Рішення

від 22.04.2013 по справі 904/2183/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

22.04.13р. Справа № 904/2183/13

За позовом Фермерського господарства "Столон", м. Підгородне, Дніпропетровська область

до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, АДРЕСА_1

про стягнення заборгованості у розмірі 66 896 грн. 91 коп.

Суддя Ярошенко В.І.

Представники:

від позивача: Барабан В.І. - голова СФГ "Столон" паспорт НОМЕР_1 виданий 14.02.2003 р. Дніпропетровським РВ УМВС України в Дніпропетровській області.

Євтушенко О.В. - представник за дов. б/н від 21.01.2013 р.

від відповідача: не з'явились

СУТЬ СПОРУ:

Фермерське господарство "Столон" звернулось до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення суми основного боргу у розмірі59 580 грн., інфляційних втрат у розмірі 3 276 грн. 90 коп. та 3% річних - 4 040 грн. 01 коп.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором №2 від 18.09.2010 в частині оплати поставленого товару.

Ухвалою господарського суду від 20.03.2013 порушено провадження у справі та розгляд справи призначено на 08.04.2013. Ухвалою суду від 08.04.2013 розгляд справи відкладено до 22.04.2013.

Відповідач явку повноважного представника у судове засідання не забезпечив, відзив на позовну заяву та інші витребуванні судом документи не надав, про причини неявки суд не повідомив. Про дату, час та місце судового засідання був повідомлений належним чином, оскільки поштовий конверт (арк. с. 35) з ухвалою суду, який направлялись на адресу відповідача, що зазначено у позовні заяві.

Відповідно до п. 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 18, особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК України. За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

22.04.2013 позивачем надані пояснення до позовної заяви, в яких зазначено, що в документах первинного бухгалтерського обліку - накладних №51 від 19.09.2010 та прибуткових касових ордерах №43 від 20.09.2010, №47 від 30.09.2010, №49 від 06.10.2010 та №51 від 25.10.2010 помилково вказано підставу-договір від 19.09.2010.

Вказані вище документи первинного бухгалтерського обліку були виписані на виконання саме договору №2 купівлі-продажу сільськогосподарської продукції врожаю 2010 року від 18.09.2010. Інших договорів Фермерське господарство "Столон" з фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 не укладено.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, справі розглядається за наявними в ній матеріалами.

У судовому засіданні 22.04.2013 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача, всебічно та повно з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення її по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

18.09.2010 між Фермерським господарством «Столон» (далі - позивач, постачальник) та Фізичною-особою підприємцем ОСОБА_1 (далі - відповідач. покупець) був укладений договір купівлі-продажу №2 (далі - договір). Відповідно до п. 1.1. договору постачальник зобов'язується продати, а покупець прийняти і оплатити сільськогосподарську продукцію врожаю 2010 року на умовах, передбачених цим договором.

Пунктом 1.2. договору встановлено найменування, кількість, ціна і загальна сума (Пшениця ІІІ класу, 110 тон, 1500грн. за 1 т з ПДВ, 165 000 грн.)

Продавець зобов'язується своєчасно прийняти товар від продавця та здійснити оплату з відстрочкою платежу 10 банківських днів (п. 2.1. договору).

На виконання умов договору позивачем було поставлено відповідачу товар на загальну суму 164 580 грн. відповідно до накладних №51 від 19.09.2010 на суму 39 500 грн., №102 від 12.10.2010 на суму 37 850 грн. та №36 від 17.10.2010 на суму 32 370 (арк. с. 8-10).

Відповідачем було частково сплачено позивачу вартість поставленого товару у розмірі 105 000 грн., що підтверджується прибутковими касовими ордерами №43 від 20.09.2010 на суму 30 000 грн., №47 від 30.09.2010 на суму 29 250 грн., №49 від 06.10.2010 на суму 40 000 грн. та №51 від 25.10.2010 на суму 5 750 грн.

Отже, сума основної заборгованості відповідача перед позивачем складає 59 580 грн.

Згідно ст. 173 Господарського кодексу України (далі - ГК України) господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 175 ГК України, майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 1 ст. 265 ГК України встановлено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ст. 712 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Згідно з приписами ст. 193 Господарського кодексу України (далі - ГК України) та ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) цивільні та господарські зобов'язання мають бути виконані належним чином відповідно до закону та договору. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

На час розгляду спору у господарському суді відповідачем не заперечено факт отримання товару за представленими накладними та не надано доказів повної оплати або повернення переданого товару на суму 59 580 грн., а відтак, позовна вимога про стягнення з відповідача суми основного боргу підлягає задоволенню в розмірі 59 580 грн.

За несвоєчасне виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором в частині оплати поставленого товару, позивачем нараховано інфляційні втрати за період з 30.10.2010 по 31.12.2012 у розмірі 3 276 грн. 90 коп. та 3% річних за період з 30.10.2010 по 31.01.2013 у розмірі 4 040 грн. 01 коп.

Згідно з п. 4.1. за невиконання або неналежне виконання своїх зобов'язань за договором сторони несуть відповідальність відповідно до чинного законодавства України.

Відповідно ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошових зобов'язань на вимогу кредитора, зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 відсотка річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з рахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Тобто, у разі неналежного виконання боржником грошового зобов'язання виникають нові додаткові зобов'язання, які тягнуть за собою втрату матеріального характеру.

За своїми ознаками, індекс інфляції є збільшенням суми основного боргу у зв'язку з девальвацією грошової одиниці України, а 3% річних є платою за користування чужими коштами в цей період прострочки виконання відповідачем його договірного зобов'язання, і за своєю правовою природою вони є самостійними від неустойки способами захисту цивільних прав і забезпечення виконання цивільних зобов'язань, а не штрафною санкцією.

Відповідно до ст. 55 Господарського процесуального кодексу України, суд, перевіривши правильність нарахування інфляційних втрат та 3% річних, задовольняє їх у повному обсязі.

Враховуючи вищевикладені обставини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ґрунтуються на вимогах чинного законодавства, підтверджуються належними та допустимими доказами, а тому підлягають задоволенню у повному обсязі.

Витрати по сплаті судового збору у розмірі 1 720 грн. 50 коп., відповідно до ст. 49 ГПК України, стягуються з відповідача на користь позивача.

Керуючись ст.ст. 22, 44, 49, 82-85, 115-117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити повністю.

Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1) на користь Фермерського господарства «Столон» (52001, Дніпропетровська область, м. Підгородне, вул. Коротка, 81, код ЄДРПОУ 24244066) суму основного боргу у розмірі 59 580 грн. 00 коп. (п'ятдесят дев'ять тисяч п'ятсот вісімдесят грн. 00 коп.), інфляційні втрати у розмірі 3 276 грн. 90 коп. (три тисячі двісті сімдесят шість грн. 90 коп.), 4 040 грн. 01 коп. (чотири тисячі сорок грн. 01 коп.) - 3% річних та 1 720 грн. 50 коп. (одну тисячу сімсот двадцять грн. 50 коп.) витрат по сплаті судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання і може бути оскарженим протягом цього строку до Дніпропетровського апеляційного господарського суду.

Суддя В.І. Ярошенко

Повне рішення складено 24.04.13р.