Постанова

від 17.04.2013 по справі 808/921/13-а

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 квітня 2013 року (09 год. 06 хв.) Справа № 808/921/13-а м.Запоріжжя

Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Шари І.В. розглянув у порядку скороченого провадження адміністративну справу за адміністративним позовом Управління Пенсійного фонду України в Пологівському районі Запорізької області до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Пологи Запорізької області про стягнення недоїмки по сплаті страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування

ВСТАНОВИВ:

25 січня 2013 року до Запорізького окружного адміністративного суду (далі - суд) надійшов адміністративний позов від Управління Пенсійного фонду України в Пологівському районі Запорізької області (далі - УПФУ в Пологівському районі Запорізької області, позивач) до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (далі - ФОП ОСОБА_1, відповідач), в якому позивач просить стягнути на його користь недоїмку по сплаті страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування за 2010 рік в сумі 191,38 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-ІV (далі - Закон України №1058-ІV) та Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 №2464-VI (далі - Закон України №2464-VI) та зазначено, що відповідач є страхувальником відповідно до Закону України №1058-ІV, та є боржником перед бюджетом, а саме сума боргу складає 191,38 грн.

Ухвалою суду від 28 січня 2013 року зазначену позовну заяву було залишено без руху в зв'язку з невідповідністю позовної заяви вимогам КАС України та позивачеві був наданий строк для усунення недоліків до 20 лютого 2013 року. Так, на виконання вимог зазначеної ухвали 06 лютого 2013 року на адресу суду надійшла заява від позивача з виправленими недоліками.

Ухвалою суду від 21 лютого 2013 року відкрито скорочене провадження в адміністративній справі №808/921/13-а. Рекомендоване поштове відправлення, яке містило зазначену ухвалу та надсилалось відповідачу за його місцем проживання, внесеним до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, було повернуто до суду 28 березня 2013 року з відміткою відділення поштового зв'язку «за закінченням терміну зберігання», а відтак на підставі ст.ст. 33, 167 КАС України вважається таким, що було вручено відповідачу.

За правилами частин 1, 6 статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, якщо особа, яка бере участь у справі, без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які вона посилається, суд вирішує справу на основі наявних доказів.

Станом на 17.04.2013 до канцелярії суду не були подані заперечення проти позову.

Суддя, оцінивши повідомлені позивачем обставини та наявні у справі докази у їх сукупності, вирішив продовжити розгляд справи у порядку скороченого провадження і встановив наявність достатніх підстав для прийняття законного та обґрунтованого рішення.

Розглянувши матеріали та з'ясувавши обставини адміністративної справи, дослідивши інші наявні у справі докази у їх сукупності, судом встановлено наступне.

ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) 24.02.2005 зареєстрована як фізична особа - підприємець Пологівською районною державною адміністрацією Запорізької області, що підтверджується Свідоцтвом про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця НОМЕР_2, копія якого міститься у матеріалах адміністративної справи.

Судом встановлено, що відповідачем до УПФУ в Пологівському районі Запорізької області було подано Звіт про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованих внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування за 2010 рік. Відповідно до Таблиці 2 «Нарахування внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування фізичними особами-суб'єктами підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування (єдиний податок, фіксований податок)» ОСОБА_1 самостійно визначила суму страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування за 2010 рік у розмірі 2296,80 грн. Як вбачається з картки особового рахунку ФОП ОСОБА_1, нею було сплачено 2105,42 грн. Таким чином, сума несплачених внесків склала 191,38 грн.

У встановлені законом строки відповідач вказану суму не сплатив, у зв'язку з чим у нього утворилась заборгованість у розмірі 191,38 грн.

Таким чином, загальна сума недоїмки зі сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування складає 191,38 грн., що підтверджується розрахунком сум заборгованості та карткою особового рахунку громадянина-підприємця (фізичної особи) єдиний податок - ОСОБА_1, надані УПФУ в Пологівському районі Запорізької області та досліджені судом.

У зв'язку з несплатою страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування позивачем було сформовано та направлено вимоги про сплату боргу № Ф-220 від 07.05.2012 на загальну суму 191,38 грн., та №Ф-220 від 01.06.2012 на загальну суму 191,38 грн.

Оскільки у добровільному порядку відповідач заборгованість не сплатив, позивач звернувся до суду.

Враховуючи викладене, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 1 Закону № 1058-ІV, страховими внесками є кошти відрахувань на соціальне страхування, збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, сплачені (які підлягають сплаті) згідно із законодавством, що діяло раніше; надходження від сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, що спрямовуються на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.

Частиною 1 статті 15 Закону України № 1058-ІV передбачено, що платниками страхових внесків до солідарної системи є страхувальники, зазначені в статті 14 цього Закону, і застраховані особи, зазначені в частині першій статті 12 цього Закону.

Згідно п.1 ч.1 ст. 14 Закону України № 1058-IV, страхувальниками є роботодавці, а зокрема, підприємства, установи і організації, створені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, об'єднання громадян, профспілки, політичні партії (у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ, організацій, об'єднань громадян, профспілок, політичних партій, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами), фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності та інші особи (включаючи юридичних та фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок), які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, або за договорами цивільно-правового характеру, - для осіб, зазначених у пунктах 1, 10, 15 статті 11 цього Закону.

Підпунктом 4 пункту 8 розділу XV Прикінцевих положень Закону України № 1058-ІV визначено, що фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок), та члени сімей зазначених осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності, на період дії законодавчих актів з питань особливого способу оподаткування сплачують страхові внески в порядку, визначеному цим Законом.

Сума страхового внеску встановлюється зазначеними особами самостійно для себе та членів їх сімей, які беруть участь у провадженні такими особами підприємницької діяльності та не перебувають з ними у трудових відносинах. При цьому сума страхового внеску з урахуванням частини фіксованого або єдиного податку, що перерахована до Пенсійного фонду України, повинна становити не менше мінімального розміру страхового внеску за кожну особу та не більше розміру страхового внеску, обчисленого від максимальної величини фактичних витрат на оплату праці найманих працівників, грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу, оподатковуваного доходу (прибутку), загального оподатковуваного доходу, з якої сплачуються страхові внески.

Згідно з приписами ст. 1 Закону України № 1058-ІV, мінімальний страховий внесок - сума коштів, що визначається розрахунковою як добуток мінімального розміру заробітної плати на розмір страхового внеску, встановлених законом на день отримання заробітної плати (доходу).

Враховуючи розмір мінімальної заробітної плати, встановленої Законом України "Про Державний бюджет України на 2010 рік", фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, які не використовують найману працю та перебувають на спрощеній системі оподаткування, починаючи з липня 2010 року зобов'язані щомісяця сплачувати до органів Пенсійного фонду України за місцем реєстрації страхові внески (з урахуванням частини сум єдиного/фіксованого податку, які надійшли на рахунок Пенсійного фонду) у розмірі не меншому, ніж: 294,82 грн. - за липень-вересень 2010 року; 301,12 грн. - за жовтень - листопад 2010 року; 306,10 грн. - за грудень 2010 року.

Відповідно до п. 3 ст. 11, п.5 ст.14, ч. 6 ст.20 Закону України № 1058-ІV фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності зобов'язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду. Базовим звітним періодом для зазначених платників є квартал.

Відповідно до ч. 2 ст. 106 Закону № 1058-ІV, суми страхових внесків своєчасно не нараховані та/або не сплачені страхувальниками у строки, визначені статтею 20 цього Закону, в тому числі обчислені територіальними органами Пенсійного фонду у випадках, передбачених частиною третьою статті 20 цього Закону, вважаються простроченою заборгованістю із сплати страхових внесків (далі - недоїмка) і стягуються з нарахуванням пені та застосуванням фінансових санкцій.

Абзацами 5, 6 частини 7 Прикінцевих і перехідних положень Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" передбачено, що стягнення заборгованості із сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 1 січня 2011 року, в тому числі страхових внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав, здійснюється фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування відповідно до законодавства, що діяло на момент виникнення такої заборгованості або застосування штрафних санкцій. Погашення заборгованості з використанням коштів, що надходять у рахунок сплати єдиного внеску, забороняється. На період до повного стягнення заборгованості із сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 1 січня 2011 року, в тому числі нарахованих внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав, та відповідних штрафних санкцій за фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування зберігаються повноваження щодо контролю за правильністю нарахування, своєчасністю сплати страхових внесків, застосування фінансових санкцій, якими вони були наділені до набрання чинності цим Законом

У відповідності до ст. 11 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

За правилами частин 1, 6 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а в разі якщо особа, яка бере участь у справі, без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які вона посилається, суд вирішує справу на основі наявних доказів.

Відповідач на пропозицію суду не надав заперечень проти позову та жодних доказів на спростування тверджень позивача.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги Управління Пенсійного фонду України в Пологівському районі Запорізької області щодо стягнення з відповідача заборгованості в розмірі 191,38 грн. є доведеними, обґрунтованими та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до приписів п. 4 ст. 94 КАС України, у справах, в яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.

Керуючись ст.ст. 2, 4, 7 -12, 14, 71, 86, 94, 158 -162, 183-2 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Управління Пенсійного фонду України в Пологівському районі Запорізької області недоїмку по сплаті страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування за 2010 рік в сумі 191,38 грн. (сто дев'яносто одну гривню 38 копійок) на рахунок 25600301001100 в Ф-ЗОУ АТ «Ощадбанк» м. Запоріжжя, МФО 313957, ЄДРПОУ 20508506.

Постанова підлягає негайному виконанню.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня отримання постанови, апеляційної скарги, з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя І.В. Шара