Постанова

від 21.01.2013 по справі 2а-11959/12/0170/8

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Севастопольська, 43, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95013

ПОСТАНОВА

Іменем України

21 січня 2013 р. (15:32 год.) Справа №2а-11959/12/0170/8

Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Кушнової А.О., при секретарі Богацькій А.О.

за участю представників:

від позивача: Герасименко Ніна Анатоліївна, довіреність б/н від 24.10.12р.

від відповідача: Калінчук Катерина Володимирівна, довіреність № 18/10-01 від 13.03.12р.

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

Приватного підприємства «Арго Крим»

до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

Суть спору: Приватне підприємство «Арго Крим» звернулось до Окружного адміністративного суду АР Крим з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим ДПС про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень від 15.10.2012 року № 0005522204 з податку на додану вартість на загальну суму 167 123,00грн. та № 0005532204 з податку на прибуток на загальну суму 345 580,00 грн.

Ухвалами Окружного адміністративного суду АР Крим від 26.10.2012 року відкрито провадження в адміністративній справі, закінчено підготовче провадження та справа призначена до судового розгляду.

В судовому засіданні 21.01.2013 року представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги та пояснив, що визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Первинними документами бухгалтерського обліку позивача підтверджено фактичне здійснення сторонами умов укладених між позивачем та Фірмою «Капітель плюс» угод, включення сум ПДВ за даними угодами до податкового кредиту підтверджено відповідними документами. Отже, позивач вважає, що ним правомірно відносилися до складу податкового кредиту відповідні суми ПДВ, сплаченого у зв'язку з придбанням товару на підставі отриманих податкових накладних та інших бухгалтерських документів.

Таким чином, позивач вважає, що первинними документами бухгалтерського обліку підтверджено фактичне здійснення сторонами умов укладених угод, включення суми ПДВ та валові витрати по вказаним угодам підтверджено відповідними необхідними документами.

Представник позивача зазначив, що до теперішнього часу не визнано недійсними у судовому порядку правочини, укладені між позивачем та Фірмою «Капітель плюс» та під час перевірки податковий орган не встановив обставин, які б свідчили про умисел ПП «Арго Крим» на укладення договорів з контрагентами без наміру створити наслідки, які ними передбачені.

Виходячи з наведеного, представник позивача зазначив, що ДПІ у м. Сімферополі АРК ДПС не наведено та не надано доказів наявності підстав, з якими закон пов'язує настання наслідків нікчемності угод, передбачених ст. 215 Цивільного кодексу України.

Представник відповідача проти задоволення адміністративного позову заперечував, посилаючись на правомірність встановлених в акті перевірки висновків, про що надав суду письмові заперечення проти адміністративного позову (том 2 а.с.8-10), у яких зазначив, що під час перевірки позивача була використана інформація комп'ютерних автоматизованих інформаційних систем та Акт «Про неможливість проведення зустрічної звірки» від 11.04.2012 року № 38/22/31095815 Фірми «Капітель плюс».

Вищезазначена податкова звірка з питань правомірності проведених господарських відносин з контрагентами-покупцями та постачальниками з метою встановлення факту реальності проведених взаємовідносин, повноти їх відображення в податковому обліку з урахуванням виду, обсягу, якості та розрахунків при здійсненні фінансово-господарської діяльності за період з 01.2009 року по 31.03.2012 року, проведена на виконання постанов слідчого групи слідчих, старшого слідчого з ОВС ГСУ ДПС України Мазуркевича В.А. від 02.04.2012 року, в рамках кримінальної справи № 69-0146.

Представник відповідача зазначив, що податкові, видаткові накладні, акти виконаних робіт та інші первинні документи ПП «Арго Крим» по взаємовідносинам з Фірмою «Капітель плюс» за перевіряємий період до перевірки не надані.

Позивачем самостійно надані уточнюючі податкові декларації з ПДВ за червень 2011 року № 9053775568 від 05.09.2012 року, за липень 2011 року № 9053775573 від 05.09.2012 року, за серпень 2011 року № 9053775645 від 05.09.2012 року, де самостійно знято з податкового кредиту суми по контрагенту Фірма «Капітель плюс» в розмірі 70053,54 грн.

Таким чином, оскільки, на погляд податкового органу, фактично факт поставки товару від Фірми «Капітель плюс» не підтверджено, відповідач вважає, що податкові накладні складені необґрунтовано.

На підставі викладеного, податковим органом зроблено висновки, що укладені угоди між позивачем та Фірмою «Капітель плюс» мають ознаки нікчемних, безтоварних, що свідчить про укладення угод без мети настання реальних наслідків.

З урахуванням викладеного, представник відповідача просить у задоволенні позовних вимог відмовити.

Вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи та оцінивши докази по справі в їх сукупності, суд

ВСТАНОВИВ:

Згідно з частиною 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією або законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Відповідно до п. 1 частини 2 статті 17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема, спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Пунктом 7 частини 1 статті 3 КАС України дано визначення суб'єктів владних повноважень, до яких належать орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до п.п. 41.1.1 п .41.1 ст.41 Податкового кодексу України контролюючими органами є органи державної податкової служби - щодо податків, які справляються до бюджетів та державних цільових фондів, крім зазначених у підпункті 41.1.2 цього пункту, а також стосовно законодавства, контроль за дотриманням якого покладається на органи державної податкової служби.

Отже, органи державної податкової служби, в даному випадку Державна податкова інспекція у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби (далі - ДПІ у м. Сімферополі АРК ДПС) є суб'єктом владних повноважень, яка у правовідносинах з фізичними та юридичними особами реалізує надані владні управлінські функції, а тому спори за участю Феодосійської об`єднаної державної податкової інспекції АР Крим ДПС є публічно-правовими і відносяться до юрисдикції адміністративних судів.

Відповідно до частини 3 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено); добросовісно.

Тому, вирішуючи справу стосовно позовних вимог позивача про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, суд зобов'язаний перевірити, чи були правомірними дії відповідача у зв'язку з прийняттям таких податкового повідомлень - рішень.

Відповідно до частини 1 статті 55 Господарського кодексу України суб'єктом господарювання визнаються учасники господарських відносин, які здійснюють господарську діяльність, реалізуючи господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обов'язків), мають відокремлене майно і несуть відповідальність за своїми зобов'язаннями в межах цього майна, крім випадків встановлених законом. Згідно з п. 1 частини 2 статті 55 ГК України юридичні особи, створені відповідно до Цивільного кодексу України, підприємства, створені відповідно до Господарського кодексу України та зареєстровані в установленому законом порядку визнаються суб'єктами господарювання.

Судом встановлено, що позивач - Приватне підприємство «Арго Крим» (далі - ПП «Арго Крим») має статус юридичної особи з 14.11.2003 року, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію серії А01 № 146365, виданим Виконавчим комітетом Сімферопольської міської ради АР Крим та Довідкою АА№ 526432 з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України Головного управління статистки в АР Крим (том 1 а.с.25,26).

Суд зазначає, що ПП «Арго Крим» взято на облік як платника податків до ДПІ в м. Сімферополі АРК 18.11.2003 року за № 10123-К (том 1 а.с.28) та відповідно до Свідоцтва про реєстрацію платника ПДВ № 100272534 від 05.03.2010 року зареєстроване як платник податку на додану вартість у ДПІ у м. Сімферополі АРК (том 1 а.с.25).

Таким чином, судом встановлено, що ПП «Арго Крим» є суб'єктом господарювання, зобов'язане виконувати обов'язки, покладені на нього законами у зв'язку зі здійсненням господарської діяльності.

Згідно Довідки з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, основним видом діяльності позивача є: діяльність туристичних операторів (том 1 а.с.26).

Судом встановлено, що 17.09.2012 року ПП «Арго Крим» отримано запит ДПІ у м. Сімферополі АРК ДПС про надання пояснень щодо здійснення господарських операцій ПП «Арго Крим» з Фірмою «Капітель плюс» з постачання товарів, послуг, повноти декларування податкових зобов'язань та правомірності формування податкового кредиту платником ПДВ за період з 01.07.2009 року по 30.06.2012 року (том 1 а.с.178).

Отримання запиту позивачем 17.09.2012 року підтверджується поштовим повідомленням про вручення (том 1 а.с.180).

19.09.2012 року ДПІ у м. Сімферополі АРК ДПС видано наказ № 2183 «Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ПП «Арго Крим» про проведення з 24.09.2012 року тривалістю 5 робочих днів документальної позапланової невиїзної перевірки позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства при визначенні податку на прибуток та податку на додану вартість по взаємовідносинам з Фірмою «Капітель плюс» за період з 01.07.2009 року по 30.06.2012 року (том 1 а.с.179).

Вказаний наказ був отриманий позивачем 24.09.2012 року, про що свідчить поштове повідомлення про вручення (том 1 а.с.180).

Перевіряючи дотримання ДПІ у м. Сімферополі АРК ДПС порядку та підстав видання наказу про проведення перевірки та дій відповідача щодо проведення документальної позапланової невиїзної перевірки на підставі такого наказу, суд зазначає наступне.

Згідно ст. 75 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Відповідно до п.75.1.2. ст.75 ПК України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків. Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи органу державної податкової служби і проводиться за наявності хоча б однієї з обставин, визначених цим Кодексом.

Документальною невиїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться в приміщенні органу державної податкової служби.

Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи органу державної податкової служби і проводиться за наявності хоча б однієї з обставин, визначених цим Кодексом.

Відповідно до п.79.1 ст. 79 Податкового кодексу України документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником органу державної податкової служби рішення про її проведення та за наявності обставин для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 цього Кодексу. Документальна невиїзна перевірка здійснюється на підставі зазначених у підпункті 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 цього Кодексу документів та даних, наданих платником податків у визначених цим Кодексом випадках, або отриманих в інший спосіб, передбачений законом. Суд зазначає, що невиїзна документальна перевірка має бути призначена тільки за обставин, визначених ст.ст. 77 та 78 ПК України.

Підставами для проведення зазначеної перевірки податковим органом в оскаржуваному наказі вказано п.п.78.1.1 п.78.1 ст.78 та ст. 79 Податкового кодексу України.

Відповідно до п.п.78.1.1 п.78.1 ст.78 Податкового кодексу України документальна позапланова перевірка проводиться у випадку, коли за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту.

Таким чином, зазначеними приписами податкового законодавства встановлені наступні умови законності призначення перевірки:

- виявлення фактів, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації,

- направлення письмового запиту органом державної податкової служби до платника податків стосовно надання пояснень та їх документальних підтверджень,

- встановлення податковим органом факту отримання такого запиту,

- ненадання платником податків протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту пояснень та їх документального підтвердження, тобто не пізніше ніж на десятий робочий день з дня отримання запиту,

- після спливу зазначеного строку - прийняття наказу про проведення перевірки та направлення повідомлення платнику податків про дату та місце її проведення.

Судом встановлено, що податковим органом запит, обов'язкове надіслання якого передбачено п.п.78.1.1 п.78.1 ст.78 Податкового кодексу України, був направлений 14.09.2012 року рекомендованим поштовим відправленням, що підтверджується відміткою про дату подання поштового відправлення до оператора поштового зв'язку, яка міститься на рекомендованому повідомленні про вручення поштового відправлення (том 1 а.с.180).

Зважаючи на те, що підставою проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ПП «Агро Крим» зазначено саме п.п.78.1.1 п.78.1 ст.78 Податкового кодексу України, яким передбачено, що необхідною умовою призначення перевірки є надіслання платнику податків письмового запиту, суд зазначає, що у податкового органу право на призначення перевірки позивача виникає при дотриманні певних умов, визначених цими нормами Податкового кодексу, зокрема:

1) встановлення податковим органом факту отримання такого запиту,

2) ненадання платником податків протягом десяти робочих днів з дня отримання запиту про надання пояснень та їх документального підтвердження.

При цьому встановлену норму «протягом десяти робочих днів з дня отримання» слід розуміти так, що перебіг строку починається в день отримання запиту, незважаючи на те, чи є такий день робочим чи ні, однак враховувати до цього строку можна лише робочі дні, а останнім днем подання відповіді є десятий робочий день включно.

Зважаючи на те, що запит відповідача від 11.09.2012р. був отриманий позивачем 17.09.2012 року, що є понеділком, то право податкового органу на призначення перевірки могло виникнути лише за перебігом десяти робочих днів з дня отримання вказаного запиту позивачем, який закінчується 01.10.2012 року та припадає на понеділок, а отже наказ про проведення перевірки міг бути виданий не раніше 02.10.2012 року.

Однак не зважаючи на відсутність інформації про факт отримання ПП «Арго Крим» запиту від 11.09.2012р. ДПІ у м. Сімферополі 19.09.2012 року видано наказ № 2183 «Про проведення документальної позапланової перевірки ПП «Арго Крим», тобто з порушенням обумовленого п.п.78.1.1 та 78.1.4 п.78.1 ст.78 Податкового кодексу України строку.

Суд враховує, що рішення, дії суб'єкта владних повноважень не можуть бути упередженими, тобто здійснюватися дискримінаційно через власний, у тому числі фінансовий, корпоративний інтерес. Суд також враховує, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти добросовісно, тобто з щирим наміром щодо реалізації владних повноважень та досягнення поставлених цілей і справедливих результатів.

Дослідивши докази та проаналізувавши обставини справи суд прийшов до висновку про відсутність правових підстав для видання наказу ДПІ у м. Сімферополі АРК ДПС № 2183 від 19.09.2012 року «Про проведення документальної позапланової перевірки ПП «Арго Крим», оскільки такий наказ видано у порушення строків, передбачених п.п.78.1.1 п.78.1 ст.78 Податкового кодексу України.

Однак, враховуючи, що право на звернення до суду є диспозитивним, та те, що позивач у позові не просить визнати протиправним наказ ДПІ у м. Сімферополі АРК ДПС № 2183 від 19.09.2012 року «Про проведення документальної позапланової перевірки ПП «Арго Крим», то у суду немає підстав для визнання такого наказу протиправним, тому суд розглядає виявлені перевіркою порушення по суті.

Перевіряючи обґрунтованість позовних вимог про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень від 15.10.2012 року № 0005522204 з податку на додану вартість на загальну суму 167 123,00грн. та № 0005532204 з податку на прибуток на загальну суму 345 580,00 грн., суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що у період з 24.09.2012 року по 28.09.2012 року, на підставі наказу ДПІ у м. Сімферополі АРК ДПС від 19.09.2012р. № 2183, посадовими особами ДПІ у м. Сімферополі АРК ДПС згідно ст.20 розділу І, п.п. 78.1.1 п.78.1 ст. 78, ст. 79 гл. 7 розділу ІІ Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року №2755-VІ зі змінами та доповненнями проведена документальна позапланова невиїзна перевірка ПП «Арго Крим» (ЄДРПОУ 32749338) з питань дотримання вимог податкового законодавства при визначенні податку на прибуток та податку на додану вартість по взаємовідносинам з Фірмою «Капітель плюс» (ЄДРПОУ 31095815) за період з 01.07.2009 року по 30.06.2012 року (01.07.2009 року - 30.09.2011 року), про що складено Акт № 6910/22-1/32749338 від 05.10.2012 року (том 1 а.с.31-55).

Перевіркою встановлено порушення позивачем:

1) п. 5.1 ст 5, п.п. 5.2.1 п. 5.2, п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 22.05.1997 року № 283/97-ВР, п.п. 14.1.191 п. 14.1 ст. 14, п.п. 138.1.1 п. 138.1 ст.138, п. 138.2 ст.138, п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VІ із змінами і доповненнями, позивачем в податковому обліку занижено податок на прибуток у сумі 298096,00 грн., у тому числі: 3-4 квартали 2009 року - 22812,00 грн., за 2010 рік - 167122,00 грн., 2 квартал 2011 року - 27600,00 грн., 3 квартал 2011 року - 80562,00 грн.

2) п. 4.1 ст. 4, п.п. 7.4.1, п.п. 7.4.2, п.п. 7.4.5 п. 7.4, п.п. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України від 03.04.1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» із змінами та доповненнями позивачем в податковому обліку занижено сума податкового зобов'язання за перевіряємий період у сумі 151948,00 грн., у тому числі за липень 2009 року - 18250,00 грн., липень 2010 року - 91688,00 грн., за серпень 2010 року - 23342,00 грн., за вересень 2010 року - 18668,00 грн.

Зазначені висновки були покладені в основу податкових повідомлень - рішень від 15.10.2012 року № 0005522204, яким збільшено позивачу суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 167123,00 грн., та № 0005532204, яким збільшено позивачу суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на загальну суму 345580,00 грн. (том 1 а.с.29, 30).

Не погодившись з висновками Акту перевірки № 6910/22-0/32749338 від 05.10.2012 року, позивач оскаржив їх в адміністративному порядку до ДПІ у м. Сімферополі АРК ДПС (том 1 а.с.56-57).

Листом від 10.10.2012 року за № 22364/10/22-1 ДПІ у м.Сімферополі АРК ДПС повідомила, що висновки Акту перевірки № 6910/22-0/32749338 від 05.10.2012 року відповідають чинному законодавству та не підлягають скасуванню та зміні (том 1 а.с.58-63).

Перевіряючи правомірність прийнятих ДПІ у м. Сімферополі АРК ДПС податкових повідомлень - рішень, суд встановив наступне.

В акті перевірки зазначено, що під час перевірки була використана інформація наступних комп'ютерних автоматизованих інформаційних систем Сімферопольської МДПІ ДПС АРК: - АРМ «Облік платників»; АРМ «Звіт»; АРМ «ТАХ»; АРМ «Аудіт»; АРМ «Облік податків і платежів»; АІС «Деталізована інформація по платнику ПДВ щодо результатів автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України».

Під час перевірки також використаний Акт «Про неможливість проведення зустрічної звірки» від 11.04.2012 року № 38-22/31095815 з питань неможливості проведення зустрічної звірки Фірми «Капітель плюс».

В акті перевірки зазначено, що перевіркою повноти визначення скоригованих валових витрат за період з 01.07.2009 року по 31.03.2011 року з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на прибуток та податку на додану вартість по фінансово-господарським відносинам з Фірмою «Капітель плюс» встановлено їх завищення на загальну суму 759738,00 грн., у тому числі за 3 квартал 2009 року - 91250,00 грн., за 3 квартал 2010 року - 668488,00 грн. (п. 3.1.2 Акту перевірки, том 1 а.с.36).

В підпункті 3.1.4 Акту перевірки (том 1 а.с.41) зазначено, що перевіркою повноти визначення податку на прибуток та за період з 01.07.2009 року по 31.03.2011 року з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на прибуток та податку на додану вартість по фінансово-господарським відносинам з Фірмою «Капітель плюс» встановлено його заниження на загальну суму 189934,00 грн., у тому числі 3-4 квартал 2009 року - 22812,00 грн., за 2010 рік - 167122,00 грн.

В акті перевірки посадовою особою податкового органу зазначено, що перевіркою повноти визначення податку на прибуток та за період з 01.04.2011 року по 30.09.2011 року з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на прибуток та податку на додану вартість по фінансово-господарським відносинам з Фірмою «Капітель плюс» встановлено його заниження на загальну суму 108162,00 грн., у тому числі: 2 квартал 2011 року - 27600,00 грн., 3 квартал 2011 року - 80562,00 грн. (а.с.43).

Підпунктом 3.2.2 Акту перевірки (а.с.46) встановлено завищення податкового кредиту за період з 01.07.2009 року по 31.12.2011 року на загальну суму 151948,00 грн., у тому числі за липень 2009 року - 18250,00 грн., липень 2010 року - 91688,00 грн., за серпень 2010 року - 23342,00 грн., за вересень 2010 року - 18668,00 грн.

Вказані висновки зроблені ДПІ у м. Сімферополі АРК ДПС на підставі того, що відповідно до отриманої інформації, винесеної в рамках кримінальної справи №69-0146, встановлено, що: «Кримінальна справа №69-0146 порушена відносно директора ТОВ «Союз КДС» ОСОБА_5 за фактом умисного ухилення від сплати податків, за попередньою змовою групою осіб, що призвело до фактичного ненадходження до бюджету коштів в особливо великих розмірах, за ознаками складу злочину, передбаченого ст. 212 ч. 3 КК України та відносно директора ТОВ «Строитель - плюс» ОСОБА_6, фізичних осіб ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15 за фактами фіктивного підприємництва - створення та придбання суб'єктів підприємницької діяльності, зокрема: ПП «Ротонда Торг», ПП «Габарит-груп», з метою прикриття незаконної діяльності, яка полягала в сприянні директору ТОВ «Союз КДС» ОСОБА_5 в мінімізації ним податкових зобов'язань, скоєного повторно, передньою змовою групою осіб, що заподіяло велику матеріальну шкоду державі, а також пособництва ними в умисному ухиленні від сплати податків директору ТОВ «Союз КДС» ОСОБА_5, що призвело до фактичного ненадходження до бюджету коштів в особливо великих розмірах за ознаками злочинів, передбачених ст.ст. 28 ч. 2, ст. 205 ч. 2, ст. 27 ч. 5, ст. 212 ч. 3 КК України.

Досудовим слідством встановлено, що протягом 2009-2012 р.р., на території АР Крим, діяла група осіб, яка згідно єдиного плану з розподілом ролей, умисно, з корисливих мотивів, переслідуючи мету, спрямовану на здійснення тяжких та особливо тяжких злочинів економічної спрямованості, організувала злочинну схему незаконної діяльності щодо сприяння підприємствам в мінімізації ними податкових зобов'язань, які підлягають сплаті до бюджету, заволодіння бюджетними коштами.

Дія функціонування зазначеної схеми вказані особи, діючи без наміру здійснювати діяльність, пов'язану з виробництвом та продажем товарно-матеріальних цінностей, виконанням робіт або наданням послуг, в порушення встановленого законодавством порядку здійснення підприємницької діяльності зареєстрували та придбали суб'єкти підприємницької діяльності (юридичні особи), зареєстровані на «підставних»» осіб, зокрема: ПП «Ротонда Торг» (код ЄДРПОУ - 36165656), ПП «Габарит-груп» (код ЄДРПОУ - 35941644) та «транзитне» підприємство - ТОВ БВП «Строитель - плюс» (код ЄДРПОУ -31263808), директором і головним бухгалтером якого є ОСОБА_6, через які здійснювали операції щодо незаконного переведення безготівкових коштів, перерахованих із поточних рахунків підприємств різної форми власності, у готівку.

Також, в ході досудового слідства порушено кримінальну справу за фактом фіктивного, підприємництва - створення та придбання суб'єктів підприємницької діяльності (юридичних осіб), а саме: ПП «Гранд -М» (код ЄДРПОУ 33581667), ПП «Райс-М» (код ЄДРПОУ 33655597), ПП «Грандпродукт» (код ЄДРПОУ 34946788), ПП «Севелітстрой» (код ЄДРПОУ 35096833), ПП «Кримторг» (код ЄДРПОУ 32271261), ТОВ «Бренд Строй» (код ЄДРПОУ 36165567), ПП «Сіті Буд» (код ЄДРПОУ 37081640), ПП «Скипер» (код ЄДРПОУ 37081677), ПП «Добре Місто» (код ЄДРПОУ 37081745), ПП «Комманд» (код ЄДРПОУ 37081766), ПП «Мобкримторг» (код ЄДРПОУ 37081792), ПП «Визит Торг» (код ЄДРПОУ 37081939), ПП «Нантехімидж» (код ЄДРПОУ 37081965), ТОВ «Будівельна компанія «Акрополь» (код ЄДРПОУ 32841299), ПП «Базис Торг» (код ЄДРПОУ 36165986), ПП «Укрторгпартнер» (код ЄДРПОУ 36693415), ПП «Мастер Торг» (код ЄДРПОУ 37196250), ПП «Кримспецтехнолоджи» (код ЄДРПОУ 36693441), ТОВ «Тонар-Крим» (код ЄДРПОУ 37860178), ТОВ «Кримстройиндустрия» (код ЄДРПОУ 32100553), ТОВ «Аквамарин» (код ЄДРПОУ 32836776), ПП «Евроградстрой» (код ЄДРПОУ 34836406), ПП «Прима Торг» (код ЄДРПОУ 37081588), ТОВ «ТМ-Компані» (код ЄДРПОУ 37132621), Фірма «Капітель Плюс» (код ЄДРПОУ 31095815), КП «Альянс» (код ЄДРПОУ 32468182), ПП «Пан Буд» (код ЄДРПОУ 37081614), ПП «Беллатрикс» (код ЄДРПОУ 37081991) з метою прикриття незаконної діяльності, за ознаками складу злочину, передбаченого ст.ст. 28 ч. 2, 205 ч. 2 КК України.

Використовуючи реквізити та банківські рахунки зазначених підприємств, вказана група осіб документально оформлювали неіснуючі операції, які нібито свідчили про отримання товарно-матеріальних цінностей, надання послуг, виконання робіт, після чого, вказані завідомо підроблені документи передавались замовникам «послуг» із конвертації в готівку безготівкових коштів для їх відображення в бухгалтерському і податковому обліках, з метою незаконного формування податкового кредиту з ПДВ та валових витрат з податку на прибуток підприємств для подальшого заниження своїх податкових зобов'язань з податку на додану вартість та податку на прибуток підприємства».

Крім того, в акті перевірки посадова особа ДПІ у м. Сімферополі АРК ДПС посилається на висновок Акту «Про неможливість проведення зустрічної звірки» від 11.04.2012 року № 38/22/31095815 з Фірмою «Капітель плюс», згідно якого не підтверджено реальність проведених господарських операцій з реалізації товарів, робіт, послуг попередньо придбаних у ПП «Ротонда Торг» (код ЄДРПОУ 36165656), ТОВ «Бренд Строй» (код ЄДРПОУ - 36165567), ПП «Севелітстрой» (код ЄДРПОУ - 35096833), ПП «Грандпродукт» (код ЄДРПОУ - 34946788), «Укрторгпартнер» (код ЄДРПОУ - 36693415), ТОВ «Будівельна компанія «Акрополь» (код ЄДРПОУ 32841299), ПП «Базис Торг» (код ЄДРПОУ 36165986), ПП «Комманд» (код ЄДРПОУ 37081766),ПП «Габарит Торг» (код ЄДРПОУ 35941644), ТОВ «Кримстройиндустрия» (код ЄДРПОУ -32100553), ПП «Кримспецтехнолоджи» (код ЄДРПОУ - 36693441), ПП «Пан Буд» (код ЄДРПОУ - 37081614), ПП «Сіті Буд» (код ЄДРПОУ - 37081640), ПП «Визит Торг» (код ЄДРПОУ -37081939), ПП «Кримторг» (код ЄДРПОУ -3227,1261), ПП «Райс-М» (код ЄДРПОУ - 33655597), ТОВ «Аквамарин» (код ЄДРПОУ - 32836776), ТОВ «Виробнича торгівельна компанія «Окнополь» (код ЄДРПОУ - 36070617), ПП «Скипер» (код ЄДРПОУ - 37081677), ПП «Мастер Торг» (код ЄДРПОУ - 37196250), ПП «Нантехімидж» (код ЄДРПОУ - 37081965), ПП «Добре Місто» (код ЄДРПОУ - 37081745), ПП «Евроградстрой» (код ЄДРПОУ - 34836406), ПП «Мобкримторг» (код ЄДРПОУ - 37081792), ТОВ «ТМ-Компані» (код ЄДРПОУ - 37132621), ПП «Гранд -М» (код ЄДРПОУ - 33581667), ПП «Прима Торг» (код ЄДРПОУ - 37081588), ПП «Беллатрикс» (код ЄДРПОУ - 37081991), ТОВ «Тонар-Крим» (код ЄДРПОУ - 37860178), за період з 01.01.2009 року по 31.03.2012 року з урахуванням їх виду, обсягу та розрахунків (а.с.39-40).

На підставі чого податковим органом зроблені висновки про необґрунтоване складання податкових накладних.

Перевіряючи правомірність зазначених висновків податкового органу, суд встановив наступне.

01.03.2009 року між ПП «Арго Крим» (Замовник) та Фірмою «Капітель плюс» (Виконавець) був укладений договір на надання послуг № 187, предметом якого надання послуг з екскурсійного обслуговування туристів згідно наданим заявкам Замовника (п.п. 1.1. Договору), ціна яких складає суму згідно актам виконаних робіт (п.п. 2.1 Договору). Строк дії договору з 01.03.2009 року по 31.12.2009 року (п.п. 5.1. Договору) (том 1 а.с.64).

01.06.2010 року між ПП «Арго Крим» (Замовник) та Фірмою «Капітель плюс» (Виконавець) був укладений договір на надання послуг № 954, предметом якого є надання послуг туристичного обслуговування відпочиваючих згідно наданим заявкам Замовника (п.п. 1.1. Договору). Строк дії договору з 01.06.2010 року по 31.12.2010 року (п.п. 5.1. Договору) (том 1 а.с.65-66).

В 2011 році між ПП «Арго Крим» (Замовник) та Фірмою «Капітель плюс» (Виконавець) був укладений договір на надання послуг № 954, предметом якого є надання послуг з екскурсійного обслуговування відпочиваючих згідно наданим заявкам Замовника (п.п. 1.1. Договору). Строк дії договору по 31.12.2011 року (п.п. 5.1. Договору) (том 1 а.с.67-68).

До матеріалів адміністративної справи надано копію ліцензії серії АВ № 377897, виданої Фірмі «Капітель плюс» Радою Міністрів АР Крим 11.05.2010 року безстроково на здійснення турагентської діяльності (том 1 а.с.69).

На підставі зазначених договорів позивачем були надані Фірмі «Капітель плюс» заявки на організацію екскурсій для відпочиваючих на липень 2009 року, червень 2010 року, липень 2010 року, серпень 2010 року, вересень 2010 року, червень 2011 року, в липні 2011 року, в серпні 2011 року, вересні 2011 року (том 1 а.с.149-157).

Про фактичне виконання зазначених договорів свідчать підписані сторонами Акти виконаних робіт від 30.07.2009 року на загальну суму 43080,00 грн. в тому числі ПДВ 7180,00 грн.; від 30.07.2009 року на загальну суму 50500,00 грн., в тому числі ПДВ 8416,67 грн.; від 02.07.2010 року на суму 152500,33 грн., в тому числі ПДВ 25416,67 грн.; від 13.07.2010 року на суму 158550,00 грн., в тому числі ПДВ 26425,00 грн.; від 24.07.2010 року на суму 137850,00 грн., в тому числі ПДВ 22975,00 грн.; від 31.07.2010 року на суму 101230,00 грн., в тому числі ПДВ 16871,67 грн.; від 10.08.2010 року на суму 52000,00 грн., в тому числі ПДВ 8666,67 грн.; від 16.08.2010 року на суму 45500,00 грн., в тому числі ПДВ 7583,33 грн.; від 31.08.2010 року на суму 42550,00 грн., в тому числі ПДВ 7091,67 грн.; від 09.09.2010 року на суму 58000,00 грн., в тому числі ПДВ 9666,67 грн.; від 15.09.2010 року на суму 54000,00 грн., в тому числі ПДВ 9000,00 грн. (том 1 а.с.106-116) та Акті здачі-прийняття робіт від 21.06.2011р. № 787, від 30.06.2011 року № 926, від 13.06.2011 року № 707, від 31.07.2011 року № 1124, від 31.07.2011р. № 1125, від 31.07.2011 року № 1126, від 15.08.2011 року № 1274, від 15.08.2011 року № 1275, від 15.08.2011 року № 1276, від 31.08.2011 року № 1293, від 31.08.2011 року № 1294, від 31.08.2011 року № 1295, від 30.09.2011 року № 1326, від 30.09.2011 року № 1327, від 30.09.2011 року № 1328 (том 1 а.с.117-131).

На виконання договорів надання послуг Фірмою «Капітель плюс» виписані податкові накладні від 30.07.2009 року № 1398 на загальну суму 43080,00 грн., у тому числі 7180,00 грн. ПДВ; від 30.07.2009 року № 1399 на загальну суму 50500,00 грн., у тому числі 8416,67 грн. ПДВ; від 02.07.2010 року № 1127 на загальну суму 152500,00 грн., у тому числі 25416,67 грн. ПДВ; від 13.07.2010 року № 1163 на загальну суму 158550,00 грн., у тому числі 26425,00 грн. ПДВ; від 24.07.2010 року № 1255 на загальну суму 137850,00 грн., у тому числі 22975,00 грн. ПДВ; від 31.07.2010 року № 1257 на загальну суму 101230,00 грн., у тому числі 16871,67 грн. ПДВ; від 10.08.2010 року № 1587 на загальну суму 52000,00 грн., у тому числі 8666,67 грн. ПДВ; від 16.08.2010 року № 1628 на загальну суму 45500,00 грн., у тому числі 7583,33 грн. ПДВ; від 31.08.2010 року № 1627 на загальну суму 42550,00 грн., у тому числі 7091,67 грн. ПДВ; від 03.09.2010 року № 1654 на загальну суму 58000,00 грн., у тому числі 9666,67 грн. ПДВ; від 15.09.2010 року № 1720 на загальну суму 54000,00 грн., у тому числі 9000,00 грн. ПДВ (том 1 а.с.132-142).

Оплата наданих послуг підтверджується витягами з банківських рахунків за 16.08.2010 року - 12.08.2010 року, 16.09.2010 року - 15.09.2010 року, 20.10.2010 року - 19.10.2010 року, 09.02.2011 року, 02.03.2011 року - 28.02.2011 року, 16.03.2011 року - 15.03.2011 року, 17.03.2011 року - 16.03.2011 року, 07.04.2011 року - 06.04.2011 року, 26.04.2011 року - 22.04.2011 року, 12.05.2011 року - 11.05.2011 року, 06.07.2011 року - 05.07.2011 року, 08.08.2011 року - 05.08.2011 року, 09.09.20111 року - 08.09.2011 року, 23.09.2011 року - 22.09.2011 року, 29.09.2011 року - 23.09.2011 року, 04.10.2011 року - 03.10.2011 року, 10.10.2011 року - 06.10.2011 року, 20.10.2011 року - 18.10.2011 року, 04.11.2011 року - 03.11.2011 року, 14.11.2011 року - 11.11.2011 року, 16.11.2011 року - 15.11.2011 року, 22.11.2011 року - 21.11.2011 року, 13.02.2012 року - 09.02.2012 року, 23.02.2012 року - 22.02.2012 року, 27.02.2012 року - 23.02.2012 року, 12.03.2012 року - 07.03.2012 року (том 1 а.с. 192-218).

о - 22.02.20012

З урахуванням викладеного, дослідивши надані позивачем документи первинного бухгалтерського обліку, суд приходить до висновку про реальність укладених між позивачем та Фірмою «Капітель плюс» договорів на надання послуг.

Передусім, слід зазначити, що посилання відповідача, в обґрунтування своїх висновків, на дані акту про неможливість проведення зустрічної звірки контрагента позивача, відомості досудового слідства по кримінальній справі, а також комп'ютерні автоматизовані інформаційні системи, є безпідставними, оскільки відповідно до п. 6 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України № 984 від 22.12.2010р. та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 12 січня 2011 р. за № 34/18772, факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

В той же час, акт про неможливість проведення звірки з контрагентом позивача, дані досудового слідства та комп'ютерні автоматизовані інформаційні системи ДПІ, на які посилається відповідач в обґрунтування своїх висновків, не відносяться до первинних або інших документів, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку платника податків, що перевіряється, які достовірно підтверджують наявність факту порушення.

Суд не приймає до уваги викладені в акті перевірки матеріали досудового слідства по кримінальній справи № 69-0146, оскільки по-перше, використання даних матеріалів в ході документальної позапланової невиїзної перевірки податковим органом не передбачено чинним законодавством, зокрема Порядком оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства розділу, затвердженого наказом ДПА України від 22.12.2010 № 984, зареєстрованим в Мінюсті 12 січня 2011 р. за № 34/18772, а по-друге, як встановлено судом та підтверджено відповідачем, матеріали кримінальної справи використані шляхом копіювання інформації, отриманої засобами електронної пошти, тоді як самі матеріали кримінальної справи в ході перевірки не використовувались, що свідчить про те, що висновки акту перевірки побудовані на суб'єктивних припущеннях перевіряючими, які не мають підтверджених доказів.

Крім того, суд вважає бездоказовим посилання на матеріали досудового слідства по кримінальній справі ще й тому, що процесуального рішення за цією кримінальною справою судом не прийнято, а відтак докази, зібрані в ході досудового слідства по такій кримінальній справі судом не оцінені і не можуть бути покладені в основу висновків акту податкової перевірки контрагента суб'єкта господарювання, відносно якого порушена кримінальна справа за фактом фіктивного підприємництва.

Відповідно до вимог пунктів 1, 2 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарських операцій, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Згідно з частиною 2 статті 6 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», Міністерство фінансів України є уповноваженим державним органом по затвердженню національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку та інших нормативно-правових актів відносно ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності.

Пункт 2.1. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95року № 88 передбачає, що «первинні документи» - це письмові свідоцтва, які фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження і дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

До того ж, частина 2 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначає перелік обов'язкових реквізитів первинних бухгалтерських документів, які є підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій. Такими реквізитами є: назва документу; дата та місце складання документу; назва підприємства, від імені якого складений документ; зміст та об'єм господарської операції; одиниця виміру господарської операції; посада осіб, відповідальних за здійснення господарської операції та правильності її оформлення; особистий підпис або інші дані, які дозволяють ідентифікувати особу, яка бере участь у здійсненні господарської операції.

Дослідивши надані позивачем суду на підтвердження правомірності формування спірного податкового кредиту документи, суд зазначає, що вказані документи містять обов'язкові реквізити, передбачені ч. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», а відтак відповідають вимогам, які висуваються до первинних документів бухгалтерського та податкового обліку.

Відображення даних господарських операцій призвели до змін у структурі активів та пасивів позивача. Для здійснення даних операцій позивач має необхідні ресурси.

Крім того, підтвердженням реальності господарських операцій окрім наявності всіх первинних документів податкового та бухгалтерського обліку є використання придбаних товарів та отриманих послуг в господарській діяльності підприємства, про що свідчать Акти приймання-здачі наданих послуг, складені між ПП «Арго Крим» та ПК ВАТ ГМЗ «Универсал», ОПО ВАТ «Днепронафтопродукт», ПП Приднепровська ТЕС ПАТ «Днепроенерго», Добропольська територіальна організація ПРУПУ, ПК ВТ «ДМЗ», Донпрофібізнес, ОПК ВАТ «Донцемент», ПК ВАТ «Єнакиївський металургійний завод», ПК «Зуєвська ТЕС», ПК ЦОФ Калининська, ПК ЗАТ ММЗ, ПК ЗАТ «Макєєвський металургійний завод», ПК Шахта Кірова, Донецький обком профспілки працівників газових господарств, НПГУ шахти Стаханова, РО НПГУ м. Макєєвка, ППО Старобешевська ТЕС, ППО ЦОФ «Углегорсбка», ППО ЗАТ «Феоніс», ОСОБА_16, ОСОБА_3, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_22, ОСОБА_23, ОСОБА_24, ОСОБА_25, ПК шахти «Белозерська», ПК ВАТ Харцизський трубний завод, ПК шахта Північна, ПК шахта Шахтерська Глубока, ПК шахти Леніна, ППО ПАТ «ДТЕК Шахти «Комсомолець Донбасса», ПК ДП УК шахта Краснолиманська,ПК Шахта «Новодзержинська», ППО Шахти Новодонецька, ПК шахти «Южнодонбасська-1», ПК Шахти Торецька, ПК шахти Ясиновська Глибока, ППО ПАТ «Яситновський коксохімічний завод», (том 2 а.с.4-152); рахунки - накладні (том 2 а.с.156-555).

Що стосується правомірності висновків податкового органу про завищення позивачем податкового кредиту за період з 01.07.2009 року по 31.12.2011 року на загальну суму 151948,00 грн., у тому числі за липень 2009 року - 18250,00 грн., за липень 2010 року - 91688,00 грн., за серпень 2010 року - 23342,00 грн., за вересень 2010 року - 18668,00 грн., суд зазначає наступне.

Відповідно до п.1.3, п.1.4 ст.1 Закону України №168 «Про податок на додану вартість» встановлено: платник податку - особа, яка згідно з цим Законом зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особа, яка імпортує товари на митну територію України. (п.1.3)

Поставка товарів - будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за компенсацію незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатної поставки товарів (результатів робіт) та операції з передачі майна орендодавцем (лізингодавцем) на баланс орендаря (лізингоотримувача) згідно з договорами фінансової оренди (лізингу) або поставки майна згідно з будь-якими іншими договорами, умови яких передбачають відстрочення оплати та передачу права власності на таке майно не пізніше дати останнього платежу. Поставка послуг - будь-які операції цивільно-правового характеру з виконання робіт, надання послуг, надання права на користування або розпорядження товарами, у тому числі нематеріальними активами, а також з поставки будь-яких інших, ніж товари, об'єктів власності за компенсацію, а також операції з безоплатного виконання робіт, надання послуг. Поставка послуг, зокрема, включає надання права на користування або розпорядження товарами у межах договорів оренди (лізингу), поставки, ліцензування або інші способи передачі права на патент, авторське право, торговий знак, інші об'єкти права інтелектуальної, в тому числі промислової, власності. (п.1.4).

Пунктом 1.6, пунктом 1.7 статті 1 Закону № 168 встановлено, що податкове зобов'язання - загальна сума податку, одержана (нарахована) платником податку в звітному (податковому) періоді, визначена згідно з цим Законом. (п.1.6) Податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.(п.1.7)

Згідно з приписами п.п.7.2.1 п.7.2. ст.7 Закону № 168, платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: а) порядковий номер податкової накладної; б) дату виписування податкової накладної; в) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; е) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); є) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача; ж) ціну поставки без врахування податку; з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Відповідно до п.п. 7.2.3 п.7.2 ст.7 Закону № 168, податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг).

Відповідно до п.п.7.2.6 п. 7.2 ст.7 Закону № 168, податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Згідно з приписами п.п. 7.3.1 п.7.3 ст.7 Закону № 168, датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

- або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а в разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку;

- або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.

Згідно п.п.7.4.1. п.7.4 ст.7 Закону № 168 Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Якщо у подальшому такі товари (послуги) починають використовуватися в операціях, які не є об'єктом оподаткування згідно зі статтею 3 цього Закону або звільняються від оподаткування згідно зі статтею 5 цього Закону, чи основні фонди переводяться до складу невиробничих фондів, то з метою оподаткування такі товари (послуги), основні фонди вважаються проданими за їх звичайною ціною у податковому періоді, на який припадає початок такого використання або переведення, але не нижче ціни їх придбання (виготовлення, будівництва, спорудження).

Згідно п.п.7.4.5. п.7.4 ст.7 Закону № 168 не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Згідно п.п.7.7.1. п.7.7 ст.7 Закону № 168 сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Відповідно до п.п. 14.1.202 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України продаж (реалізація) товарів - будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими господарськими, цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за плату або компенсацію незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатного надання товарів. Не вважаються продажем товарів операції з надання товарів у межах договорів комісії (консигнації), поруки, схову (відповідального зберігання), доручення, довірчого управління, оперативного лізингу (оренди), інших цивільно-правових договорів, які не передбачають передачі прав власності на такі товари.

Пунктом 185.1 ст. 185 Податкового кодексу України передбачено, що об'єктом оподаткування є операції платників податку з:

а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю;

б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу;

в) ввезення товарів на митну територію України;

г) вивезення товарів за межі митної території України;

ґ) виключено;

д) виключено;

е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

З метою оподаткування цим податком до операцій з ввезення товарів на митну територію України та вивезення товарів за межі митної території України прирівнюється поміщення товарів у будь-який митний режим, визначений Митним кодексом України.

Відповідно до п. 188.1 ст. 188 Податкового кодексу України база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів), а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на вартість послуг стільникового рухомого зв'язку).

До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу у зв'язку з компенсацією вартості товарів/послуг.

П. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України визначає, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

В силу п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п.6.2 Наказу Міністерства фінансів України № 1379 від 01.11.2011 року, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 22.11.2011р. за № 1333/20071 «Про затвердження форми податкової накладної та Порядку заповнення податкової накладної» податкова накладна є підставою для віднесення до податкового кредиту витрат зі сплати податку на додану вартість у покупця, зареєстрованого як платник податку.

П. 198.3 ст. 198 КАС України визначає, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

В силу п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати виписки податкової накладної.

Як зазначено у п. 201.8 ст. 201 Податкового кодексу України, право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

В силу п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Як зазначено у п. 184.1 ст. 184 Податкового кодексу України, реєстрація діє до дати анулювання реєстрації платника податку, яка проводиться шляхом виключення з реєстру платників податку.

При цьому, в силу п. 184.5 ст. 185 Податкового кодексу України з моменту анулювання реєстрації особи як платника податку така особа позбавляється права на віднесення сум податку до податкового кредиту, виписку податкових накладних.

Частиною 2 п. 201.1 ст. 200 Податкового кодексу України визначено, що у податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити:

а) порядковий номер податкової накладної;

б) дата виписування податкової накладної;

в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг;

г) податковий номер платника податку (продавця та покупця);

ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку;

д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг;

е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг;

є) ціна постачання без урахування податку;

ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні;

з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку;

и) вид цивільно-правового договору;

і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України);

ї) номер та дата митної декларації, за якою було здійснено митне оформлення товару, ввезеного на митну територію України.

Перевіряючи податкові накладні, виписані Фірмою «Капітель плюс» судом встановлено, що вони відповідають вимогам зазначених норм, а отже висновки відповідача про безпідставне включення до складу податкового кредиту суми ПДВ 151948,00 грн., за період з 01.07.2009 року по 31.12.2011 року суд вважає необґрунтованими та помилковими, та як наслідок прийняте податкове повідомлення-рішення ДПІ у м. Сімферополі АР Крим ДПС від 15.10.2012 року № 0005522204 про збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 167 123,00грн. є протиправним та підлягає скасуванню.

Крім того, суд вважає безпідставними висновки відповідача, покладені в основу спірних податкових повідомлень-рішень, про нікчемність укладених позивачем з Фірмою «Капітель плюс» господарських договорів на підставі ст. 228 та ч. 2 ст. 215 ЦК України.

При цьому суд виходить з того, що відповідно до ч. 2 ст. 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Проте, норми закону, якою б прямо була встановлена недійсність даних договорів відповідачем не наведено.

Ч. 2 ст. 71 КАС України визначає, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Проте, відповідачем в акті перевірки не доведено, в чому полягає не спрямованість укладених позивачем з Фірмою «Капітель плюс» правочинів на настання обумовлених ним правових наслідків, а також в чому полягає та чим підтверджується їх суперечність моральним засадам суспільства, а також порушення публічного порядку, спрямованість на заволодіння майном держави, дохідної частини бюджету.

Крім того, відповідно до ст. 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

До того ж, відповідач, стверджуючи про нікчемність правочинів, посилається на те, що сторони не мали на меті досягнення правових наслідків, що обумовлювались ним.

Однак, відповідно до частини першої статті 234 ЦК України такий правочин є фіктивним, а згідно із частиною другою цієї статті фіктивний правочин визнається судом недійсним. Тобто фіктивний правочин є оспорюваним у розумінні частини третьої статті 215 ЦК України.

Приписом частини 1 статті 204 Цивільного кодексу України визначено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаним судом недійсним (презумпція правомірності).

Головною підставою вважати правочин нікчемним є його недійсність, встановлена законом. Саме законом, а не Актами, які б факти в цьому акті не були відображені. Вказані ж в Акті висновки є суто суб'єктивною думкою державного податкового ревізора-інспектора, оскільки були зроблені за відсутності інформації, яка надається в передбаченому законодавством порядку.

Одним з основних завдань органів державної податкової служби є здійснення контролю дотримання податкового законодавства і надання роз'яснень законодавства з питань оподаткування платникам податків. Жодним законом не передбачено право органу державної податкової служби самостійно, в позасудовому порядку, визнавати нікчемними правочини і дані, вказані платником податків в податкових деклараціях.

За вимогами цивільного законодавства існує презумпція правомірності правочину (ст. 204 ЦК України). Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до статті 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

У складі цивільного правопорушення, передбаченого ст. 228 ЦК України міститься обов'язкова ознака - специфічна мета - порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Наявність мети, включеної до складу правопорушення підлягає обов'язковому доведенню.

Мета юридичної особи має бути доведена через мету відповідного керівника - фізичної особи, яка на момент укладання угоди виконувала представницькі функції за статутом (положенням) або за довіреністю. Слід зазначити, що наявність мети зазначеної в диспозиції ст. 228 ЦК України у фізичної особи тягне кримінальну відповідальність за відповідними статтями Кримінального кодексу України за скоєний злочин, замах на злочин або готування до злочину.

Такі обставини можуть бути доведені лише обвинувальним вироком.

Відповідачем не надано доказів фактів порушення конституційних прав чи свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконного володіння ним внаслідок укладання та виконання позивачем та Фірмою «Капітель плюс» правочинів.

Таким чином, відповідачем не доведено наявності мети, завідомо суперечної інтересам держави і суспільства, а також існування умислу у позивача чи його контрагента, як обов'язкової ознаки для визнання правочинів недійсними та застосування адміністративно-господарських санкцій. Хоча факт порушення публічного порядку повинен бути доведеним певними засобами доказування.

Зазначені висновки кореспондуються з думкою Вищого адміністративного суду України, викладеною в постанові від 14.11.2012 року № К/9991/50772/12.

Крім того, ч.2 ст. 19 Конституції України зобов'язує органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадових осіб діяти лише в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України

Суд зазначає, що перелік обов'язків платника податків, наведений у ст. 17 ПК України, є вичерпним та не передбачає обов'язку платника податку перевіряти наявність у штаті контрагента працівників певного профілю, правильність сплати контрагентом податків та зборів, встановлювати наявність або відсутність у контрагента по угоді трудових ресурсів, складських приміщень, виробничих потужностей для здійснення господарської діяльності, з чого слідує, що порушення порядку здійснення господарської діяльності контрагента тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи, оскільки відповідно до ст. 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Позивач, як добросовісний платник податків, який в силу покладеного на нього законами обов'язку щодо сплати податків, зборів (обов'язкових платежів) вступає у зв'язку з цим у відповідні правовідносини з державою, не може нести відповідальність за невиконання чи неналежне виконання такого обов'язку іншими платниками податків, якщо інше не встановлено законом.

До того ж, якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету чи не надав податкові декларації до податкового органу, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на віднесення сплачених ним у ціні товару відповідних сум ПДВ до податкового кредиту, якщо останній виконав передбачені законом умови щодо цього та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Крім того, суд вважає доцільним зазначити, що згідно пп. 36.1, 36.5 ст. 36; п. 38.1 ст. 38, п. 44.1 ст. 44, п. 47.1 ст. 47, п. 49.2 ст. 49 ПК України, обчислення, декларування та/або сплата суми податку та збору є персональним податковим обов'язком кожного окремого платника податків, який і несе відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов'язку. Тобто, платник податку несе самостійну відповідальність за порушення ним правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватись на третіх осіб, в тому числі і на його контрагентів.

Що стосується висновків податкового органу про заниження позивачем податку на прибуток підприємств на загальну суму 298096,00 грн., у тому числі: 3-4 квартали 2009 року - 22812,00 грн., за 2010 рік - 167122,00 грн., 2 квартал 2011 року - 27600,00 грн., 3 квартал 2011 року - 80562,00 грн., суд зазначає наступне.

Так відповідно до абз. 1 ч. 1 підрозділу 4 «Особливості справляння податку на прибуток підприємств» Перехідних положень Податкового кодексу України Розділ III цього Кодексу застосовується під час розрахунків з бюджетом починаючи з доходів і витрат, що отримані і проведені з 1 квітня 2011 року, якщо інше не встановлено цим підрозділом.

Таким чином, до правовідносин, що виникли до 1 квітня 2011 року, суд застосовує норми Закону України від 28.12.1994 року № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств».

Пунктом 5.1 ст. 5 Закону України від 28.12.1994 року № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» визначено, що валові витрати виробництва та обігу - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Підпунктом пп. 5.2.1 п. 5.2 Закону України від 28.12.1994 року № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» визначено, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Згідно пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України від 28.12.1994 року № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» не включаються до складу валових витрат витрати на виплату винагород або інших видів заохочень пов'язаним з таким платником податку фізичним чи юридичним особам у разі, якщо немає документальних доказів, що таку виплату або заохочення було проведено як компенсацію за фактично надану послугу (відпрацьований час). За наявності зазначених документальних доказів віднесенню до складу валових витрат підлягають фактичні суми виплат (заохочень), але не більші ніж суми, розраховані за звичайними цінами.

Тобто, підставою для невключення до складу валових витрат є лише випадок повної відсутності будь-яких розрахункових, платіжних та інших документів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку, а тому і неможливість віднесення до складу валових витрат підприємства сум, не підтверджених документально.

Встановлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у Законі України від 28.12.1994 року № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» не дозволяється.

Зважаючи на те, що позивачем належними документами первинного бухгалтерського та податкового обліку підтверджено належне оформлення та виконання договорів на надання послуг, суд приходить до висновку про дотримання позивачем порядку віднесення до 01 квітня 2011 року витрат до валових витрат позивача, у тому числі 3-4 квартали 2009 року - 22812,00 грн., за 2010 рік - 167122,00 грн.

Стосовно висновків відповідача про заниження позивачем податку на прибуток підприємств у періодах 2 квартал 2011 року - 27600,00 грн., 3 квартал 2011 року - 80562,00 грн., судом встановлено наступне.

Згідно ст. 134 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування податком на прибуток є:

- прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу;

- дохід (прибуток) нерезидента, що підлягає оподаткуванню згідно зі статтею 160 цього Кодексу, з джерелом походження з України.

П. 151.1 ст.151 розділу ІІІ «Податок на прибуток підприємств» Податкового кодексу України визначено, що основна ставка податку становить 16 відсотків.

Положення зазначеного пункту застосовуються з урахуванням пункту 10 підрозділу 4 розділу XX «Перехідні положення» цього Кодексу.

Відповідно до пункту 10 підрозділу 4 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України встановлено ставку податку на прибуток підприємств:

з 1 квітня 2011 року по 31 грудня 2011 року включно - 23 відсотки;

з 1 січня 2012 року по 31 грудня 2012 року включно - 21 відсоток;

з 1 січня 2013 року по 31 грудня 2013 року включно - 19 відсотків, а для суб'єктів індустрії програмної продукції, які застосовують особливості оподаткування, передбачені в пункті 15 підрозділу 10 цього розділу, - 5 відсотків;

з 1 січня 2014 року - 16 відсотків, а для суб'єктів індустрії програмної продукції, які застосовують особливості оподаткування, передбачені в пункті 15 підрозділу 10 цього розділу, - 5 відсотків.

Згідно п. 138.1. ст. 138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із:

витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті:

інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу;

крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Пунктом 138.2. ст. 138 Податкового кодексу України передбачено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

У разі якщо платник податку здійснює виробництво товарів, виконання робіт, надання послуг з довготривалим (більше одного року) технологічним циклом виробництва за умови, що договорами, укладеними на виробництво таких товарів, виконання робіт, надання послуг, не передбачено поетапної їх здачі, до витрат звітного податкового періоду включаються витрати, пов'язані з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг у цьому періоді.

Відповідно до п.п. «г» п.п. 138.8.5 п. 138.8 ст.138 Податкового кодексу України до складу загальновиробничих витрат включаються витрати на утримання, експлуатацію та ремонт, страхування, оперативну оренду основних засобів, інших необоротних активів загальновиробничого призначення.

Підпунктом 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України передбачено, що не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Беручи до уваги, що господарські операції між ПП «Арго Крим» та Фірмою «Капітель плюс» були товарними та реальними та підтверджені наданими первинними документами бухгалтерського та податкового обліку, суд вважає безпідставними висновки відповідача про заниження позивачем податку на прибуток підприємства у періодах 2 квартал 2011 року - 27600,00 грн., 3 квартал 2011 року - 80562,00 грн.

Враховуючи викладене, суд вважає протиправним нарахуванням податковим органом податку на прибуток підприємств на загальну суму 298096,00 грн., у тому числі: 3-4 квартали 2009 року - 22812,00 грн., за 2010 рік - 167122,00 грн., 2 квартал 2011 року - 27600,00 грн., 3 квартал 2011 року - 80562,00 грн. та, як наслідок, протиправним податкове повідомлення - рішення ДПІ в м. Сімферополі АРК ДПС від 15.10.2012 року № 0005532204 про збільшення грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств на суму 345580,00 грн., у тому числі 298096,00 грн. за основним платежем та 47484,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій або бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Разом з тим, суд вважає, що відповідачем не доведено правомірності прийнятих ним податкових повідомлень-рішень.

Відповідно до ч. 2 ст. 162 КАС України, у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову, зокрема, про визнання протиправним та скасування рішення суб'єкта владних повноважень.

Таким чином, суд вважає, що позовні вимоги ПП «Арго Крим» є обґрунтованими та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа) (частина перша статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України).

Відповідно до підпункту 3 пункту 9 розділу VI Прикінцевих та перехідних положень Бюджетного кодексу України у разі безспірного списання коштів державного бюджету (місцевих бюджетів) Державна казначейська служба України відображає в обліку відповідні бюджетні зобов'язання розпорядника бюджетних коштів, з вини якого виникли такі зобов'язання. Погашення таких бюджетних зобов'язань здійснюється виключно за рахунок бюджетних асигнувань цього розпорядника бюджетних коштів. Одночасно розпорядник бюджетних коштів зобов'язаний привести у відповідність з бюджетними асигнуваннями інші взяті бюджетні зобов'язання.

Водночас пунктом 19 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ встановлено, що безспірне списання коштів державного та місцевих бюджетів і їх перерахування на рахунок, зазначений у виконавчому документі про стягнення надходжень бюджету та/або заяві про виконання рішення про стягнення надходжень бюджету, здійснюються органами Казначейства з відповідного рахунка, на який такі кошти зараховані, шляхом оформлення розрахункових документів.

З огляду на викладене та з урахуванням принципу пріоритетності законів над підзаконними актами суд вважає необхідним стягнути судові витрати із Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання з рахунку суб'єкта владних повноважень - відповідача.

В судовому засіданні 21.01.2013 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови. У повному обсязі постанову складено 28.01.2013 року.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 158-163, ст. 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м.Сімферополі АР Крим Державної податкової служби від 15.10.2012 року № 0005522204 про збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 167123,00грн.

3. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м.Сімферополі АР Крим Державної податкової служби від 15.10.2012 року № 0005532204 про збільшення грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств на загальну суму 345580,00 грн.

4. Стягнути з Державного бюджету України на користь Приватного підприємства «Арго Крим» (ЄДРПОУ 32749338) судовий збір в розмірі 2146,00 грн. шляхом їх безспірного списання з рахунку суб'єкта владних повноважень - Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби .

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя Кушнова А.О.