Рішення

від 22.04.2013 по справі 904/2160/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

22.04.13р. Справа № 904/2160/13

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Азов-Карибэ", м. Маріуполь

до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Дніпропетровськ

про стягнення заборгованості у розмірі 106 548 грн. 89 коп.

Суддя Ярошенко В.І.

Представники:

від позивача: Ушкалов І.Є. - представник за дов. № 1 від 20.03.2013

від відповідача: ОСОБА_1 - НОМЕР_1 виданий 18.10.2003 Красногвардійським РВ УМВС України в Дніпропетровській області

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Азов-Карибе» звернулось до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення заборгованості у розмірі 87 862 грн. 38 коп., пені - 15 584 грн. 61 коп. та 3 101 грн. 90 коп. - 3% річних.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань згідно договору поставки №36/09 від 30.04.2009 в частині повної та своєчасної оплати за поставлений товар.

Ухвалою господарського суду від 20.03.2013 порушено провадження у справі та розгляд справи призначено на 08.04.2013. Ухвалою від 08.04.2013 розгляд справи було відкладено до 22.04.2013.

Відповідач відзив на позовну заяву не надав. 15.04.2013 подав до суду листування з Державною податковою службою України, в якому ДПС України зазначає, що за даними Архіву електронної звітності Державної податкової служби України ФОП ОСОБА_1 засобами телекомунікаційного зв'язку, податкові накладні для їх реєстрації в ЄРПН не були прийняті на центральному рівні шлюзом приймання звітності Державної податкової служби України. Про це було повідомлено квитанцією №1 із зазначенням причини такого неприйняття, а саме:" Помилка-місцезнаходження юридичної особи продавця товарів/послуг, вказане у документі не відповідає інформації Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців". Вищезазначена обставина ускладнює здійснення відповідачем розрахунків з різними контрагентами, то у судовому засіданні 22.04.2013, відповідач звернувся до суду з усним клопотанням про зменшення розміру пені на п'ятдесят відсотків.

У судовому засіданні 22.04.2013 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно та повно з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення її по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

30.04.2009 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Азов-Карибе» (далі - позивач, продавець) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (далі - відповідач, покупець) був укладений договір поставки № 36/09 (далі - договір).

Відповідно до п. 1.1 якого продавець зобов'язується протягом дії цього договору передати покупцю товар за цінами, в асортименті і кількості, які погоджуються сторонами у накладних, що є невід'ємною частиною договору, а покупець зобов'язаний прийняти товар й оплатити його на умовах, встановлених цим договором.

Покупець зобов'язаний провести повний розрахунок за отриманий згідно накладної товар від продавця протягом строку розрахунків, встановленим у договорі (п. 3.2 договору).

Згідно з п. 3.3 покупець зобов'язаний провести повний розрахунок протягом 3 (трьох) календарних днів, з моменту приймання товару від продавця.

На виконання умов договору позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 203 162 грн. 38 коп. згідно видаткових накладних №619 від 03.02.2012 на суму 135 824 грн. 79 коп. та №802 від 11.02.2012 на суму 67 337 грн. 59 коп.

Відповідно до п. 3.3 договору відповідач повинен був сплати товар згідно накладної № 619 до 06.02.2012 та за накладною № 802 до 14.02.2012.

Відповідачем було частково сплачено вартість поставленого товару на загальну суму 122 300 грн., а саме здійснив перерахування 17.02.2012 - 50 000 грн., 23.03.2012 - 50 000 грн., 20.07.2012 - 15 300 грн., 4000 грн. - 28.03.2013 та 3000 грн. - 19.03.2013, що підтверджується банківськими виписками по особовому рахунку позивача (арк. с. 16-23), а також платіжними дорученнями № 153 та № 130, що містяться у матеріалах справи (арк. с. 33-34).

Таким чином основна заборгованість відповідача перед позивачем за спірним договором складає 80 862 грн. 38 коп., що підтверджується актом звірки взаєморозрахунків станом на 29.03.2013, підписаним обома сторонами (арк. с. 30-31).

Згідно ст. 173 Господарського кодексу України (далі - ГК України), господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 175 ГК України, майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 1 ст. 265 ГК України встановлено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ст. 712 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Згідно з приписами ст. 193 Господарського кодексу України (далі - ГК України) та ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) цивільні та господарські зобов'язання мають бути виконані належним чином відповідно до закону та договору. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

На час розгляду спору у господарському суді відповідачем не заперечено факт отримання товару за представленими накладними та не надано доказів повної оплати або повернення переданого товару на суму 80862 грн. 38 коп., а відтак, позовна вимога про стягнення з відповідача суми основного боргу підлягає задоволенню в розмірі 80 862 грн. 38 коп.

За несвоєчасне погашення відповідачем заборгованості згідно договору поставки позивачем нараховано йому пеню у розмірі 15 584 грн. 61 коп.

Відповідно до положень ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Умовами пункту 6.5. договору передбачено, що у випадку затримки оплати товару покупець за вимогою продавця сплачує йому за кожен день прострочки, пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, діючої у період прострочки, що нараховується на несплачену суму за кожен день прострочки платежу.

Згідно з ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання. У разі, якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність.

Відповідно до ч. 1. ст. 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

У сфері господарювання, згідно з ч. 2 ст. 217 та ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, застосовуються господарські санкції, зокрема, штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Спеціальним законом, що регулює договірні правовідносини між платниками і одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за невчасне виконання грошових зобов'язань, є Закон України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" від 22.11.1996р. № 543/96, відповідно до статті 3 якого, розмір пені за порушення грошового зобов'язання розраховується із суми простроченого платежу і не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Частиною шостою статті 232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Відповідно до 3.17.4. постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" № 18 від 26.12.2011, вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Оскільки затримка виконання грошового зобов`язання відповідачем обґрунтовується доказами, які надані до матеріалів справи, які свідчать про поважність причин несвоєчасного виконання розрахунків з позивачем, і частково викликана наявністю зазначених вище та встановлених під час розгляду даної справи об`єктивних обставин, а отже, свідчать про часткову вину відповідача у неналежному виконанні своїх зобов`язань перед позивачем, тому, суд вважає за можливе на підставі п. 3 ч. 1 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України зменшити розмір пені на 50% від належної до стягнення, що буде становити суму 7 792 грн. 31 коп. пені.

Також, за порушення відповідачем виконання грошового зобов'язання позивачем нараховано 3% річних у сумі 3 101 грн. 90 коп. за період з 07.02.2012 по 04.03.2013.

Відповідно ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошових зобов'язань на вимогу кредитора, зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 відсотка річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з рахуванням процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Тобто, у разі неналежного виконання боржником грошового зобов'язання виникають нові додаткові зобов'язання, які тягнуть за собою втрату матеріального характеру.

За своїми ознаками 3% річних є платою за користування чужими коштами в цей період прострочки виконання відповідачем його договірного зобов'язання, і за своєю правовою природою вони є самостійними від неустойки способами захисту цивільних прав і забезпечення виконання цивільних зобов'язань, а не штрафною санкцією.

Відповідно до ст. 55 Господарського процесуального кодексу України, суд, перевіривши правильність нарахування 3% річних, задовольняє їх у сумі 3 101 грн. 90 коп.

Абзацом 4 п. 3.17.4. постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" № 18 від 26.12.2011 передбачено, що судовий збір у разі зменшення судом розміру неустойки покладається на відповідача повністю, без урахування зменшення неустойки.

Витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 130 грн. 98 коп., відповідно до ст. 49 ГПК України, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Керуючись ст. ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Фізичної особою-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ІПН НОМЕР_2) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Азов-Карибе» (87532, Донецька область, м. Маріуполь, вул. Енгельса, 26, код ЄДРПОУ 20361415) заборгованість у розмірі 80 862 грн. 38 коп. (вісімдесят тисяч вісімсот шістдесят дві грн. 38 коп.), пеню у розмірі 7 792 грн. 31 коп. (сім тисяч сімсот дев'яносто дві грн. 31 коп.), 3% річних у розмірі 3 101 грн. 90 коп. (три тисячі сто одну грн. 90 коп.) та 2 130 грн. 98 коп. (дві тисячу сто тридцять грн. 98 коп.) витрат по сплаті судового збору.

В інший частині позовних вимог відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання і може бути оскарженим протягом цього строку до Дніпропетровського апеляційного господарського суду.

Суддя В.І. Ярошенко

Повне рішення складено 24.04.13р.