обгрунтованою та законною, а апеляційну скаргу позивача такою, що не підлягає задоволенню.  Відповідач вказує на те, що при отриманні послуг позивачем (комісіонером) від постачальників послуг до позивача переходить право власності на такі послуги, а при подальшій передачі даних послуг комітенту також переходить право власності, що є, на думку контролюючого органу, поставкою товарів (робіт, послуг). Враховуючи викладене, комісіонер повинен нараховувати податкові зобов‘язання по ПДВ як на суму комісійної винагороди, так і на суми коштів, які пов‘язані з відшкоджуванням (компенсацією) понесених витрат відповідно до звітів комісіонера –незалежно від того, чи є продавці цих товарів (послуг) платниками ПДВ, чи  вони  такими не являються.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 01 березня 2006 року у справі було призначено судово –бухгалтерську експертизу. Проведення судово-бухгалтерської експертизи доручено  Харківському науково-дослідному інституту судових експертиз ім. засл. проф. М.С. Бокаріуса. На час проведення експертизи  провадження у справі зупинено.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 16 травня 2006 року у зв'язку з отриманням висновку судово-бухгалтерської експертизи   провадження у справі було поновлено.Справа  призначена до розгляду  на 14 червня 2006 року.  

       В судовому засіданні 14.06.06 р. в розгляді   справи було  оголошено перерву до 03.07.2006 р. для надання можливості відповідачу подати заперечення щодо висновків судово-бухгалтерської експертизи.

Перевіривши повноту встановлення судом обставин справи та наданих сторонами в підтвердження обставин справи доказів, перевіривши надану в рішенні суду їх юридичну оцінку, розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення уповноважених представників позивача та відповідача, апеляційний суд встановив, що прийняте судом рішення підлягає скасуванню, а апеляційна скарга позивача  - задоволенню, виходячи з наступного.

Як встановлено з матеріалів справи, 06.04.2005 року ДПІ в м. Суми було проведено позапланову документальну перевірку ДП ТОВ  “Девелопмент Макс ЛЛС “Автоінвестстрой - Суми”  з питань правомірності заявлених сум до відшкодування ПДВ за листопад 2004 року. За результатами перевірки складено акт № 83/23-5/30845637 від 06.04.2005 року, згідно з висновками якого зменшена заявлена до відшкодування з бюджету сума ПДВ за листопад 2004 року на  7 550 грн. та визначено до відшкодування 18 334 грн. шляхом зарахування після погашення податкових зобов'язань платника податків протягом наступних звітних періодів в рахунок платежів з податку на додану вартість.

      Згідно з висновками акту перевірки ДШ № 83/23-5/30845637 від 06.04.2005 р. зменшення бюджетного відшкодування з ПДВ за листопад 2004 року відбувається  внаслідок наступних порушень, встановлених актом перевірки:

-          заниження податкових зобов'язань на 6749,87 грн.   за рахунок їх не

нарахування на компенсацію витрат комісіонера;

-          завищення податкового кредиту    на суму 800,00 грн. внаслідок

включення до складу податкового кредиту ПДВ, сплаченого у складі ціни

придбання товарного знаку.

        Щодо заниження податкових зобов'язань  за рахунок їх не нарахування на компенсацію витрат комісіонера колегія суддів вважає необхідним зазначити  наступне.

Контролюючий орган –ДПІ в м. Суми у акті перевірки  № 83/23-5/30845637 від 06.04.2005 року визначив, що в порушення вимог п. 4.1 ст. 4 Закону України „Про податок на додану вартість " № 168/97-ВР від 03.04.97 року платником податку - позивачем по справі- нібито занижено суму податкових зобов"язань на 6750,00 грн. внаслідок того, що ДП ТОВ „Девелопмент Макс ЛЛС „Автоінвестстрой-Суми", м. Суми не нараховувало і не включало до складу податкового зобов'язання  податок на додану вартість за передані Комітенту послуги, які були придбані у неплатників податку.

Згідно договору комісії № АМ/К 009-41 від 30.09.2004 р., укладеного платником податку з ТОВ „АІС-моторс", Комісіонер (платник податку, який перевіряється) отримує комісійну винагороду у розмірі 0,6 % від вартості проданих машин з ПДВ. Крім комісійної винагороди Комісіонеру відшкодовуються витрати по виконанню покладених на нього обов'язків частково за рахунок Комітента, перелік витрат зазначений в п. 2.1 вищевказаного договору, а саме:

-вартість товару, витрати по вантажно-розвантажувальним роботам, витрати по супроводженню та охороні товару, витрати на зберігання товару, витрати по охороні складів, площадок та офісу, витрати по рекламі товару, витрати по доукомплектації та передпродажній підготовці, витрати, пов 'язані з придбанням та установкою табличок під номерні знаки та транзитні номери, витрати, пов'язані з виплатою комерційному банку винагороди при реалізації товару у кредит.

Для виконання своїх обов'язків згідно договору Комісіонер придбає вищезгадані товари (роботи, послуги) від свого імені та за свій рахунок, а в подальшому відшкодовує понесені витрати за рахунок Комітента. При цьому підтверджує свої витрати звітом Комісіонера.

Операції передачі Комітенту придбаних Комісіонером за дорученням Комітента товарів і послуг відображаються у податковому обліку згідно п. 4.1 ст. 4 Закону України „Про податок на додану вартість"№ 168/97-ВР від 03.04.97:

„База оподаткування операцій з продажу товарів (робіт, послуг) визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за вільними або регульованими цінами (тарифами) з урахуванням акцизного збору, ввізного мита, інших загальнодержавних податків та зборів (обов'язкових) платежів, за винятком податку на додану вартість, що включаються в ціну товарів (робіт, послуг) згідно з законами України з питань оподаткування. До складу договірної (контрактної вартості) включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу в зв 'язку з компенсацією вартості товарів (робіт, послуг), проданих (виконаних, наданих) таким платником податку. "

Таким чином, на думку контролюючого органу, при отриманні коштів від Комітента за понесені витрати (складанні звіту про понесені витрати) Комісіонер повинен нараховувати податкові зобов"язання по ПДВ на отримані кошти (вартість виконаних робіт, згідно звіту Комісіонера), в незалежності від того, чи є продавці товарів (послуг) платниками ПДВ чи ні.

Однак, як зазначає контролюючий орган, при передачі вартості послуг Комітенту, придбаних без ПДВ, податкові накладні не виписувалися, податкове зобов"язання не нараховувалося, чим  порушено п. 4.1 ст. 4 Закону України „Про податок на додану вартість " № 168/97 від 03.04.97. "

Колегія суддів не погоджується з висновком контролюючого органу –відповідача по справі, виходячи з того, що згідно договору комісії № АМ/К 009-41 від 30.09.2004 р. з ТОВ „АІС-моторс" ДП ТОВ „Девелопмент Макс ЛЛС „Автоінвестстрой-Суми", м. Суми приймає на себе зобов'язання реалізувати автомобілі. Порядок оподаткування реалізації автомобілів у рамках договору комісії викладено у п.4.7 Закону України „Про податок на додану вартість" № 168/97 від 03.04.97 , відповідно до якого:

- у випадках, коли платник податку здійснює діяльність з поставки товарів, отриманих у межах договорів комісії (консигнації), поруки, доручення, довірчого управління, інших цивільно-правових договорів, що уповноважують такого платника податку (далі - комісіонера) здійснювати поставку товарів від імені та за дорученням іншої особи (далі - комітента) без передання права власності на такі товари, базою оподаткування є продажна вартість цих товарів, визначена у порядку, встановленому цим Законом. Датою збільшення податкових зобов'язань комісіонера є дата, визначена за правилами, встановленими пунктом 7.3 цього Закону, а датою збільшення суми податкового кредиту комісіонера є дата перерахування коштів на користь комітента або поставки останньому інших видів компенсації вартості зазначених товарів. При цьому датою збільшення податкових зобов'язань комітента є дата отримання коштів або інших видів компенсації вартості товарів від комісіонера.

Актом перевірки ДШ  № 83/23-5/30845637 від 06.04.2005 р. порушень у податковому обліку продажу автомобілів в рамках договору комісії не встановлено.

За послуги по реалізації автомобілів ДП ТОВ „Девелопмент Макс ЛЛС „Автоінвестстрой-Суми", м. Суми отримує винагороду відповідно п. 2.3 договору комісії № АМ/К 009-41 від 30.09.2004 р.

Порядок оподаткування послуг, що надаються платником податку, викладено у наступних положеннях Закону України „Про податок на додану вартість" № 168/97 від 03.04.97, відповідно до яких:

3.1. Об'єктом оподаткування є операції платників податку з:

3.1.1. поставки товарів та послуг...

4.1. База оподаткування операції з поставки ...(послуг) визначається, виходячи з їх договірної (контрактної') вартості, .... До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу в зв'язку з компенсацією вартості ...(послуг).

Компенсація вартості послуги по продажу автомобілів визначена пунктами 2.3 та додатками до договорів комісії договору комісії № АМ/К 009-41 від 30.09.2004 р. на рівні 0,6% від вартості кожного реалізованого автомобіля. Як вказано вище,  актом перевірки ДПІ № 83/23-5/30845637 від 06.04.2005 р. порушень у податковому обліку вартості послуги продажу автомобілів по договору комісії не встановлено.

Договором комісії № АМ/К 009-41 від 30.09.2004 р. у пункті № 2.1 додатково передбачено відшкодування витрат Комісіонера, та до таких витрат віднесено вартість товару, витрати по вантажно-розвантажувальним роботам, витрати по супроводженню та охороні товару, витрати на зберігання товару, витрати по оренді складів, на яких знаходиться товар, витрати по оренді офісу, через який здійснюється реалізація товару, витрати по рекламі товару, витрати по доукомплектації та передпродажній підготовці, витрати пов'язані з виплатою ділерам винагороди за реалізовані ними автомобілі, витрати, пов 'язані з придбанням та установкою табличок під номерні знаки та транзитні номери, витрати, пов 'язані з виплатою комерційному банку винагороди при реалізації товару у кредит.

Згідно зі ст. 1013 Цивільного кодексу України № 436-ІУ від 16.01.2003 р., який діяв у період укладання договору комісії № АМ/К 009-41 від 30.09.2004 р., Комітент повинен виплатити комісіонерові плату в розмірі та порядку, встановлених у договорі комісії.

Стаття 1024 ЦК України встановлює право комісіонера на відшкодування витрат, зроблених ним у зв'язку з виконанням договору комісії. Комісіонер має право на відшкодування витрат, зроблених ним у зв'язку з виконанням своїх обов'язків, тобто відшкодування витрат комісіонера та плату за комісійну послугу розмежовано.

Поняття бази оподаткування ПДВ розкрито у ст. 4 Закону України «Про податок на додану вартість». Виходячи з вказаної статті закону, база оподаткування податком на додану вартість є будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу в зв'язку з компенсацією вартості товарів (послуг), що поставляються. Компенсація вартості товарів, що поставляються платником податку є його доходами, а не витратами.

Витрати, понесені ДП ТОВ „Девелопмент Макс ЛЛС „Автоінвестстрой-Суми", м. Суми у зв'язку з виконанням договорів комісії № АМ/К 009-41 від 30.09.2004 р., не є базою оподаткування податком на додану вартість. Визнання базою оподаткування витрат платника податку суперечить і положенням п.п. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3 Закону України „Про податок на додану вартість" № 168/97 від 03.04.97р., згідно з яким: Об'єктом оподаткування є операції платників податку з поставки товарів та послуг, місце надання яких знаходиться на митній території України, в тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору) для погашення заборгованості заставодавця, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу у користування лізингоотримувачу (орендарю).

Разом з тим, контролюючий орган у акті перевірки відшкодування витрат комісіонера вважає платою за поставлені (передані) послуги  з відповідним донарахуванням податкових зобов'язань з податку на додану вартість, що не збігається ні з предметом договору  комісії № АМ/К 009-41 від 30.09.2004 року, ні з пунктом 4.1 Закону України «Про податок на додану вартість»№ 168\97 від 03.04.1997 року, який не передбачає нарахування податкових зобов'язань на грошові виплати, які не є компенсацією вартості послуг, що надаються платником податку.

За результатами  проведеної судово-економічної експертизи у справі були  зроблені наступні висновки:

- висновки акта перевірки № № 83/23-5/30845637  від 06.04.2005 р. в частині зменшення бюджетного відшодування з ПДВ за листопад  2004 р. в сумі 7550 грн. не підтверджуються;

-недотримань норм податкового законодавства, на які посилається  відповідач у  висновках акта перевірки № 83/23-5/30845637  від 06.04.2005 р., не встановлено;

- витрати, понесені ДП ТОВ «Девелопмент Макс ЛЛС «Автоінвестстрой- Суми», м. Суми у зв*язку з виконанням договору комісії № АМ/К 009-41 від 30.09.2004 р. не є базою оподаткування  податком на додану  вартість.

Відповідно до ч. 5 ст. 82 КАС України  «висновок експерта для суду не є обов*язковим, однак незгода суду з ним повинна бути вмотивована в постанові або ухвалі».

Відповідач в порушення ст. 71 КАС України не навів достатньо обгрунтованих підстав, які б давали змогу судовій колегії не погодитися з висновком судово-бухгалтерської експертизи.

За таких обставин висновки акту перевірки № 83\23-5\30845637 від 06.04.2005 року в частині донарахування податкових зобов'язань в сумі 6 749 грн. 87 коп. не відповідають вимогам діючого законодавства.

Щодо завищення податкового кредиту на суму 800 грн. внаслідок включення  до  складу  податкового  кредиту  ПДВ,  сплаченого  у  складі  ціни придбання товарного знаку, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що відповідно до  рішення ДПІ від 24.05.2005 р. № 7571/10/25-005-65/69 Державна податкова адміністрація України скасовує податкові повідомлення - рішення ДПІ у м. Суми від 07 квітня 2005 року № 000392305/0/15907 в частині зменшення перевіркою сум податкового кредиту на 800 грн. по операції з отримання права користування товарним знаком і в зазначеній частині рішення ДПІ в м. Суми від 25 квітня 2005 року № 18560/10/25-007/ск про результати розгляду первинної скарги... "

Таким чином, епізод акта перевірки про завищення податкового кредиту на суму 800 грн. внаслідок включення до складу податкового кредиту ПДВ, сплаченого у складі ціни придбання товарного знаку, не є предметом спору.

Відповідно до ст.105 КАС України адміністративний позов може містити вимоги про скасування або визнання нечинним рішення відповідача - суб'єкта владних повноважень повністю чи окремих його положень, а також інші вимоги на захист прав, свобод чи інтересів у сфері публічно-правових відносин.

Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

      Відповідач не довів, що відповідно до діючого податкового законодавства, а саме Закону України «Про податок на додану вартість», податок на додану вартість нараховується і на витрати, понесені платником податку.

З матеріалів  справи вбачається, що позивач сплатив при поданні позову  держмито в розмірі 85,00 грн., а також при поданні апеляційної скарги  42,50 грн., тобто у більшому розмірі, ніж передбачено чинним законодавством щодо ставок судового збору.

Позивачем також було сплачено 1525,30 грн. за проведення судово-бухгалтерської експертизи.

Відповідно до  п. 6 ст. 94 КАС України  якщо суд апеляційної …. інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.

Згідно із зазначеним пунктом ст. 94 КАСУ надмірно сплачене держмито у розмірі  122,40 грн. підлягає поверненню позивачу.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що за таких обставин оскаржувана позивачем постанова   господарського суду Сумської області від 12 грудня 2005 року прийнята на підставі  висновків, які не відповідають обставинам справи, а тому  підлягає скасуванню з прийняттям нового судового рішення  про задоволення позову, а апеляційна скарга позивача підлягає  задоволенню.

Керуючись ст. ст. 195, 196, п. 1 ст. 198,  200, п. 3 ст. 202, ч. 2 ст. 205, ст. ст. 207,209, 211, 212 Кодексу адміністративного судочинства України,   колегія суддів

                                             Постановила:

Апеляційну скаргу Дочірнього підприємства Товариства з обмеженою відповідальністю „Девелопмент Макс ЛЛС „Автоінвестстрой-Суми", м. Суми  задовольнити.

Постанову  господарського суду Сумської області  від  12.12. 2005 року по  справі № 4/329-05 скасувати.

Прийняти нову постанову.

Позов задовольнити.

Скасувати податкове повідомлення-рішення №0000392305/2/15907 від 24.05.2005 р. ДПІ в м. Суми.

Стягнути з Державного бюджету України  (реквізити відсутні) на користь Дочірнього підприємства ТОВ «Девелопмент Макс ЛЛС «Автоінвестстрой –Суми»(40034, м. Суми, вул. Черепіна, 19, п/р 26002001180000 в СФ АКІБ «УкрСиббанк», МФО337814, код ЄДРПОУ 30845637)  5,10 грн. витрат по сплаті судового збору.

Стягнути з Державного бюджету України  (реквізити відсутні) на користь Дочірнього підприємства ТОВ «Девелопмент Макс ЛЛС «Автоінвестстрой –Суми»(40034, м. Суми, вул. Черепіна, 19, п/р 26002001180000 в СФ АКІБ «УкрСиббанк», МФО337814, код ЄДРПОУ 30845637)  1525,30 грн. витрат по оплаті судово-бухгалтерської експертизи.

Видати позивачу довідку на повернення з Державного бюджету  надмірно сплаченого державного мита  в розмірі 122,40 грн.

Доручити господарському суду Сумськоїх області видати відповідні  накази.

Дана постанова набирає чинності з дня її проголошення.

Роз‘яснити сторонам, що вони мають право на дану постанову подати касаційну скаргу до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.  

Справу  № 4/329-05  направити до господарського суду Сумської області.

Головуючий суддя                                                                     Погребняк В.Я.

                    Суддя                                                                     Гончар Т.В.

                   Суддя                                                                     Істоміна О.А.