Рішення

від 11.04.2013 по справі 911/820/13-г

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"11" квітня 2013 р. Справа № 911/820/13-г

Розглянувши матеріали справи за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Кримська водочна компанія», АР Крим, Сімферопольський район, с.Мазанка

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Рост Маркет», м.Ірпінь

про стягнення 10606,41 грн.

Суддя А.Ю.Кошик

Представники:

Від позивача: Хомяков С.М.

Від відповідача: не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду Київської області надійшла позовна Товариства з обмеженою відповідальністю «Кримська водочна компанія» (далі - позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Рост Маркет» (далі - відповідач) про стягнення 10606,41 грн.

Провадження у справі №911/820/13-г порушено відповідно до ухвали суду від 13.03.2013 року та призначено справу до розгляду на 26.03.2013 року.

Відповідач, належним чином повідомлений про час і місце розгляду спору, у судове засідання 26.03.2013 року без поважних причин не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, вимоги ухвали суду не виконав. Розгляд справи відкладався до 11.04.2013 року.

В ході розгляду спору позивач подав заяву від 18.03.2013 року про зменшення позовних вимог, в якій повідомив про часткову сплату відповідачем 3000 грн. основного боргу, у зв'язку з чим, просить стягнути з відповідача 7305,26 грн. основного боргу, 16,75 грн. пені, 281,05 грн. штрафу та 3,35 грн. 3% річних.

В судовому засіданні 11.04.2013 року позивач уточнені позовні вимоги підтримав в повному обсязі. Відповідач, належним чином повідомлений про час і місце розгляду спору, в судове засідання 11.04.2013 року повторно без поважних причин не з'явився, вимоги суду не виконав, відзив на позов не надав.

За таких обставин, суд розглядає справу у відповідності до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача та дослідивши наявні у справі докази, судом встановлено наступне.

03.02.2011 року між позивачем та відповідачем був укладений Договір поставки № 005608.

На виконання п.п. 2.2.-2.6 Договору позивач поставив відповідачу продукцію за накладними: РН-60-054440 від 26 08.2011 року, РН-60-055093 від 27.08.2011 року, РН-60-061966 від 21.09.2011 року, БВ-60-000023 від 31.01.2012 року, ВН-60-001727 від 01.03.2012 року, ВН-60-001728 від 01.03.2012 року, ВН-60-001729 від 01.03.2012 року, ВН-60-001730 від 01.03.2012 року, ВН-60-001731 від 01.03.2012 року, ВН-60-003875 від 20.07.2012 року, ВН-60-003876 від 20.07.2012 року, ВН-60-003877 від 20.07.2012 року, БВ-60-000277 від 12.12.2012 року, РН-60-002804 від 23.01.2013 року, БВ-60-000031 від 08.02.2013 року всього на загальну суму 22227,60 грн.

Факт отримання відповідачем продукції підтверджується відбитками штампа Покупця у видаткових накладних, наданих у відповідності до абзацу 3 п.п. 13 Наказу Міністерства фінансів України № 99 від 16.05.1996 року «Про затвердження Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей», яка передбачає, що при централізовано-кільцевих перевезеннях цінностей підприємствам їх відпуск постачальниками може здійснюватися без довіреності, якщо одержувач цінностей за підписом керівника і головного бухгалтера підприємства або інших осіб, які уповноважені підписувати довіреності, повідомив постачальника про зразок печатки (штампу), якою матеріально відповідальна особа, що буде приймати цінності, завіряє на супровідних документах (накладній, акті, ордері тощо) свій підпис про одержання цінностей.

Згідно з умовами Договору (п.2.9.) відповідач зобов'язався оплатити придбану продукцію протягом 7 календарних днів з моменту постачання продукції (дати складання видаткової накладної).

Однак, відповідач своєчасно та в повному обсязі свої зобов'язання з оплати отриманої продукції не виконав, частково оплативши продукцію на суму 11922,34 грн., продукція, передана в період з 18.06.2012 року по 30.06.2012 року не була оплачена на суму 10305,26 грн. та в сумі 3000 грн. згідно уточнень до позовної заяви.

Згідно з ч.1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ч.2 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п.1 ч.2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч.1 ст. 202 Господарського кодексу України, ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання, зокрема, припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Стаття 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до п. 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною 2 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Таким чином, матеріалами справи підтверджується заборгованість відповідача в сумі 7305,26 грн., що відповідачем не заперечено та не спростовано.

У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно зі ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Умовами п.4.1. Договору передбачена відповідальність відповідача за прострочення оплати у виді пені в розмірі 0,1% від вартості неоплаченої продукції та штраф в розмірі 20% за прострочення оплати понад 30 календарних днів.

У зв'язку з простроченням відповідачем оплати отриманої продукції, позивачем нарахована пеня за період з 31.01.2013 року по 28.02.2013 року в розмірі подвійної облікової ставки виходячи з мінімальної заборгованості за відповідний період прострочення платежу в сумі 16,75 грн. та 281,05 грн. штрафу, всього 297,80 грн. неустойки.

Також, позивачем на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України нараховано відповідачу за прострочення виконання грошового зобов'язання за період з з 31.01.2013 року по 28.02.2013 року 3,35 грн. 3% річних.

Статтею 549 Цивільного кодексу України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до п. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами. Відповідно до ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, що передбачено ст. 3 зазначеного Закону.

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не передбачено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано (ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України).

Відповідно до п. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового забов'язання, на вимогу кредитора забов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як вбачається з наданого позивачем розрахунку, нарахування пені, штрафу та 3% річних було проведено виходячи із фактичної суми заборгованості, що існувала на відповідну дату, таким чином, позовні вимоги в цій частині обґрунтовані і підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог і заперечень.

За наслідками розгляду спору суд дійшов висновку, що позовні вимоги (уточнені) позивачем доведені та обґрунтовані, відповідачем не заперечені та не спростовані, тому підлягають задоволенню в повному обсязі.

У відповідності до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідача виходячи з розміру уточнених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд Київської області, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Рост Маркет» (08200, Київська обл., м. Ірпінь, вул. 3-го Інтернаціоналу, 146, код 37076176) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Кримська водочна компанія» (97530 АР Крим, Сімферопольський р-н, с. Мазанка, вул. Садова, б. 19, код 36499654) 7305,26 грн. основного боргу, 16,75 грн. пені, 281,05 грн. штрафу, 3,35 грн. 3% річних та 1720,50 грн. витрат по сплаті судового збору.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Суддя Кошик А.Ю.

дата підписання 22.04.2013 р.