Рішення

від 22.04.2013 по справі 914/786/13-г

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.04.13 Справа№ 914/786/13-г

За позовом : Товариства з обмеженою відповідальністю «Електроконтакт - Захід», м. Львів

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Трикотажна фабрика «Промінь», м. Львів

про стягнення боргу та штрафних санкцій у розмірі 8 739,15 грн.

Суддя Коссак С.М.

при секретарі Кміть М.Б.

Представники:

Від позивача: Зошій Ю.Й. - представник за довіреністю від 03.04.2012р.;

Від відповідача: не з`явився.

Господарським судом Львівської області розглядається справа за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Електроконтакт - Захід» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Трикотажна фабрика «Промінь» про стягнення боргу в розмірі 8 739,15 грн.

Ухвалою суду від 25.02.2013р. прийнято справу до розгляду та призначено судовий розгляд справи на 18.03.2013р. З підстав зазначених в ухвалі суду від 18.03.2013р. розгляд справи відкладено на 22.04.2013р.

В судовому засіданні 22.04.2013р. представник позивача позовні вимоги підтримує з підстав зазначених в позовній заяві та просить їх задоволити. Подав заяву про долучення документів (вх.13514/13 від 22.04.2013р.) з випискою по рахунках позивача, і з якої вбачається, що відповідач 17.04.2013р.сплатив основну суму боргу за електромонтажні роботи у розмірі 7 154,00 грн. та письмове підтвердження про відсутність підстав передбачених п.2 ч.1 ст. 62 ГПК України.

В судове засідання відповідач в третє явку повноважного представника не забезпечив, про причини не прибуття суд не повідомив, хоча належним чином був повідомлений про час та місце розгляду справи, вимог ухвали суду від 25.02.2013 р. не виконав, відзиву на позов та будь-яких документів на вимогу суду не подав, процесуальним правом на захист своїх інтересів не скористувався.

Справа розглядається відповідно до статті 75 ГПК України - за наявними у ній матеріалами.

В судовому засіданні 22.04.2013 р. оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, повно, всебічно і об'єктивно з'ясувавши обставини в їх сукупності, дослідивши наявні в матеріалах докази судом встановлено таке.

10.10.2011р. між відповідачем ТзОВ «Трикотажна фабрика «Промінь» (замовник за договором) та позивачем ТзОВ «Електроконтракт-захід» Приватним підприємством - фірма «Орбудсервіс» (підрядник за договором) було укладено договір підряду № 1511 (надалі - договір).

Відповідно до п.1.1. договору підрядник зобов'язується на свій ризик виконати у відповідності до умов договору роботи «Електромонтажні роботи з реконструкції зовнішньої мережі електропостачання об'єктів ТзОВ «Трикотажна фабрика «Промінь», а замовник зобов'язується прийняти та оплатити.

Обсяг робіт, що виконується підрядником за договором, визначається договірною ціною та кошторисом, які є невід'ємною частиною договору (п.1.2. договору).

Вартість робіт становила 14 154,00 грн. (п.2.1.договору).

Відповідач на виконання п. 2.3. договору 21.10.2011р. перерахував на рахунок позивача авансовий платіж в сумі 7 00,00 грн.

Згідно п. 2.3. договору відповідач проводить остаточний розрахунок з з позивачем за виконанні роботи не пізніше 10-ти банківських днів після підписання сторонами приймально-здавального акту.

Акт приймання виконаних будівельних робіт за договором поставки №1521 був підписаний 14.11.2011р., підписаний сторонами та скріплений печатками без жодних застережень.

27.12.2012р. позивач надіслав відповідачу претензію про сплату заборгованості за договором в сумі 7 154,00 грн., проте останнім була залишена без розгляду.

Таким чином, на час звернення позивача з позовом до суду основна сума заборгованості відповідача перед позивачем за договором, становила 7 154,00 грн.

За неналежне виконання умов договору позивач просить стягнути з відповідача 1 322,90 грн. - пені та 262,25 грн. - 3% річних. /Розрахунок - в матеріалах справи/.

Під час розгляду справи в суді, відповідач 17.04.2013р. оплатив суму основного боргу в розмірі 7 154,00 грн., що підтверджується банківською випискою поданою позивачем.

Доказів погашення пені та 3% річних, станом на день прийняття рішення, сторонами суду не надано.

При прийнятті рішення суд виходив з того.

Відповідно до статті 179 Господарського кодексу України майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями.

Відповідно до статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

В силу положень статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу інших актів цивільного законодавства.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно зі ст.837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Статтею 509 ЦК України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Відповідно до ст.610 ЦК України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання. Статтею 611 ЦК України передбачені наслідки порушення зобов'язання.

Судом встановлено, що на момент звернення позивача до суду заборгованість відповідача перед позивачем за договором становила 7 154,00 грн. Судом також встановлено, що відповідач 17.04.2013р. після подання позовної заяви до суду оплатив заборгованість в сумі 7 154,00 грн., що підтверджується випискою з особового рахунку позивача та не заперечується представником позивача.

Відповідно до абзацу 1 та 3 п.4.4. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. №18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» господарський суд припиняє провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору (пункт 1-1 частини першої статті 80 ГПК), зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань. Припинення провадження у справі на підставі зазначеної норми ГПК можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи.

Суд приходить до висновку, про припинення провадження у справі в частині стягнення основного боргу в сумі 7 154,00 грн. на підставі п.1-1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Щодо нарахування 3% річних, суд встановив, що строк прострочення виконання грошового зобов'язання починається з 29.11.2011р. згідно п.2.3. договору, а не з 25.11.2011р.

Здійснивши перерахунок встановив, що стягненню з відповідача підлягає 259,90 грн. 3% річних. В частині стягнення 2,35 грн. 3% річних слід відмовити.

Згідно ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями в цьому Кодексі визначаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало були виконати.

Оскільки в договорі не має вказівки на встановлення іншого строку припинення нарахування пені, ніж встановлено ст.232 ГК України, то нарахування штрафних санкцій припиняється зі спливом шести місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Суд, здійснивши перерахунок пені (розрахунок в матеріалах справи), встановив, що її сума становить 548,74 грн. В частині стягнення 774,16 грн. пені слід відмовити.

Згідно з ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідно до ст.34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 43 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи. Ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Судові витрати, відповідно до ст. 49 ГПК України, покласти на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 179, 193, 230, 232 Господарського кодексу України, ст.ст.11, 15, 509, 525, 526, 530, 610, 611, 617, 625, 626, 629, 837 Цивільного кодексу України, та ст.ст. 22, 33, 34, 43, 49, 75, 80, 82, 83, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задоволити частково .

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Трикотажна фабрика «Промінь» (79039, місто Львів, вулиця Шевченка, будинок 31; ідентифікаційний код юридичної особи 32712601) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Електроконтакт-Захід»(79020, місто Львів, вулиця Юрія Липи, будинок 10, квартира 54; ідентифікаційний код юридичної особи 23272445) 548,74 грн. пені, 259,90 грн. 3% річних та 1 567,63 грн. судового збору.

3. В частині стягнення основного боргу в сумі 7 154,00 грн. припинити провадження.

4. В стягненні решти позовних вимог відмовити.

5. Наказ, відповідно до ст. 116 ГПК України, видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Повне рішення складено 25.04.2013р.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України, може бути оскаржене до Львівського апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені статтями 91-93 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Коссак С.М.