Ухвала

від 20.01.2009 по справі 2-а-31/08/1270

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Головуючий у 1 інстанції -Ушакова Т.С.

Суддя-доповідач - Сіваченко І.В.

Україна

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД   

УХВАЛА

Іменем України

   20

січня 2009 р.                                                         справа

№ 2-а-31/08/1270

Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого

Сіваченка І.В.

суддів

Дяченко С.П.,

Нікуліна О.А.

при

секретарі  за участі  представника позивача

Фаліні

І.Ю.  Войтенко Н.Г.

розглянувши

у відкритому

судовому

засіданні

апеляційну

скаргу

Старобільської

міжрайонної державної податкової інспекції в Луганській області

на постанову

Луганського

окружного адміністративного суду

від

15

жовтня 2008 року

у справі

№

2-а-31/08

за

позовом  до

Старобільської

міжрайонної державної податкової інспекції в Луганській області  Товариства з обмеженою відповідальністю

«Булавін», Приватного підприємства «Дарлен»

про

стягнення

суми,-

В С Т А Н О В И Л А:

У вересні 2007 року Старобільська міжрайонна державна податкова інспекція в Луганській

області (далі - Старобільська МДПІ) звернулась з позовом до Товариства з

обмеженою відповідальністю «Булавін», Приватного підприємства «Дарлен» про

визнання угоди з приводу купівлі-продажу гербіциду за договором б/н від

18.04.2004 року на загальну суму 12402,50

грн., укладену між ТОВ «Булавін» та ПП «Дарлен» та стягнення з ПП «Дарлен» на

користь ТОВ «Булавін» суми перерахованих коштів у розмірі 12402,50 грн.,

стягнення з ТОВ «Булавін» на користь держави кошти у розмірі 12402,50 грн.

Постановою Луганського окружного адміністративного

суду від 15 жовтня 2008 року у задоволенні позову відмовлено.

Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції, Старобільська МДПІ подала апеляційну скаргу, якою

просить скасувати постанову Луганського окружного адміністративного суду як

таку, що прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права.

У судовому засіданні представник позивача підтримала доводи апеляційної

скарги, просила її задовольнити. Інші особи, які беруть участь в справі, до

апеляційного суду не прибули.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи та

обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна

скарга задоволенню не підлягає, а постанову суду першої інстанції необхідно

залишити без змін з наступних підстав.

При проведенні оперативної

перевірки фахівцями відділу податкової міліції Старобільської міжрайонної

державної податкової інспекції за фактом фінансово-господарських взаємовідносин

між ТОВ „Булавін" (вул. Советська, 1, с. Булавинівка, Новопсковський р-н, Луганської області) та ПП

„Дарлен" (м. Луганськ, кв. Молодіжний, буд. 1«б», кв.15) було встановлено,

що 29.08.2002 р. між ТОВ „Булавін" та ПП „Дарлен" було укладено

договір купівлі-продажу б/н від 18.04.2003 р. Предметом вказаного договору є

гербіциди в кількості 25 кг за ціною 2255 грн. з ПДВ на загальну суму 12405,50

грн. Договір було виконано повністю.

Перевіркою встановлено, що ТОВ "Булавін",

ідентифікаційний код 30733614, зареєстровано в Новопсковському відділенні

Старобільської МДПІ, що підтверджується довідкою про взяття на облік платника

податків, зареєстровано в Новопсковській РДА 24.02.2000 року за

№04051589Ю0010028.

Засновником та керівником ПП "Дарлен"

значиться ОСОБА_1. Свідоцтво про державну реєстрацію суб'єкта підприємницької

діяльності від 27.01.1998 р. видано

виконавчим комітетом Луганської міськради, про що зроблено відповідний запис

№210/9567.

Відповідно до рішення Жовтневого районного суду м.

Луганська від 27.10.2004 р. в справі №2-6171/2004р. установчі документи ПП

"Дарлен" визнано недійсними з моменту запису в журналі реєстраційних

справ, тобто з 27.01.1999 р.

Рішенням господарського суду Луганської області

від 15.02.2005 р. в справі №11/29пн юридичну особу ПП "Дарлен"

припинено.

Відповідно до пояснень ОСОБА_1., реєстрацію ПП

"Дарлен" було здійснено за винагороду, за проханням знайомого, який

йому запропонував зареєструвати зазначене підприємство на його ім'я за

домашньою адресою (без мети подальшого зайняття підприємницькою діяльністю).

Зареєстрований в якості засновника ОСОБА_1 до

діяльності ПП "Дарлен" ніякого відношення не мав, наміру здійснювати

підприємницьку діяльність, і відповідно сплачувати до бюджету всі встановлені

діючим законодавством обов'язкові податки та збори, наміру не мав, угод не

укладав, довіреностей на укладання або

представництво не давав, господарсько-фінансову діяльність не вів.

Відповідно до Акту

обстеження місця знаходження СПД за юридичною адресою від 09.11.2006 року, встановлено, що ПП "Дарлен" за

адресою, зазначеною в статутних документах, не знаходиться і зареєстроване на

особу, яка не має відношення до безпосередньої фінансово-господарської

діяльності підприємства.

Згідно договору б/н від 18.04.2003 року ПП

"Дарлен" ТОВ „Булавін" було поставлено в рамках договору

гербіцид на загальну суму 12402,50 грн. за накладною №86 від 18.04.2003 року.

За фактом поставки протравлювача насіння було виписано податкову накладну №86

від 18.04.2003 року.

Посилання позивача

на рішення Жовтневого районного суду м. Луганська від 27 жовтня 2004 року, як

на доказ спрямованості умислу та доведення мети суперечною інтересам держави та

суспільства при укладанні оспореної угоди, колегія суддів вважає безпідставним,

оскільки він не містить в собі висновки щодо укладання угоди купівлі-продажу

б/н від 18.04.2003 р., та не робилися висновки відносно її мети та

спрямованості. Факт визнання недійсними установчих документів відповідача ПП

«Дарлен» не є доказом наявності у такого суб'єкта господарювання мети,

суперечної інтересам держави та суспільства, при укладанні всіх угод та

виконанні всіх господарських зобов'язань.

            Відповідно

до ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна

довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Суд вважає, що

позивачем не доведені обставини на підтвердження того, що укладаючи угоду,

сторони діяли з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.

Сама по собі угода б/н від 18.04.2003 р. не є такою, що суперечить інтересам

держави і суспільства.

           Цивільний кодекс України, який набрав

чинність 01 січня 2004 р., серед правових наслідків вчинення правочину, який

порушує публічний порядок, не встановлює санкцій, аналогічних тим, які були

встановлені ст. 49 ЦК України в редакції 1963 р.

Разом з тим,

такі санкції за укладення угоди (вчинення господарського зобов'язання) з метою,

яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, встановлені

Господарським кодексом України.

Згідно з ч. 1 ст.

207 ГК України, який набрав чинність з 01 січня 2004 р., господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону,

або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства,

або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них

господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу

однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом

недійсним повністю або в частині.

Положення ст.

ст. 207, 208 ГК України слід застосовувати з урахуванням  того, що правочин, який вчинено з метою

завідомо суперечною інтересам держави і суспільства, водночас суперечить

моральним засадам суспільства, а тому згідно з ч.1 ст. 203, ч.2 ст. 215 ЦК

України є нікчемним, і визнання такого правочину недійсним судом не

вимагається. Частиною 1 ст. 208 ГК України передбачено застосування санкцій

лише судом. Це правило відповідає нормі ст. 41 Конституції України, згідно з

якою конфіскація майна може бути застосована виключно за рішенням суду у випадках,

обсязі та порядку, встановлених законом.

Колегія судів

вважає, що оскільки санкції, передбачені цією частиною, є конфіскаційними,

стягуються за рішенням суду в доход держави за порушення правил здійснення

господарської діяльності, то такі санкції у відповідності до ч.1 ст. 238

Господарського Кодексу України є адміністративно-господарськими, а тому для їх

застосування позивачем пропущений встановлений ст. 250 цього Кодексу строк.

З урахуванням

вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції

правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням

норм матеріального і процесуального права.

В повному обсязі ухвала складена 23.01.2009 року.

Керуючись ст.ст. 195-196, п.1 ч.1 ст. 198, ст. 200, п.1

ч.1 ст. 205, ст. 206 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія

суддів, -

                                          У

Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу Старобільської міжрайонної

державної податкової інспекції в Луганській області - залишити без задоволення.

Постанову Луганського окружного адміністративного

суду від 15 жовтня 2008 року у справі № 2-а-31/08 за позовом Старобільської

міжрайонної державної податкової інспекції в Луганській області до Товариства з

обмеженою відповідальністю «Булавін», Приватного підприємства «Дарлен» «про

стягнення суми» - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту

проголошення і може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного

суду України протягом одного місяця з дня складення її в повному обсязі.

Головуючий:      

Судді: