Постанова

від 27.03.2013 по справі 801/1349/13-а

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ вул. Севастопольська, 43, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95013 ПОСТАНОВА Іменем України   27 березня 2013 р.  Справа №801/1349/13-а Окружний  адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Суворової С.В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу  ,   за позовом   Управління Пенсійного Фонду України в Київському районі м. Сімферополь АР Крим           до   Товариства з обмеженою відповідальністю "Виноробне підприємство "Діоніс ЛТД"               про стягнення заборгованості у розмірі 122 358,75 грн Суть спору: Управління Пенсійного фонду України в Київському районі м. Сімферополя  АР Крим звернулось до Окружного адміністративного суду АР Крим з позовними вимогами про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Виноробне підприємство «Діоніс ЛТД»  заборгованості зі сплати фінансових санкцій на загальну суму 122 358,75  грн.., згідно до положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» №1058 від 09.07.2003 року.           Ухвалами Окружного адміністративного суду АР Крим від 04.02.2013 року відкрито провадження по адміністративній справі, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.           Справа розглядалась судом 20.02.2013 року, 15.03.2013 року, 25.03.2013 року, 27.03.2013 року. Позивач явку свого представника у судове засідання, яке відбулось 27.03.2013 року не забезпечив, надав клопотання про розгляд справи за його відсутністю в порядку письмового провадження та надав пояснення до адміністративного позову. Відповідач у судове засідання27.03.2013 року не прибув, про день, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. З урахуванням неявки сторін, відповідно до вимог статті 41 Кодексу адміністративного судочинства України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось. Згідно з ч.6 ст.128 КАС України, якщо  немає  перешкод  для  розгляду  справи  у  судовому засіданні,  визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату,  час і місце судового розгляду,  суд  має  право розглянути справу   у  письмовому  провадженні  у  разі  відсутності  потреби заслухати свідка чи експерта. Розглянувши матеріали справи та дослідивши надані докази, суд - ВСТАНОВИВ: Товариство з обмеженою відповідальністю «Виноробне підприємство «Діоніс» ЛТД» зареєстроване юридичною особою Виконавчим комітетом Сімферопольської міської ради АР Крим, що підтверджується Витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (а.с.20)  та є платником страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування в Управлінні Пенсійного фонду України в Київському районі м. Сімферополя АР Крим. Як вбачається з матеріалів справи, Управлінням Пенсійного фонду України в Київському районі м. Сімферополя АР Крим  до відповідача за несвоєчасну сплату страхових внесків застосовані штрафні санкції у сумі 122 358,75 грн. на підставі рішень позивача від 14.10.2008 року згідно до  п.2 ч.9 ст.106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»: №1843 про нарахування штрафу у розмірі 2 500,95 грн., пені – 498,63 грн. за період  з 20.03.2007 року по 13.04.2007 року (а.с.5); №1844 у розмірі 13 121,56 грн., пені – 2 807,93 грн.  за період з 21.05.2007 року по 17.09.2007 року (а.с.6); №1845 у розмірі 1 774,88 грн., пені – 785,12 грн. за період з 20.06.2007 року по 08.08.2007 року (а.с.7), №1846 у розмірі 16 641,71 грн., пені – 3 745,47 грн. за період з 20.06.2007 року по 19.12.2007 року (а.с.8); №1847 у розмірі  22 078,62 грн., пені – 8 238,32 грн. за період з 20.07.2007 року по 07.03.2008 року (а.с.10); №1848– 4 576,59 грн., пені – 1 816,69 грн. за період з 20.04.2007 року по 19.07.2007 року (а.с.11); №1849– 4 513,64 грн., пені – 1 695,09 грн. за період з 21.05.2007 року по 17.08.2007 року (а.с.12); №1850 – 23 106,50 грн., пені – 14 967,60 грн. за період з 20.08.2007 року по 26.09.2008 року (а.с.13).           Крім того, Управлінням Пенсійного фонду України в Київському районі м. Сімферополя АР Крим з 19.04.2012 року по 28.04.2012 року проведена планова перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю «Виноробне підприємство «Діоніс» ЛТД» з питань правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та ін. платежів, контроль за нарахуванням та сплатою яких покладено на Пенсійний фонд України, а також достовірності відомостей, які надаються в Державний реєстр загальнообов'язкового  державного соціального страхування за період з 01.01.2010 року по 19.04.2012 року, за результатами якої складено акт №114 від 28.04.2012 року (а.с.14-15).           Враховуючи часткову сплату відповідачем суми заборгованості за рішенням №1843 у розмірі 603,41 грн., загальна сума заборгованості відповідача становить 122 358,75 грн., яку позивач просить стягнути. Встановивши фактичні обставини справи та відповідні цим обставинам правовідносини, надавши оцінку доказам, суд вважає позов обґрунтованим, виходячи з наступного. Принципи, основи та механізм функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування визначені Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року №1058-IV(далі – Закон №1058). Згідно ст.1 Закону №1058 страхові внески – це кошти відрахувань на соціальне страхування та збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, сплачені згідно із законодавством, яке діяло раніше; кошти сплачені на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування згідно цього закону. Відповідно до ст.3 Закону №1058, Пенсійний фонд і юридичні особи є суб'єктами системи пенсійного забезпечення в Україні. Пунктом 2 ст.5 Закону №1058 визначено, що виключно цим Законом визначаються порядок нарахування, обчислення та сплати страхових внесків, а також стягнення заборгованості за цими внесками.           Статтею 14 Закону №1058-IV  встановлено, що страхувальниками відповідно до цього Закону є, зокрема, роботодавці: підприємства, установи і організації, створені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, об'єднання громадян, профспілки, політичні партії (у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ, організацій, об'єднань громадян, профспілок, політичних партій, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами), фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності та інші особи (включаючи юридичних та фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок, придбали спеціальний торговий патент), які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, або за договорами цивільно-правового характеру. Згідно із частиною 6 статті 20 Закону №1058-IV страхувальники зобов'язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше, ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду. Якщо страхувальник несвоєчасно або не в повному обсязі сплачує страхові внески, до нього застосовуються фінансові санкції, передбачені Законом. Відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та Інструкції «Про порядок нарахування і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України», затвердженої Постановою правління Пенсійного фонду України від 19.12.2003 року №21-1 (розділ 9 «Фінансові санкції», п.9.3.2) у разі, коли страхувальник не сплачує (не перераховує) або несвоєчасно сплачує (несвоєчасно перераховує) страхові внески, у тому числі донараховані ним самостійно або органами Пенсійного фонду, накладається штраф залежно від строку затримки платежу в розмірі: - при затримці їх сплати у строк до 30 календарних днів включно, - 10 відсотків своєчасно не сплачених зазначених сум; - при затримці їх сплати у строк до 90 календарних днів включно, - 20 відсотків зазначених сум; - при затримці їх сплати понад 90 календарних днів, - 50 відсотків зазначених сум. Рішення про застосування штрафів, зазначених у цьому підпункті, складається в залежності від терміну затримки сплати (погашення) страхових внесків: 1) при затримці до 30 календарних днів включно, на наступний день після закінчення зазначених 30 календарних днів рішення про застосування штрафу виноситься у розмірі десяти відсотків від суми фактично сплаченої (погашеної) за цей період недоїмки. Тобто, рішення виноситься одне на всю суму сплаченої (погашеної) недоїмки за період з 1 до 30 календарного дня незалежно від кількості випадків сплати за вказаний період; 2) при затримці сплати страхових внесків до 90 календарних днів включно, на наступний день після закінчення зазначених 90 календарних днів рішення про застосування штрафу виноситься у розмірі двадцяти відсотків від суми фактично сплаченої (погашеної) за цей період недоїмки. Тобто, рішення приймається одне на всю суму сплаченої (погашеної) недоїмки за період з 31 до 90 календарного дня незалежно від кількості випадків сплати за вказаний період; 3) при затримці сплати страхових внесків, що є більшою 90 календарних днів, рішення виноситься у розмірі п'ятдесяти відсотків від суми фактично сплаченої (погашеної) недоїмки. Рішення приймається одне на всю суму сплаченої (погашеної) недоїмки за період від 91 календарного дня до дня фактичного погашення всієї суми недоїмки, незалежно від кількості випадків сплати за цей період. Рішення приймається одне на всю суму сплаченої (погашеної) недоїмки за період від 91 календарного дня до дня фактичного погашення всієї суми недоїмки незалежно від кількості випадків сплати за цей період. Розрахунок цієї фінансової санкції здійснюється на підставі даних картки особового рахунку платника. Позивачем на виконання вимог пенсійного законодавства України вищевказані фінансові санкції (рішення) та вимога про сплату боргу №100 від 01.06.2012 року на суму штрафних санкцій у розмірі 92,86 грн. були направлені позивачем на адресу відповідача замовною поштою з повідомленням, які отримано представником відповідача 16.10.2008 року та 11.06.2012 року відповідно. У 2010 році Пенсійним фондом України прийнята постанова №21-4 від 27.09.2010 року «Про затвердження Порядку проведення органами Пенсійного фонду України розстрочення сум заборгованості зі сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, нарахованого до 1 січня 2004 року, з відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій зі сплати фінансових санкцій та пені, що виникла до 1 січня 2011 року» (далі – Порядок). Цей порядок розроблений відповідно до пункту 7 розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» №2464-17. Відповідно до вказаного Порядку та заяви директора підприємства ТОВ «Виноробне підприємство «Діоніс ЛТД», 22.02.2011 року позивачем прийнято рішення про розстрочення суми заборгованості зі сплати штрафів та пені у сумі 171 423,20 грн. Згідно рішення про розстрочення відповідач мав сплачувати зазначені суми щокварталу не пізніше 20 числа місяця, що настає після зазначеного періоду, рівними частками, починаючи з 22 лютого 2011 року. У зв'язку із порушенням строків сплати відповідачем зазначених сум, Управлінням Пенсійного фонду України в Київському районі м.  Сімферополя АР Крим 24.07.2012 року за №10668/05 прийнято рішення про скасування рішення про розстрочення, а отже сума заборгованості підлягає стягненню у загальному порядку та позивачем правомірно заявлено вимогу про стягнення з ТОВ «Виноробне підприємство «Діоніс» ЛТД» штрафів та пені на загальну суму 122 358,75 грн.           Крім того, заборгованість є узгодженою з відповідачем та підтверджується даними облікової картки ТОВ «ВП «Діоніс» ЛТД».           Суд не погоджується із твердженням відповідача про  протиправність вимог позивача, у зв'язку із накладенням ухвалою Господарського суду АР Крим у справі №5002-19/428/2012 мораторію на задоволення вимог кредиторів по зобов'язанням, строки виконання яких настали до дня порушення провадження по справі про банкрутство згідно вимог п.4 ст.19 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», з огляду на наступне.           Відповідно до положень частини 1 статті 19 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» мораторій на задоволення вимог кредиторів – це зупинення виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію, а також припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до прийняття рішення про введення мораторію. Наведені норми регулюють правовідносини, які виникли між боржником і кредиторами у зв'язку з неспроможністю боржника виконати після настання встановленого строку існуючі зобов'язання і спрямовані на відновлення платоспроможності боржника або його ліквідації з метою здійснення заходів щодо задоволення визнаних судом вимог кредиторів. З порушенням провадження у справі про банкрутство не пов'язується завершення підприємницької діяльності боржника, він має право укладати угоди, у нього можуть виникати нові зобов'язання. Отже, за наявності мораторію кредитор не позбавлений права на звернення до суду з позовними вимогами про стягнення боргу з боржника. Одним з принципів адміністративного судочинства, передбачених ст.7 КАС України, є принцип законності, який відповідно до ст.9 КАС України, полягає в наступному: суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відповідно до ч.1 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу, а згідно ст.86 цього Кодексу, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що позовні вимоги Управління Пенсійного фонду України в Київському районі м. Сімферополя АР Крим до Товариства з обмеженою відповідальністю «Виноробне підприємство «Діоніс «ЛТД» про стягнення є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню. Відповідно до ч.4 ст.94 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати по справі з Відповідача не стягуються. Керуючись ст.ст.94, 158-163, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, - ПОСТАНОВИВ: 1. Позов задовольнити. 2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Виноробне підприємство «Діоніс» ЛТД» (вул. Грибоєдова, 7,  м. Сімферополь, 95000,  ЄДРПОУ 30848549) на користь Управління Пенсійного фонду України в Київському районі м. Сімферополя АР Крим заборгованості зі сплати штрафу та пені в сумі 122 358,75 грн. (сто двадцять дві тисячі триста п'ятдесят вісім грн., сімдесят п'ять коп.) на р/р 2560570445712 в ОАО «Державний ощадний банку України» м. Сімферополь, МФО 324805, ЄДРПОУ 20725930). Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частини постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги. У разі неподання  апеляційної скарги, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення (у разі проголошення відповідно до ст. 160 КАС України вступної та резолютивної частини постанови в судовому засіданні , або, у разі проголошення постанови у відсутності особи, яка бере участь у справі – з дня отримання нею копії постанови). Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.     Суддя                        Суворова С.В.