Рішення

від 18.04.2013 по справі 909/385/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 квітня 2013 р. Справа № 909/385/13

Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Булки В. І., при секретарі судового засідання Максимів Н.Б., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Комунального підприємства

"Івано-Франківський міський рекламно-інформаційний центр",

вул. Незалежності, 9, м.Івано-Франківськ, 76018,

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Стратег ІВ"

вул. Данилевського,12, м.Івано-Франківськ, 76000,

про стягнення 148,36 грн. заборгованості за тимчасове користування місцем для розміщення рекламних засобів, з яких 15,54 грн. - сума заборгованості, 110,72грн.-пеня, 22,10грн.-3% річних,

за участю представників сторін:

від позивача: Любінець І.О.,( довіреність б/н від 07.02.13).

від відповідача: не з'явилися.

встановив: Комунальне підприємство "Івано-Франківський міський рекламно-інформаційний центр" звернулось до господарського суду Івано-Франківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Стратег ІВ" про стягнення 986,56 грн. заборгованості за тимчасове користування місцем для розміщення рекламних засобів, з яких 853,74 грн. - сума заборгованості, 110,72грн.-пеня, 22,10грн.-3% річних.

Позивач позовні вимоги підтримує, просить суд позов задоволити, свої обгрунтування виклав у позовній заяві. Крім цього, позивач надав суду:

- клопотання про долучення до матеріалів справи доказів - акту звірки розрахунків між сторонами від 17.04.13 (№6791/13 від 17.04.13);

- заяву про зменшення розміру позовних вимог (№6385/13 від 11.04.13), в якій просить суд стягнути з відповідача 148,36грн. заборгованості за тимчасове користування місцем для розміщення рекламних засобів, з яких 15,54 грн. - сума заборгованості, 110,72грн.-пеня, 22,10грн. - 3% річних.

Відповідно до ч.4 ст. 22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення у справі зменшити розмір позовних вимог. Під зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти зміну (у бік зменшення) кількісних показників, у яких виражається позовна вимога, в тому числі ціни позову. Згідно з частиною третьою статті 55 ГПК ціну позову вказує позивач.

Суд вважає за правильне прийняти заяву позивача про зменшення розміру позовних вимог. Судом встановлено, що у разі зменшення позовних вимог має місце нова ціна позову, виходячи з якої й буде вирішуватися спір.

Відповідач в судове засідання двічі не з'явився, про причини неявки суду не повідомив, хоча належним чином був повідомлений про дату, час та місце розгляду справи ухвалами суду від 01.04.13, 11.04.13,які направлялась відповідачу на адресу, зазначену у позовній заяві. Ухвалу суду від 11.04.13 відповідач отримав, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення (№2675/13 від 16.04.13). Відповідач вимоги ухвал суду від 01.04.13, 11.04.13 не виконав.

Згідно з пунктом 3.9.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України 26.12.2011 N 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" зі змінами, внесеними згідно з Постановою Вищого господарського суду N 3 від 23.03.2012, у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Враховуючи викладене суд вважає, що вжив всі залежні від нього заходи для повідомлення відповідача належним чином про час, дату і місце розгляду судової справи і забезпечення явки останнього в судове засідання для реалізації ним права на судовий захист своїх прав та інтересів.

Беручи до уваги той факт, що неявка в засідання суду відповідача або його представника, належним чином та відповідно до законодавства повідомленого про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду справи суд дійшов висновку про розгляд справи за наявними у ній матеріалами, згідно ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, враховуючи вимоги чинного законодавства та ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, заслухавши пояснення представника позивача, з'ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті судом встановлено наступне.

Між Комунальним підприємством "Івано-Франківський міський рекламно-інформаційний центр" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Стратег ІВ" 01.06.2010 року укладено Договір №80/06-10 на право тимчасового користування місцем (-ями) для розміщення рекламних засобів, що перебувають у комунальній власності територіальної громади м.Івано-Франківська.

Відповідно до п.2.1 вказаного вище договору, уповноважений орган (позивач) надав розповсюджувачу зовнішньої реклами (відповідачу) в тимчасове користування місце для розміщення рекламного засобу на підставі оформленого належним чином дозволу на розміщення зовнішньої реклами, а розповсюджувач зовнішньої реклами використовує надане місце відповідно до Порядку розміщення зовнішньої реклами в м.Івано-Франківську та здійснює оплату за його користування.

Відповідно до Додаткової угоди №1 до Договору від 01.08.2010р., відповідач зобов'язаний внести до місцевого бюджету м.Івано-Франківська плату за тимчасове юристування місцями, для розміщення рекламних засобів, що перебувають у комунальній власності територіальної громади м.Івано-Франківська, у розмірі 36,72грн. щомісяця.

Сторонами погоджено, що плата за цим договором перераховується розповсюджувачем зовнішньої реклами (відповідачем) до місцевого бюджету м.Івано-Франківська за кожен місяць окремо не пізніше 25-го числа поточного місяця (п.4.3. договору).

Позивач в засіданні суду зазначив, що відповідач взяті на себе зобов"язання за договором не виконує, а саме: в частині своєчасності внесення плати за користування місця для розміщення рекламного засобу. Як наслідок у відповідача виникла заборгованість у розмірі 853,74грн. (за період з 26.06.11 по 28.03.13).

Пунктом 7.4 договору встановлено, що за несвоєчасне або неповне внесення плати розповсюджувач зовнішньої реклами сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діє на момент сплати пені, від суми простроченого платежу.

Крім того, пункт 7.5 визначає, що за прострочення внесення платежів за тимчасове користування місцями для розміщення рекламних засобів, що складає більше одного місяця, розповсюджувач зовнішньої реклами додатково сплачує пеню в розмірі 15 відсотків простроченої суми.

Позивач нарахував відповідачу 110,72грн. пені за несвоєчасне внесення плати та 3% річних, що становлять 22,10 грн. (на підставі ст.625 Цивільного кодексу України).

На адресу відповідача 11.03.2013р. позивач надіслав претензію з вимогою погасити існуючу заборгованість.

Відповідач відповіді не надав, борг не сплатив.

Позивач зазначає, що відповідачем частково погашено заборгованість, а саме: сплачено 838,20грн. та наголошує, що станом на 18.04.2013 року, із врахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог, заборгованість відповідача перед позивачем за тимчасове користування місцем для розміщення рекламних засобів становить 148,36 грн., з яких: 15,54 грн. - сума заборгованості, 110,72грн.-пеня, 22,10грн.-3% річних.

Беручи до уваги викладене вище суд приходить до висновку про часткове задоволення позову і виходить з наступних підстав.

Статтею 11 Цивільного кодексу України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договори та інші правочини.

В силу ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч.1 ст.173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Статтею 526 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ст. 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно з ч.1 ст.903 Цивільного кодексу України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

У відповідності до умов даного договору сторонами визначено плату за тимчасове користування місцями для розміщення рекламних засобів.

Згідно з ч.1, ч.2, ч.7 ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Позивачем відзначено, що у відповідача за невиконання умов договору виникла заборгованість у розмірі 15,54грн. Відповідачем заборгованість не спростована, а доказів, які б підтверджували протилежне, суду не подано.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 530 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно ч.1 ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до п.п.7.4,7.5 позивач нарахував відповідачу пеню, що становить 110,72грн. (за період з 26.06.11 по 28.03.13).

Судом встановлено, що позивачем нараховано відповідачу пеню без врахуванням приписів п.6 ст.232 Господарського кодексу України, згідно якого нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов"язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коло зобов"язання мало бути виконано.

Частина 6 статті 232 Господарського кодексу України має диспозитивний характер і встановлює, що, якщо в договорі або законі немає спеціальної вказівки на період, за який стягуються штрафні санкції, їх можна стягнути тільки за півроку від моменту, коли відбулося фактичне порушення виконання зобов'язання, тобто шість місяців починають обчислюватися від дня, що настає за днем, який є остаточним строком для виконання зобов'язання.

У п. 18 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 11.04.2005 р. N 01-8/344 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2004 році" зазначається таке. Господарський суд у розгляді справи не зобов'язаний здійснювати замість позивача "перерахунок" розрахованих останнім сум штрафних санкцій, річних тощо. Однак з огляду на вимоги частини першої статті 4 7 ГПК щодо прийняття судового рішення за результатами обговорення усіх обставин справи та частини першої статті 43 ГПК стосовно всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності суд повинен перевірити обґрунтованість і правильність здійснення позивачем нарахування таких сум і в разі якщо їх обчислення помилкове - зобов'язати позивача здійснити перерахунок відповідно до закону чи договору або зробити це самостійно.

Таким чином, суд, на підставі ст. 55 Господарського процесуального кодексу України, перевірив нарахування позивачем пені прийшов до висновку про часткове задоволення зазначених вимог за розрахунком позивача, який наявний в матеріалах справи. Судом встановлено, що позивачем невірно визначено період, за який нараховується пеня. Право на нарахування пені виникло у позивача з 26.09.2012 року. Сума пені, що підлягає стягненню з відповідача становить 60,99грн.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання на вимогу кредитора зобов"язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Судом встановлено, що позивачем правомірно здійснено нарахування 22,10грн. 3% річних (за період з 26.06.11 по 28.03.13). Розрахунок знаходиться в матеріалах справи.

Відповідно до ст.33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ст. 34 Господарського процесуального кодексу України). Позивачем доведено обставини, на які він посилався. Відповідачем позовні вимоги доказами не спростовано.

Згідно із ч. ч. 1, 2 ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об"єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Відповідачем не надано до суду жодних доказів на спростування своєї вини в невиконанні зобов'язання з оплати послуг згідно з договором. Факт наявності заборгованості належним чином доведений, документально підтверджений, у зв'язку чим суд вважає за правильне позов задоволити частково.

Судові витрати відповідно до ст.49 Господарського процесуального кодексу України слід покласти на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.124 Конституції України, ст.ст.11,525,526,526,530,549,611,625,629,901,903 Цивільного кодексу України, ст.ст.173,193,232 Господарського кодексу України, ст.ст.33,34,43,49,55, 82 -85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

позов Комунального підприємства "Івано-Франківський міський рекламно-інформаційний центр" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Стратег ІВ" про стягнення 148,36 грн. заборгованості за тимчасове користування місцем для розміщення рекламних засобів, з яких 15,54 грн. - сума заборгованості, 110,72грн.-пеня, 22,10грн.-3% річних - задоволити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Стратег ІВ", вул. Данилевського,12, м.Івано-Франківськ (код ЄДРПОУ 35517745) на користь Комунального підприємства "Івано-Франківський міський рекламно-інформаційний центр", вул. Незалежності, 9, м.Івано-Франківськ (код ЄДРПОУ 36732773) 15,54 грн. (п"ятнадцять грн. 54коп.) заборгованості, 60,99грн. (шістдесят грн. 99коп.)пені, 22,10грн. (двадцять дві грн. 10коп.) - 3% річних, 1 143,79 грн. (одну тисячу сто сорок три грн. 79коп.) судового збору.

Видати наказ.

В задоволенні позову в частині в стягненні 49,73грн. пені - відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 24.04.13.

Суддя Булка В.І.

Виготовлено в КП "Діловодство спеціалізованого суду"

Помічник судді Гандера М.В. 24.04.13