Постанова

від 15.09.2006 по справі 4/268-05

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

4/268-05

     У К Р А Ї Н А

Харківський апеляційний господарський суд

       П О С Т А Н О В А

        ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Адміністративна справа                                        Головуючий по 1-й інстанції

№ 4/268-05                                                                      Суддя –Малафєєва І.В.

                                                                                Доповідач по 2-й інстанції

                                                                                Суддя –Погребняк В.Я.

03 липня 2006 року                                                                                м. Харків

Колегія суддів у складі: головуючого судді                    Погребняка В.Я.

                                                            судді                              Гончар Т.В.

                                                            судді                              Істоміної О.А.

при секретарі Андросовій О.В.

за участю представників сторін:

Позивача: Шавлак С.М., довіреність № б/н від 01.06.2005 р.,

Відповідача: Дмитрієва С.В., довіреність № 9854/9/10-019 від 18.02.2006 р.,-

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу (вх. № 310 С/2 від 17.01.2006 р.) Дочірнього підприємства Товариства з обмеженою відповідальністю «Девелопмент Макс ЛЛС «Автоінвестстрой-Суми», м. Суми на постанову господарського суду Сумської області у справі № 4/26-05 від 12.12.2005 р.

за позовом Дочірнього підприємства Товариства з обмеженою відповідальністю «Девелопмент Макс ЛЛС «Автоінвесттрой-Суми», м. Суми

до Державної податкової інспекції в м. Суми

про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень № 0002982302/0/58644 та № 0002992302/0/58644  від 18.11.2004 р.,-

Встановила:

05.05.2005 р. позивач звернувся до господарського суду Сумської області з позовом до відповідача про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень від 18.11.2004 р. № 0002982302/0/58644 та № 0002992302/0/58644.

Заявою від 19.08.2005 р. (вх. № 13216) позивач доповнив позовні вимоги та просив визнати недійсним рішення заступника голови ДПА України про результати розгляду скарги від 22.04.2005 р. в частині залишення без задоволення скарги, а саме в частині залишення донарахування податкового  зобов?язання з ПДВ у сумі 64 148,00 грн.; визнати недійсними податкові повідомлення-рішення № 0002982302/0/58644 та № 0002992302/0/58644 від 18.11.2004 р.; визнати недійсними податкові повідомлення-рішення № 0002982302/1/58644 та № 0002992302/1/58644 від 21.01.2005 р. та № 0002982302/2/58644 і № 0002992302/2/58644 від 11.02.2005 р.

Заявою від 19.09.2005 р. (вх. № 14559) позивач доповнив позовні вимоги і просив суд визнати також недійсними податкові повідомлення-рішення № 0002982302/3/58644 та № 0002992302/3/58644 від 22.04.2005 р.

Заявою про уточнення позовних вимог від 28.11.2005 р. (вх. № 18960) позивач, керуючись ст.ст.49, 50, 105 Кодексу адміністративного судочинства України, уточнив свої позовні вимоги та просив зобов?язати ДПІ в м. Суми надати позивачу номери рахунків в банківських установах, скасувати податкові повідомлення-рішення № 0002982302/3/58644 та № 0002992302/3/58644 від 22.04.2005 р., винесені заступником начальника ДПІ у м. Суми.

Постановою господарського суду Сумської області від 12.12.2005 р. (суддя Малафеєва І.В.) в позові відмовлено. Постанову обгрунтовано тим, що до складу договірної (контрактної) вартості робіт, послуг включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податків безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу в зв?язку з компенсацією вартості товарів (робіт, послуг), проданих (виконаних, наданих) таким платником податку. Зі змісту п.4.1. ст.4 Закону України «Про податок на додану вартість»вбачається, що комісіонер повинен нараховувати податкові зобов?язання по ПДВ як на суму комісійної винагороди, так і на суми коштів, які пов?язані з відшкодуванням (компенсацією) понесених витрат відповідно до звітів комісіонера незалежно від того, чи є продавці цих товарів (робіт, послуг) платниками ПДВ чи ні.

          Позивач –ДП ТОВ «Девелопмент Макс ЛЛС «Автоінвестстрой-Суми»- з постановою господарського суду Сумської області від 12.12.2005 р. не погодився, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить суд скасувати вищезазначену постанову та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. Апеляційну скаргу обґрунтовано тим, що висновки господарського суду не відповідають дійсним обставинам справи, постанова від 12.12.2005 р. винесена господарським судом Сумської області з порушенням норм матеріального та процесуального права. Позивач вважає, що обґєктом оподаткування (договірною вартістю) є лише вартість наданих комісіонером послуг з продажу товарів, тобто комісійна винагорода. Понесені комісіонером витрати, повґязані з виконанням договору комісії, не відносяться діючим законодавством до бази оподаткування ПДВ.

          Відповідач - ДПІ в м. Суми - у запереченнях на апеляційну скаргу вважає постанову господарського суду Сумської області від 12.12.2005 р. обгрунтованою та законною, а апеляційну скаргу позивача такою, що не підлягає задоволенню. Відповідач вказує на те, що при отриманні послуг позивачем (комісіонером) від постачальників послуг до позивача переходить право власності на такі послуги, а при подальшій передачі даних послуг комітенту також переходить право власності, що є, на думку контролюючого органу, поставкою товарів (робіт, послуг). Враховуючи викладене, комісіонер повинен нараховувати податкові зобов‘язання по ПДВ як на суму комісійної винагороди, так і на суми коштів, які пов‘язані з відшкоджуванням (компенсацією) понесених витрат відповідно до звітів комісіонера –незалежно від того, чи є продавці цих товарів (послуг) платниками ПДВ, чи  вони  такими не являються.

          01.03.2006 р. відповідач надав до апеляційного суду клопотання про призначення судово-бухгалтерської експертизи.

          Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 01.03.2006 р. була призначена судово –бухгалтерська експертиза. Проведення судово-бухгалтерської експертизи доручено Харківському науково-дослідному інституту судових експертиз ім. засл. проф. М.С. Бокаріуса. На час проведення експертизи  провадження у справі зупинено.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 29.05.2006 р. у зв'язку з отриманням висновку судово-бухгалтерської експертизи  провадження у справі було поновлено.

Справа призначена до розгляду  на 03.07.2006 р.

Для розгляду даної справи розпорядженням голови Харківського апеляційного господарського суду була сформована колегія суддів у складі: головуючий суддя Погребняк В.Я., суддя Гончар Т.В., суддя Істоміна О.А.

          Перевіривши повноту встановлених судом обставин справи та наданих сторонами в підтвердження обставин справи доказів, перевіривши надану в постанові господарського суду Сумської області від 12.12.2005 р. їх юридичну оцінку, розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та правильність застосування господарським судом норм матеріального та процесуального права, заслухавши пояснення представників позивача і відповідача, судова колегія вважає, що апеляційна скарга позивача підлягає задоволенню, а постанова господарського суду Сумської області від 12.12.2005 р. підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови про задоволення позову, виходячи з наступного.

          Як вбачається з матеріалів справи, з 13.08.2004 р по 11.11.2004 р. (з перервою в роботі з 10.09.2004 р. по 08.11.2004 р.) посадовими особами відповідача у позивача було проведено документальну перевірку з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2002 р. по 30.06.2004 р.

          За результатами перевірки складено акт № 196/23-213/1/30845637 від 11.11.2004 р., за висновками якого позивач порушив п.п.3.2.7. п.3.2. ст.3; п.4.1. ст..4 та п.п.7.2.1. п.7.2. ст..7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого донараховано податкове зобов?язання з ПДВ на суму 75 985,00 грн., в т.ч. за 2-4 квартал 2002 р. в сумі 20 614,00 грн., за 2003 р. –40111,00 грн., за 1-ше півріччя 2004 р. –15 260,00 грн.

          Також зменшено бюджетне відшкодування за квітень 2004 р. на 3255,00 грн., за травень 2004 р. на 3282,00 грн.

          З акту перевірки № 196/23-213/1/30845637 від 11.11.2004 р. вбачається, що суть порушення полягала в тому, що підприємство у перевіряємому періоді не  нараховувало і не включало до складу податкового зобов?язання податок на додану вартість за передані комітенту послуги, які були придбані у неплатника податку.

          Вказаний акт перевірки посадовими особами позивача був підписаний з запереченнями.

На підставі акту перевірки № 196/23-213/1/30845637 від 11.11.2004 р. відповідач прийняв та направив позивачу податкове повідомлення-рішення від 18.11.2004 р. № 0002982302/0/58644, яким з посиланням на п.4.1. ст.4 Закону України «Про податок на додану вартість»визначив позивачу суму податкового зобов?язання по ПДВ в розмірі 116 976,00 грн., з яких основний платіж 77 984,00 грн., та штрафна санкція 38 992,00 грн.; та № 0002992302/0/58645, яким зменшив заявлену до відшкодування суму ПДВ в розмірі 1 256,00 грн. за квітень 2004 р. та 3 282,00 грн. за червень 2004 р.

Позивач заявою № 91 від 30.11.2004 р. оскаржив вказані податкові повідомлення-рішення до ДПІ в м. Суми.

Рішенням про результати розгляду первинної скарги від 14.01.2005 р. № 1583/10/23-210/СК податкові повідомлення-рішення від 18.11.2004 р. № 0002982302/0/58644 та № 0002992302/0/58644 залишені без змін.

Позивач 27.01.2005 р. подав повторну скаргу до ДПА в Сумській області.

Рішенням про результати розгляду повторної скарги від 11.02.2005 р. № 2085/10/25-005-11/13/СК податкові повідомлення рішення від 18.11.2004 р. № 0002982302/0/58644 та № 0002992302/0/58644 та рішення про результати розгляду первинної скарги від 14.01.2005 р. № 1583/10/23-210/СК залишені без змін.

Позивач 24.02.2005 р. подав скаргу до ДПА України.

Рішенням за результатами розгляду скарги від 22.04.2005 р. № 3415/6/25-1015 скасовано податкові повідомлення рішення ДПІ у м. Суми від 18.11.2004 р. № 0002982302/0/58644 та № 0002992302/0/58644 у частині зменшення сум податкового кредиту на 18 140,00 грн. по операції з отримання права користування товарним знаком і в зазначеній частині рішення ДПІ в м. Суми від 14.01.2005 р. № 1583/10/23-210/СК та рішення ДПА в Сумській області від 04.02.2005 р. № 1885/7/10/25-005, а в іншій частині зазначені податкові повідомлення-рішення та рішення залишені без змін.

22.04.2005 р. відповідач прийняв та направив позивачу податкове повідомлення-рішення № 0002982302/3/58644, яким з урахуванням рішення ДПА України від 22.04.2005 р. № 3415/6/25-1015 визначив позивачу суму податкового зобов'язання по ПДВ в розмірі 92 046,00 грн. (61 364,00 грн. основний платіж та 30 682,00 грн. штрафної санкції), та податкове повідомлення-рішення № 0002992302/3/58645, яким зменшив суму бюджетного відшкодування за квітень та червень 2004 р. на загальну суму 3 018,00 грн.

Вказані податкові повідомлення-рішення з урахуванням заяви позивача про уточнення позовних вимог і є предметом оскарження у даній справі.

Судова колегія вважає за необхідне вказати на наступне.

Відповідач в акті перевірки № 196/23-213/1/30845637 від 11.11.2004 р. вказав на порушення позивачем вимог п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про податок на додану вартість»№ 168/97-ВР від 03.04.97 р., що виразилося у не нараховуванні і не включенні до складу податкового зобов'язання податку на додану вартість за передані Комітенту послуги, які були придбані у неплатників податку.

Згідно договору комісії № ИМ/К009-02 від 06.11.2001 р. (з додатками та додатковими угодами), укладеного позивачем з ТОВ «АВТО-імпекс», Комісіонер (позивач) отримує комісійну винагороду у розмірі 0,6 % від вартості реалізованих автомобілів.

Крім комісійної винагороди Комісіонеру відшкодовуються витрати по виконанню покладених на нього обов'язків частково за рахунок Комітента, перелік витрат зазначений в п. 2.1 вищевказаного договору.

Для виконання своїх обов'язків згідно вказаного договору Комісіонер придбає вищезгадані товари (роботи, послуги) від свого імені та за свій рахунок, а в подальшому відшкодовує понесені витрати за рахунок Комітента. При цьому підтверджує свої витрати звітом Комісіонера.

Згідно договору комісії № БМ/К009-20 від 05.03.2003 р. (з додатком), укладеного позивачем з ТОВ «Бета-М», Комісіонер (позивач) отримує комісійну винагороду у розмірі 0,6 % від вартості кожного реалізованого автомобіля.

Крім комісійної винагороди Комісіонеру відшкодовуються витрати по виконанню покладених на нього обов'язків частково за рахунок Комітента, перелік витрат зазначений в п. 2.1 вищевказаного договору.

Для виконання своїх обов'язків згідно вказаного договору Комісіонер придбає вищезгадані товари (роботи, послуги) від свого імені та за свій рахунок, а в подальшому відшкодовує понесені витрати за рахунок Комітента.

На думку ДПІ в м. Суми, при отриманні коштів від Комітента за понесені витрати Комісіонер повинен нараховувати податкові зобов'язання по ПДВ на отримані кошти (вартість виконаних робіт, згідно звіту Комісіонера) в незалежності від того, чи є продавці товарів (послуг) платниками ПДВ чи ні.

Колегія суддів не погоджується з висновком контролюючого органу –відповідача по справі, виходячи з того, що згідно договорів комісії № ИМ/К009-02 від 06.11.2001 р. та № БМ/К009-20 від 05.03.2003 р ДП ТОВ «Девелопмент Макс ЛЛС «Автоінвестстрой-Суми», м. Суми приймає на себе зобов'язання реалізувати автомобілі.

Порядок оподаткування операцій з реалізації автомобілів у рамках договору комісії викладено у п.4.7 Закону України «Про податок на додану вартість» № 168/97 від 03.04.97 р., відповідно до якого:

- у випадках, коли платник податку здійснює діяльність з поставки товарів, отриманих у межах договорів комісії (консигнації), поруки, доручення, довірчого управління, інших цивільно-правових договорів, що уповноважують такого платника податку (далі - комісіонера) здійснювати поставку товарів від імені та за дорученням іншої особи (далі - комітента) без передання права власності на такі товари, базою оподаткування є продажна вартість цих товарів, визначена у порядку, встановленому цим Законом. Датою збільшення податкових зобов'язань комісіонера є дата, визначена за правилами, встановленими пунктом 7.3 цього Закону, а датою збільшення суми податкового кредиту комісіонера є дата перерахування коштів на користь комітента або поставки останньому інших видів компенсації вартості зазначених товарів. При цьому датою збільшення податкових зобов'язань комітента є дата отримання коштів або інших видів компенсації вартості товарів від комісіонера.

За послуги по реалізації автомобілів ДП ТОВ «Девелопмент Макс ЛЛС „Автоінвестстрой-Суми», м. Суми отримує винагороду відповідно п. 2.3 договорів комісії.

Порядок оподаткування послуг, що надаються платником податку, викладено у наступних положеннях Закону України «Про податок на додану вартість»№ 168/97 від 03.04.97 р., відповідно до яких:

3.1. Об'єктом оподаткування є операції платників податку з:

3.1.1. поставки товарів та послуг.

4.1. База оподаткування операцій з поставки товарів та послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості. До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу в зв'язку з компенсацією вартості робіт (послуг).

Компенсація вартості послуг по продажу автомобілів визначена п.2.3 та додатками до договорів комісії на рівні 0,6% від вартості кожного реалізованого автомобіля.

Згідно зі ст. 1013 ЦК України Комітент повинен виплатити комісіонерові плату в розмірі та порядку, встановлених у договорі комісії.

Стаття 1024 ЦК України встановлює право комісіонера на відшкодування витрат, зроблених ним у зв'язку з виконанням договору комісії. Комісіонер має право на відшкодування витрат, зроблених ним у зв'язку з виконанням своїх обов'язків, тобто відшкодування витрат комісіонера та плату за комісійну послугу розмежовано.

Поняття бази оподаткування ПДВ розкрито у ст. 4 Закону України «Про податок на додану вартість». Виходячи з вказаної статті Закону, база оподаткування податком на додану вартість є будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу в зв'язку з компенсацією вартості товарів (послуг), що поставляються. Компенсація вартості товарів, що поставляються платником податку є його доходами, а не витратами.

Виходячи з вищевказаного, витрати, понесені позивачем у зв'язку з виконанням договорів комісії, не є базою оподаткування податком на додану вартість.

Визнання базою оподаткування витрат платника податку суперечить і положенням п.п. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3 Закону України «Про податок на додану вартість»" № 168/97 від 03.04.97 р., згідно з яким об'єктом оподаткування є операції платників податку з поставки товарів та послуг, місце надання яких знаходиться на митній території України, в тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору) для погашення заборгованості заставодавця, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу у користування лізингоотримувачу (орендарю).

Разом з тим, контролюючий орган у акті перевірки відшкодування витрат комісіонера вважає платою за поставлені (передані) послуги з відповідним донарахуванням податкових зобов'язань з податку на додану вартість, що не збігається  з предметом договорів  комісії, а також суперечить змісту п.4.1 ст.4 Закону України «Про податок на додану вартість»№ 168\97 від 03.04.1997 р., який не передбачає нарахування податкових зобов'язань на грошові виплати, які не є компенсацією вартості послуг, що надаються платником податку.

За висновками проведеної судово-економічної експертизи № 2157 від 19.04.2006 р. у обсязі наданих документів  висновки акту перевірки ДПІ № 196/23-213/1/30645637 від 11.11.2004 р. в частині донарахування  податкового зобов'язання по ПДВ у розмірі 75 985,00 грн. та зменшення бюджетного відшкодування за квітень та червень 2004 р. не підтверджуються;

- недотримань норм податкового законодавства, на які посилається  відповідач у висновках акта перевірки № 196/23-213/1/30645637 від 11.11.2004 р., не встановлено;

- витрати, понесені ДП ТОВ «Девелопмент Макс ЛЛС «Автоінвестстрой- Суми», м. Суми у зв'язку з виконанням договорів комісії № ИМ/К009-02 від 06.11.2001 р. та № БМ/К009-20 від 05.03.2003 р. не є базою оподаткування  податком на додану вартість.

Відповідно до ч. 5 ст. 82 КАС України висновок експерта для суду не є обов'язковим, однак незгода суду з ним повинна бути мотивована в постанові або ухвалі.

Відповідач не навів достатньо обгрунтованих доводів, які б давали змогу судовій колегії не погодитися з висновком судово-бухгалтерської експертизи.

За таких обставин висновки акту перевірки № 196/23-213/1/30645637 від 11.11.2004 р. в частині донарахування податкових зобов'язань по ПДВ та зменшенню суми заявленого бюджетного відшкодування не відповідають вимогам діючого законодавства.

Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

          Відповідач, з урахуванням обставин справи, не довів, що відповідно до діючого податкового законодавства, а саме Закону України «Про податок на додану вартість», ПДВ нараховується і на витрати, понесені платником податку при виконанні договорі комісії в разі отримання послуг від осіб, які не є платниками ПДВ.

З матеріалів справи вбачається, що позивач сплатив при поданні позову держмито в розмірі 85,00 грн., а також при поданні апеляційної скарги 1,70 грн., тобто у більшому розмірі, ніж передбачено чинним законодавством щодо ставок судового збору.

Позивачем також було сплачено 1525,30 грн. за проведення судово-економічної експертизи.

Відповідно до п. 6 ст. 94 КАС України, якщо суд апеляційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.

Згідно із зазначеним пунктом ст. 94 КАСУ, надмірно сплачене держмито у розмірі  81,60 грн. підлягає поверненню позивачу.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що за таких обставин оскаржувана позивачем постанова господарського суду Сумської області від 12.12.2005 р. прийнята на підставі  висновків, які не відповідають обставинам справи, а тому підлягає скасуванню з прийняттям нового судового рішення  про задоволення позову, а апеляційна скарга позивача підлягає задоволенню.

Керуючись ст. ст. 195, 196, п. 1 ст. 198,  200, п. 3 ст. 202, ч. 2 ст. 205, ст. ст. 207, 209, 211, 212 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів одноголосно,

Постановила:

Апеляційну скаргу Дочірнього підприємства Товариства з обмеженою відповідальністю «Девелопмент Макс ЛЛС «Автоінвестстрой-Суми»", м. Суми  задовольнити.

Постанову  господарського суду Сумської області  від  12.12. 2005 р. по справі № 4/268-05 скасувати.

Прийняти нову постанову.

Позов задовольнити.

Скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ в м. Суми від 22.04.2005 р. № 0002982302/3/58644 та податкове повідомлення-рішення ДПІ в м. Суми № 0002992302/3/58645.

Стягнути з Державного бюджету України  (реквізити відсутні) на користь Дочірнього підприємства ТОВ «Девелопмент Макс ЛЛС «Автоінвестстрой –Суми»(40034, м. Суми, вул. Черепіна, 19, п/р 26002001180000 в СФ АКІБ «УкрСиббанк», МФО337814, код ЄДРПОУ 30845637) 5,10 грн. витрат по сплаті судового збору.

Стягнути з Державного бюджету України  (реквізити відсутні) на користь Дочірнього підприємства ТОВ «Девелопмент Макс ЛЛС «Автоінвестстрой –Суми»(40034, м. Суми, вул. Черепіна, 19, п/р 26002001180000 в СФ АКІБ «УкрСиббанк», МФО337814, код ЄДРПОУ 30845637)  1525,30 грн. витрат по оплаті судово-економічної експертизи.

Видати позивачу довідку на повернення з Державного бюджету надмірно сплаченого державного мита  в розмірі 81,60 грн.

Доручити господарському суду Сумської області видати відповідні  накази.

Дана постанова набирає чинності з дня її проголошення.

Роз'яснити сторонам, що вони мають право на дану постанову подати касаційну скаргу до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Справу  № 4/268-05  направити до господарського суду Сумської області.

Головуючий суддя                                                                     Погребняк В.Я.

                     Суддя                                                                     Гончар Т.В.

                     Суддя                                                                     Істоміна О.А.