Рішення

від 08.02.2011 по справі 7/218(10)

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08.02.11 Справа№ 7/218(10)

за позовом фізична особа-підприємець ОСОБА_1

до відповідача товариства з обмеженою відповідальністю «Юридична компанія «Ейч. Ді. Партнерз»

про стягнення заборгованості за договором оренди

ціна позову: 15289,66грн.

суддя Фартушок Т.Б.

секретар Полюхович Х.М.

Представники:

від позивача - ОСОБА_2, довіреність в матеріалах справи;

від відповідача -Савченко О.А., довіреність в матеріалах справи

Суть спору:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернулась до господарського суду Львівської області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Юридична компанія «Ейч. Ді. Партнерз»про стягнення заборгованості за договором оренди; ціна позову 15289,66грн., в тому числі 1400грн. майнових збитків та 13889,66грн. неустойки.

Позовні вимоги мотивовані, зокрема, договором оренди приміщення від 08.07.2008р., змінами №№2, 3 від 01.01.2009р. до Договору, угодою від 30.09.2010р. до договору оренди, актом здачі-приймання приміщення від 30.09.2010р., фото, договором №16/11-10 про надання юридичних послуг від 16.11.2010р., квитанціями про сплату 1500грн. та 15грн. від 23.11.2010р., актом здачі-приймання робіт від 18.11.2010р., свідоцтвом про державну реєстрацію Позивача серії НОМЕР_2, доказами сплати державного мита, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та доказами скерування позовної заяви Відповідачу.

Ухвалою господарського суду Львівської області №7/218(10) від 30.11.2010р. порушено провадження у справі та озгляд справи призначено у судовому засіданні на 11год. 45хв. 14.12.2010р. Розгляд справи відкладався з причин та підстав, зазначених в ухвалі господарського суду Львівської області №№7/218(10) від 22.12.2010р. В судових засіданнях 14.12.2010р., 04.01.2011р., 27.01.2011р. та 03.02.2011р. оголошувались перерви.

Строк розгляду спору продовжувався за клопотанням Позивача відповідно до ухвал господарського суду Львівської області №№7/217(10) від 04.01.2011р. та від 03.02.2011р. в загальному на термін 14 днів.

Представникам Сторін оголошено права та обов'язки, передбачені ст.ст.20, 22, 28 Господарського процесуального кодексу України. Крім того, в ухвалах гсоподарського суду Львівської області №№7/218(10) від 30.11.2010р. та від 22.12.2010р., які скеровані чи оголошені Сторонам (підтвердженням чого є дані реєстрів вихідної кореспонденції гсоподарського суду Львівської області, письмові повідомлення представників Сторін про оголошення ухвал та наявні в матеріалах спарви повідомлення про вручення поштових відправлень), зазначалось, що права та обов'язки Сторін визначні ст.ст.20, 22, 28 Господарського процесуального кодексу України.

Заяв про відвід судді не надійшло.

Представник Позивача в судове засідання з'явився, позовні вимоги підтримав повністю. Протягом розгляду справи представниками Позивача подано наступні документи: копію довіреності на право здійснення представництва; два клопотання про продовження строку розгляду спору; клопотання про відкладення розгляду справи; витяг про включення Позивача в ЄДРПОУ.

Також, 22.12.2010р. до господарського суду Львівської області наійшли додаткові пояснення Позивача до позовної заяви, до яких додано копію постанови Вищого господарського суду України №16/558 від 15.04.2010р.

Крім того, 08.02.2011р. до господарського суду Львівської області надійшло клопотання Позивача про долучення до матеріалів справи копій виписок з банківського рахунку Позивача на 16 арк. Зазначені документи долучено до матеріалів справи.

Представник Відповідача в судове засідання з'явилась, проти позову заперечила.

Протягом розгляду справи представниками відповідача подано наступні документи: довіреність на право здійснення представництва; письмові пояснення; лист ОКП «БТІ ЕО»№12296 від 30.12.2010р.; копію довідки органу статистики про включення відповідача в ЄДРПОУ; копію свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи Відповідача.

Також, 13.12.2010р. до господарського суду Львівської області надійшов відзив Відповідача на позовну заяву, відповідно до якого, Відповідач заперечує проти позову з причин та підстав, зазначених у відзиві. До відзиву долучено підписаний Відповідачем акт звірки взаємних розрахунків.

Крім того, 31.12.2010р. до господарського суду Львівської області надійшло доповнення до відзиву на позовну заяву.

В судовому засіданні протягом розгляду справи суд оглянув оригінали документів, долучених до матеріалів справи.

Відповідно до ст.34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст.43 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи. Ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Розглянувши матеріали справи в їх сукупності, дослідивши матеріали справи, та оцінивши докази в їх сукупності, суд встановив наступне.

08.07.2008р. Сторонами підписано договір оренди приміщення (далі -Договір).

Відповідно до п.п.1.1, 1.2 Договору, в порядку та на умовах, визначених цим Договором, Наймодавець (Позивач) зобов'язується передати Наймачу (Відповідачу), а Наймач зобов'язується прийняти у тимчасове володіння та користування приміщення, визначене у цьому Договрі, а також зобов'язується сплачувати Наймодавцю орендну плату; приміщення, яке передається в оренду за цим Договором (далі -Приміщення), знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, мансарда першого рівня.

Згідно п.2.1 Договору, приміщення надається в оренду на строк 3 роки з моменту прийняття його за актом здачі-приймання, який є невід'мною частиною цього Договору.

Відповідно до позовної заяви, відзиву на позовну заяву, Відповідач здійснював фактичне платне користування приміщенням, переданим Позивачем з липня 2008р. Наведене підтверджується, в тому числі, копіями банківських виписок з рахунку Позивача за період з липня 2008р. по серпень 2010р., згідно яких, Відповідач сплачував Позивачу оплату оренди згідно Договору.

Позовні вимоги щодо стягнення неустойки в розмірі 13889,66грн. Позивач мотивує п.8.3 Договору, відповідно до якого, одним з випадків дострокового розірвання Договору Наймачем є інші причини, у разі письмового попередження Наймодавця не пізніше, ніж у місячний термін до бажаного закінчення строку оренди; при цьому сплачується неустойка в розмірі місячної орендної плати.

Проте, відповідно до п.1 угоди від 30.09.2010р., користування приміщенням припинено за взаємною згодою Сторін з 30.09.2010р. Досягнення згоди щодо викладеного у п.1 Угоди від 30.09.2010р. визнається Сторонами.

Крім того, в матеріалах справи відсутнє, та Сторонами не наведені доводи та не подані докази існування письмового попередження Відповідачем Позивача щодо наміру розірвання Договору.

Також, суд зазначає, що в матеріалах справи відсутні та Сторонами не наведені доводи та не подані докази саме розірвання Договору чи відносин з фактичного користування приміщенням, та наявної ініціативи Наймача.

Статтею 604 Цивільного кодексу України встановлено можливість припинення зобов'язання за домовленістю сторін.

Враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку, що орендні відносини Сторонами припинено не з підстав дострокового розірвання відносин Наймачем, а за взаємною згодою Сторін.

Згідно з п.3 ч.1 ст.611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом , зокрема: сплата неустойки.

Враховуючи вищенаведене, Сторонами не зазначено у підписаному Договорі підстави стягнення неустойки у випадку припинення дії Договору за взаємною згодою сторін, законом така підстава також не передбачена.

Проте, відсутність правових підстав до стягнення неустойки за Договором суд обґрунтовує наступним.

Відповідно до пояснень представників Сторін, підписаний Договір не було нотаріально посвідчено, також, не було проведено його державної реєстрації. В матеріалах справи відсутні та Сторонами не наведені доводи та не подані докази нотаріального посвідчення та державної реєстрації підписаного Договору.

Непроведення державної реєстрації Договору та відсутність факту звернення за проведенням такої підтверджується, в тому числі, листом №12296 від 30.12.2010р. обласного комунального підприємства «Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки»

Відповідач зазначає у відзиві про недійсність підписаного між Сторонами Договору.

Відповідно до ч.ч.1-3, 5 ст.203 Цивільного кодексу України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Також, згідно ст.204 Цивільного кодексу України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до ч.ч.2, 3 ст.202 Господарського кодексу України, господарське зобов'язання припиняється також у разі його розірвання або визнання недійсним за рішенням суду; до відносин щодо припинення господарських зобов'язань застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно ч.1 ст.207 Господарського кодексу України, господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Відповідно до ч.1 ст.215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Отже, недійсним може бути визнано лише вчинений правочин.

Проте, згідно ст.11 Цивільного кодексу України, договір є правочином. Відповідно до ч.1 ст.210 Цивільного кодексу України, правочин підлягає державній реєстрації лише у випадках, встановлених законом; такий правочин є вчиненим з моменту його державної реєстрації.

Згідно ч.3 ст.640 Цивільного кодексу України (момент укладення договору), договір, який підлягає нотаріальному посвідченню або державній реєстрації, є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення або державної реєстрації, а в разі необхідності і нотаріального посвідчення, і державної реєстрації - з моменту державної реєстрації.

Відповідно до ч.2 ст.793, ст.794 Цивільного кодексу України, договір найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) строком на три роки і більше підлягає нотаріальному посвідченню ; договір найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини), укладений на строк не менше ніж на три роки, підлягає державній реєстрації .

Також, згідно ст.4 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (в редакції, що діяла на момент підписання Сторонами Договору), право користування нерухомим майном строком більш як один рік, та речові права на чуже майно підлягають державній реєстрації.

Таким чином, не будучи зареєстрованим у встановленому законом порядку та без нотаріального посвідчення, підписаний Сторонами Договір не є укладеним .

Враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку про необхідність відмови в задоволенні позовних вимог в частині стягнення неустойки за Договором з причин, що підписаний Сторонами Договір неукладений (невчинений).

Позовні вимоги щодо стягнення збитків у розмірі 1400грн .

У підписаних Сторонами угоді та акті здачі-приймання приміщення від 30.09.2010р. зазначено, що оглядом технічного та санітарного стану приміщення встановлено, що після демонтажу Наймачем його обладнання, встановленого ним раніше в орендованому приміщенні, на стінах в кухні і 4 кімнатах залишились монтажні отвори і сліди обладнання, усунення яких вимагає шпаклювання отворів та фарбування стін загальною площею 25 м 2 ; килимове покриття підлоги приміщення площею 130м 2 покрито плямами і вимагає мокрої очистки або заміни.

У зазначених в абзаці вище документах від 30.09.2010р. Сторони письмово погодили, що Наймодавець приймає орендоване приміщення в існуючому стані без відновлення стану майна, а Наймач компенсує погіршення його стану оплатою за рахунок Наймодавця суми 1400грн., при чому наведено розрахунок зазначеної суми.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.779 Цивільного кодексу України, наймач зобов'язаний усунути погіршення речі, які сталися з його вини; у разі неможливості відновлення речі наймодавець має право вимагати відшкодування завданих йому збитків.

Згідно ч.1 ст.1166 Цивільного кодексу України, шкода, завдана майну особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до ч.1 ст.22 Цивільного кодексу України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Згідно п.1 ч.2 ст.22 Цивільного кодексу України, збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила чи мусить зробити для відновлення свого порушеного права.

Відповідно до ч.4 ст.47 Господарського кодексу України, збитки, завдані підприємцю внаслідок порушення особами його майнових прав, відшкодовуються підприємцю відповідно до цього Кодексу та інших законів.

Згідно ч.1 ст.224 Господарського кодексу України, під збитками розуміються, в тому числі, пошкодження майна особи.

Враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку, Сторонами узгоджено розмір погіршення Відповідачем стану майна Позивача та досягнуто згоди щодо розміру відшкодування збитків.

Щодо доводів Відповідача про непідписання ним угоди та акту здачі-приймання приміщення від 30.09.2010р., суд зазначає наступне.

Угода та акт здачі-приймання приміщення від 30.09.2010р. підписані Відповідачем та першій сторінці кожного із документів, та із застереженнями, - Позивачем на другій сторінці кожного із документів. Інших підписів Позивача на зазначених документах не існує.

У відзиві на позовну заяву (стор.2) Відповідач зазначає: «Згідно підписаної Сторонами Угоди від 30.09.2010р. … сторони узгодили припинити за взаємною згодою сторін з 30.09.2010р. дію Договору, що підтверджується Актом здачі -приймання приміщення від 30.09.2010р. …».

Припинення відносин з фактичного використання приміщення Відповідачем саме з 30.09.2010р. та на підставі угоди і акту здачі-приймання приміщення від 30.09.2010р. не оспорювалось Сторонами протягом усього часу розгляду спору.

Крім того, суд зазначає, що Відповідачем ні угода, ні акт здачі-приймання приміщення від 30.09.2010р. не оскаржувались, та не заперечувалось двостороннє підписання зазначених документів .

Також, Відповідач наполягав, що факт припинення відносин з фактичного оплатного користування приміщеннями відбувся саме 30.09.2010р., і приміщення Відповідачем повернуто Позивачу саме згідно акті здачі-приймання від 30.09.2010р.

Враховуючи вищенаведене, в тому числі те, що Сторонами визнано та матеріалами справи підтверджено факт користування Відповідачем приміщеннями Позивача протягом липня 2008р. по вересень 2010р., Сторонами досягнуто письмової згоди щодо факту завдання Відповідачем збитків, їх характеру, розміру, суд приходить до висновку про необхідність задоволення позовних вимог в частині стягнення 1400грн. збитків.

Щодо стягнення 1500грн. з оплати послуг адвоката .

Позивач у прохальній частині позовної заяви просить стягнути з Відповідача 1500грн. з оплати послуг адвоката.

З даного приводу суд зазначає наступне.

Так, 16.11.2010р. між Позивачем та адвокатом ОСОБА_4 укладено договір №16/11-10 про надання юридичних послуг (далі -Договір про надання юридичних послуг), відповідно до п.1.1 якого, Замовник (Позивач) доручає, а виконавець (адвокат ОСОБА_4) приймає на себе зобов'язання надання послуг по вивченню матеріалів справи та підготовки позовної заяви Позивача до Відповідача про стягнення коштів згідно Договору, а Замовник зобов'язується прийняти послуги та оплатити їх.

Відповідно до п.4.1 Договору про надання юридичних послуг, за надання послуг, передбачених цим договором, Замовник протягом 7 днів з дати підписання цього договору, сплачує Виконавцю винагороду у розмірі 1500грн. без ПДВ.

Згідно п.4.2 Договору, на підтвердження надання юридичних послуг Сторони підписують двосторонні акти здачі-приймання наданих послуг.

Відповідно до акту здачі-приймання робіт від 18.11.2010р., підписаного Замовником та Виконавцем, Виконавець надав замовнику послуги, передбачені Договором про надання юридичних послуг, а Замовник прийняв ці послуги; вартість послуг складає 1500грн.; послуги надані в повному обсязі, претензій з боку Замовника немає.

Згідно квитанції №ПН3557 від 23.11.2010р., Позивачем оплачено ОСОБА_4 1500грн. з призначенням платежу за послуги адвоката згідно Договору про надання юридичних послуг.

Відповідно до ст.44 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати складаються в тому числі з витрат з оплати послуг адвоката.

Згідно ч.3 ст.48 Господарського процесуального кодексу України, витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України "Про адвокатуру". Дія цього Закону поширюється тільки на осіб, які є адвокатами. Відповідно до статті 2 Закону України "Про адвокатуру" адвокатом може бути громадянин України, який має вищу юридичну освіту, стаж роботи за спеціальністю юриста або помічника адвоката не менше двох років, склав кваліфікаційні іспити, одержав свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю та прийняв Присягу адвоката України. Таким чином, стаття 44 ГПК передбачає відшкодування як судових витрат сум, що були сплачені стороною за отримання лише послуг адвокатів, а не інших представників. Судові витрати - це витрати які поніс позивач в процесі розгляду справи.

Ст.5 Закону України «Про адвокатуру»встановлює перелік адвокатських послуг, у Правилах адвокатської етики від 01.10.1999 року, схвалених Вищою кваліфікаційною комісією адвокатури при Кабінеті Міністрів України, вказано, що гонорар, який є єдиною допустимою формою отримання адвокатом винагороди за надання правової допомоги клієнтові, повинен бути законним за формою і порядком, і розумно обгрунтованим за розміром, ст.33 Правил адвокатської етики визначено перелік чинників, які повинні враховуватись при визначенні обгрунтованого розміру гонорару.

Враховуючи вищенаведене, в тому числі результати розгляду справи, суд приходить до висновку, що витрати з оплати послуг адвоката підлягають стягненню з Відповідача на користь Позивача пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до вимог ст.4.-7 Господарського процесуального кодексу України судові рішення приймаються за результатами обговорення усіх обставин справи.

Принцип об'єктивної істини, тобто відповідності висновків, викладених у судовому акті, дійсним обставинам справи реалізується також положеннями ст.43 Господарського процесуального кодексу України, згідно з якою господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

08.02.2011року у відповідності до вимог ст.85 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частини рішення, про що зазначено в протоколі судового засідання. Повний текст рішення виготовлений та підписаний 14.02.2011року.

На підставі ст.49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати у справі слід покласти на Відповідача пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи вищенаведене, керуючись п. 4 ч. 3 ст.129 Конституції України, ст.ст. 4, 4-5, 4-7, 33, 43, 44, 48, 49, 82-87, 115-116 Господарського процесуального кодексу України, ст.ст.47, 224 Господарського кодексу України, ст.ст.11, 22, 202, 203, 204, 207, 215, 604, 611, 779, 793, 794, 1166 Цивільного кодексу України, .4 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»(в редакції, що діяла на момент підписання Сторонами Договору), суд -

В И Р І Ш И В:

1. В позові відмовити частково.

2. Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (79007, АДРЕСА_2, ідентифікаційний код НОМЕР_1) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Юридична компанія Ейч. Ді. Партнерз»(79007, м.Львів, пр.-кт Свободи, 27, ідентифікаційний код 36026772) 1400грн. майнових збитків, 13грн. 76коп. державного мита, 21грн. 24коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, 135грн. витрат на оплату послуг адвоката.

3. В решті позовних вимог відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному та касаційному порядку.

Суддя Фартушок Т.Б.