Рішення

від 10.02.2011 по справі 30/237(10)

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.02.11 Справа№ 30/237(10)

За позовом: Прокурора Залізничного району м. Львова в інтересах держави в особі ЛКП «Залізничтеплоенерго», м. Львів

до відповідача: ВТФ «Опір», м. Львів

про стягнення 4 201, 67 грн.

Суддя Н.Мороз

Представники:

Від прокуратури: Яворська Л. Р.

Від позивача: Охріменко В. В.

Від відповідача: н/з

Суть спору:

Позов заявлено Прокурором Залізничного району м. Львова в інтересах ЛКП «Залізничнетеплоенерго», м. Львів до виробничо-торгівельної фірми «Опір», м. Львів про стягнення 4 201, 67 грн.

Ухвалою суду від 21.12.2010р. порушено провадження у справі та призначено до розгляду на 13.01.2011р.

13.01.2011р. розгляд справи відкладався з підстав, викладених у відповідній ухвалі суду.

В судове засідання 10.02.2011р. представник позивача та прокурор з'явились та повідомили про сплату відповідачем після подачі позову до суду суми основного боргу.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, вимог ухвали суду не виконав, причин неявки суду не повідомив, у зв'язку з чим суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами без участі представника відповідача, відповідно до ст. 75 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, судом встановлено наступне.

Згідно ст. 509 ЦК України , зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона зобов'язана вчинити на користь другої сторони певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Однією з підстав виникнення зобов'язань, згідно ст.11 ЦК України, зокрема є договори та інші правочини.

Згідно ст. 179 Господарського Кодексу України, майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами-юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями.

01.10.2003р. між позивачем та відповідачем було укладено договір про постачання теплової енергії в гарячій воді № 216.

На виконання умов даного договору КП "Залізничтеплоенерго" зобов'язувалось постачати теплову енергію в гарячій воді в потрібних обсягах, а відповідач -ВТФ „Опір", оплачувати одержувану теплову енергію за встановленими тарифами (цінами) в терміни, передбачені договором.

Згідно п. 6.3 договору про постачання теплової енергії в гарячій воді, споживач до 15 числа звітного місяця сплачує енергопостачальній організації вартість фактично спожитої теплової енергії.

Згідно ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

Позивач взяті на себе договірні зобов'язання виконав повністю, що підтверджено матеріалами справи та не спростовано відповідачем.

Відповідач договірні зобов'язання в частині оплати виконував неналежним чином, а тому заборгованість відповідача за спожиту теплову енергію у період з 01.05.2009р. по 01.10.2010р. становила 3 843, 95 грн.

Однак, в процесі розгляду справи ВТФ «Опір»сплачено основний борг в сумі 3 843, 95 грн., що підтверджено випискою з банку (в матеріалах справи), відтак, суд дійшов висновку провадження у справі в цій частині припинити.

Згідно ст. 216 ГК України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до п.7.2.3 договору, за несвоєчасне виконання розрахунків за теплову енергію покупець зобов'язаний сплатити енергопостачальній організації пеню, яка відповідно до поданого розрахунку становить 39, 74 грн. і підлягає стягненню.

Крім того, у відповідності до ст. 625 ЦК України, боржник, що прострочив виконання грошового зобов'язання, зобов'язаний сплатити на вимогу кредитора 3% річних від простроченої суми, що становить 60, 33 грн. та інфляційні нарахування в сумі 257, 65 грн.

Відповідно ст. 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень (ст. 33 ГПК України).

Враховуючи наведене, позовні вимоги обгрунтовані матеріалами справи, не спростовані відповідачем і підлягають до задоволення відповідно до поданого уточнення.

Судові витрати покладаються на відповідача, згідно ст. 49 ГПК України.

Керуючись ст. ст. 509, 625, ЦК України, ст. 179, 193, 216 ГК України, ст.ст. 32, 33, 43, 49, 75, 82, 84, 85, 116, 117 ГПК України, господарський суд,-

В И Р І Ш И В:

1. Позов задоволити частково.

2. В частині стягнення основного боргу в сумі 3 843, 95 грн. провадження у справі припинити.

3. Стягнути з виробничо-торгівельної фірми «Опір», м. Львів, вул. Чупринки, 85 (р/р 26001013254 в ПЛФ «Кредит банк Україна», МФО 325365, ЄДРПОУ 30823194):

- на користь Львівського комунального підприємства "Залізничтеплоенерго", м. Львів, вул. С.Петлюри, 4а (р/р 260038680 в ЛОД „Райффайзен банк Аваль", МФО 325570, код ЄДРПОУ 20784943) - 39, 74 грн. - пені, 60, 33 грн. -3% річних, 257, 65 грн. -інфляційних нарахувань;

- в доход держбюджету - 102, 00 грн. держмита;

- в доход місцевого бюджету Личаківського району м. Львова -236,00 грн. за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

4. Накази видати згідно ст.116 ГПК України.

Суддя Мороз Н.В.

Рішення складено 11.02.2011р.