Постанова

від 14.06.2006 по справі 15/542-05

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

15/542-05

Україна

Харківський апеляційний господарський суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" червня 2006 р.                                                                Справа № 15/542-05  

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя , судді , ,

при секретарі Сенчук І.В.

за участю представників сторін:

позивача - не з'явився

відповідача - не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційної фірми "Стройінтерком" ЛТД (м. Суми) (вх. № 1426 С/3) на рішення господарського суду Сумської області від 26.12.05 р. по справі № 15/542-05

за позовом Сумського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів (м. Суми)

до Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційної фірми "Стройінтерком" ЛТД (м. Суми)

про стягнення 6 471,80 грн., -

встановила:

У грудні 2005 року Сумське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернулося до господарського суду Сумської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційної фірми "Стройінтерком" ЛТД (м. Суми) про стягнення 6 471,80 грн. штрафних санкцій за невиконання нормативу створення робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів у 2003 році.

Рішенням господарського суду Сумської області від 26 грудня 2005 року по справі № 15/542-05 (суддя Резниченко О.Ю.) позов задоволено повністю та стягнуто з відповідача на користь позивача 6 471,80 грн. боргу. Стягнуто з ТОВ ВКФ "Стройінтерком" ЛТД в доход державного бюджету України 102,00 грн. державного мита та на користь ДП "Судовий інформаційний центр" - 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Відповідач з рішенням суду першої інстанції не погодився, звернувся до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду Сумської області від 26.12.2005 р. скасувати та прийняти нове рішення, яким у позові відмовити. На думку відповідача, оскаржуване рішення прийнято з порушенням норм матеріального і процесуального права.

Позивач надав відзив на апеляційну скаргу, вважає рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим, просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу –без задоволення. Зокрема, у зв'язку з відсутністю бюджетного фінансування на відрядження Сумське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів просить розглянути справу без участі свого представника.

10.05.2006 р. на адресу Харківського апеляційного господарського суду від ТОВ ВКФ "Стройінтерком" ЛТД надійшов лист, в якому відповідач просить розглянути справу за його відсутністю, з урахуванням цього справа за апеляційною скаргою розглядається за наявними в ній матеріалами у встановленому законом порядку.

Перевіривши повноту встановлення судом обставин справи та докази по справі на їх підтвердження, їх юридичну оцінку та доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених ст. 195 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів приходить до висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення господарського суду Сумської області від 26.12.2005 р. – без змін, виходячи з наступних підстав.

Приймаючи оскаржуване рішення, господарський суд Сумської області виходив з результатів встановлення та дослідження документально підтверджених матеріалами справи обставин спору за яким встановив, що відповідно до статті 19 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” від 21.03.1991 р. № 875-ХІІ, в редакції, що діяла на час виникнення правовідносин  (далі –Закон) для підприємств (об'єднань), установ і організацій незалежно від форми власності і господарювання встановлюється норматив робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків від середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 15 до 25 чоловік –у кількості одного робочого місця.

Згідно зі статтею 20 Закону підприємства (об'єднання), установи і організації незалежно від форми власності і господарювання, де кількість працюючих інвалідів менша, ніж встановлено нормативом, щорічно сплачують відповідним відділенням Фонду України соціального захисту інвалідів штрафні санкції, сума яких визначається у розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві (об'єднанні), в установі, організації за кожне робоче місце, незайняте інвалідом.

Колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що згідно зі ст. 18 вищевказаного Закону, працевлаштування інвалідів здійснюється органами Міністерства праці України, Міністерства соціального захисту населення України, місцевими Радами народних депутатів, громадськими організаціями інвалідів”. Крім цього, обов'язок по працевлаштуванню інвалідів закріплений за державною службою зайнятості, органами Мінсоцзахисту, місцевими Радами народних депутатів,  громадськими організаціями інвалідів, що передбачено “Положенням про робоче місце інваліда і про порядок працевлаштування інвалідів”, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 03.05.1995 р. № 314).

Згідно з пунктами 5, 10, 11, 12, 13, 14 вказаного Положення підприємства повинні інформувати центри зайнятості, місцеві органи соціального захисту населення та відділення Фонду про створення робочих місць для працевлаштування інвалідів (звіт про наявність вільних робочих місць (вакантних посад) та потребу в працівниках за формою 3-ПН з приміткою робочі місця для інвалідів), а працевлаштування інвалідів здійснюється органами, вказаними у ст. 18 Закону, з урахуванням повноважень, стану здоров'я, здібностей і професійних навичок відповідно до висновків МСЕК.

Як стверджує позивач, відповідач  державну звітність "Звіт про зайнятість та працевлаштування інвалідів" (форма №10-ПІ поштова-річна) за 2003 рік не подавав. Згідно даних органів статистики середньооблікова чисельність штатних працівників облікового складу у відповідача у 2003 році складала 39 чоловік, тому останній повинен був створити у вказаному році 2 робочих місця для працевлаштування інвалідів, але  фактично на підприємстві відповідача у 2003 році не було створено жодного робочого місця. Отже, відповідачем не був виконаний норматив створення робочих місць для працевлаштування інвалідів у 2003 році, при цьому відповідач не звертався до компетентних органів з проханням направити йому інвалідів для працевлаштування.

Наказом Державного комітету статистики № 244 від 06.07.1998 р., затверджена форма статистичної звітності № 3-ПН "Звіт про наявність вільних робочих місць (вакантних посад)", яка подається підприємствами, установами та   організаціями щомісячно на адресу державної служби зайнятості, в матеріалах справи такі звіти відсутні.

На думку колегії суддів, відповідач не виконав встановлений законом норматив створення робочих місць для працевлаштування інвалідів у 2003 році, чим порушив ст. 19 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні”, а згідно ст. 20 Закону, Порядку сплати підприємствами (об'єднаннями), установами і організаціями штрафних санкцій  до відділень Фонду соціального захисту інвалідів, акумуляції, обліку та використання цих коштів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.2001 р. № 1767, тому повинен був перерахувати до Фонду соціального захисту інвалідів суму штрафних санкцій.  

Розмір відрахувань визначається середньорічною заробітною платою на підприємстві за кожне робоче місце. Як зазначає позивач, середньорічна заробітна плата на підприємстві відповідача на одного працівника у 2003 році становила 3 235,90 грн. Сума штрафних санкцій за 2 нестворених робочих місця для працевлаштування інвалідів у 2003 році складає 6 471,80 грн.

Згідно Порядку сплати підприємствами (об'єднаннями), установами і організаціями штрафних санкцій  до відділень Фонду соціального захисту інвалідів, акумуляції, обліку та використання цих коштів, штрафні санкції сплачуються підприємствами самостійно не пізніше 15 квітня року, що настає за звітнім.

Однак, відповідач не перерахував кошти у встановлений чинним законодавством термін та не надав належних доказів створення робочих місць для працевлаштування інвалідів, а саме: накази про затвердження заходів щодо створення робочих місць для працевлаштування інвалідів на підприємстві, затверджене положення про робоче місце інваліда, наказ про створення спеціальної комісії по атестації робочих місць для працевлаштування інвалідів, атестації робочого місця для інваліда, колективного договору на 2003 рік, тому позовні вимоги на суму 6 471,80 грн. за нестворені 2 робочі місця для працевлаштування інвалідів у 2003 році, на думку колегії суддів, є обґрунтованими, правомірними та такими, що підлягають задоволенню.

Посилання заявника апеляційної скарги на те, що судом першої інстанції при винесенні рішення не були враховані подані дані "Звіти про фінансові показники діяльності підприємства за 2003 рік", відповідно до яких працюючих у відповідача налічувалось 11 штатних працівників і 28 найманих, що суттєво впливає на результати розгляду справи. Однак колегія суддів вважає ці доводи відповідача безпідставними, оскільки жодного доказу, що підтверджує вищезазначене відповідач не надав, зокрема, в матеріалах справи такі звіти відсутні.

Згідно зі статтею 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги або заперечення. А відповідно до ч. 1 ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

На думку колегії суддів, позивач надав, а господарський суд Сумської області належним чином дослідив та оцінив докази, які свідчать про те, що відповідач не виконав встановлений законом норматив створення робочих місць для працевлаштування інвалідів у 2003 році.

          Приймаючи до уваги вищезазначене, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що апеляційна скарга ТОВ ВКФ "Стройінтерком" ЛТД  позбавлена фактичного та правового обґрунтування на її підтвердження, рішення господарського суду Сумської  області  від 26.12.2005 р. по справі № 15/542-05  прийняте без порушень норм матеріального та процесуального права, а доводи з яких подана апеляційна скарга про скасування рішення, не можуть бути підставою для його зміни чи скасування, оскільки спростовуються вищевказаним.

Керуючись статтями 86, 195, 200, п. 1 ч. 1 ст. 205, ст. 206 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів апеляційного господарського суду, -

ухвалила:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційної фірми "Стройінтерком" ЛТД (м. Суми) залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Сумської області від 26 грудня 2005 року по справі № 15/542-05 залишити без змін.

Головуючий суддя                                                                      

Суддя                                                                                 

Суддя