Рішення

від 23.04.2013 по справі 922/1220/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" квітня 2013 р.Справа № 922/1220/13

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Жигалкіна І.П.

при секретарі судового засідання Бережановій Ю.Ю.

розглянувши матеріали справи

по позовній заявіПрокурора Золочівського району Харківської області, смт.Золочів в інтересах держави в особі Головного управління Держземагентства у Харківської області, м. Харків до 1. Фермерського господарства "Альфа", с. Одноробівка, 2. Одноробівська ЗШ І-ІІІ ступенів, с. Одноробівка 3-я особа, про яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів - Державна інспекція сільського господарства в Харківській області, м. Харків визнання недійсним договору про спільну діяльність та звільнення земельної ділянки

за участю представників:

прокурора - Хряка О.О. (посв. № 013774 від 06.12.2012 р.)

позивача - не з'явився

1. відповідача - Іванової Н.В. (дов. № 1505 від 15.05.2012 р.)

2. відповідача - не з'явився

3-ї особи - не з'явився

ВСТАНОВИВ:

Прокурор Золочівського району Харківської області (надалі - Прокурор) звернувся до господарського суду Харківської області з позовом про: - визнання недійсним договору про спільну діяльність № б/н від 06.02.2012 р., укладеного між Фермерським господарством "Альфа" (надалі - 1. Відповідач) та Одноробівською Загальноосвітньою школою І - ІІІ ступенів (надалі - 2. Відповідач); - зобов'язання 1. Відповідача припинити незаконне використання та звільнення займаної земельної ділянки площею 19,9775 га, яка використовується на підставі договору про спільну діяльність № б/н від 06.02.2012 р.; покладення на Відповідачів судових витрат.

Прокурор у судовому засіданні позовні вимоги підтримує в повному обсязі та просить суд їх задовольнити.

Представник Позивача у судове засідання не з'явився, у наданому 22 квітня 2013 року клопотанні просить суд розглядати справу без участі представника Позивача.

Представника 1-го Відповідача у судовому засіданні та у наданому доповненні до відзиву просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог в частині визнання недійсним договору та припинити провадження у справі в частині звільнення земельної ділянки на підставі п. 1-1 ст. 80 ГПК України.

Представника 2-го Відповідача у судове засідання не з'явився, про причини своєї неявки суд не повідомив. Про день та час розгляду справи був повідомлений належним чином.

Представник третьої особи у судове засідання не з'явився, про причини своєї неявки суд не повідомив. Надав письмові пояснення, де підтримує позовні вимоги Прокурора.

Судом виконано процесуальний обов'язок щодо повідомлення учасників процесу про дату, час та місце розгляду справи відповідно до вимог пункту 3.5.11 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Вищого господарського суду України від 10.12.2002 р. № 75 (з подальшими змінами), а тому суд вважає можливим розглядати справу за наявними в ній матеріалами, як це передбачено статтею 75 Господарського процесуального кодексу України.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (роз'яснення Президії Вищого Арбітражного суду України від 18.09.97 № 02 - 5/289 із змінами "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України").

Крім того, в інформаційному листі Вищого господарського суду України від 14.08.2007р. № 01-8/675 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2007 року" (пункт 15) зазначено, що відповідно до пункту 2 частини другої статті 54 Господарського процесуального кодексу України позовна заява повинна містити, зокрема, місцезнаходження сторін (для юридичних осіб).

У пункті 11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007р. N 01-8/123 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році" зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Водночас законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України (надалі - ГПК України), не зобов'язує й сторону у справі, зокрема позивача, з'ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно із статтею 93 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

В разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

Беручи до уваги, що відповідно до статті 33 ГПК України обов'язок доказування і подання доказів покладено на сторони, суд згідно за статтею 75 ГПК України розглядає справу за наявними матеріалами.

З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, заслухавши пояснення присутніх представників сторін, всебічно і повно дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

Проведеною прокуратурою району перевіркою встановлені порушення вимог земельного законодавства та прав позивача під час укладання договору про спільну діяльність б/н від 06.02.2012 між ФГ «Альфа» та Одноробівською ЗОШ І-ІІІ ст.

Встановлено, що згідно з розпорядженням голови Золочівської райдержадміністрації від 30.07.2010 № 227 Одноробівській ЗОШ І-ІІІ ст. надано дозвіл на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, загальною площею 20 га ріллі у постійне користування для дослідних і навчальних цілей із земель державної власності сільськогосподарського призначення, розташованих за межами населених пунктів на території Одноробівської сільської ради.

Станом на 27.08.2012 Одноробівською ЗОШ І-ІІІ ст. правовстановлюючі документи у відповідності до вимог ст.ст. 125, 126 ЗК України на землю не отримано, що підтверджується довідкою відділу Держкомзему у Золочівському районі від 27.08.2012 року.

Не маючи будь-яких повноважень, за відсутності згоди належного землекористувача Головного управління Держземагенства у Харківській області, Одноробівською ЗОШ І-ІІІ ст. 06.02.2012 укладено договір про спільну діяльність з ФГ «Альфа», терміном дії до 31.12.2022 року.

Предметом вищевказаного договору є передача у користування земельної ділянки, площею 19,9775 га, яка не є власністю та не перебуває у користуванні Одноробівської ЗОШ І-ІІІ ст. Тим самим цей договір порушує законні права і охоронювані законом інтереси Головного управління Держземагенства у Харківській області.

Відповідно до п 1.1. вказаного Договору - предмет і мета Договору у порядку та на умовах, визначених Договором, учасники зобов'язуються спільно діяти у сфері вирощування сільськогосподарських культур в системі сівозмін з метою організації навчально-дослідної роботи, проведення навчальних та практичних занять, передбачених шкільними програмами, формуванню умінь та навичок учнів.

Однак, п. 4.1 Договору передбачено, що Одноробівська ЗОШ І-ІІІ ст. зобов'язана надати належну їй земельну ділянку, загальною площею 19,9775 га, для спільного вирощування сільськогосподарських культур.

В розділі 5 Договору зазначено, що результати спільної діяльності будуть реалізовані в такому порядку: ФГ «Альфа» покриває витрати по всьому комплексу вирощування врожаю на цій ділянці та його транспортування, очистці, зберіганні та реалізації, сплати податків і інших витрат та перераховує Феськівській ЗОШ І-ІІІ ст. кошти отримані від реалізації вирощеної сільськогосподарської продукції в розмірі 350 грн. за 1 га.

Таким чином, між відповідачами виникли відносини, пов'язані з передачею земельної ділянки в оренду, укладення фактично договору оренди земельної ділянки, сплати орендної плати за користування земельної ділянки, та отримання прибутку за надання земельної ділянки в оренду, що підтверджуються інформацією Державної інспекції сільського господарства (Лист №04.01-28/1268 від 15.02.2013).

Згідно даних відділу Держземагенства у Золочівському районі (лист №-22 від 04.03.2013) та пояснень посадових осіб відділу освіти Золочівської РДА та директора школи право користування земельними ділянками вищевказаним закладом освіти в установленому законодавством порядку не зареєстровано, що є порушенням ст.ст. 125, 126 Земельного кодексу України.

Тобто, право користування відповідними земельними ділянками не виникло.

Згідно умов договору, встановлено розмір плати, яку мають здійснювати навчальному закладу суб'єкти господарювання. Розмір цієї плати, як вбачається з пояснень вищевказаних посадових осіб, визначено на підставі розпорядження Золочівської райдержадміністрації від 16.01.2012 № 15.

Встановлено, що вказаним розпорядженням внесено зміни до розпорядження від 30.12.2011 №400 «Про встановлення розміру орендної плати за використання земель державної власності», а саме установити з 1 січня 2012 року розміри орендної плати за використання земельних ділянок, розташованих за межами населених пунктів, грошова оцінка яких не проведена: сільськогосподарських угідь (рілля) у розмірі 350,00 гривень за один гектар за рік; земель водного фонду без урахування земель під гідроспорудами у розмірі 300,00 гривень за один гектар за рік.

При цьому, жодною із сторін не вжито заходів до мети, яка визначена договором, що підтверджує незаконність його укладення.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши присутніх представників сторін, повністю, всесторонньо, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, оцінивши надані сторонами докази та надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам справи з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог учасників судового процесу, користуючись принципом об'єктивної істини, принципами добросовісності, розумності та справедливості суд вважає, що позовні вимоги Прокурора підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 1 Господарського кодексу України (надалі - ГК України), підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених ГПК України заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Статтею 121 Конституції України на органи прокуратури покладено функцію представництва інтересів громадянина або держави в суді у випадках, визначених законом. Відповідно до статті 123 Конституції України організація і порядок діяльності органів прокуратури України визначаються законом.

Відповідно до ст. 36-1 Закону України «Про прокуратуру» підставою для представництва прокурором у суді інтересів держави є наявність порушень або загрози порушень економічних, політичних та інших державних інтересів внаслідок противоправних дій (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб, що вчиняються між ними або з державою.

Відповідно до ст. 14 Конституції України земля є основним національним багатством, яке знаходиться під особливою охороною держави.

Відповідно до ст. 1 Земельного кодексу України земля в Україні може перебувати у приватній, комунальній та державній власності, право власності на землю - це право володіти, користуватися, розпоряджатися земельними ділянками. Право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, Земельного кодексу України.

Порушення встановленого законом порядку володіння, користування і розпорядження землями, що перебувають у державній та комунальній власності, спричиняють шкоду державі і є підставою для втручання органів прокуратури, у тому числі для звернення з позовами до суду в інтересах держави щодо визнання недійсними угод укладених в порушення чинного законодавства.

Відповідно до положень ст. 12 Господарського процесуального кодексу України, господарським судам підвідомчі справи у спорах, що виникають із земельних відносин, в яких беруть участь суб'єкти господарської діяльності, за винятком тих, що віднесено до компетенції адміністративних судів.

Згідно Постанови ВГСУ № 6 від 17.05.2011 «Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин», господарським судам підвідомчі лише справи у спорах, що виникають із земельних відносин приватноправового характеру, тобто з відносин, врегульованих нормами цивільного або господарського права і пов'язаних із здійсненням сторонами цивільних або інших майнових прав на земельні ділянки на засадах рівності.

Виходячи з положень статей 13, 14 Конституції України, статей 177, 181, 324, глави 30 Цивільного кодексу України, статті 148 Господарського кодексу України земля та земельні ділянки є об'єктами цивільних прав, держава та територіальні громади через свої органи беруть участь у земельних відносинах з метою реалізації цивільних та інших прав у приватноправових відносинах, тобто прав власників земельних ділянок.

З положень статей 13, 14, 140, 142, 143 Конституції України, статей 11, 16, 167, 169, 374 Цивільного кодексу України статей 2, 8, 48, 133, 148, 152, 197, 283 Господарського кодексу України, статей 80, 84, 123, 124,127, 128 Земельного кодексу України випливає, що органи виконавчої влади або органи місцевого самоврядування у правовідносинах щодо розпорядження земельними ділянками державної та комунальної власності (наданні земельних ділянок громадянам та юридичним особам у власність або в користування, відчуженні земельних ділянок державної або комунальної власності, укладенні, зміні, розірванні договорів купівлі-продажу, в тому числі прийнятті державними органами та органами місцевого самоврядування відповідних рішень) діють як органи, через які держава або територіальна громада реалізують повноваження власника земельних ділянок.

Реалізуючи відповідні повноваження, державні органи або органи місцевого самоврядування вступають з юридичними та фізичними особами у цивільні та господарські правовідносини.

У таких відносинах держава або територіальні громади є рівними учасниками земельних відносин з іншими юридичними та фізичними особами, у тому числі з суб'єктами підприємницької діяльності.

Справи у спорах за участю державних органів та органів місцевого самоврядування, що виникають з правовідносин, у яких державні органи та органи місцевого самоврядування реалізують повноваження власника землі, а також в інших спорах, які виникають із земельних відносин приватноправового характеру, за відповідності складу сторін спору статті 1 Господарського процесуального кодексу України, підвідомчі господарським судам.

Відповідно до п. 15 Роз'яснень ВГСУ від 27.06.2007 № 04-5/120 визначено земельні спори, що підвідомчі господарським судам. До них належать справи, пов'язані із захистом права власності або користування землею, щодо стягнення заборгованості по орендній платі про користування земельною ділянкою, укладеною суб'єктом господарювання та органом місцевого самоврядування.

Відповідно до ст. 95 Земельного кодексу України землекористувачі, якщо інше не передбачено законом або договором, мають право самостійно господарювати на землі, власності на посіви і насадження сільськогосподарських та інших культур, на вироблену продукцію; використовувати у встановленому порядку для власних потреб наявні на земельній ділянці загальнопоширені корисні копалини, торф, ліси, водні об'єкти, а також інші корисні властивості землі, на відшкодування збитків у випадках, передбачених законом. Порушені права землекористувачів підлягають відновленню в порядку, встановленому законом.

Зміст договору про спільну діяльність від 06.02.2012 року суперечить ст.ст. 75, 203 Господарського кодексу України, п.п. 153.14 Податкового кодексу України, розпорядженню Кабінету Міністрів України від 07.05.2008 №703-р «Питання укладення деяких договорів», вимогам Закону України «Про управління об'єктами державної власності» № 185-16 від 21.09.2006, тому договір має бути визнаний недійсним.

Відповідно до вимог ст. 123 Земельного кодексу України надання земельних ділянок державної власності у користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування. Рішення зазначених органів приймається на підставі проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у разі: зміни цільового призначення земельних ділянок відповідно до закону; надання у користування земельних ділянок, межі яких не встановлені в натурі (на місцевості). Надання у користування земельної ділянки, межі якої встановлені в натурі (на місцевості), без зміни її цільового призначення здійснюється на підставі технічної документації із землеустрою щодо складання документа, що посвідчує право користування земельною ділянкою.

Статтею 124 Земельного кодексу визначено, що передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 Земельного кодексу України, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності здійснюється за результатами проведення земельних торгів, крім випадків, встановлених частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу.

Згідно з вимогами ст. 125 Земельного кодексу України, якою визначено виникнення права на земельну ділянку встановлено, що право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Статтею 126 Земельного кодексу України, якою визначені документи, що посвідчують право на земельну ділянку, серед іншого встановлено, що право оренди земельної ділянки посвідчується договором оренди землі, зареєстрованим відповідно до закону.

Крім того, визначення, порядок оформлення спільної діяльності встановлені главою 77 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст. 1130 Цивільного кодексу України за договором про спільну діяльність сторони (учасники) зобов'язуються спільно діяти без створення юридичної особи для досягнення певної мети, що не суперечить законові. Спільна діяльність може здійснюватися на основі об'єднання вкладів учасників (просте товариство) або без об'єднання вкладів учасників.

Відповідно до ст. 1133 Цивільного кодексу України, вкладом учасника вважається все те, що він вносить у спільну діяльність (спільне майно), в тому числі грошові кошти, інше майно, професійні та інші знання, навички та вміння, а також ділова репутація та ділові зв'язки. Вклади учасників вважаються рівними за вартістю, якщо інше не випливає із договору простого товариства або фактичних обставин. Грошова оцінка вкладу учасника провадиться за погодженням між учасниками.

Відповідно до ст. 1134 Цивільного кодексу України, внесене учасниками майно, яким вони володіли на праві власності, а також вироблена у результаті спільної діяльності продукція та одержані від такої діяльності плоди і доходи є спільною частковою власністю учасників, якщо інше не встановлено договором простого товариства або законом. Внесене учасниками майно, яким вони володіли на підставах інших, ніж право власності, використовується в інтересах усіх учасників і є їхнім спільним майном.

Таким чином, згідно зазначених норм, спільна діяльність може здійснюватися по відношенню до майна, яким володіють учасники діяльності.

Спільна діяльність, яка здійснюється внаслідок зазначених договорів, направлена на спільне використання майна, яке за договором перебуває у володінні та є внеском у спільну діяльність однієї із сторін (землі навчальних закладів).

Використання земель згідно зазначених договорів є неправомірним та суперечить ст.ст. 125, 126 Земельного кодексу України.

Внесення земель, у якості вкладу учасника у спільну діяльність, вказує на вчинення розпорядчих дій стосовно вказаного майна.

Згідно ст. 314 Цивільного кодексу, право володіння, користування та розпорядження майном належить власнику майна.

Матеріалами справи доведено, що між Відповідачами був укладений договір про спільну діяльність стосовно земельної ділянки, відносно якої є Розпорядження Золочівської РДА від 30.07.2010 р. № 227, проте правовстановлюючих документів за ст. 126 ЗК України 2. Відповідачем не отримано.

Крім того про те, що предметом договору про спільну діяльність є саме земельна ділянка визначено у Розпорядженні Золочівської РДА від 30.07.2010 р. № 227, відносно якої у 2. Відповідача відсутні будь-які права, що також підтверджується матеріалами перевірки (а.с. 30 - 37) прокуратури Золочівського району.

Розпорядження землями державної власності може здійснювати уповноважений орган державної влади.

Оскільки згідно з вимогами ст. 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які визначені вимогами статті 203 цього Кодексу, в даному випадку при укладенні договору оренди порушені вимоги ст.ст. 123, 124, 125, 126 Земельного кодексу України, у зв'язку з чим вказаний договір оренди земельної ділянки необхідно визнати недійсним.

Користування земельною ділянкою ФГ «Альфа» не відповідає вимогам закону, завдає істотну шкоду державним інтересам, необхідність їх захисту покладає на прокуратуру обов'язок представництва інтересів держави відповідно до ч. 2 ст. 121 Конституції України.

Відповідно до ст. 152 Земельного кодексу України держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: визнання прав; відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; визнання угоди недійсною; відшкодування заподіяних збитків.

Обраний спосіб захисту в даному випадку спрямований на поновлення порушених прав, оскільки при визнанні відсутності у відповідачів прав на спірну земельну ділянку, підлягає поновленню порушене право власності шляхом витребування земельної ділянки із незаконного чужого користування.

Відповідно до наказу Генерального прокурора України №1/2гн від 11.07.2012 прокурори міст з районним розподілом беруть участь у розгляді місцевими загальними судами позовів та заяв прокуратури міста, а в містах розташування місцевих господарських та окружних адміністративних судів - також у розгляді цими судами всіх справ за позовами прокурорів. З урахуванням чого є необхідність залучити до участі в справі прокурора міста Харкова.

Відповідно до вимог ст. 32 Господарського процесуального кодексу України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ч. 1 ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності - на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи з загальних засад і змісту законодавства України. Мотивувальна частина рішення повинна містити встановлені судом обставини, а також оцінку всіх доказів. Визнаючи одні і відхиляючи інші докази, суд має це обґрунтувати. Мотивувальна частина рішення повинна мати також посилання на закон та інші нормативні акти матеріального права, на підставі яких визначено права і обов'язки сторін у спірних правовідносинах.

Статтею 129 Конституції України зазначено, що судді при здійсненні правосуддя незалежні і підкорюються лише закону. Змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості - є однією з основних засад судочинства.

За таких обставин, справа розглядається за наявними в ній матеріалами у порядку передбаченому ст. 75 ГПК України.

Враховуючи, що Відповідач не надав суду жодного документу, який би спростовували викладене у позові, суд визнає вимогу позивача обґрунтованою, доведеною матеріалами справи та такою, що підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 44 та ст. 49 ГПК України, у разі задоволення позову, витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на сторони, пропорційно розміру задоволених вимог. Тобто суд вважає за необхідне покласти витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу на Позивача оскільки у задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, Законом України «Про прокуратуру», ст.ст. 123, 124 Земельного кодексу України, статтями 11, 22, 626, 627, 629, 1166 Цивільного кодексу України, статтями 12, 80, 83, 116, 122, 123, 125, 126, 152, 156, 157, 187, 188, 189 Земельного кодексу України, Господарського кодексу України, статтями 33, 34, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати недійсним договір про спільну діяльність № б/н від 06.02.2012, укладений між Фермерським господарством «Альфа» та Одноробівською Загальноосвітньою школою І-ІІІ ступенів.

Зобов'язати Фермерське господарство «Альфа» (62210, с. Одноробівка, Золочівській район, Харківська область, код ЄДРПОУ 21235629) припинити незаконне використання та звільнити займану земельну ділянку площею 19,9775 га, яка використовується на підставі договору про спільну діяльність № б/н від 06.02.2012 р., укладеного між Фермерським господарством «Альфа» та Одноробівською Загальноосвітньою школою І-ІІІ ступенів.

Стягнути з Фермерського господарства «Альфа» (62210, с. Одноробівка, Золочівській район, Харківська область, код ЄДРПОУ 21235629) на користь державного бюджету України (одержувач коштів - Управління державної казначейської служби у Дзержинському районі м. Харкова, вул. Бакуліна 18, м. Харків, 61166, код ЄДРПОУ 37999654, рахунок 31215206783003, банк одержувача - Головне управління державної казначейської служби України у Харківській області, МФО 851011, код бюджетної класифікації 22030001) 573,50 грн. судового збору.

Стягнути з Одноробівської Загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів (62210, Золочівській район, Харківська область, с. Одноробівка, вул. Молодіжна, 18, код 25753108) на користь державного бюджету України (одержувач коштів - Управління державної казначейської служби у Дзержинському районі м. Харкова, вул. Бакуліна 18, м. Харків, 61166, код ЄДРПОУ 37999654, рахунок 31215206783003, банк одержувача - Головне управління державної казначейської служби України у Харківській області, МФО 851011, код бюджетної класифікації 22030001) 573,50 грн. судового збору.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 25.04.2013 р.

Суддя (підпис) Жигалкін І.П.