Рішення

від 25.04.2013 по справі 903/391/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

23 квітня 2013 р. Справа № 903/391/13

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Імпульс-Луцьк", м.Луцьк

до відповідача Приватного виробничо-комерційного підприємства "Плесо", м.Луцьк

про стягнення 16 886,19 грн.

ПРЕДСТАВНИКИ:

від позивача: Мисковець І. А., дов. № 2 від 15.04.2013 року;

від відповідача: н/з;

Права та обов'язки учаснику судового процесу роз'яснено відповідно до ст. ст. 20,22 ГПК України.

Відводу судді не заявлено.

Клопотання про фіксацію судового процесу технічними засобами не поступило.

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Суть спору: Позивач - ТзОВ «Імпульс-Луцьк» ставить вимогу стягнути з відповідача ВПКП «Плесо» 16 886,19 грн., з них 15 525,00 грн. - заборгованості за товар, 1161,19 грн. пені та 200,00 грн. штрафу.

Обґрунтовуючи заявлену вимогу зазначає, що зобов'язання між сторонами виникли на підставі договору купівлі-продажу №48, укладеного між сторонами 08.12.2009 року; факт поставки товару підтверджено видатковими накладними, часткова оплата - платіжними дорученнями. Пеня в сумі 1161,19 грн. нарахована згідно п. 7.2 договору, штраф у розмірі 200,00 грн. - згідно п. 7.3 договору.

При нормативному обґрунтуванні заявленої вимоги посилається на відповідні положення статей 527, 530, 536, 625, 629 ЦК України.

В заяві, зареєстрованій судом 23.04.2013 року за вх. № 01-29/5021/13, позивач вказує, що станом на 23.04.2013 року сума боргу становить 619,79 грн. та долучає платіжні доручення про оплату товару.

Відповідач вимог ухвали суду від 10.04.2013 року не виконав, в судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, хоча вчасно та належним чином був повідомлений про час та місце судового засідання, що підтверджується повернутим на адресу суду рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення № 4400000382119 від 18.04.2013 року.

Оскільки підстави для відкладення розгляду спору відсутні, суд розглядає справу за наявними в справі матеріалами відповідно до ст. 75 ГПК України.

З матеріалів справи, пояснень представника позивача вбачається,що

08.12.2009 року між ТзОВ «Імпульс-Луцьк» (Продавець по договору) та ПВКП «Плесо» (Покупець по договору) було укладено договір купівлі-продажу № 48 (а.с.7).

Відповідно до п. 1.1 договору Продавець на постійній основі зобов'язується передати у власність Покупця товар, а Покупець - прийняти та оплатити його в порядку та на умовах визначених даним договору.

Пунктом 3.1 договору визначено, що передача товару здійснюється за видатковими накладними уповноваженими представниками сторін. Ціна за товар визначається та зазначається у накладних Продавця, що підписуються сторонами (п.4.1 договору). Пунктом 4.2 договору передбачено, що сума договору складається з сум вартості партій товарів, проданих Продавцем протягом дії строку даного договору.

На виконання договору від 08.12.2009 року позивачем було відпущено відповідачу товар згідно видаткових накладних: № ЛЦ0000000056246 від 19.09.2012 року на суму 2 962,25 грн.; № ЛЦ0000000045861 від 09.08.2012 року на суму 8 238,72 грн.; № ЛЦ0000000042607 від 26.07.2012 року на суму 11 191,38 грн.; № ЛЦ 0000000044040 від 01.08.2012 року на суму 3 985,94 грн., всього на загальну суму 26 378,29 грн..

Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно п. 5.1 договору Покупець здійснює розрахунки за товар на умовах відстрочки платежу 24 календарних днів з моменту поставки товару, шляхом переказу коштів на поточний рахунок Продавця.

Як слідує з наданих на вимогу суду платіжних доручень оплата товару відповідачем проведена на суму 25 963,02 грн., з них на суму 13128,21 до подачі позову (09.04.2013 року), платіжними дорученнями № 6 від 03.01.2013 року на суму 1089,34 грн., № 790 від 03.01.2013 року на суму 9738,87 грн., № 1024 від 02.04.2013 року на суму 2300,00 грн. та 12 834,81 грн. перераховано після подачі позову (платіжні доручення № 329 від 11.04.2013 року на суму 1000,00 грн., № 1083 від 22.04.2013 року на суму 11 834,81 грн.). Тому на момент розгляду справи заборгованість склала 415,27 грн. (26378,29-25963,02), яка підлягає стягненню з відповідача, в позові на суму 2 300,00 грн. слід відмовити, оскільки дана сума погашена до його подачі, провадження у справі на суму 12 834,81 грн. слід припинити на підставі п.1-1 ст. 80 ГПК України в зв'язку з тим, що дана сума перерахована відповідачем після порушення провадження у справі.

Щодо вимоги про стягнення штрафу в розмірі 200,00 грн. та пені в сумі 1 161,19 грн., то суд виходить з наступного.

Статтею 526 ЦК України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні положення містяться і в частині першій статті 193 Господарського кодексу України (далі - ГК України), яка також передбачає, що до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

За порушення у сфері господарювання учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених ГК України, іншими законами та договором (частина друга статті 193, частина перша статті 216 та частина перша статті 218 ГК України).

Одним із видів господарських санкцій згідно з частиною другою статті 217 ГК України є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню (частина перша статті 230 ГК України).

Розмір штрафних санкцій відповідно до частини четвертої статті 231 ГК України встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Такий вид забезпечення виконання зобов'язання як пеня та її розмір встановлено частиною третьою статті 549 ЦК України, частиною шостою статті 231 ГК України, статтями 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" та частиною шостою статті 232 ГК України.

Право встановити в договорі розмір та порядок нарахування штрафу надано сторонам частиною четвертою статті 231 ГК України.

Можливість одночасного стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобов'язань передбачено частиною другою статті 231 ГК України.

Одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання за договором штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 ЦК України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 ГК України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.

Договором купівлі-продажу від 08.12.2009 року передбачено господарсько-правову відповідальність за порушення умов договору у вигляді сплати неустойки - пені та штрафу, а отже, суд вважає, що відповідач лише один раз притягнений до відповідальності за порушення строків оплати поставленого товару.

Так, згідно п. 7.2 договору у разі несвоєчасної оплати вартості товару Покупець виплачує пеню у розмірі 0,5 % від суми простроченого платежу за кожен день прострочки оплати. У разі прострочення оплати за поставлений товар понад 90 календарних днів Покупець сплачує штраф у розмірі 200,00 грн. (п. 7.3 договору).

Тому вимога позивача про стягнення пені за прострочку платежу в сумі 1 161,19 грн. та штрафу в розмірі 200,00 грн. підставна і підлягає задоволенню.

При вирішенні спору судом врахована правова позиція викладена в Постанові Верховного суду України від 27.12.2010 року, Постановах Вищого господарського суду України від 25.09.2010 року № 9/67-38 та від 23.12.2010 року № 6/146(5020-1/038).

Оскільки спір до розгляду суду доведений з вини відповідача, заборгованість за товар в сумі 2 300,00 грн. погашена до подачі позову, а 12 834,81 грн. після подачі позову, то витрати позивача по сплаті судового збору слід стягнути з відповідача в сумі 1488,71 грн..

Керуючись ст. ст. 193,216, 217, 230-232 ГК України, ст. ст. 526, 536, 549, 655, 692 ЦК України, господарський суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити частково.

2. Стягнути з Приватного виробничо-комерційного підприємства «Плесо»» (44000, смт.Шацьк, вул. Шковороди,29/а, код ЄДРПОУ 21746637, ІНН 217466303109, свідоцтво платника ПДВ № 100003666) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Імпульс-Луцьк» (43006, м.Луцьк, вул.Тухачевського,29, р/р 260034205 ВОД «Райффайзен Банк Аваль», МФО 303569, код ЄДРПОУ 32872416) 1 776,46 грн., з них 415,27 грн. - заборгованості за товар, 1161,19 грн. пені та 200,00 грн. штрафу, а також 1488,71 грн. витрат по оплаті судового збору.

3. Припинити провадження у справі на суму 12 834,81 грн..

4. Відмовити в позові на суму 2 300,00 грн..

5. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повний текст

рішення складено

25.04.13

Суддя С. В. Костюк