Ухвала

від 10.06.2011 по справі 25/52

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

УХВАЛА

10.06.11 Справа№ 25/52

Суддя господарського суду Львівської області В.М.Пазичев, розглянувши матеріали скарги на бездіяльність органів державної виконавчої служби Товариства з обмеженою відповідальністю «ГАЛ-ТВС» вх.№9763/11 від 29.04.2011 року у справі:

за позовом (стягувач, заявник):Товариства з обмеженою відповідальністю «ГАЛ-ТВС»(м. Львів) до відповідача:Приватного підприємства «Виробничо -комерційна фірма «СЯЙВО-ПРЕСТИЖ»(м. Львів) особа, дії (бездіяльність) якої оскаржуються:Залізничний відділ Державної виконавчої служби Львівського міського управління юстиції (м.Львів) за участі третьої особи :Шевченківський відділ Державної виконавчої служби Львівського міського управління юстиції (м.Львів) про:стягнення заборгованості в сумі 32 725,09 грн.

Суддя: В.М. Пазичев При секретарі:І.Є.Башак Представники:

від позивача (стягувач, заявник):Рісний М.Б.-представник за довіреністю від 04.03.2010 року від відповідача:Не з"явився особа, дії (бездіяльність) якої оскаржуються:Не з"явився від третьої особи:Калиновська А.Ю.-представник, довіреність від 30.05.2011 року

Суть спору: На розгляд Господарського суду Львівської області подано позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ГАЛ-ТВС" (м.Львів) до Приватного підприємства "Виробничо-комерційна фірма "СЯЙВО-ПРЕСТИЖ" (м.Львів) про стягнення заборгованості в сумі 32 725,09 грн.

Рішенням господарського суду Львівської області від 30.04.2010 року позов задоволено.

11.05.2010 року видано наказ про примусове виконання рішення від 30.04.2010 року у справі №25/52.

29.04.2011 року за вх.№9763/11 Товариством з обмеженою відповідальністю «ГАЛ-ТВС» подано скаргу на бездіяльність органів державної виконавчої служби.

Ухвалою господарського суду Львівської області від 04.05.2011 року порушено провадження по розгляду скарги і призначено судове засідання на 11.05.2011 року. Ухвалою від 11.05.2011 року розгляд скарги відкладено до 17.05.2011 року, для надання доказів по справі. Ухвалою від 17.05.2011 року розгляд скарги відкладено до 23.05.2011 року, у зв"язку з неявкою представників сторін. Ухвалою від 23.05.2011 року розгляд скарги відкладено до 30.05.2011 року, для надання доказів по справі. Ухвалою від 30.05.2011 року розгляд скарги відкладено до 07.06.2011 року, для надання доказів по справі. Ухвалою від 07.06.2011 року розгляд скарги відкладено до 10.06.2011 року, у зв"язку з відсутністю представників заявника, відповідача та особи, дії якої оскаржуються.

Позивач (стягувач, заявник) вимог ухвали суду про прийняття скарги до розгляду від 04.05.2011 року, про відкладення від 11.05.2011 року, від 17.05.2011 року, від 23.05.2011 року, від 30.05.2011 року, від 07.06.2011 року не виконав повністю, явку повноважного представника в судове засідання забезпечив.

В судовому засіданні 10.06.2011 року заявник подав заяву, згідно якої просить суд п.2 вимог, зазначених у заяві, щодо зобов"язання Залізничного відділу Державної виконавчої служби Львівського міського управління юстиції до вжиття усіх заходів щодо повного виконання рішення господарського суду Львівської області від 30.04.2011 року, на виконання якого виданий наказ Господарського суду Львівської області за №25/52 від 11.05.2010 року, залишити без розгляду.

Відповідач (боржник) вимог ухвали суду про прийняття скарги до розгляду від 04.05.2011 року, про відкладення від 11.05.2011 року, від 17.05.2011 року, від 23.05.2011 року, від 30.05.2011 року, від 07.06.2011 року не виконав, явку повноважного представника не забезпечив, хоча і був належним чином, відповідно до ст.64 ГПК України, повідомлений про час, місце і дату розгляду справи, що підтверджується повернутими поштовими конвертами від 05.05.2011 року, поштовими повідомленнями про вручення від 12.05.2011 року, від 24.05.2011 року, а явка відповідача була визнана судом та визначена в ухвалах суду обов"язковою.

Особа, дії (бездіяльність) якої вимог ухвали суду про прийняття скарги до розгляду від 04.05.2011 року, про відкладення від 11.05.2011 року, від 17.05.2011 року, від 23.05.2011 року, від 30.05.2011 року, від 07.06.2011 року не виконала, явку повноважного представника в судове засідання не забезпечила, хоча і була належним чином, відповідно до ст.64 ГПК України, повідомлена про час, місце і дату розгляду справи, що підтверджується поштовими повідомленнями про вручення від 05.05.2011 року, від 12.05.2011 року, від 24.05.2011 року, а явка відповідача була визнана судом та визначена в ухвалах суду обов"язковою.

19.05.2011 року за вх.№11260/11 особа, дії (бездіяльність) якої оскаржуються, подала заперечення на скаргу позивача.

В судовому засіданні 30.05.2011 року особа, дії (бездіяльність) якої оскаржуються подала пояснення по суті скарги.

Третя особа вимог ухвали суду про залучення до участі у розглді скарги від 04.05.2011 року, про відкладення від 11.05.2011 року, від 17.05.2011 року, від 23.05.2011 року, від 07.06.2011 року не виконала повністю, явку повноважного представника забезпечила.

Всі сторони процесу належним чином повідомлені про місце та час судового засідання.

За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути скаргу, відповідно до ст. 75 ГПК України, за наявними у справі матеріалами, за відсутності представників відповідача та особи, дії (бездіяльність) якої оскаржується.

Ухвалу виготовлено, підписано та оголошено 10.06.2011 року.

Розглянувши скаргу та додані до неї документи, матеріали справи №25/115, документи, що подані сторонами, проаналізувавши пояснення скаржника, з'ясувавши фактичні обставини, на яких грунтуються вимоги скаржника, сукупно оцінивши докази, які мають значення для справи, суд встановив:

30 квітня 2010 р. Господарським судом Львівської області прийнято рішення у справі № 25/52 про стягнення з приватного підприємства «Виробничо-комерційна фірма «СЯЙВО-ПРЕСТИЖ»(79054 Львівська область, м. Львів, вул. Виговського, 65/23, р/р 26005600013321 в ЛОФ АКВ «Укрсоцбанк»в м. Львові, МФО 325019, код ЄДРПОУ 34167075, Ш № 341670713034) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ГАЛ-ТВС»(79019, Львівська область, м. Львів, вул. Гайдамацька, 11, р/р 26008016716 в ЛФ АБ «Експрес-Банк»м. Львова, МФО 325956, код ЄДРПОУ 32181538, ІН № 321815313074) 27633,60 грн. - боргу, 2824,68 грн. - пені, 1607,17 грн. - 3 % річних, 659,64 грн. - інфляційні втрати, 327,25 грн. - державного мита та 236,00 грн. за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та 1 600,00 грн. за послуги адвоката.

На примусове виконання вказаного рішення було видано наказ № 25/52 від 11.05.2010 року.

31.05.2010 р. наказ Господарського суду Львівської області разом з заявою про виконання рішення господарського суду Львівської області було зареєстровано в Залізничному відділі державної виконавчої службу Львівського міського управління юстиції, що підтверджується відбитком штампу Залізничного ВДВС.

07.10.2010 р. ТзОВ «ГАЛ-ТВС»було подано в Залізничний ВДВС Львівського міського управління юстиції лист-повідомлення від 06.10.2010р. із інформацією про рахунки Боржника в банківських установах. Лист-повідомлення знаходиться в матеріалах справи. В матеріалах справи наявна скарга на бездіяльність державної виконавчої служби, на ім'я Начальника Залізничного відділу державної виконавчої служби Львівського міського управління юстиції від 02.11.2010 р.

27.12.2010 р. Залізничним відділом державної виконавчої служби Львівського міського управління юстиції, було винесено постанову про закінчення виконавчого провадження, в якій зазначалось: «Згідно відповіді ПАТ "Укрсоцбанку»від 20.12.2010 року, на рахунок боржника накладено арешт, залишок на рахунку становить 00,00 грн. Згідно витягу з Єдиного реєстру заборон відчужень, на все майно боржника накладено арешт. Згідно акту державного виконавця від 02.12.2010 року, державним виконавцем встановлено, що майно, яке належить боржнику, знаходитися за адресою: м. Львів, вул. Б. Хмельницького, 2836, що за територіальністю належить Шевченківському ВДВС ЛМУЮ».

Отже, згідно даних Єдиного державного реєстру виконавчих проваджень, та супровідного листа від 28.12.2010 р. № 39634, державним виконавцем Залізничного відділу державної виконавчої служби Пристайком Максимом Ростиславовичем даний виконавчий документ було направлено за належністю до Шевченківського відділу Державної виконавчої служби Львівського міського управління юстиції.

Однак, як стверджує заявник, матеріали виконавчого провадження по виконанню рішення Господарського суду Львівської області від 30.04.2010 р. у справі № 25/52 з Шевченківського відділу Державної виконавчої служби Львівського міського управління юстиції були повернуті у Залізничний відділ Державної виконавчої служби Львівського міського управління юстиції, у зв'язку з неправильним оформленням постанови про закінчення виконавчого провадження від 27.12.2010 року. Дані відомості ТзОВ «ГАЛ-ТВС»отримано лише в усному порядку, жодних підтверджуючих цього документів ТзОВ «ГАЛ-ТВС» отримано не було.

05.04.2011 року Залізничним відділом державної виконавчої служби Львівського міського управлінні юстиції державним виконавцем Пристайком Максимом Ростиславовичем було повторно відкрито виконавче провадження по виконанню рішення Господарського суду Львівської області від 30.04.2010 року у справі №25/52. Постанова про відкриття виконавчого провадження на адресу ТзОВ «Гал-ТВС»не надходила. Про її винесення і подальший хід виконання представники ТзОВ «Гал-ТВС»дізналися при ознайомленні з матеріалами даного виконавчого провадження 19.04.2011 року.

Всупереч викладеному, державним виконавцем Залізничного ВДВС, за наявності інформації про наявне у боржника нерухоме майно, що знаходиться за адресою: м. Львів, вул. Б.Хмельницького, 2836, що слідує зі змісту постанови про закінчення виконавчого провадження від 27.12.2010 р., не вжито жодних заходів щодо накладення арешту на вказане майно і звернення на нього стягнення.

Як стверджує заявник, державний виконавець також не звертався до ТзОВ «ГАЛ-ТВС»з жодними пропозиціями чи вимогами здійснити авансування витрат державного виконавця з метою проведення вказаних виконавчих дій.

Згідно частини другої ст. 30 Закону України «Про виконавче провадження», державний виконавець зобов'язаний провести виконавчі дії по виконанню рішення протягом шести місяців з дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження.

Незважаючи на те, що з моменту пред'явлення наказу до виконання минуло більше року, рішення Господарського суду Львівської області від 30.04.2010 р. по справі № 25/52 не виконано.

В судовому засіданні 10.06.2011 року заявник подав заяву, згідно якої просить суд п.2 заявлених вимог щодо зобов"язання Залізничного відділу Державної виконавчої служби Львівського міського управління юстиції до вжиття усіх заходів щодо повного виконання рішення господарського суду Львівської області від 30.04.2011 року, на виконання якого виданий наказ Господарського суду Львівської області за №25/52 від 11.05.2010 року, залишити без розгляду.

Відповідач, незважаючи на вимогу суду, в судове засідання не з'явився, пояснення по суті не надав.

Особа, дії якої оскаржуються, в судове засідання не з'явилася, належних та допустимих доказів спростування викладених в скарзі обставин не надала, подала заперечення по суті скарги.

Третя особа в судове засідання з'явилася, обставини, що зазначені в скарзі, не спростувала.

При прийнятті ухвали суд виходив з наступного:

Згідно із ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч.1. ч.2 ст.2 Закону України «Про виконавче провадження» (надалі -ЗУ "Про виконавче провадження", Закон), примусове виконання рішень покладається на державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України.

Примусове виконання рішень здійснюють державні виконавці, визначені Законом України "Про державну виконавчу службу" (далі - державні виконавці).

У відповідності з ч. 1 ст. 11 Закону України «Про виконавче провадження», державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Відповідно до ч. 2 ст. 11 Закону України «Про виконавче провадження», державний виконавець: здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення (далі - виконавчий документ), у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом; надає сторонам виконавчого провадження та їх представникам можливість ознайомитися з матеріалами виконавчого провадження; розглядає заяви сторін та інших учасників виконавчого провадження і їхні клопотання; заявляє в установленому порядку про самовідвід за наявності обставин, передбачених цим Законом; роз'яснює сторонам їхні права і обов'язки.

Згідно ст. 17 Закону України «Про виконавче провадження», примусове виконання рішень здійснюється державною виконавчою службою на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом.

Відповідно до цього Закону, підлягають виконанню державною виконавчою службою такі виконавчі документи: 1) виконавчі листи, що видаються судами, і накази господарських судів, у тому числі на підставі рішень третейського суду та рішень Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті і Морської арбітражної комісії при Торгово-промисловій палаті; 2) ухвали, постанови судів у цивільних, господарських, адміністративних, кримінальних справах та справах про адміністративні правопорушення у випадках, передбачених законом; 3) судові накази; 4) виконавчі написи нотаріусів; 5) посвідчення комісій по трудових спорах, що видаються на підставі відповідних рішень таких комісій; 6) постанови органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення у випадках, передбачених законом; 7) постанови державного виконавця про стягнення виконавчого збору, витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій і накладенням штрафу; 8) рішення інших органів державної влади, якщо їх виконання за законом покладено на державну виконавчу службу; 9) рішення Європейського суду з прав людини з урахуванням особливостей, передбачених Законом України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини".

Згідно ст. 21 Закону України «Про виконавче провадження», на відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України покладається виконання рішень, за якими: 1) боржниками є Апарат Верховної Ради України, Адміністрація Президента України, вищі чи центральні органи виконавчої влади, Конституційний Суд України, Верховний Суд України, вищі спеціалізовані суди, апеляційні суди, Генеральна прокуратура України, прокуратури Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва і Севастополя, військові прокуратури регіонів та військова прокуратура Військово-Морських Сил України, Вища рада юстиції, Національний банк України, Рахункова палата, Управління справами Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласні, Київська і Севастопольська міські ради або обласні, Київська і Севастопольська міські державні адміністрації та їх структурні підрозділи, інші органи державної влади та їх посадові особи; 2) сума зобов'язання становить десять та більше мільйонів гривень або еквівалентну суму в іноземній валюті.

На відділ примусового виконання рішень управлінь державної виконавчої служби Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, головного управління юстиції в області, містах Києві та Севастополі покладається виконання рішень, за якими: 1) боржниками є територіальні підрозділи центральних органів виконавчої влади, місцеві суди, міські, районні або селищні ради чи районні державні адміністрації та їх структурні підрозділи, міські, районні, міжрайонні, інші прирівняні до них прокуратури, військові прокуратури гарнізонів, інші територіальні підрозділи органів державної влади та їх посадові особи; 2) сума зобов'язання становить від трьох до десяти мільйонів гривень або еквівалентну суму в іноземній валюті.

Інші виконавчі провадження, що перебувають на виконанні в органах державної виконавчої служби, можуть передаватися до відділів примусового виконання рішень в установленому Міністерством юстиції України порядку.

Згідно з ч. 1 ст. 25 Закону України «Про виконавче провадження», державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби.

Частиною 5 ст. 25 Закону України «Про виконавче провадження»встановлено, що копії постанови про відкриття виконавчого провадження надсилаються не пізніше наступного робочого дня стягувачу та боржникові.

Частиною 2 ст. 30 Закону України «Про виконавче провадження»визначено, що державний виконавець зобов'язаний провести виконавчі дії з виконання рішення протягом шести місяців з дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, а з виконання рішення немайнового характеру - у двомісячний строк.

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 32 Закону України «Про виконавче провадження», заходом примусового виконання рішень є звернення стягнення на кошти та інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб.

Відповідно до ст. 57 Закону України «Про виконавче провадження», арешт майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем шляхом: винесення постанови про арешт коштів та інших цінностей боржника, що знаходяться на рахунках і вкладах чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах; винесення постанови про арешт коштів, що перебувають у касі боржника або надходять до неї; винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження; проведення опису майна боржника і накладення на нього арешту.

Згідно частини шостої ст. 20 ЗУ «Про виконавче провадження», у разі якщо у процесі виконавчого провадження з'ясувалося, що майна боржника, на яке можливо звернути стягнення, недостатньо для задоволення в повному обсязі вимог стягувача, але майно боржника виявлено на території іншого органу державної виконавчої служби, державний виконавець звертає стягнення на таке майно в порядку, передбаченому цим Законом, за погодженням з начальником відділу державної виконавчої служби, якому він підпорядкований, та за умови, що стягувач авансує витрати на організацію та проведення виконавчих дій. Про вчинення виконавчих дій на території іншого органу державної виконавчої служби державний виконавець повідомляє начальникові такого органу. У разі, якщо стягувач не здійснив авансування витрат на організацію та проведення виконавчих дій на території іншого органу державної виконавчої служби, державний виконавець звертає стягнення на наявне майно боржника і після розподілу стягнутих коштів, якщо їх обсяг недостатній для задоволення в повному обсязі вимог стягувача, надсилає виконавчий документ до органу державної виконавчої служби за місцезнаходженням іншого майна боржника.

Згідно п.10 ч.1 ст. 49 Закону України «Про виконавче провадження», виконавче провадження підлягає закінченню у разі направлення виконавчого документа за належністю до іншого відділу державної виконавчої служби.

Згідно п.4.1. розділу 4 Порядку передачі матеріалів виконавчого провадження з одного органу державної виконавчої служби до іншого або виконавчої групи, від одного державного виконавця до іншого, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 17 травня 2004 року за №38/5, виконавче провадження може передаватися з одного органу державної виконавчої служби до іншого або до виконавчої групи у зв'язку: із задоволенням заяви про відвід (самовідвід) відповідно до статті 17 Закону України "Про виконавче провадження"; з прийняттям рішення про передачу виконавчого провадження на виконання до відділу або підрозділу примусового виконання рішень; з утворенням виконавчих груп при органах ДВС; з іншими обставинами, що ускладнюють виконання рішення; якщо виконавчі провадження щодо одного й того самого боржника відкриті в кількох органах ДВС, у тому числі за наявності відповідної письмової заяви стягувача.

Згідно ст. 25 Закону України «Про виконавче провадження», державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження. У постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови (у разі виконання рішення про примусове виселення боржника - у строк до п'ятнадцяти днів) та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом. За заявою стягувача державний виконавець одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження може накласти арешт на майно та кошти боржника, про що виноситься відповідна постанова.

Відповідно до частини першої, третьої ст. 51 Закону України «Про виконавче провадження», у разі якщо постанова державного виконавця про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа стягувачу визнана судом незаконною чи скасована начальником відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, або керівником відповідного органу державної виконавчої служби або якщо до державного виконавця надійшло рішення суду про скасування заходів до забезпечення позову, а також у разі повернення виконавчого документа з іншого відділу державної виконавчої служби, виконавче провадження підлягає відновленню протягом трьох робочих днів з дня надходження рішення суду, виконавчого документа чи постанови керівника відповідного органу державної виконавчої служби. Про відновлення виконавчого провадження державний виконавець виносить постанову, копії якої не пізніше наступного дня надсилаються до суду, який визнав незаконною постанову державного виконавця, сторонам, а також органу (посадовій особі), який видав виконавчий документ.

Відповідно до ст. 32 Закону України «Про виконавче провадження», заходами примусового виконання рішень є: 1) звернення стягнення на кошти та інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб; 2) звернення стягнення на заробітну плату (заробіток), доходи, пенсію, стипендію боржника; 3) вилучення в боржника і передача стягувачу певних предметів, зазначених у рішенні; 4) інші заходи, передбачені рішенням.

У ст. 52 Закону України «Про виконавче провадження»визначено, що звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні та примусовій реалізації. Стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у гривнях та іноземній валюті, інші цінності, у тому числі кошти на рахунках і вкладах боржника у банках та інших фінансових установах, на рахунки в цінних паперах у депозитаріях цінних паперів. Готівкові кошти, виявлені у боржника, вилучаються. На кошти та інші цінності боржника, що знаходяться на рахунках, вкладах та на зберіганні у банках чи інших фінансових установах, накладається арешт. Арешт поширюється також на кошти на рахунках, які будуть відкриті після винесення постанови про накладення арешту. У разі відсутності у боржника коштів та інших цінностей, достатніх для задоволення вимог стягувача, стягнення звертається також на належне боржнику інше майно, за винятком майна, на яке згідно із законом не може бути накладено стягнення. Звернення стягнення на майно боржника не зупиняє звернення стягнення на кошти боржника. Боржник має право запропонувати ті види майна чи предмети, на які необхідно в першу чергу звернути стягнення. Черговість стягнення на кошти та інше майно боржника остаточно визначається державним виконавцем.

Згідно частини третьої ст. 65 Закону України «Про виконавче провадження», державний виконавець звертає стягнення на кошти боржника - юридичної особи, що перебувають у банках або інших фінансових установах, у порядку, встановленому цим Законом. Інформацію про наявні у боржника рахунки і вклади державний виконавець отримує в податкових органах, інших органах державної влади, підприємствах, установах та організаціях, які зобов'язані надати йому інформацію у триденний строк, а також за повідомленнями стягувача.

Відповідно до ч. 1 ст. 82 Закону України «Про виконавче провадження», рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби можуть бути оскаржені стягувачем та іншими учасниками виконавчого провадження (крім боржника) до начальника відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, або до керівника відповідного органу державної виконавчої служби вищого рівня чи до суду.

Згідно ч.4 ст.82 Закону України «Про виконавче провадження», рішення, дії чи бездіяльність державного виконавця або іншої посадової особи державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами до суду, який видав виконавчий документ, а іншими учасниками виконавчого провадження та особами, які залучаються до проведення виконавчих дій, - до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.

Частиною 8 ст. 82 Закону України «Про виконавче провадження»визначено, що скарга, подана у виконавчому провадженні начальнику відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, розглядається у десятиденний строк з дня її надходження. За результатами розгляду скарги начальник відділу виносить постанову про її задоволення чи відмову, яка в десятиденний строк може бути оскаржена до вищестоящого органу державної виконавчої служби або до суду.

Згідно п. 7 Роз'яснення президії Вищого Господарського суду України від 28.03.2002 р. № 04-5/365 «Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України», за результатами розгляду скарги виноситься ухвала, в якій господарський суд або визнає доводи заявника правомірними і залежно від їх змісту визнає постанову державного виконавця щодо здійснення заходів виконавчого провадження недійсною, чи визнає недійсними наслідки виконавчих дій, або зобов'язує орган Державної виконавчої служби здійснити певні виконавчі дії, якщо він ухиляється від їх виконання без достатніх підстав, або визнає доводи скаржника неправомірними і скаргу відхиляє.

Згідно із ст.121-2 ГПК України, скарги на дії чи бездіяльність органів Державної виконавчої служби щодо виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів можуть бути подані стягувачем, боржником або прокурором протягом десяти днів з дня вчинення оскаржуваної дії, або з дня, коли зазначеним особам стало про неї відомо, або з дня, коли дія мала бути вчинена. Скарги на дії органів Державної виконавчої служби розглядаються господарським судом, про час і місце якого повідомляються ухвалою стягувач, боржник чи прокурор та орган виконання судових рішень. Неявка боржника, стягувача, прокурора чи представника органу Державної виконавчої служби в судове засідання не є перешкодою для розгляду скарги.

Як встановлено в ході судового розгляду справи, 31.05.2010 р. наказ Господарського суду Львівської області разом з заявою про виконання рішення господарського суду Львівської області було зареєстровано в Залізничному відділі державної виконавчої службу Львівського міському управлінні юстиції, що підтверджується відбитком штампу Залізничного ВДВС.

27.12.2010 р. Залізничним відділом державної виконавчої служби Львівського міського управління юстиції, було винесену постанову про закінчення виконавчого провадження, в якій зазначалось: «Згідно відповіді ПАТ "Укрсоцбанку»від 20.12.2010 року на рахунок боржника накладено арешт, залишок на рахунку становить 00,00 грн. Згідно витягу з єдиного реєстру заборон відчужень на все майно боржника накладено арешт. Згідно акту державного виконавця від 02.12.2010 року державним виконавцем встановлено, що майно, яке належить боржнику знаходитися за адресою: м. Львів, вул. Б. Хмельницького, 2836, що за територіальністю належить Шевченківському ВДВС ЛМУЮ».

Всупереч викладеному вище, Державним виконавцем Залізничного ВДВС, за наявності інформації про наявне у боржника нерухоме майно, що знаходиться за адресою: м. Львів, вул. Б.Хмельницького, 2836, що слідує зі змісту постанови про закінчення виконавчого провадження від 27.12.2010 р., не вжито жодних заходів щодо накладення арешту на вказане майно і звернення на нього стягнення.

Як стверджує заявник, державний виконавець також не звертався до ТзОВ «Гал-ТВС»з жодними пропозиціями чи вимогами здійснити авансування витрат державного виконавця з метою проведення вказаних виконавчих дій.

Після повернення матеріалів з Шевченківського ВДВС, Залізничним ВДВС не було здійснено відновлення виконавчого провадження, а навпаки - повторне його відкриття, що істотно порушує права та інтереси стягувача, адже призводить до встановлення нового строку для добровільного виконання рішення боржником, початку здійснення усіх виконавчих дій і, відповідно, затягуванню здійснення виконавчого провадження тощо.

Зважаючи на викладене, державним виконавцем Залізничного ВДВС Пристайком М.Р. неправомірно було здійснено повторне відкриття виконавчого провадження, а не його відновлення у встановленому ст. 51 Закону України «Про виконавче провадження»порядку.

Відповідно до ч.1 ст.4-5 ГПК України господарські суди здійснюють правосуддя шляхом прийняття обов»язкових до виконання на усій території України рішень, ухвал, постанов.

Рішення і постанови господарських судів приймаються іменем України. Невиконання вимог рішень, ухвал, постанов господарських судів тягне відповідальність, встановлену ГПК та іншими законами України.

Судове рішення містить остаточний висновок відносно прав і обов»язків сторін, приписує їм певну поведінку на майбутнє. Окрім того, судове рішення являє собою імперативне веління, яке адресується не тільки учасникам процесу, а й органам державної влади, до сфери компетенції яких входить виконання судових рішень.

Відповідно до ст. 115 ГПК України - рішення, ухвали, постанови господарського суду (судові рішення), що набрали законної сили виконуються в порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження»від 21.04.1999 р. (з наступними змінами та доповненнями), який визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх в добровільному порядку.

Згідно ч.7 ст. 12 Закону України «Про виконавче провадження», особи, які беруть участь у виконавчому провадженні, зобов'язані сумлінно користуватися усіма наданими їм правами з метою забезпечення своєчасного та в повному обсязі вчинення виконавчих дій.

Згідно ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно ст. 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно ст. 75 ГПК України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

З огляду на вище викладене та з'ясовані в процесі розгляду обставини, суд приходить до висновку про обгрунтованість та правомірність доводів скаржника щодо незаконності бездіяльності Залізничного відділу державної виконавчої служби Львівського міського управління юстиції по виконанню рішення Господарського суду Львівської області від 30.04.2010 року в справі № 25/52,

Таким чином, на підставі викладеного, керуючись ст.ст.86, 121-2 ГПК України, суд, -

У Х В А Л И В :

1. Скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ГАЛ-ТВС»на бездіяльність Залізничного відділу Державної виконавчої служби Львівського міського управління юстиції по виконання рішення Господарського суду Львівського області від 30.04.2010 року в справі № 25/52 - задоволити частково.

2. Бездіяльність Залізничного відділу Державної виконавчої служби Львівського міського управління юстиції щодо невиконання рішення Господарського суду Львівської області у справі №25/52 від 30.04.2010 року у передбаченному Законом України "Про виконавче провадження" порядку -визнати незаконною.

3. Вимогу щодо зобов'язання Залізничного відділу Державної виконавчої служби Львівського міського управління юстиції виконувати Рішення господарського суду Львівської області у справі № 25/52 від 30.04.2010 року - залишити без розгляду.

Суддя Пазичев В.М.