Рішення

від 15.04.2013 по справі 757/6083/13-ц

ПЕЧЕРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/6083/13-ц

Категорія 4

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 квітня 2013 року Печерський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді - Вовк С.В.,

при секретарі - Горова Н. Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Луксор" до ОСОБА_1 про визнання правочину недійсним та визнання права власності та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Луксор" про визнання права власності, -

В С Т А Н О В И В :

У березні 2013 р. до суду звернулося ОСББ «ЛУКСОР» з позовом до ОСОБА_2, в якому просить визнати недійсним Договір купівлі-продажу нежилого приміщення №1 від 28.09.2011, площею 1021,51 кв.м., яке знаходиться по АДРЕСА_1; скасувати запис № 4659373 в Державному реєстрі правочинів про реєстрацію договору купівлі-продажу нежитлового приміщення від 28.09.2011 р.; визнати за власниками квартир у багатоквартирному будинку АДРЕСА_1 право власності на спірне нежиле приміщення; припинити право власності відповідача на спірне нежитлове приміщення; визнати за позивачем право управління та користування спірним нежилим приміщенням; зобов'язати відповідача передати спірне нежиле приміщення на баланс позивача; виселити відповідача з нежилого приміщення.

До початку слухання справи по суті, позивачем було заявлено клопотання про заміну первісного відповідача належним, а саме: замість первісного відповідача ОСОБА_2, позивач просив суд залучити до участі у справі належного відповідача - ОСОБА_1 та було уточнено позовні вимоги, а саме: заявлено позовні вимоги про визнати недійсним Свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 27.02.2013 р. , яким встановлено право власності відповідача - ОСОБА_1 на нежиле приміщення №1, загальною площею 1021,51 кв.м., що знаходиться по АДРЕСА_1; визнати за власниками квартир у багатоквартирному будинку АДРЕСА_1 право власності на спірне нежиле приміщення; припинити право власності відповідача на спірне нежиле приміщення; визнати за позивачем право управління та користування спірним нежилим приміщенням; зобов'язати відповідача передати спірне нежиле приміщення на баланс позивача; висилити відповідача з спірне нежилого приміщення.

Позов обґрунтовано тим, що спірне нежиле приміщення № 1, площею 1021,50 кв.м., що розташоване по АДРЕСА_1, яке є предметом оспорюваного свідоцтва, на думку позивача є допоміжним приміщенням, а тому у відповідності до п. 2. ст. 10 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» спірне приміщення належить власникам квартир будинку АДРЕСА_1, у зв'язку з цим відповідач набув право власності на спірне приміщення незаконно, без належних правових підстав. В обґрунтування своїх вимог позивач посилається також на рішення Конституційного суду України від 02.03.2004 року № 4-рп/2004, відповідно до якого права співвласників багатоквартирного будинку на допоміжні приміщення передаються безоплатно у спільну власність громадян одночасно з приватизацією ними квартир (кімнат у квартирах) багатоповерхових будинків. Підтвердження права власності не потребує здійснення додаткових дій.

У подальшому відповідач ОСОБА_1 звернувся з зустрічним позовом до ОСББ «ЛУКСОР» та просить в задоволенні первісного позову відмовити та визнати (підтвердити) за ним право власності на нежиле приміщення № 1, загальною площею 1021,50 кв.м., розташоване в АДРЕСА_1

Зустрічні позовні вимоги ОСОБА_1 обґрунтовує тим, що він набув право власності на спірне нежиле приміщення з підстав та в порядку визначеному чинним законодавством - на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 27.02.2013 року, виданого ОСОБА_3 приватним нотаріусом Кіровоградського міського нотаріального округу зареєстрованого у реєстрі №167, посвідченого на підставі заповіту, посвідченого ОСОБА_4 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу 28 вересня 2011 року, зареєстрованого у реєстрі за № 3241. Спадкова справа № 10/2012. Державну реєстрацію прав власності на нежиле приміщення за ОСОБА_1 в Державному реєстрі прав власності на нерухоме майно проведено приватним нотаріусом Кіровоградського міського нотаріального округу ОСОБА_3, право власності зареєстровано 27 лютого 2013 року за № 231322, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 14533380382. Первісний позов, на думку ОСОБА_1, свідчить про оспорювання та невизнання його права власності на спірне нежиле приміщення з боку ОСББ «ЛУКСОР», у зв'язку з цим у відповідності до ст. 392 ЦК України ОСОБА_1 звернувся з зустрічним позовом про визнання за ним права власності.

Представник позивача за первісним позовом у судовому засіданні заявлені у первісному позові вимоги підтримав, з підстав викладених у позовній заяві. Просив суд первісний позовом задовольнити повністю, а у задоволені зустрічного позову - відмовити.

Представник відповідача за первісним позовом проти задоволення первісного позову заперечував, з підстав його надуманості та необґрунтованості. Просив суд у задоволені первісного позову відмовити, зустрічний позов - задовольнити, обґрунтувавши такі вимоги тим, що позивач за первісним позовом помилково дійшов висновку про те, що спірне нежиле приміщення є допоміжним. Зазначив, що відповідач за первісним позовом не є первісним набувачем спірного приміщення. Право власності попередніх власників спірного нежилого приміщення підтверджується низькою цивільно-правових угод, які належним чином були зареєстровані в Державному реєстрі правочинів та Державному реєстрі права власності на нерухоме майно. Жодна з угод недійсною в судовому порядку невизнанно. Окрім цього, зазначив про те, що спірне нежиле приміщення було реконструйовано у встановленому чинним законодавством порядку, видані всі необхідні дозволи та документи на здійснення реконструкції спірного нежилого приміщення, що підтверджується відповідними документами доданими до зустрічного позову.

Суд, вислухавши пояснення представників сторін, оголосивши та дослідивши матеріали справи, прийшов до наступного.

07.11.2012 р. на установчих зборах власників квартир і нежилих приміщень багатоквартирного житлового будинку по АДРЕСА_1 було прийнято рішення про створення Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «ЛУКСОР» та затверджено Статут об'єднання. 16 листопада 2012 р. ОСББ «Луксор» було зареєстровано Печерською районною у м. Києві державною адміністрацією.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку», об'єднання співвласників багатоквартирного будинку це юридична особа, створена власниками для сприяння використанню їхнього власного майна та управління, утримання і використання неподільного та загального майна.

Окрім цього ст. 1 зазначеного Закону визначено, поняття неподільного майна, яким є неподільна частина житлового комплексу, яка складається з частини допоміжних приміщень, конструктивних елементів будинку, технічного обладнання будинку, що забезпечують належне функціонування жилого будинку та поняття допоміжного приміщення багатоквартирного будинку, яким є приміщення, призначені для забезпечення експлуатації будинку та побутового обслуговування мешканців будинку (сходові клітини, вестибюлі, перехідні шлюзи, позаквартирні коридори, колясочні, кладові, сміттєкамери, горища, підвали, шахти і машинні відділення ліфтів, вентиляційні камери та інші технічні приміщення)

Частиною 2 статті 10 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» передбачено, що власники квартир багатоквартирних будинків є співвласниками допоміжних приміщень будинку, технічного обладнання, елементів зовнішнього благоустрою.

Рішенням Конституційного Суду України від 02.03.2004р. № 4-рп/2004 було дано офіційне тлумачення положень п. 1 ч. 1, п. 2 статті 10 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» відповідно до якого допоміжні приміщення (підвали, сараї, кладовки, горища, колясочні і т. ін.) передаються безоплатно у спільну власність громадян одночасно з приватизацією ними квартир (кімнат у квартирах) багатоквартирних будинків. Підтвердження права власності на допоміжні приміщення не потребує здійснення додаткових дій, зокрема створення об'єднання співвласників багатоквартирного будинку, вступу до нього.

З пояснень сторін та наявних в матеріалах справи доказів вбачається, що на дату розгляду справи ОСОБА_1 є зареєстрованим власником нежилого приміщення № 1, що знаходиться в будинку АДРЕСА_1, загальною площею 1021,50 кв. м., право власності на яке виникло на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 27.02.2013 року, виданого ОСОБА_3 приватним нотаріусом Кіровоградського міського нотаріального округу зареєстрованого у реєстрі №167, посвідченого на підставі заповіту, посвідченого ОСОБА_4 приватним нотаріусом КМНО 28.09.2011 р., зареєстрованого у реєстрі за № 3241. Спадкова справа № 10/2012.

Державну реєстрацію прав власності на нежиле приміщення за ОСОБА_1 в Державному реєстрі прав власності на нерухоме майно, проведено приватним нотаріусом Кіровоградського міського нотаріального округу ОСОБА_3, право власності зареєстровано 27 лютого 2013 року за № 231322, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 14533380382.

З технічного паспорту на спірне нежиле приміщення, виготовленого КП «Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації прав власності на об'єкти нерухомого майна» від 15.07.2011 року, вбачається, що нежиле приміщення №1 загальною площею 1021,50 кв.м., складається з приміщень підвалу, площею - 422,00 кв.м., приміщень першого поверху, площею - 297,9 кв.м., приміщень другого поверху, площею - 297,9 кв.м., та розташоване в будинку АДРЕСА_1

Як вбачається з матеріалів справи, попереднім власниками спірного майна гр. ОСОБА_5, у відповідності до приписів Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" було здійснено реконструкцію нежилого приміщення №1, що підтверджується Розпорядженням КМДА від 12.08.2010 року «Про переведення житлових приміщень квартир АДРЕСА_1 у нежилі», Сертифікатом відповідності КВ №000369, виданим Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у м. Києві від 17.09.2010 р за № КВ 14212157735.

У подальшому ОСОБА_5 на підставі Договору дарування від 24.09.2010 року нежилого приміщення, передала у дар спірне приміщення ОСОБА_6 Даний договір дарування від 24.09.2010 року, посвідчений ОСОБА_4, приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу, 24.09.2010 року, за реєстровим № 2629. Право власності ОСОБА_5 на спірне приміщення зареєстровано, про що видано Витяг про державну реєстрацію № 27502703, виданий Комунальним підприємством «Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна» від 01.10.2010 року, номер запису: 9995-П в книзі 207п-13, реєстраційний номер: 31580116.

Як вбачається з матеріалів справи, в подальшому попереднім власників спірного майна ОСОБА_7, у відповідності до приписів Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" було здійснено реконструкцію нежилого приміщення №1, що підтверджується проектом перепланування нежитлових приміщень №1 підвального поверху, поверху І, поверху ІІ, літ. А житлового будинку АДРЕСА_1, виготовленого ТОВ «Сонар - Україна», Декларацією про початок виконання будівельних робіт від 14.07.2011 р., Декларацією про готовність об'єкта до експлуатації від 19.07.2011року № КВ 14211017803.

У подальшому ОСОБА_7 відчужив спірне майно на користь ОСОБА_2, що було оформлено Договором купівлі-продажу нежилого приміщення від 28.09.2011 року, посвідчений ОСОБА_4, приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу, 28.09.2011 року, за реєстровим № 3237. Право власності ОСОБА_2 на спірне майно було належно зареєстровано, що підтверджується Витягом про державну реєстрацію № 31579859, виданим КП «Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна» від 07.10.2011 року, номер запису: 9995-П в книзі 207п-13, реєстраційний номер: 31580116.

У подальшому спірне майно було успадковано за заповітом відповідачем за первісним позовом - ОСОБА_1

Вищевикладене дає підстави дійти висновку, що спірне майно відкрито використовувалося в цивільному обороті, як окремий об'єкт нерухомості, щодо якого укладалися цивільно-правові угоди.

Відповідно до ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Згідно ч. 1 ст.181 ЦК України до нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об'єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.

Згідно ч. 1 та ч. 2 ст. 183 ЦК України подільною є річ, яку можна поділити без втрати її цільового призначення. Неподільною є річ, яку не можна поділити без втрати її цільового призначення.

Відповідно до ч. 1 ст. 184 ЦК України річ є визначеною індивідуальними ознаками, якщо вона наділена тільки їй властивими ознаками, що вирізняють її з-поміж інших однорідних речей, індивідуалізуючи її.

Відповідно до додатку «Б» Державних будівельних норм України, затверджених Наказом Держбуду України від 18.05.2005 № 80 нежитловим приміщенням є приміщення в структурі житлового будинку, що не відноситься до житлового фонду. Є самостійним об'єктом цивільно-правових відносин.

Як встановлено вище спірне майно має статус нежилого приміщення, право власності на яке зареєстровано за ОСОБА_1 в Державному реєстрі прав власності на нерухоме майно.

З огляду на наявні в матеріалах справи докази та норми законодавства, що підлягають до застосування до спірних правовідносин, суд приходить до висновку, що спірне нежиле приміщення № 1 площею 1021,50 кв.м., що розташоване по АДРЕСА_1 не є допоміжним приміщенням житлового будинку та не відноситься до неподільної частини житлового комплексу.

Відповідно до ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відповідно до частини першої - третьої, п'ятої та шостої ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до ч.1 ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Відповідно до ч. 1 ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до ч. 1 ст. 1233 ЦК України заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті.

Відповідно до ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Відповідно до п. 7, 8 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.2009 року правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав, визначених законом, та із застосуванням наслідків недійсності, передбачених законом. Відповідно до частини першої статті 215 ЦК підставою недійсності правочину є недодержання стороною (сторонами) вимог, які встановлені статтею 203 ЦК, саме на момент вчинення правочину.

Відповідно до п.п. 1. ч.1 ст. 4 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» обов'язковій державній реєстрації підлягають речові права та обтяження на нерухоме майно, розміщене на території України, що належить фізичним та юридичним особам, державі в особі органів, уповноважених управляти державним майном, іноземцям та особам без громадянства, іноземним юридичним особам, міжнародним організаціям, іноземним державам, а також територіальним громадам в особі органів місцевого самоврядування, а саме: 1) право власності на нерухоме майно.

Відповідно до ч. 3 ст. 4 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» права на нерухоме майно та їх обтяження, які підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.

Як вбачається з матеріалів справи, державну реєстрацію прав власності на спірне приміщення за ОСОБА_1 в Державному реєстрі прав власності на нерухоме майно проведено приватним нотаріусом Кіровоградського міського нотаріального округу ОСОБА_3, право власності зареєстровано 27 лютого 2013 року за № 231322, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 14533380382, що підтверджується витягом.

З огляду на наявні в матеріалах справи докази та норми чинного законодавства, суд приходить до висновку про правомірність набуття ОСОБА_1 права власності на нежиле приміщення № 1 площею 1021,50 кв.м., що розташоване по АДРЕСА_1 на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 27.02.2013 року, виданого ОСОБА_3 приватним нотаріусом Кіровоградського міського нотаріального округу зареєстрованого у реєстрі №167, посвідченого на підставі заповіту, посвідченого ОСОБА_4 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу 28 вересня 2011 року, зареєстрованого у реєстрі за № 3241. Спадкова справа № 10/2012 та про відсутність підстав для визнання недійсним оспорюваного свідоцтва про право на спадщину за заповітом.

Відповідно до ст. 387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Згідно ч. 5 ст. 12 ЦК України визначено, якщо законом встановлені правові наслідки недобросовісного або нерозумного здійснення особою свого права, вважається, що поведінка особи є добросовісною та розумною, якщо інше не встановлено судом.

Обставини набуття ОСОБА_1 права власності на спірне приміщення, свідчать про добросовісність та розумність таких дій, а обставини та підстави набуття права власності відповідають вимогам закону, що дає підстави визнати відповідача за первісним позовом - ОСОБА_1, добросовісною набувачем нежилого приміщення № 1 площею 1021,50 кв.м., що розташоване по АДРЕСА_1.

У той же час, як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом позивач за первісним позовом не є власником спірного майна, отже позовна вимога про витребування спірного нежитлового приміщення та передачу його на баланс позивача за первісним позовом не є належним способом захисту прав позивача.

Враховуючи зазначене, суд не вбачає підстав для задоволення позовних вимог за первісним позовом.

У той же час, суд вважає обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню позовні вимоги заявлені ОСОБА_1 за зустрічним позовом.

Так, судом встановлено, що право власності ОСОБА_1 виникло на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 27.02.2013 року, виданого ОСОБА_3 приватним нотаріусом Кіровоградського міського нотаріального округу зареєстрованого у реєстрі №167, посвідченого на підставі заповіту, посвідченого ОСОБА_4 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу 28 вересня 2011 року, зареєстрованого у реєстрі за № 3241. Спадкова справа № 10/2012.

Згідно ч.1 ст. 182 ЦК України право власності та інші речові права на нерухомі речі, обмеження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.

Відповідно до ч. 4 ст. 334 ЦК України нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації, виникають з дня такої реєстрації відповідно до закону.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень» та інших законодавчих актів України» державна реєстрація речових прав на нерухоме майно це офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Відповідно до ч. 3 ст. 3 зазначеного Закону права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.

У матеріалах справи наявний Витяг про державну реєстрацію прав № 808659 від 27.02.2013 року, з Державного реєстру права на нерухоме майно про реєстрацію за ОСОБА_1 права власності на нежиле приміщення № 1 загальною площею 1021,50 кв.м., розташованого в АДРЕСА_1, яку проведено приватним нотаріусом Кіровоградського міського нотаріального округу ОСОБА_3, право власності зареєстровано 27 лютого 2013 року за № 231322, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 14533380382

Таким чином, право власності ОСОБА_1 на нежиле приміщення підтверджується належними та допустимими доказами, наявними в матеріалах справи.

Відповідно до ст. 392 ЦК України, власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Суд приходить до висновку, що заявляючи позовні вимоги за зустрічним позовом про визнання права власності на спірне нежиле приміщення ОСОБА_1 фактично просить суд підтвердити його право власності на нежиле приміщення № 1 загальною площею 1021,50 кв.м., розташованого в АДРЕСА_1, оскільки право власності ОСОБА_1 вже виникло на підставі Свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 27.02.2013 р., а право власності належним чином зареєстровано в Державному реєстру права на нерухоме майно, однак таке право власності ОСОБА_1 оспорюється ОСББ «Луксор».

На підставі ст. ст. 3, 4, 10, 11, 60, 88, 169, 209, 212-215 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Позовну заяву Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Луксор» (ЄДРПОУ 38488335) до ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) про визнання правочину недійсним та визнання права власності - залишити без задоволення.

Зустрічну позовну заяву ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) до Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Луксор» (ЄДРПОУ 38488335) про визнання права власності - задовольнити.

Визнати право власності на нежиле приміщення № 1, загальною площею 1021,50 кв. м., які розташовані за адресою: АДРЕСА_1, реєстраційний номер об'єкту нерухомого майна: 14533380382 - за ОСОБА_1.

Стягнути з Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Луксор» на користь ОСОБА_1 суму судових витрат у розмірі 3 441,00 грн.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Апеляційна скарга подається Апеляційному суду м. Києва через Печерський районний суд м. Києва.

Суддя С.В.Вовк