Рішення

від 19.04.2013 по справі 910/4409/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/4409/13 19.04.13 Суддя Господарського суду міста Києва Підченко Ю.О.

За участю секретаря судового засідання Бандури Ю.В.

Розглянув у відкритому судовому засіданні господарського суду справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Китай Імпорт", м. Дніпропетровськ

до відповідача Публічного акціонерного товариства "Енергетичне та нафтове обладнання", м. Київ

про стягнення 7 414,58 грн.

за участю представників сторін:

від позивача: не з'явився

від відповідача: Буняк Ю.І. - юрисконсульт

СУТЬ СПОРУ : Товариство з обмеженою відповідальністю "Китай Імпорт" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства "Енергетичне та нафтове обладнання" про стягнення заборгованості з суборендної плати в розмірі 7 309,94 грн. відповідно до договору суборенди № 10-07/11 від 04.01.2011 року та заборгованості за послуги за користування однією кабельною телефонною парою в сумі 105 грн. за договором № К20-07/11 від 04.01.2011 року.

Сторін було належним чином повідомлено про час та місце проведення судового засідання, тому судом з урахуванням вимог ст. ст. 4 2 , 4 3 ГПК України створені всі необхідні умови для вирішення спору на принципах змагальності, рівності учасників процесу перед законом.

Неприбуття у судове засідання представника позивача, який був належним чином повідомлений про час та місце проведення судового засідання не перешкоджає розгляду спору по суті згідно вимог ст. 75 ГПК України, оскільки до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій.

Безпосередньо в судовому засіданні представник відповідача повідомив суд про погашення заборгованості в сумі 7 414,52 грн. та просив припинити провадження у справі.

З'ясувавши фактичні обставини справи, докази на їх підтвердження, виходячи з фактів, встановлених у процесі розгляду справи та правову норму, яка підлягає застосуванню, приймаючи до уваги доводи представника позивача, суд встановив:

Позов мотивовано тим, що 04.01.2011 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Китай Імпорт", далі Орендар, та Публічним акціонерним товариством "Енергетичне та нафтове обладнання", далі Суборендар, було укладено Договір суборенди № 10-07/11, далі Договір № 1, відповідно до предмету якого (п. 1.1.) Орендар передав, а Суборендар прийняв в строкове платне користування на умовах суборенди об'єкт нерухомого майна, нежитлове приміщення № 515 загальною площею 26,1 кв.м., розташоване за адресою: м. Дніпропетровськ, проспект Кірова 28А, що зафіксовано у акті приймання-передачі об'єкта суборенди від 04.01.2011 року.

Додатковою угодою № 1 до Договору № 1 сторони продовжили строк його дії до 31.12.2012 року.

Згідно пункту 3.4 Договору № 1 Суборендар вносить суборендну плату щомісячно: не пізніше 20-го числа поточного місяця за поточний місяць на основі рахунку Орендаря. Додатком № 2 до Договору № 1 розмір суборендної плати встановлено в сумі 1 758,85 грн. з урахуванням ПДВ.

Відповідно до п. 3.6 Договору Суборендар зобов'язується компенсувати Орендарю вартість оренди місць загального користування та вартість споживаних комунальних послуг.

04 січня 2011 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Китай Імпорт" та Публічним акціонерним товариством "Енергетичне та нафтове обладнання" було укладено договір на право користування однією кабельною телефонною парою № К20-07/11, далі Договір № 2, відповідно до умов якого позивач передав, а відповідач прийняв на себе право користуватися однією кабельною телефонною парою (п. 1.1 Договору № 2).

Пунктом 3.1 Договору № 2 передбачено, що відповідач зобов'язується щомісячно виплачувати позивачу плату за користування кабельною телефонною парою в сумі 35 грн. з урахуванням ПДВ. Даний Договір вступає в силу з моменту підписання та діє до 31.12.2011 року (5.1 Договору № 2).

Позивач наголошує на несвоєчасному та несистематичному внесенні плати за суборенду приміщення, комунальні послуги та користування однією кабельною телефонною парою, в зв'язку з чим за останнім станом на 01.02.2013 року утворилася заборгованість в сумі 7 414,58 грн., яку позивач намагається стягнути.

Законодавець визначає, що до договору суборенди застосовуються положення про договір оренди. Строк дії договору суборенди не повинен перевищувати строк дії договору оренди.

Відповідно до вимог ст. ст. 638, 759 ЦК України, ст. ст. 180, 181, 283 ГК України, договір вважається укладеним, згідно частини 8 статті 181 ГК України, а саме подія, до якої прагнули сторони відбулася. Пункт перший ст. 759 ЦК України визначає, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк, що кореспондується положеннями ст. 283 ГК України, як спеціальної норми, яка передбачає, що за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. Статтею 762 ЦК України передбачено, що за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Стаття 526 ЦК України та 193 ГК України, визначають, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору та припинятися виконанням проведеним належним чином згідно ст. 599 ЦК України та ст. 202 ГК України.

Безпосередньо у судовому засіданні відповідач надав суду розрахункові документи на перерахування на адресу позивача суми заборгованості в сумі 7 414,52 грн., що підтверджують наступні платіжні доручення, зокрема:

· №922 від 27.03.2013 року на суму 35 грн.;

· №925 від 27.03.2013 року на суму 35 грн.;

· №928 від 27.03.2013 року на суму 35 грн.;

· №924 від 27.03.2013 року на суму 148,03 грн.;

· №927 від 27.03.2013 року на суму 152,89 грн.;

· №930 від 27.03.2013 року на суму 829,24 грн.;

· №931 від 27.03.2013 року на суму 902,74 грн.;

· №923 від 27.03.2013 року на суму 1 758,85 грн.;

· №926 від 27.03.2013 року на суму 1 758,85 грн.;

· №929 від 27.03.2013 року на суму 1 758,92 грн.

Припинення провадження у справі - це форма завершення судової процедури, за якою рішення по суті не виноситься.

Законодавець зазначає, що господарський суд припиняє провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору (пункт 1-1 статті 80 ГПК України), зокрема у таких випадках:

· припинення існування предмета спору, якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань;

· спір врегульовано самими сторонами шляхом перерахування боргу (передачі майна чи усунення перешкод у користуванні ним) після звернення кредитора з позовом за умови подання доказів такого врегулювання.

Оскільки перерахування основного боргу в сумі 7 414,52 грн. відбулося після звернення позивача з позовом, а тому провадження у справі щодо стягнення з відповідача основного боргу в сумі 7 414,52 грн. слід припинити за ознаками частини першої пункту 1-1 статті 80 ГПК України за відсутністю предмету спору.

Стаття 33 ГПК України зобов'язує сторін довести ті обставини, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідно до вимог статті 34 ГПК України визначає, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Втім ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили і оцінюються судом в розумінні вимог статті 43 ГПК України за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

В процесі розгляду справи сторонами не виконано вимог ухвал суду щодо проведення між ними звірки розрахунків на час звернення позивача з позовом. При цьому судом враховано, що акт звірки є суто бухгалтерським документом, за яким бухгалтерії підприємств-учасників певних господарських операцій звіряють бухгалтерський облік цих операцій (у контексті визначення дебіторської або кредиторської заборгованості), а наявність чи відсутність будь-яких зобов'язань сторін підтверджується первинними документами - договором, накладними, рахунками тощо.

В позовній заяві позивач заявляв до стягнення заборгованість у сумі 7 414,58 грн., дослідивши виставлені до оплати рахунки-фактури суд встановив, що загальна сума заборгованості складає 7 414,52 грн., яка відповідачем вже оплачена, тому в частині стягнення 0,06 грн. слід відмовити, як необґрунтовано заявлених.

Статтею 7 Закону України "Про судовий збір" врегульовано загальні питання повернення сплачених сум судового збору, в тому числі визначено підстави такого повернення, яке здійснюється за ухвалою суду. Зокрема, сума судового збору підлягає поверненню у випадках, зазначених у таких нормах ГПК: частині першій статті 80 (припинення провадження у справі).

Втім, якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судові витрати, як це зазначено у другій частині статті 49 ГПК України, що кореспондується з вимогами ст. 7 Закону України "Про судовий збір" та приписами ст. 80 ГПК України. Матеріали справи свідчать про порушення прав та охоронювальних законом інтересів позивача відповідачем, оскільки останнім не вчинено жодних дій щодо належного ставлення до виконання своїх договірних зобов'язань з погашення заборгованості, яка утворилася, щодо пропозицій з надання відстрочки чи розстрочки ії погашення, не доведення спору до судового врегулювання, тощо.

З урахуванням викладеного витрати по сплаті судового збору покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог згідно вимог частини п'ятої статті 49 ГПК України.

У судовому засіданні, яке відбулося 19.04.2013 року, згідно частини 2 статті 85 ГПК України було проголошено скорочений текст рішення, а саме його вступну та резолютивну частини.

На підставі викладеного, керуючись ст. 7 Закону України "Про судовий збір", ст. 599, 638, 759, 782 ЦК України, ст. ст. 180, 181, 193, 283 ГК України, ст. ст. 4-2, 4-3, 33, 34, ч.3 ст. 43, 49, п. 1-1 ч. 1 ст. 80, 82, 82-1, 84, ч. 2 ст. 85 ГПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Провадження у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Китай Імпорт" до Публічного акціонерного товариства "Енергетичне та нафтове обладнання" щодо стягнення з останнього основного боргу в сумі 7 414,52 грн. - припинити.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Енергетичне та нафтове обладнання", 01011, м. Київ, вул.. Арсенальна, буд. 20, код ЄДРПОУ 20072993 на користь:

- Товариства з обмеженою відповідальністю "Китай Імпорт", 49000, м. Дніпропетровськ, вул. Володарського, буд. 13, кв. 23, код ЄДРПОУ 34822990, витрати по сплаті судового збору в сумі 1 720,49 грн., видавши наказ.

3. У задоволені позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Китай Імпорт" до Публічного акціонерного товариства "Енергетичне та нафтове обладнання" щодо стягнення заборгованості в сумі 0,06 грн. - відмовити.

4. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено - 24.04.2013 року

Суддя Ю.О.Підченко