Постанова

від 24.04.2013 по справі 802/1805/13-а

ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

24 квітня 2013 р. Справа № 802/1805/13-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Комара Павла Анатолійовича,

за участю:

секретаря судового засідання: Старожилової Дар'ї Олександрівни

представника позивача: Томенка Р. В.

представника відповідача: Непийводи І. А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом: товариства з обмеженою відповідальністю "Тепло група"

до: Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Вінницької області Державної податкової служби

про: визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ :

До Вінницького окружного адміністративного суду звернулося товариство з обмеженою відповідальністю "Тепло група" (далі - позивач, ТОВ "Тепло група" із адміністративним позовом до Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Вінницької області Державної податкової служби (далі - відповідач, Вінницька ОДПІ) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення.

Позовні вимоги мотивовано тим, що Вінницькою ОДПІ проведено позапланову невиїзну перевірку ТОВ "Тепло група" з питань своєчасності, достовірності та повноти нарахувань суми податку на додану вартість по взаємовідносинах з постачальником ТОВ "НВП Про - 4" за жовтень 2012 року, за результатами якої складено акт від 15.03.2012 року №918/22/37424291 (далі - Акт).

На підставі Акту податковим органом винесено оскаржуване податкове повідомлення - рішення від 03.04.2013 року №0000922202 про збільшення суми податкового грошового зобов'язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) у розмірі 21150 грн.

Позивач не погоджується з висновками податкового органу, викладеними у акті перевірки, а відповідно, і з прийнятим податковим повідомленням-рішенням, вважає його протиправним та просить скасувати.

В ході судового розгляду адміністративної справи представником позивача надано суду заяву про уточнення позовних вимог, а саме у зв'язку з технічною помилкою уточнив позовні вимоги і просив визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення - рішення від 03.04.2013 року №0000922202. У судовому засіданні надав пояснення, що відтворюють зміст позовної заяви та просив адміністративний позов задовольнити в повному обсязі з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, оскільки, на думку позивача, оспорюване податкове повідомлення - рішення суперечить вимогам чинного законодавства.

Представник відповідача заперечував проти задоволення позову та пояснив, що встановлені перевіркою порушення діючого законодавства в дійсності мали місце. Таким чином, відповідач, приймаючи оскаржуване податкове повідомлення-рішення, діяв згідно із нормами чинного законодавства, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. А тому, на його думку, адміністративний позов не підлягає задоволенню.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши усі обставини справи та надавши їм юридичну оцінку, судом встановлено наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Тепло група" зареєстроване виконавчим комітетом Вінницької міської ради 17.12.2010р. за реєстраційним номером 11741020000009045, код суб'єкта господарювання за ЄДРПОУ 37424291.

Відповідно до інформації про види діяльності КВЕД з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України Управління статистики у м. Вінниці основним видом діяльності товариства є оптова торгівля залізними виробами, водопровідним і опалювальним устаткуванням і приладдям до нього.

На підставі службового посвідчення Державної податкової інспекції у м. Вінниці серії ВН №105573, виданого 06.04.2012 року, головним державним податковим ревізор - інспектором, інспектором податкової служби І рангу відділу перевірок платників податків управління податкового контролю Вінницької ОДПІ Вінницької області ДПС Майстром Юрієм Миколайовичем, керуючись ст. 20, п.п. 75.1.2, п. 75.1 ст. 75, п.п. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78, п. 79.2 ст. 79 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. №2755-VI, відповідно до наказу Вінницької ОДПІ за №920/22 від 12.03.2013 р. проведено перевірку ТОВ "Тепло група" з питань своєчасності, достовірності та повноти нарахувань суми податку на додану вартість по взаємовідносинах з постачальником ТОВ "НВП Про - 4" за жовтень 2012 року.

За результатами проведеної перевірки відповідачем складено акт від 15.03.2012 року №918/22/37424291, в якому зафіксовано порушення п. 198.6 ст. 198 ПК України, а саме завищення суми податкового кредиту з податку на додану вартість за жовтень 2012 року на суму 16920 грн.

Відповідно до акту перевірки, підставою для таких висновків податкового інспектора слугувала інформація, що ТОВ "Тепло група" у податковій декларації по ПДВ від 14.11.2012р. №9071452498 поданої за жовтень 2012 року відобразило обсяг придбання в сумі 84598, 84 грн., суму ПДВ 16919,77 грн. сформованому по постачальнику ТОВ "НВП Про - 4".

Перевіркою встановлено, що поставка товару від вищезазначеного постачальника мала нетоварний характер, так як не виконано умови поставки відповідно до Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України, поставка не супроводжена всіма необхідними документами відповідно до законодавства України, які б підтвердили її дійсність ( відсутні товарно - транспортні накладні).

Як вбачається із акту перевірки, податковим органом зроблено висновок, що ТОВ "Тепло група" перераховувались кошти без мети реального настання передбачених наслідків, виключно з метою заниження об'єкту оподаткування, несплати податків, в зв'язку із чим дії підприємства призвели до втрат дохідної частини Державного бюджету України.

Позивачем подано заперечення на Акт, проте згідно відповіді відповідача №2150/10/22-02 від 29.03.2013 року заперечення не були враховані, Акт перевірки залишено без змін.

На підставі акту перевірки Вінницькою об'єднаною державною податковою інспекцією Вінницької області Державної податкової служби винесене податкове повідомлення-рішення від 03.04.2013 року № 0000922202, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 21150 грн., в тому числі за основним платежем - 16920 грн., та штрафними санкціями - 4230 грн.

Суд, визначаючись щодо заявлених позовних вимог, заперечень відповідача та наданих у справу доказів, виходив з наступного.

Судом встановлено, що між позивачем та ТОВ "НВП Про - 4" укладено договори від 17.10.2012р. б/н та від 31.10.2012р. б/н (а.с. 30-33)

Відповідно до умов даних договорів ТОВ "НВП Про - 4" (Постачальник) зобов'язується передати у власність ТОВ "Тепло група"( покупець) товар, а Покупець зобов'язується приймати цей товар і вчасно здійснювати його оплату на умовах відповідного договору.

Відповідно до п.198.1 ст.198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно п.198.2 ст.198 Податкового кодексу України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно п.200.1 ст.200 Податкового кодексу України, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Відповідно до п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Так, на виконання умов договорів поставки від 17.10.2012р. б/н та від 31.10.2012р. б/н позивач закупив у ТОВ "НВП Про - 4" промислові товари, запасні частини й комплектуючі до них на загальну суму разом з ПДВ 92526,91 грн. Факт придбання даного товару підтверджується наявними в матеріалах справи видатковими накладними від 17.10.2012 року №86, №87 та №88, а також видатковими накладними від 31.10.2012 року №160, №161 та №162 (а.с.34-39).

Також судом досліджено платіжні доручення (а.с.46-49), що підтверджують факт перерахування підприємством коштів за придбаний товар.

Окремо судом в ході судового розгляду досліджувалися податкові накладні (а.с.40-45), які відповідають нормам Закону України «Про бухгалтерський облік», на підставі яких позивачем сформовано податковий кредит.

Що стосується зазначення податковим органом про відсутність у позивача товарно-транспортних накладних, суд зважає на наступне.

Відсутність товарно-транспортної накладної свідчить лише про відсутність права віднесення на валові витрати, вартість витрат які пов'язані з доставкою товару.

Так, згідно з наказом Міністерства транспорту України «Про затвердження Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні» №363 від 14.10.1997 року, товарно-транспортна накладна - це необхідний юридичний документ для всіх учасників транспортного процесу, а учасники транспортного процесу - це вантажовідправники, вантажоодержувачі, перевізники та особи, що здійснюють вантажні і (або) складські операції з вантажем.

Вказаний нормативно-правовий акт визначає, як вантажовідправника - фізичну або юридичну особу, що подає перевізнику вантаж для перевезення, а як вантажоодержувача - фізичну або юридичну особу, що здійснює приймання вантажів, оформлення товарно-транспортних документів та розвантаження транспортних засобів у встановленому порядку.

Відсутність документів або неналежне їх заповнення, що засвідчують транспортування товару від контрагента до позивача дає підстави лише вважати про порушення законодавства про автомобільний транспорт, а не податкового законодавства.

Отже, відсутність у документообігу позивача товарно-транспортних накладних, при наявності інших документів, якими підтверджено факт відпуску та приймання товарно-матеріальних цінностей, не може спростовувати факту придбання позивачем товару та реальності вчинення господарської операції.

Таким чином, наведені вище обставини свідчать про необґрунтованість висновків податкового інспектора, що здійснював перевірку, з приводу нікчемності (недійсності) господарської операції між ТОВ "Тепло група" та ТОВ "НВП Про - 4".

Щодо доводів відповідача про нікчемність укладених позивачем договорів, то відповідно до ч.2 ст.215 Цивільного кодексу України, нікчемним правочином є правочин, якщо його недійсність встановлена законом.

Стаття 234 ЦК України визначає, що правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином є фіктивним правочином, який може бути визнаний судом недійсним. Фіктивний правочин характеризується тим, що сторони вчиняють такий правочин лише для виду, знаючи заздалегідь, що він не буде виконаний. При вчиненні фіктивного правочину сторони мають інші цілі, ніж ті, що передбачені правочином. Причому такі цілі можуть бути протизаконними. Отже, правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином законом не визнано нікчемним, такий правочин є оспорюваним і його недійсність може бути встановлена лише судом.

Враховуючи наведене, обставини щодо вчинення юридичними особами фіктивного правочину, тобто правочину лише для виду без фактичного його виконання, є підставою для звернення до суду про визнання такого правочину недійсними. Закон такі правочини не визнає нікчемними. На момент розгляду даного спору, відповідачем не надано доказів, що судом прийнято рішення про визнання недійсними вищенаведених правочинів позивача з контрагентом.

Що ж до доводів відповідача про те, що правочини позивача з контрагентами порушують публічний порядок та направлені на незаконне заволодіння майном держави у вигляді несплати податку на додану вартість, то такі висновки можуть мати місце лише при встановленні обставин щодо наявності вини та умислу у платника податку на незаконне заволодіння майном держави.

З точки зору цивільного права усі учасники цивільних правовідносин є добросовісними і їх вина визнається тільки при умові порушення будь-ким з них цивільно-правових обов'язків. При цьому з позовної заяви та доданих документів не вбачається, що сторони причиняли збитки державі і в них був умисел на досягнення мети, що суперечить інтересам держави при укладанні правочинів. Вина є умовою цивільно-правової відповідальності, для суб'єктів підприємницької діяльності. Вона міститься у відношенні їх органів або посадових осіб до своєї протиправної поведінки. Умисел, як одна з форм вини, передбачає, що порушник розумів неправомірність своїх дій, передбачав їх несприятливі наслідки, бажав або свідомо допускав настання несприятливих наслідків. Вина та умисел на заволодіння майном держави юридичних осіб у вчиненні таких діянь може бути доведена не інакше, як через встановлення обвинувальним вироком суду обставин щодо наявності вини та названого умислу у фізичних осіб, котрі діяли, як уповноважені особи від імені названих вище юридичних осіб. Згідно ст. 62 Конституції України, особа вважається невинуватою у вчиненні діяння яке містить ознаки злочину, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. При цьому, вина особи не може ґрунтуватися на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

З матеріалів справи вбачається, що підставою для винесення спірного податкового повідомлення-рішення не був обвинувальний вирок суду, що набрав законної сили, щодо наявності вини, умислу (направленого на незаконне заволодіння майном держави) у діях фізичних осіб, котрі діяли, як уповноважені особи від імені позивача та контрагента.

Тому, твердження органу податкової служби про нікчемність правочинів, вчинених позивачем з контрагентом є необґрунтованим.

Крім того, перевіркою підтверджено наявність відповідних податкових накладних, виданих позивачем та його контрагентом.

Будь-яких інших доказів, які б могли свідчити про неправомірність включення підприємством відповідних сум до складу податку на додану вартість та формування податкового кредиту перевіркою не наведено.

Діючим законодавством України не передбачений обов'язок покупця перевіряти у продавця місцезнаходження майна, наявність трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів та іншого майна, економічно необхідного для здійснення господарської операції. Відтак, TOB "Тепло група" не може нести відповідальність за не виконання його контрагентом своїх податкових зобов'язань, оскільки діючим законодавством така відповідальність не передбачена.

Враховуючи вищевикладене суд приходить до висновку, що податкове повідомлення-рішення №0000922202 від 03.04.2013 року підлягає визнанню протиправним та його скасуванню.

Відповідно до частини 1 статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно зі статтею 86 КАС України оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

В той же час, згідно із частиною 2 статті 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В ході судового розгляду відповідач не довів правомірності прийнятого податкового повідомлення - рішення, більше того, обставини, що були підставою для їх прийняття спростовані матеріалами справи.

З огляду на викладене, адміністративний позов підлягає задоволенню.

Відповідно до частини 1 статті 94 КАС України судовий збір повертається позивачеві із Державного бюджету України.

Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 128, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ :

адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення від 03.04.2013 року №0000922202.

Стягнути з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Тепло група" витрати по сплаті судового збору в розмірі 211,50 грн. шляхом їх безспірного списання органами Державної казначейської служби України із розрахункових рахунків Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Вінницької області Державної податкової служби.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України.

Відповідно до ст. 186 КАС України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Комар Павло Анатолійович