Рішення

від 22.04.2013 по справі 910/3048/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/3048/13 22.04.13

Суддя Мудрий С.М. розглянувши справу

за позовом комунального підприємства "Центр обслуговування споживачів Шевченківського району"

до іноземного дочірнього підприємства "Норіс-Україна"

про стягнення 17 147,46 грн.

Представники:

від позивача: Гутій І.В. - представник за довіреністю № 115-Д від 25.12.2012 року;

від відповідача: не з'явився.

ВСТАНОВИВ:

На розгляд господарського суду м. Києва передані позовні вимоги комунального підприємства "Центр обслуговування споживачів Шевченківського району" до іноземного дочірнього підприємства "Норіс - Україна" про стягнення 17 147,46 грн.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідач є споживачем житлово-комунальних послуг, оскільки згідно довідки форми № З, виданої комунальним підприємством "ЖЕК "Покровська" відповідач є власником квартири № 1 за адресою: м. Київ, вул. Артема. 10, площею 102.8 кв.м.

У зв'язку з тим, що відповідач в повному обсязі не оплачував фактично спожиті житлово-комунальні послуги, у відповідача виникла заборгованість, яка відповідно до розрахунку заборгованості по особовому рахунку відповідача № 27689 станом на 01.11.2012 року (включно) складає: 17147,46 грн.

Таким чином, відповідно до вищевикладеного комунальне підприємство ""Центр обслуговування споживачів Шевченківського району" звернулось до суду з вимогою про стягнення з іноземного дочірнього підприємства "Норіс - Україна" заборгованості за спожиті комунальні послуги в розмірі 15 969,05 грн., збитки від інфляції в розмірі 580,56 грн. та 597,85 грн. 3 % річних.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 19.02.2013 року порушено провадження у справі № 910/3048/13, розгляд справи призначено на 05.03.2013 року.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 05.03.2013 року, у зв'язку з неявкою в судове засідання представника відповідача та невиконанням останнім вимог суду, розгляд справи відкладено на 18.03.2013 року.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 18.03.2013 року, у зв'язку з неявкою в судове засідання представників сторін та невиконанням останніми вимог суду, розгляд справи відкладено на 01.04.2013 року.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 01.04.2013 року, у зв'язку з неявкою в судове засідання представника відповідача та необхідністю витребування додаткових доказів, розгляд справи відкладено на 22.04.2013 року.

В судове засідання 22.04.2013 року з'явився представник позивача та надав пояснення по суті справи, відповідно до яких в повному обсязі підтримав заявлені позовні вимоги та просив суд стягнути з іноземного дочірнього підприємства "Норіс - Україна" заборгованість за спожиті комунальні послуги в розмірі 15 969,05 грн., збитки від інфляції в розмірі 580,56 грн. та 3 % річних в розмірі 597,85 грн. та 1 720,50 грн. судового збору.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився вимоги суду не виконав, про поважні причини неявки повноважного представника відповідача суд не повідомлений, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений належний чином.

Відповідно до ст. 75 ГПК України, справа розглядається за наявними матеріалами.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню.

У відповідності до довідки форми № 3 виданої комунальним підприємством «Житлово-експлуатаційна контора «Покровська» Шевченківської районної у м. Києві ради № 707 від 18.06.2012 року, у м. Києві по вул. Артема, буд. 10, кв. 1 зареєстровано іноземне дочірнє підприємство «Норіс-Україна», яке займає площу 102,80 кв.м.

В період з лютого 2010 року по листопад 2012 року в приміщення, надавалась теплова енергія через систему центрального опалення вищевказаного житлового будинку, послуги з водопостачання та водовідведення. Факт постачання теплової енергії в зареєстроване за відповідачем приміщення підтверджуються наявними в матеріалах справи обліковими картками постачальника теплової енергії - Публічного акціонерного товариства «Київенерго», з яких вбачається кількість спожитої енергії та її вартість в цілому по будинку та в розрізі орендарів розташованих у будинку. При цьому, рахунки за спожиту енергію виставлялись позивачу - комунальному підприємству "Центр обслуговування споживачів Шевченківського району". Вартість теплової енергії, спожитої відповідачем, та сплаченої коштами позивача на рахунок Публічного акціонерного товариства «Київенерго», становить 15 969,05 грн.

Згідно ст. 322 Цивільного кодексу України, власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності до ч. 1 ст. 68 Житлового кодексу, наймач зобов'язаний своєчасно вносити квартирну плату та плату за комунальні послуги.

Нормами п. 7 Правил користування приміщеннями житлових будинків і прибудинковими територіями, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України № 572 від 08.10.1992 року зі змінами та доповненнями передбачено, що серед іншого, власник квартири, житлового приміщення зобов'язаний укласти договір на надання житлово-комунальних послуг, підготовлений виконавцем відповідно до типового договору та оплачувати надані житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ст. 24 Закону України «Про теплопостачання», одним із основних обов'язків споживача теплової енергії є своєчасне укладання договору з теплопостачальною організацією на постачання теплової енергії.

Пунктом 4 Правил користування тепловою енергією, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 03.10.2007 № 1198, користування тепловою енергією допускається лише на підставі договору купівлі-продажу теплової енергії між споживачем і теплопостачальною організацією (далі - договір), крім підприємств, що виробляють та використовують теплову енергію для цілей власного виробництва. Договори укладаються відповідно до типових договорів. Форми типових договорів затверджуються центральним органом виконавчої влади у сфері теплопостачання.

Однак, всупереч наведеним положенням законодавства, відповідач договору на постачання теплової енергії в орендоване приміщення за спірний період не уклав, хоча фактично споживав теплову енергію через систему центрального опалення, водопостачання та водовідведення житлового будинку. Кошти, сплачені за спожиту теплову енергію, відповідач позивачу не компенсував.

Відповідно до ст. 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Статтею 1213 Цивільного кодексу України передбачено, що набувач зобов'язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі. У разі неможливості повернути в натурі потерпілому безпідставно набуте майно відшкодовується його вартість, яка визначається на момент розгляду судом справи про повернення майна.

Враховуючи викладене, а також те, що сторони не перебувають в договірних відносинах, які б регулювали відносини щодо постачання теплової енергії, як того вимагають норми чинного законодавства України, суд приходить до висновку, що поставлена відповідачу теплова енергія на суму 15 969,05 грн. є безпідставно набутою, а отже, вимоги позивача про відшкодування її вартості на підставі ст.ст. 1212, 1213 Цивільного кодексу України є правомірними.

Аналогічна правова позиція викладена в Постанові Верховного суду України від 16.05.2011 у справі № 15/147/10.

У зв'язку з неналежним виконання зобов'язань по сплаті за спожиті комунальні послути, позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь витрати пов'язані з інфляційними процесами в сумі 580,56 грн. та 3% річних в розмірі 597,85 грн. за період прострочення вказаний в розрахунку.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України (далі - ГК України) встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже передбачене законом право кредитора вимагати спати боргу з урахуванням, процентів річних та процентів за користування чужими грошовими коштами є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утриманими ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Таким чином, інфляційні нарахування на суму боргу та проценти річних входять до складу грошового зобов'язання і не ототожнюються із санкціями за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань.

З огляду на вищевикладене та наявність заборгованості у відповідача перед позивачем у розмірі 15 969,05 грн. суд погоджується з розрахунком 3 % річних в розмірі 597,85 грн. та витрат пов'язаних з інфляційними процесами в сумі 580,56 грн., наданим позивачем і вважає його обґрунтованим.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно з ч. 1 ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 34 ГПК України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до статті 44 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Згідно ч. 5 статті 49 ГПК України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст. 44, ч. 5 ст. 49, ст. 75, ст.ст. 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з іноземного дочірнього підприємства "Норіс - Україна" (01103, м. Київ, вул. Кіквідзе, 18, ідентифікаційний код 31991513) на користь комунального підприємства "Центр обслуговування споживачів Шевченківського району" (03190, м. Київ, вул. Кирпоноса, 10/8, ідентифікаційний код 31731838) заборгованість за спожиті комунальні послуги в розмірі 15 969 (п'ятнадцять тисяч дев'ятсот шістдесят дев'ять) грн. 05 коп., три проценти річних в розмірі 597 (п'ятсот дев'яносто сім) грн. 85 коп. та індекс інфляції в розмірі 278 (двісті сімдесят вісім) грн. 72 коп., а також 1 720 (одна тисяча сімсот двадцять) грн. 50 коп. судового збору.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Відповідно до частини 5 статті 85 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Дата підписання рішення: 25.04.2013 року

Суддя С.М. Мудрий