Постанова

від 05.07.2006 по справі 29/517-05

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

29/517-05

Україна

Харківський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 червня 2006 р.                                                          Справа № 29/517-05  

Колегія суддів у складі:

головуючого судді Пушай В.І., Демченко В.О.,Плужник О.В.,

при секретарі –Казакової О.В.

за участю представників сторін:

позивача –не з”явився

відповідача –Міліціанов Р.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу позивача  (вх. № 1480Х/3-7) на рішення господарського суду Харківської області від 23.03.2006 р. по справі  № 29/517-05

за позовом –ВАТ «Дніпрорудненьський сироробний комбінат», м.Дніпрорудне

до - ТОВ «Молпродукт-Зачепилівський молокозавод», м. Харків

зобов'язання до виконання умов договору

та зустрічним позовом - ТОВ «Молпродукт-Зачепилівський молокозавод», м.Харків

до - ВАТ «Дніпрорудненьський сироробний комбінат», м.Дніпрорудне

про стягнення 134639,20 грн. , -

встановила:

Рішенням господарського суду Харківської області від 23.03.2006 р. (суддя Тихий П.В.) по справі № 29/517-05 в первісному позові ВАТ «Дніпрорудненьський сироробний комбінат»відмовлено повністю. Зустрічний позов ТОВ «Молпродукт-Зачепилівський молокозавод»задоволено. Стягнуто з ВАТ «Дніпрорудненьський сироробний комбінат»на користь ТОВ «Молпродукт-Зачепилівський молокозавод»заборгованість у сумі 134639,20 грн., держмито в розмірі 11349 грн. 39 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 118 грн.

ВАТ «Дніпрорудненьський сироробний комбінат»з рішенням суду першої інстанції не погоджується, просить його скасувати та задовольнити його позов про зобов'язання ТОВ «Молпродукт-Зачепилівський молокозавод»виконати умови договору постачання товару від 13.09.2005 р., крім того, відмовити ТОВ «Молпродукт-Зачепилівський молокозавод»у зустрічному позові про стягнення 134639,20 грн. заборгованості та покласти судові витрати на ТОВ «Молпродукт-Зачепилівський молокозавод».

В підтвердження вимог, викладених в апеляційній скарзі, ВАТ «Дніпрорудненьський сироробний комбінат»вказує на те, що господарським судом Харківської області при винесенні рішення, допущено порушення норм матеріального та процесуального права. Так, судом не прийняті до уваги доводи ВАТ «Дніпрорудненьський сироробний комбінат»стосовно неможливості розгляду у справі поданого ТОВ «Молпродукт-Зачепилівський молокозавод» зустрічного позову, оскільки останній має бути взаємно пов'язаний з первісним позовом (ст. 60 ГПК України). Предметом зустрічного позову є стягнення з ВАТ «Дніпрорудненьський сироробний комбінат»коштів на підставі ст. 530 ЦК України. Разом з тим, ВАТ «Дніпрорудненьський сироробний комбінат»подано позов про спонукання ТОВ «Молпродукт-Зачепилівський молокозавод»належним чином виконати умови договору щодо поставки товару, у зв'язку з чим виконання своїх зобов'язань за договором щодо оплати товару ВАТ «Дніпрорудненьський сироробний комбінат»було зупинено на підставі ст. 538 ЦК України та ст. 193 ГК України.

Як зазначено в апеляційній скарзі ВАТ «Дніпрорудненьський сироробний комбінат», зустрічна вимога ТОВ «Молпродукт-Зачепилівський молокозавод»про стягнення заборгованості жодним чином не пов'язана з вимогою ВАТ «Дніпрорудненьський сироробний комбінат»про належне виконання умов поставки. Це, зокрема, підтверджується тим, що ні зустрічний позов ТОВ «Молпродукт-Зачепилівський молокозавод», ні будь-який інший документ наданий ним не містять жодних заперечень проти вимог ВАТ «Дніпрорудненьський сироробний комбінат»(у зустрічному позові взагалі не згадуються і не коментуються спірні питання, викладені у первісному позові). Хоча, за змістом ст. 60 ГПК України зустрічний позов має грунтуватися на запереченні проти первісного позову і саме цим такі позови є пов'язаними. Отже, виходячи з вищенаведеного, судом першої інстанції порушено вимоги ст.ст.15; 60  ГПК України, безпідставно прийнято до провадження позовні вимоги ТОВ «Молпродукт-Зачепилівський молокозавод», які є самостійними та не пов*язаними з первісним позовом, а отже повинні були заявлятьсь у загальному процесуальному порядку.

ВАТ «Дніпрорудненьський сироробний комбінат»в апеляційній скарзі вказує на те, що судом порушені приписи ГПК України, стосовно належності та допустимості доказів (ст.ст. 32 - 43 ГПК України). Так, ВАТ «Дніпрорудненьський сироробний комбінат»неодноразово наголошував на недопустимості визнання у якості належного доказу виконання ТОВ «Молпродукт-Зачепилівський молокозавод»своїх зобов'язань наданого ветеринарного свідоцтва форми 2 № 828571 від 01.12.2005 р., оскільки товар відвантажено у вересні 2005 року. Зазначене свідоцтво не відповідає копії цього ж свідоцтва, наданої Управлінням ветеринарної медицини (різні дати видачі свідоцтва та специфікації). Свідоцтво видане на молочну продукцію, надану на дослідження 09.12.2005 р., що підтверджується довідкою Зачепилівської лабораторії ветеринарної медицини, копія якої знаходиться у справі. Кількість товару за свідоцтвом не відповідає кількості відвантаженого ВАТ «Дніпрорудненьський сироробний комбінат»товару.

Крім того, 16.02.2006 р. ВАТ «Дніпрорудненьський сироробний комбінат»направив на адресу суду клопотання про призначення судової експертизи на предмет дійсності та законності видачі ветеринарного свідоцтва № 828571 від 01.12.2005 р. наданого ТОВ «Молпродукт-Зачепилівський молокозавод». Судом заявлене клопотання по суті не розглядалось, у рішенні також не відображено, як вирішено питання щодо клопотання, що є порушенням п. 2 ч. 1 ст. 85 ГПК України.

Також, ВАТ «Дніпрорудненьський сироробний комбінат»в обгрунтування вимог, зазначених в апеляційній скарзі, зазначає, що господарський суд при винесенні рішення порушив ст. 6 Закону України «Про молоко та молочні продукти», ст. 5 Закону України «Про безпечність та якість  харчових   продуктів»   та  ст.1 Закону   України   «Про   ветеринарну   медицину»,   якими передбачена обов'язковість видачі покупцю  молочної продукції ветеринарного свідоцтва за формою ст. 526 ЦК України та ч. 1 ст. 193 ГК України, якими визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином, як це передбачено договором, вимогами кодексів, інших актів законодавства; ч. З ст. 538 ЦК України та ч. 6 ст. 193 ГК України, якими стороні у зобов'язанні надано право призупинити   виконання   зустрічного   зобов'язання   у   разі   невиконання   другою   стороною   у зобов'язанні свого обов'язку.

Крім  того,   позивач за первісним позовом посилається в апеляційній сказі на те, що судом   невірно   застосовано  Інструкції № П-6 та № П-7, відносно видачі ветеринарного   свідоцтва, що регулює питання приймання продукції за кількістю та якістю. Так, суд помилково послався на п. 14 Інструкції № П-7, яким передбачена обов'язковість складання акту про фактичну якість продукції при відсутності деяких документів, що супроводжують вантаж. Також, суд повинен був при винесенні рішення врахувати ст. 6 Закону України «Про молоко та молочні продукти»встановлено, що «підтвердження якості та безпеки молока і молочної сировини та молочних продуктів здійснюється в порядку, визначеному законодавством України». Отже, ветеринарним свідоцтвом підтверджується не лише фактична якість продукції, а й безпечність тварин, що є виключною компетенцією лікаря державної установи ветеринарної медицини на відповідній адміністративній території і, звісно, не може визначатися актом про фактичну якість.

ТОВ «Молпродукт-Зачепилівський молокозавод», в свою чергу, вважає рішення господарського суду законним та обгрунтованим, просить залишити його в силі, судові витрати покласти на ВАТ «Дніпрорудненьський сироробний комбінат»та відмовити у задоволенні апеляційної скарги позивачу за первісним позовом.

Відповідач за первісним позовом, посилаючись на ст.60 ГПК України, зазначає, що зустрічний позов повинен бути взаємно пов'язаний з первісним, подання якого проводиться за загальними правилами подання позовів. Предметом первісного позову у даній справі є вимога належного виконання умов договору. Предметом зустрічного позову є вимога належного виконання грошового зобов'язання, яке виникло на підставі цього ж Договору. Тому, первісний та зустрічний позов взаємно пов'язані. Крім того, доводи ВАТ «Дніпрорудненьський сироробний комбінат»обґрунтовують твердження стосовно того, що зустрічний позов є способом захисту відповідача від первісного позову, а тому повинен виключати вимоги позивача у даній справі. Однак, дані висновки не відповідають дійсності, адже зустрічний позов також може бути прийнято судом з метою швидшого розгляду спорів між сторонами взагалі, а також повного розуміння матеріалів справи. Достатнім аргументом для прийняття зустрічного позову в одне провадження з первісним є аналогічний суб'єктний склад та підстави виникнення правовідносин. Тому, порушення норм процесуального права відсутні, доводи позивача не підлягають задоволенню.

Стосовно ветеринарного свідоцтва форми №828571 від 01.12.2005р. ТОВ «Молпродукт-Зачепилівський молокозавод»посилаючись на ч.І ст.32 ГПК України, вказує на те, шо доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Згідно п.З ч.І ст.84 ГПК України, в мотивувальній частині рішення суд вказує докази на підставі яких прийнято рішення. В тексті рішення господарського суду Харківської області від 23.03.2005р. у справі №29/517-05 не зроблено жодного посилання на ветеринарне свідоцтво форми №828571 від 01.12.2005р., тому залучення даного документу до матеріалів справи жодним чином не вплинуло на мотиви суду при винесенні рішення.

Щодо призупинення виконання зустрічного зобов'язання, ТОВ «Молпродукт-Зачепилівський молокозавод», посилаючись на ч.І ст.538 ЦК України, відмічає, що виконання свого обов'язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов'язку, є зустрічним виконанням зобов'язання.

       Згідно п.2.3. договору, поставка товару здійснюється в строк 10 календарних днів з моменту підписання даного договору. Згідно п.4.1. договору, покупець зобов'язаний провести повний розрахунок з постачальником за поставлений товар потягом ЗО календарних днів з моменту поставки товару. Таким чином, зустрічними є зобов'язання позивача по сплаті вартості переданого товару та зобов'язання ТОВ «Молпродукт-Зачепилівський молокозавод»по його поставці, що жодним чином не обумовлено виконанням умов п.2.3. договору. Тому, твердження та дії позивача по зупиненню виконання грошового зобов'язання на підставі ч.З ст.538 ЦК України, є незаконними. Отже, висновки суду першої інстанції повністю відповідають обставинам справи та обґрунтовані нормами чинного законодавства України.

Відносно якості продукції, ТОВ «Молпродукт-Зачепилівський молокозавод»зазначає, що згідно ст.5 Закону України „Про безпечність та якість харчових продуктів", який діяв на момент приймання товару, ветеринарне свідоцтво є не єдиним документом, який підтверджує якість молочної продукції. Одночасно з передачею товару, відповідачем було передано документи, які підтверджують якість продукції, тому якість переданого товару відповідала вимогам норм чинного законодавства України. Відповідно до п.14 вказаної інструкції, у випадку виявлення відсутності необхідних для підтвердження якості продукції або супровідних документів, складається акт, в якому зазначаються відсутні документи. Однак, позивачем не було заявлено жодних вимог аналогічного характеру, а також не складено такого акту. Тому, продукція вважається переданою у повній відповідності вимог чинного законодавства України.

    Представник позивача за первісним позовом в судове засідання не з”явився, хоча належним чином був повідомлений про час і місце судового засідання. Витребуваних судовою колегією документів, а саме докази (довідки за підписом головного бухгалтера та керівника), де знаходиться отримана продукція, письмові пояснення чому отримана продукція не була повернута на вимогу відповідача за первісним позовом, підстави щодо не витребування ветеринарного свідоцтва при отриманні продукції.

  Перевіривши повноту встановлення судом обставин справи та докази по справі на їх підтвердження, їх юридичну оцінку та доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія приходить до висновку про залишення рішення місцевого господарського суду без змін, а апеляційної скарги без задоволення з наступних підстав.

     Відповідно до ст. 104 Господарського процесуального кодексу України підставою для скасування або зміни рішення є невиконання або невірне застосування вимог передбачених зазначеною статтею. Порушення або неправильне застосування норм процесуального права може бути підставою для скасування рішення лише за умови, якщо це порушення призвело до прийняття неправильного рішення.

   Як вбачається з матеріалів справи і встановлено місцевим господарським судом, Між товариством з обмеженою відповідальністю "Молпродукт-Зачепилівський молокозавод" (відповідач по справі) та відкритим акціонерним товариством "Дніпрорудненський сироробний комбінат" (позивач по справі) 13 вересня 2005 року було підписано договір б/н поставки товару, згідно якого відповідач зобов'язався поставити позивачу сир швидкодозріваючий знежирений.

 14 вересня 2005 року відповідач відвантажив позивачу сир швидко дозріваючий знежирений (далі - товар) у загальній кількості 11036 кг.

  Факт відвантаження позивачу товару підтверджується видатковими накладними №РН-0000169 від 14.09.2005 року на суму 110000 грн. та №РН-0000170 від 14.09.2005 року на суму 24639,20 грн., а також довіреністю на отримання ТМЦ серії ЯЗС №966062 від 14.09.2005 року на ім'я Писаренко Євгена Олексійовича, виданою позивачем для отримання зазначеним представником підприємства 11036 кг. товару.

  Ціна зазначеного товару була зазначена у видаткових накладних, згідно яких було відвантажено товар, (12,20 грн./кг з ПДВ), загальна вартість товару склала 110000+24639, 20 = 134639,20 грн. з ПДВ .

   Оплата за отриманий товар позивачем здійснена не була.

   У зв'язку з чим, відповідач 01.10.2005 року направив позивачу цінним листом з описом вкладення та повідомленням про вручення лист-вимогу б/н від 1.10.2005, якою вимагав в семиденний термін з моменту отримання вимоги повернути безпідставно отриманий товар або сплатити його вартість у розмірі 134639,20 грн. на поточний рахунок відповідача.

   Вказаний лист-вимогу було отримано позивачем 06.10.2005 року, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення №69837 від 01.10.2005.

   Однак, в семиденний термін з дня отримання вимоги (тобто по 13.10.2005 включно) вимогу відповідача про повернення товару або сплату його вартості позивач не виконав.

     Вважаючи договір поставки неукладеним, оскільки в ньому не були узгоджені істотні умови (в тому числі ціна) відповідачем було подано позов до господарського суду Запорізької області про стягнення вартості товару, як безпідставно отриманого.

    Рішенням господарського суду Запорізької області від 27.12.2005 року у позові відповідача було відмовлено, так як підстава, на яку він посилався як на підставу своїх позовних вимог (ст. ст. 1212, 1213 Цивільного кодексу України) не відповідає дійсному характеру господарських відносин між сторонами. Суд в рішенні встановив, що між сторонами фактично існують договірні умови, так як своїми конклюдентними діями сторони узгодили предмет і ціну договору, що отримуючи товар за накладними, в яких вказана його ціна, відповідач погодився з його ціною, незважаючи на те, що в договорі ціна товару не вказана, а відповідач, відпускаючи товар зі складу, не заперечував проти його поставки на таких умовах.

 Рішення господарського суду Запорізької області від 27.12.2005, яким встановлено ці факти та обставини, не оскаржувалось і вступило в законну силу.

  Таким чином, виходячи з вищевикладеного, відкритим акціонерним товариством "Дніпрорудненський сироробний комбінат" порушено ст. 526 Цивільного кодексу України, у відповідності до якої зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

    Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

    Враховуючи, що сума боргу за поставлений товар в розмірі 134639,20 грн. позивачем не оспорена, позивач не надав суду доказів про погашення боргу, а також враховуючи, що відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк, зустрічні позовні вимоги відповідача в сумі 134639,20 грн. є обґрунтованими, підтверджуються наданими суду доказами та підлягають задоволенню.

   В задоволенні первісного позову обґрунтовано відмовив з тих підстав, що п. 5.1 договору передбачено, що при прийнятті продукції покупцем застосовується

Інструкція про порядок прийняття продукції виробниче – технічного призначення та товарів народного вжитку по кількості №П-6 та Інструкція про порядок прийняття продукції виробниче - технічного призначення та товарів народного вжитку по якості №П-7. П. 6 інструкції №П-7 передбачено, що приймання по якості продукції здійснюється при поставці продукції з іншого міста протягом не більше 20 днів. П. 14 інструкції №П-7 передбачено, що відсутність деяких документів, що супроводжують вантаж та свідчать про якість, не призупиняє прийомку продукції, а в цьому випадку складається акт про фактичну якість і комплектність продукції, що поступила, в акті вказується які документи відсутні.

   Такого акту позивачем на доказ виконання вимог п. 5.1 договору та п. 14 інструкції №П-7 не надано.

   Судові витрати, відповідно до ст. 44 та ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, підлягають віднесенню на сторін пропорційно задоволених вимог.

    Посилання позивача за первісним позовом, про те, що відповідачем не надано ветеринарного свідоцтва на продукцію і це є підставою для відмови від оплати отриманої продукції, безпідставне.

    Позивач за первісним позовом не обґрунтував підстави не вимагання ветеринарного свідоцтва при отриманні продукції. Також позивач за первісним позовом не обґрунтував відмову в поверненні отриманої продукції без свідоцтва відповідачу за первісним позовом на його вимогу, а також не надав доказів розміщення продукції на відповідальне зберігання на вимогу судової колегії. До того ж на вимогу позивача за первісним позовом двічі було надіслане ветеринарне свідоцтво на продукцію.

     На підставі викладеного, висновки, викладені в рішенні господарського суду   відповідають вимогам чинного законодавства та фактичним обставинам справи, а доводи  апелянта, з яких вони оспорюються  не можуть бути підставою для його  скасування.

     Керуючись ст.ст. 49, 99, 101, п. 1 ст. 103,  ст. 105 ГПК України, судова колегія, -

постановила:

      Рішення господарського суду Харківської області від 23.03.2006 р. по справі № 29/517-05 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

         Головуючий суддя                                                                      

                                 Судді