Постанова

від 24.04.2013 по справі 802/1641/13-а

ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

24 квітня 2013 р. Справа № 802/1641/13-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі судді Сала Павла Ігоровича, розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Вінницької області до приватного підприємства "Юпітер-Авто" про накладення арешту на кошти та інші цінності, що знаходяться у банку,

ВСТАНОВИВ:

08.04.2013 року Вінницька об'єднана державна податкова інспекція Вінницької області (далі - Вінницька ОДПІ) звернулася до суду з адміністративним позовом, у якому просить накласти арешт на кошти та інші цінності приватного підприємства "Юпітер-Авто" (далі - ПП "Юпітер-Авто"), що знаходяться в банківських установах.

Представник позивача 24.04.2013 року подав заяву про розгляд цієї справи в порядку письмового провадження. Заявлений адміністративний позов підтримує у повному обсязі.

Відповідач у судове засідання на виклик суду не з'явився, а надіслане йому повідомлення повернуте поштовим відділенням без виконання з відміткою "за зазначеною адресою не знаходиться".

Судом перевірено адресу, на яку направлялася судова повістка, та встановлено, що вона співпадає з тією, яка міститься у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також за якою відповідач перебуває на податковому обліку.

Частиною 11 статті 35 КАС України передбачено, що у разі повернення поштового відправлення із повісткою, яка не вручена адресату з незалежних від суду причин, вважається, що така повістка вручена належним чином.

Згідно із ч. 4 ст. 128 КАС України у разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

Відповідно до ч. 6 ст. 128 КАС України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

З огляду на викладене та враховуючи достатність наявних у справі доказів суд вважає за можливе провести розгляд справи у відсутності сторін в письмовому провадженні.

Дослідивши матеріали справи у їх сукупності, оцінивши наведені позивачем обґрунтування позовних вимог, суд доходить висновку, що заявлений адміністративний позов належить задовольнити частково з огляду на таке.

Відповідач ПП "Юпітер-Авто" зареєстрований Вінницькою районною державною адміністрацією Вінницької області 11.12.2006 року (код ЄДРПОУ 34610138) та перебуває на податковому обліку у Вінницькій ОДПІ починаючи з 11.12.2006 року. Згідно з обліковими даними платника податків у відповідача відкриті наступні розрахункові рахунки в банківських установах: №№ 26002978010112, 26003643010112, 26009010112 в ПАТ "МЕГАБАНК", м. Харків, МФО 351629.

Встановлено, що станом на дату звернення позивача до суду ПП "Юпітер-Авто" має непогашену заборгованість перед бюджетом з податку на додану вартість в сумі 1014,96 грн., яка виникла у зв'язку з прийняттям Вінницькою ОДПІ податкового повідомлення-рішення № 0001501600 від 14.06.2012 року на суму 1020 грн. та остаточно обчислена з урахуванням наявної у підприємства переплати в сумі 5,04 грн. (а.с. 8-9, 11-12).

Згідно із п.п. 14.1.175 п. 14.1 ст. 14 ПК України податковим боргом є сума грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгодженого платником податків або узгодженого в порядку оскарження, але не сплаченого у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

В силу вимог п. 59.1 ст. 59 ПК України у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Судом встановлено, що Вінницькою ОДПІ на адресу відповідача надсилалася податкова вимога за № 333 від 03.07.2012 року на суму 1014,96 грн. (а.с. 10).

Згідно із п. 87.1 ст. 87 ПК України джерелами самостійної сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти, у тому числі ті, що отримані від продажу товарів (робіт, послуг), майна, випуску цінних паперів, зокрема корпоративних прав, отримані як позика (кредит), та з інших джерел, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею, а також суми надміру сплачених платежів до відповідних бюджетів.

Відповідно до п. 88.1, 88.2 ст. 88 ПК України з метою забезпечення виконання платником податків своїх обов'язків, визначених цим Кодексом, майно платника податків, який має податковий борг, передається у податкову заставу, право на яку виникає згідно з цим Кодексом та не потребує письмового оформлення.

Підстави виникнення права податкової застави визначені статтею 89 ПК України. Зокрема підпунктом 89.1.1 пункту 89.1 цієї статті передбачено, що право податкової застави виникає у разі несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов'язання, самостійно визначеної платником податків у податковій декларації, - з дня, що настає за останнім днем зазначеного строку.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до довідок державної інспекції сільського господарства у Вінницькій області № 10-02/669/13 від 01.03.2013 року, управління Державної автомобільної інспекції у Вінницькій області за № д/3229 від 11.03.2013 року та інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 549289 від 18.02.2013 року (а.с. 13-15) встановлена відсутність у відповідача будь-якого рухомого та нерухомого майна.

Пунктом 94.1 статті 94 ПК України передбачено, що адміністративний арешт майна платника податків є винятковим способом забезпечення виконання платником податків його обов'язків, визначених законом.

Згідно із п.п. 94.4. ст. 94 ПК України арешт може бути накладено органом державної податкової служби на будь-яке майно платника податків, крім коштів на рахунку платника податків. При цьому в силу вимог абзацу 2 п.п. 94.6.2 п. 94.6 ст. 94 ПК України застосування адміністративного арешту коштів на рахунку платника податків здійснюється виключно на підставі рішення суду шляхом звернення органу державної податкової служби до суду.

Відповідно до п.п. 20.1.17 п. 20.1 ст. 20 ПК України органи державної податкової служби мають право звертатися до суду щодо накладення арешту на кошти та інші цінності такого платника податків, що знаходяться в банку, у разі, якщо у платника податків, який має податковий борг, відсутнє майно та/або його балансова вартість менша суми податкового боргу, та/або таке майно не може бути джерелом погашення податкового боргу.

З огляду на викладене та враховуючи те, що у ПП "Юпітер-Авто" відсутнє майно для погашення податкового боргу в сумі 1014,96 грн., що повністю підтверджується належними і допустимими доказами, суд доходить висновку про правомірність звернення Вінницької ОДПІ з адміністративним позовом про накладення арешту на кошти та інші цінності відповідача у банківських установах з метою забезпечення виконання ним своїх грошових зобов'язань перед бюджетом.

Водночас заявлені позивачем вимоги, на переконання суду, можуть бути задоволені частково, а саме в частині накладення арешту на кошти підприємства, що знаходяться на його поточних банківських рахунках за №№ 26002978010112, 26003643010112, 26009010112 в ПАТ "МЕГАБАНК", м. Харків, МФО 351629, на суму існуючого податкового боргу.

Податковий орган просить суд в цілому накласти арешт на кошти та інші цінності відповідача, що знаходяться у банках, не конкретизуючи при цьому у яких самих банках.

Проте, зазначеним вище підпунктом 20.1.17 пункту 20.1 статті 20 ПК України чітко закріплено право органів державної податкової служби звертатися до суду щодо накладення арешту саме на ті кошти і цінності платника податків, які фактично знаходяться в банку.

Крім того, згідно із п. 7.1, 7.3 Порядку застосування адміністративного арешту майна платника податків, який затверджений наказом Міністерства фінансів України № 1398 від 07.11.2011 року, арешт коштів на рахунку платника податків здійснюється виключно на підставі рішення суду шляхом звернення органу державної податкової служби до суду. Для застосування арешту коштів на рахунку платника податків орган державної податкової служби подає до суду позовну заяву у порядку, передбаченому КАС України.

У свою чергу порядок виконання банками заходів щодо арешту коштів на рахунках клієнтів врегульований Інструкцією про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженою постановою Національного банку України № 22 від 21.01.2004 року.

Так, пунктом 10.1 цієї Інструкції передбачено, що виконання банком арешту коштів, які зберігаються на рахунку клієнта, здійснюється за постановою державного виконавця чи рішенням суду (у тому числі ухвалою, постановою, наказом, виконавчим листом суду) про стягнення коштів або про накладення арешту в порядку, установленому законом.

Згідно із п. 10.2 Інструкції арешт за постановою державного виконавця або за рішенням суду накладається на кошти, що обліковуються за рахунками, відкритими клієнтами в банку, відповідно до нормативно-правових актів Національного банку, що регулюють порядок відкриття та використання рахунків. Арешт на підставі документа про арешт коштів може бути накладений на всі кошти, що є на всіх рахунках клієнта банку, без зазначення конкретної суми, або на суму, що конкретно визначена в цьому документі (п. 10.3 Інструкції).

Отже, змістовний аналіз норм податкового законодавства вказує на те, що арешт коштів (цінностей) платника податків в банку може бути накладений судом виключно на кошти та інші цінності, які фактично знаходяться в банківських установах, тобто на вже відкритих банківських рахунках, а не в цілому, як просить позивач.

Крім того, враховуючи те, що під час розгляду справи встановлено і документально підтверджено суму податкового боргу ПП "Юпітер-Авто" у розмірі 1014,96 грн., суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення вимог Вінницької ОДПІ щодо накладення арешту на рахунки відповідача в межах суми зазначеного податкового боргу.

З огляду на викладене заявлений адміністративний позов належить задовольнити частково.

Оскільки спір вирішено на користь суб'єкта владних повноважень, звільненого від сплати судового збору, а також враховуючи відсутність витрат позивача, пов'язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати з відповідача не стягуються.

Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 128, 158, 162, 163, 167, 254 КАС України суд,

ПОСТАНОВИВ:

адміністративний позов задовольнити частково.

Накласти арешт на кошти приватного підприємства "Юпітер-Авто" (код ЄДРПОУ 34610138), що знаходяться на р/р №№ 26002978010112, 26003643010112, 26009010112 в ПАТ "МЕГАБАНК", м. Харків, МФО 351629, на суму податкового боргу у розмірі 1014 (одна тисяча чотирнадцять) грн. 96 коп.

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Постанова набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України.

Відповідно до ст. 186 КАС України апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Сало Павло Ігорович