Ухвала

від 24.04.2013 по справі 2а/1270/8753/2012

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Головуючий у 1 інстанції - Пляшкова К. О.

Суддя-доповідач - Бишов М. В.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 квітня 2013 року справа №2а/1270/8753/2012 приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Бишова М.В.

суддів Компанієць І.Д., Шальєвої В.А.,

при секретар Корадо А.А.

з участю представників відповідача ОСОБА_2, ОСОБА_3,

представника позивача Бойко І.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Стаханівської об'єднаної державної податкової інспекції Луганської області Державної податкової служби на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 06 березня 2013 року по адміністративній справі №2а/1270/8753/2012 за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 до Стаханівської об'єднаної державної податкової інспекції Луганської області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень №00000261701/0 і №00000281701/0 від 21.05.2012р. та №00003061701 від 26.07.2012р.,

ВСТАНОВИВ:

До Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 до Стаханівської об'єднаної державної податкової інспекції Луганської області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень №00000261701/0 і №00000281701/0 від 21.05.2012р. та №00003061701 від 26.07.2012р.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що реальність господарських операцій між позивачем, ТОВ «Внешпромімпорт», ПП «ВКФ «Укрпромснаб» та ТОВ «Епика» у повній мірі підтверджена первинною документацією, яка була надана до перевірки - угодами, видатковими накладними, податковими накладними, товарно-транспортними накладними, чеками РРО, сертифікатами якості тощо. Подальша реалізація товару підтверджена угодами, видатковими та податковими накладними, чеками РРО тощо. Відповідачем зазначені документи при проведенні перевірці безпідставно не взяті до уваги.

В акті перевірки зазначено, що свідоцтво про реєстрацію платника ПДВ ТОВ «Епика» анульовано 06.01.2011р. Разом з тим, правовідносини між позивачем та цим товариством відбувалися у період до 01.01.2011р.

Позивачем виконані усі вимоги чинного законодавства щодо права на отримання податкового кредиту з ПДВ при постачанні палива від ТОВ «Внешпромімпорт», ПП «ВКФ «Укрпромснаб» та ТОВ «Епика»: фактично отримано (придбано) паливо (товар), що підтверджено переліченими вище документами та приладами обліку - РРО; при постачанні палива (товару) отримані податкові накладні, оформлені в порядку, передбаченому ст.201 ПК України. Вказані податкові накладні відображені в реєстрі отриманих та виданих податкових накладних.

Крім того, з акта перевірки вбачається, що ТОВ «Внешпромімпорт», ПП «ВКФ «Укрпромснаб» та ТОВ «Епика» на дату виписки податкових накладних були зареєстровані як платники ПДВ, а отже мали право на виписку податкових накладних при постачанні товару.

Позивач вважає, що будь-які порушення податкового законодавства контрагентами не можуть бути підставою для визнання незаконними дій позивача, оскільки позивач є добросовісним покупцем, фактично отримала поставлений товар, оприбуткувала вказаний товар, отримала усі супровідні документи на товар, не знала та не могла знати про наявність будь-якого умислу чи незаконність дій контрагентів, оскільки вони виконали свої зобов'язання перед позивачем. Отже, будь-які порушення законодавства контрагентами не можуть бути підставою для визнання незаконним формування позивачем податкового кредиту з ПДВ, оскільки юридична відповідальність має індивідуальний характер, а позивачем не було допущено жодних порушень

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 06 березня 2013 року адміністративний позов ФОП ОСОБА_5 задоволений частково, внаслідок чого визнані протиправними та скасовані податкові повідомлення-рішення відповідача від 26.07.2012р. №00003061701, яким позивачу збільшено суму податкового зобов'язання за платежем податок на додану вартість, у розмірі 99456,50 грн, у тому числі: за основним платежем - 90686 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 8770,50 грн; від 21.05.2012р. №00000261701/0 в частині збільшення позивачу суми податкового зобов'язання за платежем податок з доходів, у розмірі 79886,68 грн, у тому числі: за основним платежем - 63909,34 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 15977,34 грн та від 21.05.2012р. №00000281701/0, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 1150 грн по декларації з податку на додану вартість за серпень 2011 року та застосовано штрафні (фінансові) санкції (штраф) у розмірі 287,50 грн.

Стягнуто з Державного бюджету України на користь позивача судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 1796 грн.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідачем подана апеляційна скарга, в якій він просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову про відмову у позові (т.с.7 а.с.164-165а). Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги, відповідач вказує, що під час розгляду справи суд першої інстанції порушив норми матеріального права та не повно з'ясував обставини справи. Апелянт вважає, що його дії щодо прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень були правомірними. Підставами для прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень були відомості щодо перевірки контрагентів позивача. Під час перевірки позивача ним не були надані документи, що підтверджують транспортування, оприбуткування товару та його якість. У наданих до перевірки товарно-транспортних накладних зазначена особа, яка не мала узгодження щодо перевезення небезпечних вантажів. Контрагенти позивача - ПП «ВКФ «Укрпромснаб» та ТОВ «Внешпромімпорт» виконували фінансово-господарську діяльність без мети отримання прибутку. Вони не знаходяться за податковою адресою, в них відсутні виробничі потужності для здійснення будь-якого виду діяльності, вбачається проведення транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій надання податкової вигоди переважно з контрагентами, які не виконують свої податкові зобов'язання, зокрема у випадках, коли операції здійснюються через посередників з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту, не мають реального товарного характеру, що у сукупності вказує на нікчемність правочинів. Діяльність підприємств здійснювалася поза межами правового поля, що у свою чергу свідчить про не набуття ними належним чином цивільної правової дієздатності. В ході перевірки встановлена відсутність реальної можливості придбання позивачем товарів у його контрагентів. Також перевіркою встановлена відсутність у ТОВ «Епика», ПП «ВКФ «Укрпромснаб» та ТОВ «Внешпромімпорт» підтвердження придбання товарів від постачальників та їх подальшого продажу позивачу.

Представники відповідача в судовому засіданні апеляційну скаргу підтримали та просили задовольнити її у повному обсязі.

Представник позивача у судовому засіданні просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що ОСОБА_5 (ОСОБА_5.), ідентифікаційний номер НОМЕР_1, зареєстрована як фізична особа-підприємець виконавчим комітетом Кіровської міської ради Луганської області, про що видано свідоцтво про державну реєстрацію суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи (т.с.2 а.с.172).

ФОП ОСОБА_5 перебуває на податковому обліку в Кіровському відділенні Стахановської ОДПІ з 07.07.2000р.

У п.1.4 акта перевірки зазначені дані про реєстрацію суб'єкта підприємницької діяльності платником ПДВ - свідоцтво від 06.07.2000р. №100051051, видане Кіровським відділенням Стахановської ОДПІ на підставі реєстраційної заяви платника ПДВ відповідно до вимог Закону України «Про податок на додану вартість». У зв'язку із зміною прізвища та наданою реєстраційною заявою форми № 1-ПДВ видане свідоцтво №200036634, дата початку дії якого 02.04.2012р. Індивідуальний податковий номер платника ПДВ НОМЕР_1.

З 17.04.2012р. по 28.04.2012р. на підставі п.75.1 ст.75, п.77.1 ст.77, п.82.1 ст.82 ПК України, відповідно до направлень від 17.04.2012р. №000121 та №000122, виданих Стахановською ОДПІ, наказу Стахановської ОДПІ від 28.03.2012р. №71 та плану-графіка проведення планових виїзних перевірок суб'єктів господарювання, проведено документальну планову виїзну перевірку дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства ФОП ОСОБА_5, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, за період з 01.07.2010р. по 31.12.2011р., за результатами якої складено акт від 10.05.2012 № 10/17-0113/НОМЕР_1 (т.с.1 а.с.16-45).

Згідно висновків акта від 10.05.2012 № 10/17-0113/НОМЕР_1 документальною плановою виїзною перевіркою встановлені порушення ФОП ОСОБА_5:

- ч.5 ст.203, ч.1, 2 ст.215, ст.216, ст.228 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених при придбанні товарів (послуг) у ПП «ВКФ «Укрпромснаб» та ТОВ «Внешпромімпорт». Товар (послуги) по вказаних правочинах не був переданий в порушення ст.ст.662, 655,656 ЦК України;

- п.п.139.1.6, 139.1.10 п.139.1 ст.139, п.140.2 ст.140, п.177.2 ст.177 ПК України, в результаті чого занижено податок з доходів у періоді, що перевірявся, на загальну суму 83820,47 грн, у тому числі за 2011 рік - 83820,47 грн;

- п.57.3 ст.57, п.126.1 ст.126 ПК України, у результаті чого встановлено несвоєчасну сплату суми узгодженого податкового зобов'язання з податку з доходів підприємницької діяльності в періоді, що перевірявся, на загальну суму 292,95 грн, в тому числі 270 грн - із затримкою до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, 22,95 грн - із затримкою більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати;

- п.3 ст.5 та п.1 ст.7 ГК України, п.п.3.1.1 п.3.1 ст.3, п.4.1 ст.4, п.п.7.3.1 п.7.3, п.п.7.4.1, п.п.7.4.5 п.7.4, п.п.7.5.1 п.7.5, п.п.7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», п.185.1 ст.185, п.187.1 ст.187, п.188.1 ст.188, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.200.1 ст.200 ПК України, в результаті чого занижено податок на додану вартість у періоді, що перевірявся, на загальну суму 90686 грн, у тому числі: за вересень 2010 року - 6500 грн, за жовтень 2010 року - 9599 грн, за січень 2011 року - 14875 грн, за лютий 2011 року - 20295 грн, за квітень 2011 року - 20438 грн, за серпень 2011 року - 18979 грн, зменшено розмір від'ємного значення податку за серпень 2010 року в сумі 1150 грн.

Таким чином, сплачений ФОП ОСОБА_5 податок на додану вартість внаслідок неправомірного формування податкового кредиту, податок з доходів внаслідок неправомірного формування доходу, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування, відповідно є дохідною частиною державного бюджету, власністю держави.

З акта перевірки від 10.05.2012 № 10/17-0113/НОМЕР_1 вбачається, що аналізом наявної інформації від інших органів ДПС, встановлено, що у підприємств ПП «ВКФ «Укрпромснаб» та ТОВ «Внешпромімпорт» відсутні будь-які документи, що підтверджують поставку ПММ ФОП ОСОБА_5

Дослідженням документації, наданої до перевірки, в ході проведення перевірки не підтвердження реальності здійснення господарських відносин (факту передачі товарів (послуг) від ПП «ВКФ «Укрпромснаб» та ТОВ «Внешпромімпорт» ФОП ОСОБА_5 у зв'язку з відсутністю (не наданням для перевірки) актів приймання-передачі товару, документів, що засвідчують транспортування, зберігання товарів.

Згідно проведеного аналізу діяльності ПП «ВКФ «Укрпромснаб» та ТОВ «Внешпромімпорт», ці підприємства виконували фінансово-господарську діяльність без мети отримання прибутку. Вони не знаходяться за податковою адресою, у них відсутні виробничі потужності для здійснення будь-якого виду діяльності, вбачається проведення транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій надання податкової вигоди переважно з контрагентами, які не виконують свої податкові зобов'язання, зокрема, у випадках, коли операції здійснюються через посередників з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту, не мають реального товарного характеру, що у сукупності вказує на «нікчемність» правочинів. Діяльність підприємств здійснювалась поза межами правового поля, що у свою чергу свідчить про не набуття ними належним чином цивільної право-дієздатності, фінансово-господарські взаємовідносини між ПП «ВКФ «Укрпромснаб» та ТОВ «Внешпромімпорт» та їх контрагентом ФОП ОСОБА_5 є фіктивними правочинами, та такими, що вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювались цими правочинами.

Таким чином, в ході перевірки встановлено відсутність реальної можливості придбання ФОП ОСОБА_5 товарів у ПП «ВКФ «Укрпромснаб» та ТОВ «Внешпромімпорт». Отже, договори є нікчемними і не створюють юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з їх недійсністю.

Як вбачається з п.п.3.2.1 акта перевірки, на порушення п.177.2 ст.177 ПК України, на підставі виписок з розрахункового рахунку №26006060025608 в ЛФ ПАТКБ «Приватбанк», первинних документів на реалізацію продукції, звітів РРО, перевіркою встановлено заниження задекларованих ФОП ОСОБА_5 показників в рядку 08 розділу V Податкової декларації про майновий стан і доходи за 2011 рік «Сума загального річного оподатковуваного доходу» всього у сумі 117908 грн (без ПДВ).

З п.п.3.2.2 акта перевірки вбачається, що перевіркою правильності витрат, відображених у декларації про майновий стан і доходи, з даними про суми витрат, визначеними в ході перевірки, встановлено розбіжність в сумі 428414,83 грн, в тому числі за 2011 рік - 428414,83 грн. У ході перевірки встановлено, що до складу валових витрат 2011 року включені суми по придбанню дизельного палива та бензину у ПП «ВКФ «Укрпромснаб» за січень-лютий 2011 року; ТОВ «Внешпромімпорт» за квітень, серпень 2011 року у сумі 375937,31 грн.

Таким чином, податковим органом зроблено висновок, що на порушення положень ПК України, встановлено завищення на 428414,83 грн задекларованих позхивачем показників в додатку 7 «Вартість документально підтверджених витрат, пов'язаних з господарською діяльністю» Податкової декларації про майновий стан і доходи за 2011 рік, у т.ч. в кол.6 «інші витрати» на суму сплачених ПДВ, ПДФО, плати за патент та збору за провадження деяких видів підприємницької діяльності всього у сумі 52477,52 грн, в кол.4 «вартість придбаних ТМЦ, що реалізовані або використані у виробництві продукції» на суму придбання товару у ПП «ВКФ «Укрпромснаб» за січень-лютий 2011 року; ТОВ «Внешпромімпорт» за квітень, серпень 2011 року на загальну суму витрат 375937,31 грн.

Перевіркою повноти нарахування податку з доходів за період з 01.07.2010р. по 31.12.2011р. встановлено його заниження всього у сумі 83820,47 грн, у тому числі за 2011 рік - 83820,47 грн в результаті допущених порушень податкового законодавства.

З п.п.3.5.2 акта перевірки вбачається, що відповідачем встановлено завищення ФОП ОСОБА_5 суми податкового кредиту на загальну суму 90686 грн., у тому числі: за вересень 2010 року - 6500 грн, за жовтень 2010 року - 9599 грн, за січень 2011 року - 14875 грн, за лютий 2011 року - 20295 грн, за квітень 2011 року - 20438 грн, за серпень 2011 року - 18979 грн, який позивачем сформовано по операціях з ТОВ «Внешпромімпорт», ПП «ВКФ «Укрпромснаб» та ТОВ «Епика», які є сумнівними.

На підставі акта перевірки від 10.05.2012р. № 10/17-0113/НОМЕР_1 Стахановською ОДПІ винесено податкові повідомлення-рішення:

- від 26.07.2012р. №00003061701, яким позивачу збільшено суму податкового зобов'язання за платежем податок на додану вартість, у розмірі 99456,50 грн, у тому числі: за основним платежем - 90686 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 8770,50 грн (т.с.1 а.с.113-114);

- від 21.05.2012р. №00000261701/0, яким позивачу збільшено суму податкового зобов'язання за платежем податок з доходів, у розмірі 104775,59 грн, у тому числі: за основним платежем - 83820,47 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 20955,12 грн (т.с.1 а.с.105-106);

- від 21.05.2012р. №00000281701/0, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 1150 грн по декларації з податку на додану вартість за серпень 2011 року та застосовано штрафні (фінансові) санкції (штраф) у розмірі 287,50 грн (т.с.1 а.с.107-108).

Між сторонами виник спір щодо реальності господарських операцій між ФОП ОСОБА_5 і її контрагентами - ТОВ «Внешпромімпорт», ПП «ВКФ «Укрпромснаб» та ТОВ «Епика», правомірності віднесення позивачем витрат по вказаних операціях до складу задекларованих витрат у спірному періоді, а також правомірності формування позивачем податкового кредиту по цих операціях.

Як вбачається з акта перевірки, відповідачем встановлено порушення позивачем податкового законодавства з податку на доходи у 2011 році, з податку на додану вартість у вересні, жовтні 2010 року, січні, лютому, квітні, серпні 2011 року. Таким чином, спірні відносини склалися між позивачем та його контрагентами, у тому числі під час дії Закону України «Про податок на додану вартість», Декрету Кабінету Міністрів України «Про прибутковий податок з громадян», Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

З 01 січня 2011 року відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначення вичерпного переліку податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України.

Згідно п.2 ст.2 розділу ХІХ «Прикінцеві положення» Податкового кодексу України, Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» втратив чинність з 01.04.2011, крім п.1.20 ст.1 Закону, який діє до 01.01.2013.

Таким чином, при вирішенні адміністративної справи необхідне керуватися нормами як Декрету Кабінету Міністрів України «Про прибутковий податок з громадян», Закону України «Про податок з доходів фізичний осіб», Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», так і Податкового кодексу України.

Згідно ст.1 Декрету Кабінету Міністрів України «Про прибутковий податок з громадян», платниками прибуткового податку (суб'єктами оподаткування) в Україні є громадяни України, іноземні громадяни та особи без громадянства (надалі - громадяни) як ті, що мають, так і ті, що не мають постійного місця проживання в Україні.

Відповідно до ст.13 Декрету Кабінету Міністрів України «Про прибутковий податок з громадян» оподаткуванню підлягають доходи громадян, одержані протягом календарного року від здійснення підприємницької діяльності без створення юридичної особи, а також інші доходи громадян, не передбачені як об'єкти оподаткування у розділах II та III цього Декрету.

Оподатковуваним доходом вважається сукупний чистий доход, тобто різниця між валовим доходом (виручки у грошовій та натуральній формі) і документально підтвердженими витратами, безпосередньо пов'язаними з одержанням доходу.

До складу витрат, безпосередньо пов'язаних з одержанням доходів, належать витрати, які включаються до складу валових витрат виробництва (обігу) або підлягають амортизації згідно з Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Відповідно до п.п. «а» п.19.1 ст.19 Закону України «Про податок з доходів фізичний осіб» платники податку зобов'язані вести облік доходів і витрат у обсягах, достатніх для визначення суми загального річного оподатковуваного доходу, уразі коли такий платник податку зобов'язаний цим Законом подавати декларацію або має право на таке подання з метою повернення надміру сплачених податків, утому числі при застосування права на податковий кредит.

Форми такого обліку та порядок його ведення визначаються центральним податковим органом за узгодженням з комітетом Верховної Ради України, відповідальним за проведенням податкової політики.

Відповідно до п.3.1 ст.3 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» об'єктом оподаткування є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з п.4.3 цього Закону на суму валових витрат платника податку, визначених ст.5 цього Закону; суму амортизаційних відрахувань, нарахованих згідно із ст.ст.8 і 9 цього Закону.

Валовий доход - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за її межами (п.4.1 ст.4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»).

Валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності (п.5.1 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»).

За змістом п.п.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» до складу валових витрат включаються, зокрема, суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених п.5.3 - 5.7 цієї статті.

Відповідно до п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Згідно із ст.1 Закону України «Про податок на додану вартість»:

- податкове зобов'язання - загальна сума податку, одержана (нарахована) платником податку в звітному (податковому) періоді, визначена згідно з цим Законом (пункт 1.6);

- податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом (пункт 1.7);

Відповідно до п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.6.1 ст.6 та ст.8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: - придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; - придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається відповідно до п.п.7.5.1 п.7.5 ст.5 Закону України «Про податок на додану вартість» дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Підставою для нарахування податкового кредиту відповідно до п.п.7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» є податкова накладна, яка видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача.

Податкова накладна у відповідності із п.п.7.2.3 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Згідно із п.п.7.4.4 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Згідно абз.1 п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

З 01.01.2011 набрав чинності Податковий кодекс України.

Розділом ІV Податкового кодексу України врегульовані питання, пов'язані з обчисленням та сплатою податку на доходи фізичних осіб.

У відповідності із ст.177 ПК України:

- доходи фізичних осіб - підприємців, отримані протягом календарного року від провадження господарської діяльності, оподатковуються за ставками, визначеними в пункті 167.1 статті 167 цього Кодексу (пункт 177.1);

- об'єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця (пункт 177.2);

- до переліку витрат, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів, належать документально підтверджені витрати, що включаються до витрат операційної діяльності згідно з розділом III цього Кодексу (пункт 177.4);

- фізичні особи - підприємці зобов'язані вести Книгу обліку доходів і витрат та мати підтверджуючі документи щодо походження товару (пункт 177.10).

Розділом V Податкового кодексу України врегульовані питання, пов'язані з обчисленням та сплатою податку на додану вартість.

У відповідності із ст.198 ПК України:

- право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу (пункт 198.1);

- датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (пункт 198.2);

- податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду (пункт 198.3);

- якщо платник податку придбає (виготовляє) товари/послуги та необоротні активи, які призначаються для їх використання в операціях, що не є об'єктом оподаткування або звільняються від оподаткування, то суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не відносяться до податкового кредиту зазначеного платника (пункт 198.4);

- не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу) (пункт 198.6).

Порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків визначено ст.200 ПК України.

Згідно ст.200 ПК України:

- сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду (пункт 200.1);

- при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом (пункт 200.2).

Відповідно до п.201.1 ст.201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, яка згідно з п.201.6 ст.201 ПК України є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту (п.201.10 ст.201 ПК України).

Згідно з п.п.54.3.2 п.54.3 ст.54 ПК України контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо дані перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках.

Пунктом 123.1 статті 123 ПК України закріплено, що у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суми податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, - тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми нарахованого податкового зобов'язання, неправомірно заявленої до повернення суми бюджетного відшкодування та/або неправомірно заявленої суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість; при повторному протягом 1095 днів визначені контролюючим органом суми податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість - тягне за собою накладення на платника податків штрафу у розмірі 50 відсотків суми нарахованого податкового зобов'язання, неправомірно заявленої до повернення суми бюджетного відшкодування та/або неправомірно заявленої суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість; при визначені контролюючим органом суми податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість протягом 1095 днів втретє та більше - тягне за собою накладення на платника податків штрафу у розмірі 75 відсотків суми нарахованого податкового зобов'язання, неправомірно заявленої до повернення суми бюджетного відшкодування та/або неправомірно заявленої суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість.

Згідно з ч.2 ст.3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до ч.1 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (ч.2 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»).

Пунктом 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88 встановлені обов'язкові реквізити для первинних документів, а саме: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Між ФОП ОСОБА_5 (ФОП ОСОБА_5.) та ТОВ «Внешпромімпорт» укладено договір № 19 від 01.03.2011р., відповідно до умов якого постачальник впродовж дії цього договору поставляє (відпускає) по заявках (в усній або письмовій формі), а покупець отримує та оплачує продукцію коксохімічного виробництва і нафтопродукти в межах наявного у постачальника асортименту: КМТА, сольвент, ГФР, бензин А-76, А-80, А-92, А-95, дизельне паливо. Постачання здійснюється партіями, асортимент та об'єми яких узгоджуються сторонами усним або письмовим шляхом. Кількість заявленого покупцем і відпущеного постачальником товару фіксується у рахунку та у товаросупровідних накладних (видаткові накладні, товарно-транспорті накладні). Постачання товару здійснюється на умовах EXW (вивезення із складу постачальника), згідно з правилами міжнародної торгівлі Інкотермс. Відпустка товару робиться уповноваженому представникові покупця, при пред'явленні відповідного доручення на отримання матеріальних цінностей. Якість товару, що поставляється, повинна відповідати ДСТУ та підтверджуватися паспортом якості і сертифікатом відповідності, що додаються до партії товару, що поставляється. Приймання товару за якістю та кількістю здійснюється згідно Інструкції про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України від 20.05.2008р. №281/171/578/155, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 02.09.2008р. за № 805/15496 (т.с.2 а.с.192).

Господарську операцію оформлено:

- податковими накладними: № 66 від 29.08.2011р. на суму 31450 грн, у тому числі ПДВ 5241,67 грн; №70 від 31.08.2011р. на суму 82424,80 грн, у тому числі ПДВ 13737,47 грн; №61 від 28.04.2011р. на загальну суму 33400 грн, у тому числі ПДВ 5566,67 грн; №60 від 28.04.2011р. на загальну суму 89225 грн, у тому числі ПДВ 14870,84 грн (т.с.1 а.с.221, 223, т.с.2 а.с.3, 5);

- видатковими накладними: №РН-29/08-5 від 29.08.2011р. на суму 31450 грн, у тому числі ПДВ 5241,67 грн; №РН-31/08-2 від 31.08.2011р. на суму 82424,80 грн, у тому числі ПДВ 13737,47 грн; №РН-28/04-4 від 28.04.2011р. на загальну суму 33400 грн, у тому числі ПДВ 5566,67 грн; №РН-28/04-3 від 28.04.2011р. на загальну суму 89225 грн, у тому числі ПДВ 14870,84 грн (т.с.1 а.с.220, 222, т.с.2 а.с.2, 4);

- товарно-транспортними накладними (т.с.1 а.с.218-219, т.с.2 а.с.1).

Між ФОП ОСОБА_5 (ФОП ОСОБА_5.) та ПП «ВКФ «Укрпромснаб» укладено договір № 01/10-С від 01.10.2010р., відповідно до умов якого продавець зобов'язаний передати, а покупець прийняти та сплатити нафтопродукти, найменування, кількість, асортимент та вартість яких зазначена у видатковій накладній. В асортименті: бензин А-95, А-80, дизельне паливо, мастило М10Г2к, інші ПММ. Поставка товару здійснюється автомобільним транспортом (т.с.1 а.с.202-203).

Господарську операцію оформлено:

- податковими накладними: №691 від 23.02.2011р. на загальну суму 64150 грн, у тому числі ПДВ 10691,67 грн; №26101048 від 26.10.2010р. на загальну суму 13600 грн, у тому числі ПДВ 2266,67 грн; №2001027 від 20.01.2011р. на загальну суму 27600 грн, у тому числі ПДВ 4600 грн; №2801029 від 28.01.2011р. на загальну суму 61650 грн, у тому числі ПДВ 10275 грн; №876 від 28.02.2011р. на загальну суму 43350 грн, у тому числі ПДВ 7225 грн; №877 від 28.02.2011р. на загальну суму 17875 грн, у тому числі ПДВ 2979,17 грн (т.с.2 а.с.10, 12, 14, 16, 19, 21);

- видатковими накладними: №УП-230211046 від 23.02.2011р. на загальну суму 64150 грн, у тому числі ПДВ 10691,67 грн; №УП-261010049 від 26.10.2010р. на загальну суму 13600 грн, у тому числі ПДВ 2266,67 грн; №УП-200111026 від 20.01.2011р. на загальну суму 27600 грн, у тому числі ПДВ 4600 грн; №УП-280111029 від 28.01.2011р. на загальну суму 61650 грн, у тому числі ПДВ 10275 грн; №УП-280211065 від 28.02.2011р. на загальну суму 43350 грн, у тому числі ПДВ 7225 грн; №УП-280211066 від 28.02.2011р. на загальну суму 17875 грн, у тому числі ПДВ 2979,17 грн (т.с.2 а.с.9, 11, 13, 15, 18, 20);

- товарно-транспортними накладними (т.с.2 а.с.6-8).

Між ФОП ОСОБА_5 (ФОП ОСОБА_5.) та ТОВ «Епика» укладено договір постачання від 01.10.2010р., відповідно до умов якого продавець зобов'язаний передати, а покупець прийняти та сплатити за нафтопродукти (т.с.1 а.с.204).

Господарську операцію оформлено:

- податковими накладними: №3828 від 26.10.2010р. на загальну суму 13000 грн, у тому числі ПДВ 2166,67 грн; №3827 від 26.10.2010р. на загальну суму 13000 грн, у тому числі ПДВ 2166,67 грн; №2457 від 29.09.2010р. на загальну суму 39000 грн, у тому числі ПДВ 6500 грн; від 02.11.2010р. на загальну суму 18000 грн, у тому числі ПДВ 3000 грн; №1102 від 28.08.2010р. на загальну суму 6900 грн, утому числі ПДВ 1150 грн (т.с.1 а.с.206, 208, 210, 212, 214;

- видатковими накладними: №ЕА-0003223 від 26.10.2010р. на загальну суму 13000 грн, у тому числі ПДВ 2166,67 грн; №ЕА-0003222 від 26.10.2010р. на загальну суму 13000 грн, у тому числі ПДВ 2166,67 грн; №ЕА-0002046 від 29.09.2010р. на загальну суму 39000 грн, у тому числі ПДВ 6500 грн; №ЕА-0003230 від 02.11.2010р. на загальну суму 18000 грн, у тому числі ПДВ 3000 грн; №952 від 28.08.2010р. на загальну суму 6900 грн, утому числі ПДВ 1150 грн (т.с.1 а.с.205, 207, 209, 211, 213);

- товарно-транспортними накладними (т.с.1 а.с.215-217).

Приймання товару від ТОВ «Внешпромімпорт», ПП «ВКФ «Укрпромснаб» та ТОВ «Епика» позивачем проведено через РРО, що підтверджено чеками про приймання (т.с.2 а.с.22).

За товар, отриманий від ТОВ «Внешпромімпорт», ПП «ВКФ «Укрпромснаб» та ТОВ «Епика», ФОП ОСОБА_5 сплачено у повному обсязі, що підтверджено виписками банку про рух коштів по рахунку та платіжними дорученнями (т.с.5 а.с.240-250, т.с.6 а.с.1-64).

Податкові накладні, отримані від ТОВ «Внешпромімпорт», ПП «ВКФ «Укрпромснаб» та ТОВ «Епика», включені позивачем до реєстру отриманих та виданих податкових накладних за спірний період (т.с.6 а.с.65-113).

Дослідженням податкової звітності ФОП ОСОБА_5 про доходи та податку на додану вартість за спірний період встановлено, що у податковій звітності відображено операції з ТОВ «Внешпромімпорт», ПП «ВКФ «Укрпромснаб» та ТОВ «Епика», а саме: включено витрати по вказаних операціях до складу валових витрат та до складу податкового кредиту включено податок на додану вартість за податковими накладними, отриманими від ТОВ «Внешпромімпорт», ПП «ВКФ «Укрпромснаб» та ТОВ «Епика» (т.с.1 а.с.132-194).

Позивачем до матеріалів справи приєднано докази на підтвердження того, що договори з ТОВ «Внешпромімпорт», ПП «ВКФ «Укрпромснаб» та ТОВ «Епика» укладено позивачем в межах її господарської діяльності, з метою подальшої реалізації ПММ, що підтверджено: угодами, податковими та видатковими накладними, рахунками, книгами обліку розрахункових операцій (т.с.2 а.с.23-87, т.с.3 а.с.62-250, т.с.4 а.с.1-241, т.с.6 а.с.114-250, т.с.7 а.с.1-102).

Операції позивача з ТОВ «Внешпромімпорт», ПП «ВКФ «Укрпромснаб» та ТОВ «Епика» знайшли своє відображення також у бухгалтерському обліку ФОП ОСОБА_5, що підтверджено книгами обліку прибутків та витрат фізичної особи-підприємця за спірний період (т.с.5 а.с.1-150).

Відповідачем суду не надано доказів невідповідності первинної документації, якою оформлено господарські операції з ТОВ «Внешпромімпорт», ПП «ВКФ «Укрпромснаб» та ТОВ «Епика», вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та Положенню про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. № 88.

Колегія суддів вважає, що позивачем документально підтверджено реальність здійснених господарських операцій з ТОВ «Внешпромімпорт», ПП «ВКФ «Укрпромснаб» та ТОВ «Епика» у спірному періоді, а відтак й правомірно сформовано валові витрати та податковий кредит по податку на додану вартість у спірному періоді по вказаних операціях.

Посилання відповідача на нікчемність правочинів, укладених між позивачем та його контрагентами - ТОВ «Внешпромімпорт», ПП «ВКФ «Укрпромснаб», з підстав, визначених в ст.228 ЦК України, колегія суддів вважає безпідставними та такими, що суперечать положенням вказаної статті, оскільки зазначений в ній перелік нікчемних правочинів є вичерпним.

З роз'яснень, викладених в п.18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», нікчемними правочинами в сенсі статті 228 Цивільного кодексу України є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо. Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок. При кваліфікації правочину за статтею 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Договори між ФОП ОСОБА_5, ТОВ «Внешпромімпорт», ПП «ВКФ «Укрпромснаб» не підпадають під вищезазначені категорії і вимоги ч.1 та 2 ст.228 Цивільного кодексу України на них розповсюджуватися не можуть, оскільки вони є звичайними господарськими договорами, а не такими, що спрямовані на порушення публічного порядку.

02 грудня 2010 року прийнятий Закон України № 2756-VI «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв'язку з прийняттям Податкового кодексу України», який набув чинності з 1 січня 2011 року.

Відповідно до цього Закону до ст.228 Цивільного кодексу України внесені зміни, безпосередньо частина третя статті визначена в такій редакції: «У разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави».

Виходячи з обставин справи, правового змісту ч.3 ст.228 Цивільного кодексу України, вбачається наявність оспорюваних з боку податкового органу господарських відносин між певними суб'єктами господарювання. В даному випадку, виходячи з акту перевірки, податковий орган на підставі зазначених ним в акті перевірки обставинах, вважає, що в даному випадку відсутнє виконання укладених договорів між позивачем та його контрагентами. Тобто, має місце оспорюваність самих договорів, та відповідно до чого податковий орган з порушення договірних (цивільних, господарських) відносин між суб'єктами господарювання, що регулюється відповідними законодавчими актами, переходить в площину, тобто до взаємовідносин, у сфері податкового законодавства та робить відповідні висновки.

Податковий орган роблячи висновки про наявну відсутність між суб'єктами господарювання певних господарських відносин, вказує тим самим на наявну фіктивність договірних відносин, які вчинено без наміру створення правових наслідків.

Укладання таких видів договорів та їх невиконання, на чому наполягає податковий орган через відсутність будь-яких подій, відсутність господарської операції із-за їх не проведення, неможливості проведення з тих чи інших причин, не можуть створювати будь-яких наслідків.

Надаючи таку оцінку господарським правовідносинам, податковий орган тим самим виходить за межі своєї компетенції щодо недійсності (нікчемності) таких правочинів. Податковий орган із стадії визначення таких правочинів недійсними переходить у надання правової оцінки щодо їх нікчемності, що за своєю правовою природою мають різне правове навантаження.

Наводячи позицію про нікчемність правочинів (відсутність господарських операцій, економічна необґрунтованість) податковий орган доводить свою позицію з урахуванням того, що такі договірні відносини направлені на порушення публічного порядку, спрямованого на незаконне заволодіння майном держави, безпосередньо шляхом ухилення від сплати до державного бюджету обов'язкових платежів, що складають систему наповнення такого бюджету.

Але, за змістом ст.228 Цивільного кодексу України, нікчемний правочин - це той правочин, який безпосередньо суперечить вимогам закону, тобто повинно мати місце абсолютне порушення відповідного закону, яке може не визнаватися в судовому порядку нікчемним.

Виходячи з правового змісту ч.3 ст.228 Цивільного кодексу України, після 01 січня 2011 року правочини, що мають ознаки оспорюваності, визнаються недійсними в судовому порядку та за рішенням суду, крім того, у даному випадку настають відповідні юридичні наслідки.

В даному випадку податковий орган, без обов'язкового виконання вимог законодавства, без визнання такого правочину недійсним (1 стадія) в судовому порядку, робить висновки про його недійсність та переходить до іншої стадії, визнаючи такий правочин нікчемним, що також суперечить вимогам законодавства.

Наслідком таких висновків є висновки про порушення у сфері податкового законодавства, що, в свою чергу, приводить до прийняття податкового-повідомлення рішення.

Податковий орган формуючи такі не притаманні йому висновки та приймаючи таке рішення, порушує принцип визначеної компетенції щодо визнання таких правочинів недійсним, що приводить до безпідставного прийняття рішення.

Колегія суддів не приймає до уваги та вважає безпідставними доводи податкового органу про не підтвердження між позивачем та його контрагентом господарських операцій, що є по своїй суті нікчемністю укладених правочинів, що, в свою чергу, не створює юридичних наслідків. Зазначені доводи є нічим іншим як припущеннями відповідача, які нічим не підтверджені. Жодним нормативно-правовим актом не визначено право податкового органу самостійно надавати оцінку укладеним (вчиненим) договорам з визначенням їх нікчемними, недійсними із застосуванням відповідних наслідків внаслідок вчинення таких правочинів. Висновки податкового органу в даному випадку є передчасними.

Крім того, у випадку, якщо податковий орган вважає, що в даному випадку мала місце недійсність (що за своєю суттю має ознаки фіктивного правочину) або нікчемність правочину, між суб'єктами господарювання метою яких було заволодіння коштами держави шляхом ухилення від сплати податків (безпідставне формування та заниження сплати відповідного податку) до бюджету, тобто фактично має місце суспільне-небезпечне діяння, то податковий орган має право на вирішення такого питання в межах кримінального, кримінально-процесуального законодавства. Суду будь-яких судових рішень (вироків, можливих постанов суду про закінчення кримінального переслідування з нереабілітуючих обставин) не надано.

Колегія суддів, з урахуванням приписів ч.4 ст.70 КАС України, які є обов'язковими, вважає, що висновки податкового органу про відсутність між суб'єктами господарювання господарських відносин, тобто про наявну оспорювану нікчемність правочинів без визнання такого правочину в судовому порядку недійсним, є безпідставними та необґрунтованими. Законодавством чітко визначено, що висновки про наявність тих чи інших ознак недійсності (нікчемності) правочинів може зробити суд, таких повноважень податковому органу законодавством не надано.

Будь-яких судових рішень з приводу визнання недійсними правочинів між позивачем та його контрагентами або встановлених судовими рішеннями наявності нікчемності правочину, з застосуванням відповідних правових наслідків, положень ст.ст.207 та 208, 250 Господарського кодексу України, ст.ст.203, 228 Цивільного кодексу України, які б вказували на такий правочин, як на недійсний або вчинений з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, водночас суперечить моральним засадам суспільства, порушує публічний порядок, та надавали б право податковому органу приймати відповідне рішення, відсутні.

Жодних порушень правил бухгалтерського та фінансового обліку з боку позивача відповідач не довів. Відсутність доведення факту правопорушення та неналежна оцінка міжгосподарських відносин призвела до невідповідності висновків контролюючого органу фактичним обставинам справи.

Разом з тим, посилання відповідача на наявність порушень податкового законодавства з боку контрагентів позивача - ТОВ «Внешпромімпорт», ПП «ВКФ «Укрпромснаб» та ТОВ «Епика», як на доказ наявності порушень податкового законодавства позивачем, є безпідставними, оскільки порушення податкового законодавства з боку контрагента платника податків не може автоматично свідчити про наявність порушень податкового законодавства саме з боку позивача без підтвердження належними та допустимими доказами, а отже не може тягнути за собою настання негативних наслідків для нього.

ФОП ОСОБА_5 - покупець на час здійснення господарських операцій, не мала обов'язків та повноважень здійснювати контроль за дотриманням продавцями - ТОВ «Внешпромімпорт», ПП «ВКФ «Укрпромснаб» та ТОВ «Епика», які на час здійснення господарських операцій були зареєстровані у встановленому законом порядку як юридичні особи та зареєстровані платниками податку на додану вартість, вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності, дотримання вимог податкового законодавства тощо і в подальшому зазнавати певних негативних наслідків за можливу неправомірну діяльність вказаних суб'єктів господарювання.

Відповідачем суду не надано доказів на підтвердження факту узгодженості дій позивача з його контрагентами з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями підприємств-контрагентів, чи сприяння ухиленню цих підприємств від виконання податкових зобов'язань.

Чинне законодавство України не ставить в залежність виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання, зокрема, тим, який був постачальником товарів (послуг), на вартість яких нарахований ПДВ, що включений платником податку до податкового кредиту.

Порушення норм податкового законодавства контрагентом позивача має породжувати негативні наслідки саме для цього підприємства і не може впливати на права позивача на формування податкового кредиту з податку на додану вартість та включення витрат за цими операціями до складу валових витрат підприємства.

Зазначене узгоджується із практикою Європейського Суду з прав людини. У справі «БУЛВЕС» АД проти Болгарії» (заява № 3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Позиція про те, що невиконання контрагентом свого зобов'язання зі сплати ПДВ до бюджету тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи висловлена Верховним Судом України в постанові суду від 31 січня 2011 року в адміністративній справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «ВІК» до Державної податкової інспекції у м. Херсоні про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень.

Відповідно до ч.1 ст.2442 КАС України рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України.

Що стосується посилань відповідача на порушення позивачем порядку організації та виконання робіт, пов'язаних з прийманням, транспортуванням, зберіганням, відпуском та обліком товарної нафти і нафтопродуктів, колегія суддів зазначає, що порядок організації та виконання робіт, пов'язаних з прийманням, транспортуванням, зберіганням, відпуском та обліком товарної нафти і нафтопродуктів визначено Інструкцією про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України, затвердженої спільним наказом Міністерства палива та енергетики України, Міністерства економіки України, Міністерства транспорту та зв'язку України, Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 20 травня 2008 року № 281/171/578/155 (далі - Інструкція).

Згідно з положеннями п.5.4 Інструкції, обов'язковим документом, який складається під час приймання нафтопродуктів автомобільним транспортом є виключно товарно-транспортна накладна на відпуск нафтопродуктів (нафти) за формою № 1-ТТН (нафтопродукт).

Форми № 4-НП, 5-НП, 6-НП, 16-НП використовуються для інших цілей та при постачанні нафтопродуктів іншим видом транспорту (залізничним, водним, нафтопровідним).

Відвантажувальна відомість за формою № 4-НП, згідно з п.7.3.8 Інструкції, є первинним бухгалтерським документом при постачанні нафтопродуктів залізничним транспортом.

Згідно з п.5.2.7, 5.2.8, 14.6 Інструкції, акт приймання нафти або нафтопродуктів за кількістю за формою № 5-НП є обов'язковим до складання також лише у випадку постачання нафтопродуктів залізничним транспортом, або у випадку виявлення нестачі нафтопродуктів під час їх постачання.

Журнал обліку нафти і нафтопродуктів за формою № 6-НП ОСОБА_5 ведеться та його копію приєднано до матеріалів справи (т.с.5 а.с.151-175).

Відповідно до п.п.10.3.2.1 Інструкції відпуск нафтопродуктів за безготівковим розрахунком за відомостями здійснюється АЗС на підставі договорів, укладених між підприємством та споживачем. Відпуск нафтопродуктів відображається у відомості на відпуск нафтопродуктів за формою № 16-НП. Кількість відпущеного нафтопродукту фіксується у відомості, яка ведеться безпосередньо на АЗС, що підтверджується підписами оператора АЗС та водія.

ОСОБА_5 отримувала товар (нафтопродукти) від ТОВ «Внешпромімпорт», ПП «ВКФ «Укрпромснаб» та ТОВ «Епика» не з АЗС, а шляхом його доставки автомобільним транспортом, що виключає можливість складання форми №16-НП при отриманні нафтопродуктів.

Крім того, відповідно до п.п.10.3.1.1 Інструкції, розрахунки під час відпуску нафтопродукту власникам автотранспорту за готівку здійснюється на АЗС з використанням РРО, які відповідають технічним вимогам до їх застосування та внесені до Державного реєстру реєстраторів розрахункових операцій, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29 серпня 2002 року № 1315. Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_5 здійснювала продаж нафтопродуктів за допомогою РРО, що підтверджено КОРО (т.с.3 а.с.62-250, т.с.4 а.с.1-241). Таким чином, при відпуску нафтопродуктів за готівку складання форми №16-НП не вимагається.

Згідно з п.п.10.3.2 Інструкції обов'язковою для складання форма № 16-НП є лише у разі відпуску нафтопродуктів за безготівковим розрахунком за відомостями. У перевіряємому періоді ОСОБА_5 здійснювала відпуск нафтопродуктів при безготівковому розрахунку за податковою та видатковою накладною, а не за відомостями.

Що стосується посилань відповідача на невідповідність товарно-транспортних накладних вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», а саме відсутність необхідних реквізитів, як на доказ безпідставності включення позивачем до складу податкового кредиту сум ПДВ по господарських операціях з ТОВ «Внешпромімпорт», ПП «ВКФ «Укрпромснаб» та ТОВ «Епика», колегія суддів зазначає, що підставою для формування податкового кредиту є податкова накладна.

Відповідачем суду не надано жодних доказів невідповідності податкових накладних, отриманих позивачем від ТОВ «Внешпромімпорт», ПП «ВКФ «Укрпромснаб» та ТОВ «Епика» вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Посилання відповідача на відсутність документів, що підтверджують якість отриманого товару, також є необґрунтованими.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Права органів державної податкової служби визначено ст.20 ПК України.

Вивченням положень вказаної статті встановлено, що податковому органу діючим законодавством не надано права перевіряти якість товару, а отже, у відповідача відсутнє право й вимагати від позивача документацію, що підтверджує якість такого товару.

Крім того, позивачем до перевірки було надано сертифікати якості отриманого товару та паспорти на товар, копії яких наявні в матеріалах справи (т.с.2 а.с196-203).

Доводи відповідача про те, що позивач та її контрагенти - ТОВ «Внешпромімпорт», ПП «ВКФ «Укрпромснаб» та ТОВ «Епика» у встановленому законодавством порядку не зверталися за погодженням маршрутів перевезення нафтопродуктів, можуть підтверджувати тільки наявність порушень порядку перевезення нафтопродуктів автомобільним транспортом, а не свідчити про відсутність фактичного здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентами.

З урахуванням вищевикладеного, з огляду на реальний характер всіх операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що позивачем правомірно сформовано податковий кредит та включено витрати до складу валових витрат підприємства по господарських операціях з ТОВ «Внешпромімпорт», ПП «ВКФ «Укрпромснаб» та ТОВ «Епика», а у податкового органу відсутні підстави для збільшення позивачу суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість та з податку на доходи по цих операціях.

Безпідставність збільшення позивачу грошових зобов'язань з податку на додану вартість та податку на доходи по операціях з ТОВ «Внешпромімпорт», ПП «ВКФ «Укрпромснаб» та ТОВ «Епика» обумовлює й безпідставність застосування штрафних (фінансових) санкцій в цій частині.

Суд першої інстанції правомірно вважав, що позовні вимоги щодо скасування податкових повідомлень-рішень від 26.07.2012р. №00003061701 та від 21.05.2012р. №00000281701/0 є обґрунтованими.

Що стосується вимоги щодо скасування податкового повідомлення-рішення від 21.05.2012р. №00000261701/0, колегія суддів вважає її частково обґрунтованою, оскільки позивачу збільшено розмір грошових зобов'язань по податку з доходів та застосовано штрафні санкції не тільки по операціях з ТОВ «Внешпромімпорт», ПП «ВКФ «Укрпромснаб» та ТОВ «Епика».

З п.п.3.2.2 акта перевірки вбачається, що перевіркою правильності витрат, відображених у декларації про майновий стан і доходи, з даними про суми витрат, визначеними в ході перевірки, встановлено розбіжність в сумі 428414,83 грн, в тому числі за 2011 рік - 428414,83 грн. У ході перевірки встановлено, що до складу валових витрат 2011 року включені суми по придбанню дизельного палива та бензину у ПП «ВКФ «Укрпромснаб» за січень-лютий 2011 року; ТОВ «Внешпромімпорт» за квітень, серпень 2011 року у сумі 375937,31 грн.

З вищевикладеного вбачається, що проведеною перевіркою встановлено завищення позивачем витрат у сумі 52477,52 грн, які не пов'язані з витратами по господарських операціях з ТОВ «Внешпромімпорт», ПП «ВКФ «Укрпромснаб».

Позивачем суду не надано доказів та не зазначено жодних доводів на спростування висновків відповідача в цій частині.

Представниками відповідача приєднано до матеріалів справи розрахунок суми податку з доходів, що підлягає сплаті до бюджету та можливих штрафних санкцій за порушення податкового законодавства, що не стосується взаємовідносин з ТОВ «Внешпромімпорт», ПП «ВКФ «Укрпромснаб» (т.с.7 а.с.143-144).

Згідно цього розрахунку загальна сума збільшення податкового зобов'язання за податковим повідомленням-рішенням складає 19911,13 грн, сума штрафної (фінансової) санкції складає 4977,78 грн.

Колегія суддів не погоджується з доводами апеляційної скарги відповідача та вважає їх необґрунтованими.

На підставі викладеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про часткове задоволення вимог позивача.

Відповідно до статті 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасовано правильне по суті рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Під час апеляційного провадження, колегія суду не встановила таких порушень судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення справи по суті, які були предметом розгляду і заявлені в суді першої інстанції.

Таким чином, судова колегія вважає, що рішення суду першої інстанції є обґрунтованим, прийняте на підставі з'ясованих та встановлених обставинах справи, які підтверджуються доказами, та ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.

На підставі викладеного та керуючись ст.2, 11, 159, 160, 167, 184, 195, 1951, 196-198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 КАС України, суд -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Стаханівської об'єднаної державної податкової інспекції Луганської області Державної податкової служби на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 06 березня 2013 року по адміністративній справі №2а/1270/8753/2012 - залишити без задоволення.

Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 06 березня 2013 року по адміністративній справі № 2а/1270/8753/2012 - залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів з дня складання ухвали у повному обсязі.

У повному обсязі ухвала складена 25 квітня 2013 року.

Колегія суддів М.В. Бишов

І.Д. Компанієць

В.А. Шальєва