Рішення

від 16.04.2013 по справі 911/967/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"16" квітня 2013 р. Справа № 911/967/13

Господарський суд Київської області у складі судді Саванчук С.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Космо полімер плюс",

03127, м. Київ, вул. Васильківська, 55

01103, м. Київ, вул. Кіквідзе, 31, кв. 13

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Флоріда Флекс",

07100, Київська обл., м. Славутич, Сосновий проїзд, 7

про стягнення 133 199,98 грн.

за участю представників:

позивача - Рябенко О.В. (довіреність від 15.03.2013);

відповідача - Коваленко С.П. (довіреність від 09.04.2013).

Обставини справи:

До господарського суду Київської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Космо полімер плюс" (далі - позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Флоріда Флекс" (далі - відповідач) про стягнення 133 199,98 грн., з яких: 123 704,40 грн. - основний борг, 1 533,72 грн. - 3% річних, 7 668,53 грн. - пеня та 293,33 грн. - інфляційні втрати.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем договірних зобов'язань щодо здійснення розрахунку за поставлений товар.

Ухвалою господарського суду Київської області від 20.03.2013 порушено провадження у справі, розгляд справи призначено на 09.04.2013.

09.04.2013 через канцелярію господарського суду Київської області (вх. № 9185 від 09.04.2013) відповідачем подано відзив, в якому позов визнається повністю, наявність заборгованості пояснюється поломкою флекографічного обладнання, що потягнуло за собою неможливість запустити виробництво та подальшої реалізації готової продукції, що призвело до ускладнення фінансового становища підприємства та заявлено клопотання про відстрочення виконання рішення суду на 6 місяців.

У судовому засіданні 09.04.2013 оголошувалась перерва на 16.04.2013, відповідно до частини 3 статті 77 Господарського процесуального кодексу України.

16.04.2013 через канцелярію господарського суду Київської області (вх. № 9752 від 16.04.2013) відповідачем подано письмові пояснення щодо заяви про відстрочення виконання рішення суду.

У судовому засіданні 16.04.2013 представнику відповідача судом роз'яснено наслідки визнання позову, відповідно до частини 5 статті 78 Господарського процесуального кодексу України. Представник позивача повністю підтримав позовні вимоги та просив суд їх задовольнити з підстав, викладених у позові.

На підставі статті 75 Господарського процесуального кодексу України справу розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 16.04.2013 оголошено вступну і резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення присутніх в судовому засіданні представників сторін, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд -

встановив:

Між Товариством з обмеженою відповідальністю "Космо полімер плюс" (далі - позивач, постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Флоріда Флекс" (далі - відповідач, покупець) укладено договір поставки від 04.01.2012 № 12/04 (далі - Договір), відповідно до умов якого, постачальник зобов'язуються систематично поставляти і передавати у власність покупцю товар, а покупець зобов'язується приймати цей товар та своєчасно здійснювати його оплату на умовах Договору (пункт 1.1. Договору).

Умови оплати: 100% передплати або за домовленістю сторін (пункт 4.2. Договору).

Договір набирає чинності з моменту підписання його сторонами і діє до 31.12.2012.

На виконання умов Договору, позивач за видатковими накладними: від 05.10.2012 № РН-0001656 на суму 39 302,30 грн., від 09.10.2012 № РН-0001670 на суму 44 413,74 грн., від 24.10.2012 № РН-0001733 на суму 5 363,52 грн., від 16.11.2012 № РН-0001898 на суму 19 846,44 грн., від 21.11.2012 № РН-0001928 на суму 20 424,86 грн., що підписані у двосторонньому порядку уповноваженими представниками сторін, поставив відповідачу товар на загальну суму 129 350,86 грн., а відповідач вказаний товар отримав. До матеріалів справи долучені копії зазначених накладних. Підписи представників обох сторін на вказаних видаткових накладних скріплені відбитками печаток сторін, що оцінюється судом як підтвердження юридичними особами - позивачем та відповідачем, факту здійснення господарської операції з поставки товару.

Як зазначається представником позивача та підтверджується матеріалами справи, відповідач частково оплатив отриманий товар, на загальну суму 5 646,46 грн., що підтверджується актом звірки взаєморозрахунків між сторонами, згідно якого заборгованість відповідача станом на 18.03.2013 складає 123 704,40 грн. (копія в матеріалах справи). Підписи представників сторін в акті скріплені відбитками печаток сторін, що свідчить про погодження юридичними особами відомостей, що у ньому зазначені.

За таких обставин, за відповідачем утворилась заборгованість у розмірі 123 704,40 грн. - різниця між загальною вартістю товару та перерахованими коштами.

Відповідно до частини 1 статті 32 Господарського процесуального кодексу України господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору на підставі доказів у справі. Зокрема, відповідно до частини 2 статті 32 Господарського процесуального кодексу України - на підставі письмових доказів та пояснень представників сторін.

Згідно із частиною 1 статті 36 Господарського процесуального кодексу України письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до статей 32, 36 Господарського процесуального кодексу України господарським судом взято до уваги у якості письмових доказів: зазначені вище видаткові накладні - у якості письмових доказів передачі товару позивачем та прийняття товару уповноваженою особою відповідача, акт звірки взаєморозрахунків між сторонами станом на 18.03.2013, у зв'язку з тим, що зазначений акт підписаний у двосторонньому порядку уповноваженими представниками сторін та скріплений відбитками їх печаток - в якості письмового доказу визнання відповідачем станом на 18.03.2013 наявності у нього заборгованості перед позивачем у зазначеному розмірі.

Таким чином, з матеріалів справи вбачається, що відповідачем грошове зобов'язання перед позивачем виконане частково, що стало підставою для звернення позивача до суду.

Відповідно до частини 1 статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до частини 1 статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно приписів статей 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 2 статті 712 Цивільного кодексу України передбачено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Приписами пункту 2 статті 692 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Враховуючи вищевикладене, наявні у справі докази, досліджені судом, суд дійшов висновку, що позовна вимога про стягнення з відповідача 123 704,40 грн. заборгованості за поставлений товар є доведеною, обґрунтованою, а, відтак, підлягає задоволенню.

У поданому відповідачем відзиві (вх. № 9185 від 09.04.2013) позов останнім визнано у повному обсязі.

Згідно з частиною 6 статті 22 Господарського процесуального кодексу України господарський суд не приймає визнання позову відповідачем, якщо ця дія суперечить законодавству або порушує чиї-небудь права і охоронювані законом інтереси.

Відповідно до частини 5 статті 78 Господарського процесуального кодексу України у разі визнання відповідачем позову господарський суд приймає рішення про задоволення позову за умови, що дії відповідача не суперечать законодавству або не порушують прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб.

Отже, визнання позову є процесуальним правом відповідача, з яким кореспондується повноваження суду задовольнити визнаний позов, якщо суд не встановить, що визнання позову суперечить законодавству або порушує чиї-небудь права і охоронювані законом інтереси.

При прийнятті рішення, зважаючи на повне визнання позову відповідачем, судом взято до уваги правові позиції, що викладено у пункті 24. Постанови Пленуму Верховного Суду України від 12.06.2009 № 2 "Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції" та в абзаці 9 підпункту 3.12. пункту 3 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", за якими, у разі визнання відповідачем позову, якщо таке визнання не суперечить законодавству та не порушує чиї-небудь права і охоронювані законом інтереси, суд ухвалює рішення про задоволення позову, обмежившись у мотивувальній частині рішення посиланням на визнання позову без з'ясування і дослідження інших обставин справи.

Зважаючи на матеріали справи, обставини, що встановлені судом, а також те, що відзив, в якому міститься визнання позову, підписано уповноваженою на це особою - керівником відповідача, підпис якого скріплено відбитком печатки відповідача, суд дійшов висновку, що дії відповідача не суперечать законодавству та не порушують прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб, а визнання позову відповідачем підлягає прийняттю господарським судом.

Крім того, позивач на підставі пункту 8.2. Договору заявляє до стягнення з відповідача пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми боргу за кожен календарний день прострочення протягом всього часу прострочення, яка за розрахунком позивача складає 7 668,53 грн.

Відповідно до статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання, або неналежного виконання господарського зобов'язання. Частиною 4 статті 231 Господарського кодексу України встановлено, що у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. Відповідно до частини 6 статті 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Статтею 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" вiд 22.11.1996 № 543/96-ВР визначено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Статтею 3 вказаного Закону встановлено, що розмір пені передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Згідно з частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язань припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано, якщо інше не встановлено законом або договором.

При перевірці нарахованої позивачем суми пені, судом виявлена помилковість їх обрахування, за таких обставин, позовні вимоги в частині стягнення пені у розмірі 20,78 грн. не підлягають задоволенню.

У зв'язку з простроченням відповідачем виконання грошового зобов'язання, позивач на підставі статті 625 Цивільного кодексу України заявляє до стягнення 3% річних у розмірі 1 533,72 грн. та інфляційні втрати у розмірі 293,33 грн.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З метою всебічного, повного і об'єктивного розгляду обставин справи, суд здійснив перерахунок розміру інфляційних втрат та 3 % річних та з'ясував, що надані позивачем розрахунки є арифметично вірними і відповідають обставинам справи, а тому, позовні вимоги про стягнення 293,33 грн. інфляційних втрат та 1 533,72 грн. 3% річних підлягають задоволенню у повному обсязі.

Проаналізувавши вищезазначені норми чинного законодавства та всебічно розглянувши матеріали справи, господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 123 704,40 грн. основної заборгованості, 7 647,75 грн. пені, 293,33 грн. інфляційних втрат та 1 533,72 грн. 3% річних є доведеними, обґрунтованими, відповідачем не спростованими, а, відтак, підлягають задоволенню. Позовні вимоги в частині стягнення пені у розмірі 20,78 грн. задоволенню не підлягають.

Разом з тим, у судовому засіданні судом розглянуто клопотання відповідача про відстрочення виконання рішення суду на 6 місяців та письмові пояснення з доданими до нього документами, що подані відповідачем на підтвердження наявності підстав для відстрочення виконання рішення.

Відповідно до статті 83 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, приймаючи рішення, має право відстрочити або розстрочити виконання рішення.

Клопотання відповідача про відстрочення виконання рішення суду обґрунтоване тим, що причиною заборгованості відповідача стала поломка флекографічного обладнання, тобто, з незалежних від відповідача причин, що потягнуло за собою неможливість запустити виробництво відповідача та призвело до скрутного фінансового становища відповідача, що на час винесення рішення продовжує існувати та унеможливить виконання рішення, на підтвердження вказаних доводів, відповідачем до матеріалів справи додано внутрішню документацію відповідача про виявлення 12.11.2012 поломки компресора без якого не працює устаткування, що необхідне для здійснення господарської діяльності відповідача та дії, що вчинялись для його відновлення.

Судом вищезазначені доводи відповідача оцінюються критично, зважаючи на те, що надані відповідачем внутрішні документи не оцінюються судом в якості належних доказів поломки відповідного обладнання, крім того, суд звертає увагу, що відповідно до статуту відповідача, а саме: пункту 3.2. статті 3, предметом діяльності відповідача є великий перелік послуг, які відповідач надає для одержання прибутку, отже, діяльність товариства не обмежується виключно діяльністю по виготовленню упаковки та відповідачем не доведено, що це є єдиним джерелом його фінансування, разом з тим, обґрунтовуючи заяву про відстрочку виконання рішення, відповідач посилається на матеріальні інтереси сторін та відсутністю інфляційних процесів у державі у березні 2013 року, однак, ці твердження відповідача є безпідставними, з огляду на те, що на підтвердження скрутного фінансового становища відповідачем доказів відсутності коштів на банківських рахунках, наявності загрози банкротства, відсутності майна, на яке можливо було б звернути стягнення тощо, суду не подано, а відсутність інфляційних процесів у березні 2013 року не може бути взята судом до уваги для відстрочення виконання рішення на 6 місяців.

Відповідно до статті 42 Господарського кодексу України, підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Кожна із сторін договору приймає на себе відповідні ризики можливого погіршення економічної ситуації та фінансового становища свого підприємства, підприємств своїх контрагентів та країни в цілому.

Заборгованість за Договором виникла з вини відповідача, несплата даної заборгованості протягом тривалого часу порушує матеріальні інтереси позивача та може призвести до негативних наслідків для нього.

Господарський суд вважає, що станом на 16.04.2013 обставини справи не свідчать про наявність виняткових обставин, що ускладнюють виконання відповідачем рішення суду або роблять його неможливим. Господарським судом встановлено, що відповідачем сплачено частково основний борг у розмірі 5 646,46 грн.

Крім того, господарським судом враховано правову позицію, що викладено в пункті 7.2. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 № 9 «Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України» стосовно того, що підставою для відстрочки виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк. При цьому, вирішуючи питання про розстрочку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, а щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

У розумінні статті 121 Господарського процесуального кодексу України, при вирішенні питання про надання відстрочки виконання судового рішення на певний строк, господарський суд повинен враховувати можливі негативні наслідки для боржника при виконанні рішення у встановлений строк, але, перш за все, повинен враховувати такі ж наслідки і для стягувача при затримці виконання рішення та не допускати їх настання.

При вирішенні питання щодо доцільності надання відстрочки виконання судового рішення, судом враховуються матеріальні інтереси обох сторін та докази, що надані на підтвердження несприятливого фінансового стану.

З урахуванням вищевикладених обставин справи, з огляду на матеріальні інтереси як позивача, так і відповідача , їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, та інші обставини справи, суд приходить до висновку про відсутність у спірних правовідносинах виняткових обставин, які можуть бути підставою для відстрочки виконання судового рішення. З матеріалів справи не вбачається того, що відсутність відстрочення виконання судового рішення унеможливить виконання такого рішення або ускладнить його виконання.

Відшкодування судового збору, сплаченого позивачем у розмірі 2 664,00 грн., відповідно до пункту 2 частини 1 статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись статтями 4, 32, 33, 36, 43, 49, 78, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

вирішив:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Флоріда Флекс" (07100, Київська обл., м. Славутич, Сосновий проїзд, 7, ідентифікаційний код ЄДРПОУ 37361939) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Космо полімер плюс" (03127, м. Київ, вул. Васильківська, 55, ідентифікаційний код ЄДРПОУ 37361635) 123 704 (сто двадцять три тисячі сімсот чотири) грн. 40 коп. основної заборгованості, 1 533 (одна тисяча п'ятсот тридцять три) грн. 72 коп. 3% річних, 7 647 (сім тисяч шістсот сорок сім) грн. 75 коп. пені, 293 (двісті дев'яносто три) грн. 33 коп. інфляційних втрат та 2 663 (дві тисячі шістсот шістдесят три) грн. 58 коп. судового збору.

3. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

4. У задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Флоріда Флекс" про відстрочення виконання рішення суду відмовити.

5. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення та підписання і може бути оскаржено в апеляційному порядку.

Повне рішення складено 22.04.2013.

Суддя С.О. Саванчук