Рішення

від 22.04.2013 по справі 906/384/13-г

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

від "22" квітня 2013 р. Справа № 906/384/13-г

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Соловей Л.А. ,

за участю представників сторін:

від позивача: не з'явився;

від відповідача: не з'явився;

розглянув у відкритому судовому засіданні в м.Житомирі справу

за позовом Приватного акціонерного товариства "Берті" (м.Бердянськ, Запорізька область)

до Публічного акціонерного товариства "Приладобудівник" (м.Овруч, Житомирська область)

про стягнення 11411,80 грн.

Позивачем пред'явлено позов про стягнення з відповідача 11411,80грн. заборгованості, з яких: 9451,70грн. основного боргу, 759,76грн. 3% річних та 1200,34грн. інфляційних. Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач посилається, що відповідач не провів повну оплату за товар, поставлений згідно видаткової накладної №00376 від 29.05.2009р.

Представник позивача в судове засідання не з'явився. На виконання вимог ухвали суду від 01.04.2013р. надіслав для огляду в судовому засіданні оригінали документів, на яких ґрунтуються позовні вимоги.

В адресованій господарському суду заяві від 19.04.2013р. позивач позовні вимоги підтримав, повідомив, що заборгованість відповідача станом на дату судового засідання не змінилась та становить 9451,70грн., просив суд здійснювати розгляд справи за відсутності повноважного представника (а.с.97-98).

Представник відповідача в судове засідання не з'явився. В адресованому господарському суду відзиві на позовну заяву, відповідач просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на те, що підприємство відповідача знаходиться в стадії ліквідації (а.с.79).

Дослідивши матеріали справи, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, на підставі усної домовленості Приватне акціонерне товариство "Берті" (позивач) передало Публічному акціонерному товариству "Приладобудівник" (відповідач) товар на загальну суму 37151,70грн.

Факт поставки товару підтверджується видатковою накладною №00376 від 29.05.2009р. та довіреністю на отримання матеріальних цінностей №10, виданої на ім'я Хоменко Є.М. (а.с.11).

Позивач направляв на адресу відповідача вимоги від 12.04.2010р. за №178, від 06.08.2011р. за №06/08-5 та від 18.09.2012р. за №18/09-4., в яких просив терміново провести розрахунок за стрічку конвеєрну, поставлену згідно видаткової накладної №00376 від 29.05.2009р. (а.с.17-19).

Судом встановлено, що відповідач свої зобов'язання по оплаті товару виконав частково, перерахувавши позивачу 27700,00грн., що підтверджується банківськими виписками, (а.с.13-16), в зв'язку з чим за останнім утворилась заборгованість у розмірі 9451,70грн. (37151,70грн. - 27700,00грн.), яка на час розгляду справи не змінилась.

За вказаних обставин, позивач звернувся до господарського суду Житомирської області з позовною заявою про стягнення з відповідача заборгованості за поставлений згідно видаткової накладної товар.

Дослідивши в сукупності всі обставини та матеріали справи, проаналізувавши вимоги чинного законодавства, господарський суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню частково з огляду на наступне.

Стаття 11 Цивільного кодексу України вказує, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.

Як зазначено в ст.174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно ч.1 ст.175 ГК України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно з ч. 1 ст.205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

За своєю правовою природою правовідносини, що склалися між позивачем та відповідачем, є позадоговірними (заснованими на усних домовленостях) правовідносинами з купівлі-продажу, згідно яких у відповідача, внаслідок передання позивачем товару на загальну суму 37151,70грн. відповідачеві, виник кореспондуючий обов'язок оплатити його.

Отже, згідно приписів ст.ст.173, 174 ЦК України між позивачем та відповідачем виникло майново-господарське зобов'язання, в силу якого відповідач повинен оплатити отриманий товар, а позивач має право вимагати від відповідача виконання його обов'язку.

Відповідно до частини 2 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Приписами ч.1 ст.692 ЦК України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Отже із приписів ч.1 ст.692 ЦК України випливає обов'язок відповідача оплатити товар після його прийняття та прийняття товаророзпорядчих документів на нього.

Тобто, прийнявши від позивача товар по накладній №00376 від 29.05.2009р., у відповідача відповідно до вищенаведених приписів ст.692 ЦК України виник кореспондуючий обов'язок одразу оплатити його.

Відповідач своє зобов'язання належним чином не виконав (в матеріалах справи відсутні докази, що свідчать про протилежне), розрахунків з позивачем за поставлений товар в повному обсязі не провів.

Наявність заборгованості відповідача перед позивачем у розмірі 9451,70грн. не заперечується відповідачем, що вбачається з акту звірки розрахунків станом на 31.01.2013р., підписаного представниками та скріпленого печатками обох сторін (а.с.64).

Суд відхиляє заперечення відповідача щодо наявності підстав для відмови в позові, обґрунтовані тим, що на даний час ПАТ "Приладобудівник" знаходиться в стадії ліквідації (а.с.53-54; 79), враховуючи наступне:

Відносини, які виникають у сфері державної реєстрації юридичних осіб, а також фізичних осіб - підприємців регулює Закон України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців".

Частиною 2 статті 33 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців" встановлено, що юридична особа є такою, що припинилася, з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення юридичної особи.

Дата внесення до Єдиного державного реєстру запису про проведення державної реєстрації припинення юридичної особи в результаті її ліквідації є датою державної реєстрації припинення ю р и д и ч н о ї о с о б и (ст. 36 Закону).

Відповідно до ч.4 ст.91ЦК України, цивільна правоздатність юридичної особи припиняється з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

Частина 2 ст.104 Цивільного кодексу України також встановлює, що юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

Пункт 7 ст.59 Господарського кодексу України визначає, що суб'єкт господарювання вважається ліквідованим з дня внесення до державного реєстру запису про припинення його діяльності.

Відповідно до п.1. ст.105 Цивільного кодексу України учасники юридичної особи, суд або орган, що прийняв рішення про припинення юридичної особи, зобов'язані протягом трьох робочих днів з дати прийняття рішення письмово повідомити орган, що здійснює державну реєстрацію.

Згідно п.3 ст.17 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців" в Єдиному державному реєстрі зокрема містяться такі відомості щодо органів державної влади і органів місцевого самоврядування як юридичних осіб:

- дані про перебування юридичної особи в процесі припинення;

- дата та номер запису про державну реєстрацію припинення юридичної особи, підстава для його внесення.

Відомості, що містяться в Єдиному державному реєстрі, надаються у вигляді витягу з Єдиного державного реєстру (ч. 2 ст. 20 Закону).

Як вбачається зі спеціального витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, отриманого на запит суду, станом на 01.04.2013р. Публічне акціонерне товариство "Приладобудівник" як юридична особа не є припиненою, а лише знаходиться в стадії припинення підприємницької діяльності, що не є тотожними поняттями (а.с.67-68).

Крім того, відповідно до довідки Головного управління статистики в Житомирській області від 08.04.2013р. за №04/3-09/77, отриманої на запит суду, ПАТ "Приладобудівник" значиться як юридична особа.

З огляду на те, що у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців відсутній запис про припинення юридичної особи ПАТ "Приладобудівник", суд приходить до висновку, що цивільна правоздатність відповідача не припинена, у зв'язку з чим, Публічне акціонерне товариство "Приладобудівник" може бути учасником судового процесу на загальних підставах.

Згідно п.3 ст.105 Цивільного кодексу України учасники юридичної особи, суд або орган, що прийняв рішення про припинення юридичної особи, відповідно до цього Кодексу призначають комісію з припинення юридичної особи (комісію з реорганізації, ліквідаційну комісію), голову комісії або ліквідатора та встановлюють порядок і строк заявлення кредиторами своїх вимог до юридичної особи, що припиняється.

Відповідно до протоколу №15 загальних зборів акціонерів ПАТ "Приладобудівник" вирішено ліквідувати товариство, обрано ліквідаційну комісію, затверджено порядок діяльності ліквідаційної комісії, визначено порядок та строки ліквідації ПАТ "Приладобудівник". Встановлено строк для прийняття претензій кредиторів у два місяці з дня публікації повідомлення про ліквідацію товариства (а.с.55-58).

Слід зазначити, що не звернення позивача протягом двох місяців з дня публікації повідомлення про припинення юридичної особи відповідача, не позбавляє права позивача на звернення до суду за захистом своїх прав та інтересів внаслідок порушення відповідачем грошового зобов'язання за договірними правовідносинами з позивачем, яке гарантується та охороняється статтею 55 Конституції України.

В п.4.7 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" визначено, що за наявності відомостей про припинення діяльності суб'єкта господарювання, який є стороною у справі, господарському суду слід враховувати таке. Відповідно до частини сьомої статті 59 Господарського кодексу України суб'єкт господарювання вважається ліквідованим з дня внесення до державного реєстру запису про припинення його діяльності. Отже, при вирішенні питання щодо припинення провадження у справі на підставі пункту 6 частини першої статті 80 ГПК господарський суд повинен перевірити відповідні відомості в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців. Господарським судам необхідно мати на увазі, що саме лише прийняття рішення про ліквідацію суб'єкта господарювання не позбавляє його статусу юридичної особи, і до внесення до названого державного реєстру запису про припинення його діяльності він, зокрема, може виступати учасником судового процесу в загальному порядку.

Наявність заборгованості перед позивачем за поставлений товар підтверджується матеріалами справи, та не заперечується відповідачем, позовні вимоги в частині стягнення 9451,70грн. заборгованості за поставлений товар на підставі накладної №00376 від 29.05.2009р. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Позивач також просить суд стягнути з відповідача 759,76грн. 3% річних та 1200,34грн. інфляційних.

Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Наведені норми свідчать, що за порушення грошового зобов'язання боржник на вимогу кредитора, зобов'язаний сплатити суму боргу з врахуванням індексу інфляції та нараховані 3% проценти річних.

Перевіривши розрахунок 3% річних, суд вважає його обґрунтованим, оскільки 3% річних в сумі 759,76грн. нараховані відповідно до вимог чинного законодавства України.

Що стосується стягнення інфляційних у розмірі 1200,34грн., суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Згідно Інформаційного листа ВГСУ від 17.07.2012 № 01-06/928/2012 "Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права" сума боргу з урахуванням індексу інфляції повинна розраховуватися, виходячи з індексу інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якийсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція).

При застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця. Аналогічно, якщо погашення заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без врахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з врахуванням даного місяця (див. постанову Вищого господарського суду України від 01.02.2012 № 52/30).

Позовні вимоги про стягнення інфляційних втрат у розмірі 1200,34грн. заявлені позивачем за період з 01.08.2010р. по 31.12.2012р. (а.с.4) підлягають частковому задоволенню, оскільки позивачем не були враховані вищевказані Рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ.

Згідно розрахунку, здійсненого господарським судом, розмір інфляційних за прострочений період становить 983,95грн.; вимоги в частині стягнення 216,39грн. інфляційних необґрунтовані та задоволенню не підлягають.

Приписами ст.ст.525, 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 33 ГПК України кожна особа повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідач своє зобов'язання належним чином не виконав (в матеріалах справи відсутні докази, що свідчать про протилежне), розрахунків з позивачем за отриманий товар в повному обсязі не провів.

Згідно довідки позивача (а.с.98) станом на час вирішення справи сума основного боргу відповідача перед позивачем не змінилась та складає 9451,70грн.

Враховуючи викладене, господарський суд вважає, що позовні вимоги обґрунтовані, заявлені відповідно до вимог чинного законодавства, підтверджуються належними доказами, наявними в матеріалах справи та підлягають задоволенню на суму 11195,41грн., з яких: 9451,70грн. основного боргу, 759,76грн. 3% річних та 983,95грн. інфляційних. Вимоги в частині стягнення 216,39грн. інфляційних необґрунтовані та задоволенню не підлягають.

Судовий збір покладається на відповідача пропорційно розміру обґрунтовано заявлених позовних вимог, оскільки він спонукав позивача звернутись з позовом до суду.

Керуючись ст.ст. 32, 33, 34, 43, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Приладобудівник" (11106, Житомирська область, Овруцький район, м.Овруч, вул.Металістів, 10, код 05755111)

на користь Приватного акціонерного товариства "Берті" (71111, Запорізька область, м.Бердянськ , вул.Франка-Новоросійська, 2/40, код 00152359)

- 9451,70грн. основного боргу;

- 759,76грн. 3% річних;

- 983,95грн. інфляційних;

- 1687,88грн. судового збору.

3. Відмовити в позові в частині стягнення 216,39грн. інфляційних.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення.

Суддя Соловей Л.А.

Віддрукувати 3 прим.:

1 - до справи;

2,3 - сторонам (рек.з повідомленням)