Рішення

від 23.04.2013 по справі 910/5648/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/5648/13 23.04.13

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Домінанта Фуд»

до 1. Приватного підприємства «Тулліус-Компані»

2. Приватного підприємства «Компанія «Еліта»

про стягнення 23 046,94 грн., -

Суддя Морозов С.М.

За участю представників сторін:

від позивача: Качан В.В. (представник за довіреністю від 15.05.2012р.);

від відповідача-1: не з'явились;

від відповідача-2: не з'явились.

Обставини справи:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Домінанта Фуд» (надалі - позивач) звернулося до суду з позовною заявою про стягнення з Приватного підприємства «Тулліус-Компані» (надалі - відповідач-1) 22 946,94 грн., з яких 21 957,80 грн. сума основного боргу та 989,14 грн. сума пені та про стягнення з Приватного підприємства «Компанія «Еліта» (надалі - відповідач-2) 100,00 грн.

Позовні вимоги до відповідача-1 обґрунтовані тим, що останній своїх обов'язків за Договором в повному обсязі не виконав, повну вартість поставленого товару у строки визначені Договором не оплатив. Позовні вимоги до відповідача-2 обґрунтовані невиконанням останнім обов'язку щодо сплати суми поруки за Договором поруки

Протягом перебування справи у провадженні суду, позивачем було подано заяву про зменшення позовних вимог, відповідно до якої позивач просив стягнути з відповідача-1 суму основної заборгованості 20 457,80 грн., а решту позовних вимог просив залишити незмінними.

Відповідно до ст. 22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі зменшити розмір позовних вимог.

Згідно з п. 3.10 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві. Згідно з частиною третьою статті 55 ГПК ціну позову вказує позивач. Отже, у разі прийняття судом зміни (в бік збільшення або зменшення) кількісних показників, у яких виражається позовна вимога, має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір, - з обов'язковим зазначенням про це як у вступній, так і в описовій частині рішення.

Ухвалою суду від 16.04.2013р. позивача було зобов'язано надати докази на підтвердження направлення заяви про зменшення позовних вимог відповідачам.

Всупереч вимогам ст. ст. 32-34 ГПК України позивачем не додано до вказаної заяви доказів на підтвердження викладених у ній обставин, а саме доказів часткової сплати за поставлений товар у сумі 1 500,00 грн., а також доказів на підтвердження направлення заяви іншим учасникам судового процесу, а тому судом залишено заяву позивача про зменшення позовних вимог без розгляду.

Відповідач-1 подав до суду відзив на позовну заяву, в якому просив відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог в частині стягнення 1 600,00 грн., посилаючись на сплату частини боргу в сумі 1 500,00 грн. та право позивача стягнути суму боргу в розмірі 100,00 грн. з відповідача-2, проти іншої частини позовних вимог не заперечував.

Відповідач-2 відзиву на позовну заяву не надав, про час та місце судового засідання повідомлявся належним чином, докази чого містяться в матеріалах справи.

Ухвалою від 28.03.2013р. позовну заяву прийнято до розгляду та порушено провадження у справі № 910/5648/13, розгляд справи призначений на 16.04.2013р. В судове засідання 16.04.2013р. представники відповідачів не з'явились, розгляд справи було відкладено до 23.04.2013р.

Судом враховано, що відповідно до п. 3.9. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Зважаючи на те, що неявка представників відповідачів не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку ст. 75 ГПК України.

При цьому, оскільки суд відкладав розгляд справи, надаючи можливість учасникам судового процесу реалізувати свої процесуальні права на представництво інтересів у суді та подання доказів в обґрунтування своїх вимог та заперечень, суд, враховуючи процесуальні строки розгляду спору, встановлені ст. 69 ГПК України, не знаходить підстав для відкладення розгляду справи.

Судом, враховано, що в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі «Смірнова проти України»).

Відповідно до Листа Верховного Суду України головам апеляційних судів України №1-5/45 від 25.01.2006р., у цивільних, адміністративних і господарських справах перебіг провадження для цілей статті 6 Конвенції розпочинається з моменту подання позову і закінчується винесенням остаточного рішення у справі.

Критерії оцінювання «розумності» строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це - складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає у випадку нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при передачі або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів до дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторне направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд.

Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, а збільшення кількості звернень до Європейського суду з прав людини не лише погіршує імідж нашої держави на міжнародному рівні, але й призводить до значних втрат державного бюджету.

В судовому засіданні 23 квітня 2013 року було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

11 листопада 2012р. між позивачем (продавець - за Договором) та відповідачем-1 (покупець - за Договором) було укладено Договір купівлі-продажу партії товару №255 (надалі - Договір), відповідно до умов якого позивач зобов'язувався в порядку та на умовах, визначених Договором, і у відповідності з замовленням відповідача-1 на купівлю товару, поставити та передати у власність відповідача-1 товар на загальну суму відповідно до накладних, а відповідач-1 зобов'язувався прийняти товар та оплатити його на умовах цього Договору (п. 1.1. Договору).

Відповідно до п. 4.1. Договору, в редакції Протоколу узгодження розбіжностей до Договору купівлі-продажу партії товару № 255 від 11.11.2012р. розрахунки за кожну партію поставленого товару здійснюються на протязі 21 (двадцяти одного) календарного дня з дня поставки партії товару відповідачу-1. Днем поставки партії товару відповідачу-1 є день здійснення фактичної поставки товару відповідачу-1 і підписання сторонами відповідної накладної.

Позивачем у відповідності до умов Договору було поставлено відповідачу-1 товар на загальну суму 39 093,24 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи видатковими накладними №37119 від 12.12.2012р. на суму 11 694,84 грн., №37120 від 12.12.2012р. на суму 13 282,02 грн., №38435 від 26.12.2012р. на суму 4 635,48 грн., №38437 від 26.12.2012р. на суму 4 305,96 грн., №39196 від 10.01.2013р. на суму 1 858,56 грн., №39197 від 10.01.2013р. на суму 3 316,38 грн.

Товар був прийнятий відповідачем-1, що підтверджено підписами його представників, уповноважених довіреностями №№ 2790 від 10.12.2012р., 2789 від 10.12.2012р., 2910 від 20.12.2012р., 2901 від 20.12.2012р., а також відповідними печатками та штампами відповідача-1 на видаткових накладних. (належним чином засвідчені копії довіреностей знаходяться в матеріалах справи).

Як зазначено позивачем у позовній заяві, та не спростовано відповідачем-1, останнім було проведено часткову оплату вартості поставленого позивачем товару на загальну суму 16 000,00 грн. згідно платіжних доручень №№ 646 від 06.02.2013р. на суму 2 000,00 грн., 1244 від 11.03.2013р. на суму 4 000,00 грн., 1350 від 18.03.2013р. на суму 10 000,00 грн., окрім того, повернуто товару на загальну суму 1 135,44 грн., що підтверджується накладною на повернення від покупця №37120 від 12.12.2012р.

У відповідності до ст. 655 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

У відповідності до частини 2 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Згідно із частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

З урахуванням викладеного, відповідач-1 свої зобов'язання за Договором щодо повної оплати вартості товару виконав неналежним чином, а тому заборгованість відповідача-1 перед позивачем по оплаті вартості поставленого останнім товару за Договором складає 21 957,80 грн.

Однак, відповідачем-1 до матеріалів справи в якості доказу часткової сплати суми боргу додатково надано копію платіжного доручення №1673 від 08.04.2013р. на суму 1 500,00 грн.

Відповідно до п. 1-1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

За таких обставин, дослідивши матеріали справи, врахувавши зазначену сплату, проведену відповідачем-1, судом встановлено, що провадження в справі по стягненню з відповідача-1 на користь позивача суми основного боргу в розмірі 1 500,00 грн., підлягає припиненню.

За таких обставин, з урахуванням припинення провадження в справі в частині стягнення з відповідача-1 суми основної заборгованості в розмірі 1 500,00 грн., сума основного боргу, яка підлягає до стягнення з відповідача-1 за порушенням останнім строків оплати вартості поставленого за Договором товару складає 20 457,80 грн. = 21 957,80 грн. (сума заборгованості відповідача-1 станом на 18.03.2013р.) - 1 500,00 грн. (сплата суми вартості товару, проведена відповідачем згідно платіжного доручення №1673 від 08.04.2013р., в частині стягнення якої провадження в справі припинено).

В забезпечення виконання відповідачем-1 зобов'язань за Договором, між позивачем (кредитор - за Договором поруки) та відповідачем-2 (поручитель - за Договором поруки), було укладено Договір поруки №118/12 (надалі - Договір поруки), відповідно до умов якого відповідач-2 зобов'язувався відповідати перед позивачем за виконання відповідачем-1 (боржником) грошових зобов'язань перед позивачем, що виникли за Договором поставки №255 від 11.11.2012р. (п. 1.1. Договору поруки).

Згідно з п. 1.2. Договору поруки відповідач-2 відповідає за відповідача-1 у обсязі, визначеному Договором поруки, за умови невиконання або неналежного виконання відповідачем-1 своїх зобов'язань за Договором.

Відповідно до п. 2.1. Договору поруки відповідальність відповідача-2 перед позивачем обмежується сплатою суми в розмірі 100,00 грн.

Відповідно до ст. 553 Цивільного кодексу України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі.

Згідно ст. 554 Цивільного кодексу України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

У відповідності до п. 3.3. Договору поруки поручитель зобов'язаний у разі порушення боржником грошового зобов'язання за договором купівлі продажу самостійно сплатити на користь кредитора 100,00 грн., не пізніше як протягом двох банківських днів з моменту отримання від кредитора письмової вимоги.

Позивач звернувся до відповідача-2 з вимогою про сплату боргу вих. №87/13 від 04.03.2013р., вказана вимога 07.03.2013р. була отримана відповідачем-2, про що свідчить належним чином засвідчена копія рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення 03115 0748318 1. В матеріалах справи не міститься доказів на підтвердження надання відповіді на вимогу відповідачем-2, а також доказів задоволення вимоги та сплати суми в розмірі 100,00 грн. позивачу.

Враховуючи те, що сторони Договору поруки передбачили в договорі часткове забезпечення виконання зобов'язання в сумі 100,00 грн. (п. 2.1. Договору поруки), а також встановили в Договорі поруки, що відповідач-2 не відповідає за відшкодування відповідачем-1 збитків та за сплату ним штрафу, передбачених Договором (п. 2.2. Договору поруки) та п. 3.3. Договору поруки погодили самостійність виконання зобов'язань відповідача-2 за Договором поруки, суд приходить до висновку, що відповідач-2 (поручитель) несе субсидіарну (додаткову) відповідальність перед кредитором (позивачем).

Відповідно до ст. 619 Цивільного кодексу України договором або законом може бути передбачена поряд із відповідальністю боржника додаткова (субсидіарна) відповідальність іншої особи. До пред'явлення вимоги особі, яка несе субсидіарну відповідальність, кредитор повинен пред'явити вимогу до основного боржника. Якщо основний боржник відмовився задовольнити вимогу кредитора або кредитор не одержав від нього в розумний строк відповіді на пред'явлену вимогу, кредитор може пред'явити вимогу в повному обсязі до особи, яка несе субсидіарну відповідальність.

Зважаючи на викладене, сума заборгованості відповідача-2 перед позивачем складає 100,00 грн.

Окрім того, позивачем також заявлено до стягнення з відповідача-1 суму пені в розмірі 989,14 грн.

У відповідності до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Згідно зі ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 2 ст. 551 Цивільного кодексу України визначено, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до п. 8.2. Договору за прострочення оплати товару покупець сплачує на користь продавця пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення платежу.

Перевіривши розрахунок пені, наведений позивачем у позовній заяві, а також розрахунок пені, наданий позивачем на виконання вимог ухвали про порушення провадження у справі від 28.03.2013р., суд вважає їх обґрунтованими, а тому зважаючи на відсутність контррозрахунку відповідача-1, стягненню з останнього підлягає сума пені у розмірі 989,14 грн.

Таким чином, стягненню з відповідача-1 на користь позивача підлягає сума основного боргу в розмірі 20 457,80 грн. та 989,14 грн. пені, а з відповідача-2 на користь позивача підлягає стягненню сума в розмірі 100,00 грн.

Позивач також просив суд покласти на відповідача-1 судові витрати на оплату юридичних послуг в розмірі 1 500,00 грн.

Відповідно до ст. 44 ГПК України судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Згідно ч. 3 ст. 48 ГПК України витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України «Про адвокатуру».

За змістом п. 6.3. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №7 від 21 лютого 2013 року «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» витрати позивачів та відповідачів, третіх осіб, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених частиною п'ятою статті 49 ГПК. Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от: угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, а також копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони, або оригіналу ордера адвоката, виданого відповідним адвокатським об'єднанням, з доданням до нього витягу з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій. У разі неподання відповідних документів у господарського суду відсутні підстави для покладення на іншу сторону зазначених сум. За змістом частини третьої статті 48 та частини п'ятої статті 49 ГПК у їх сукупності можливе покладення на сторони у справі як судових витрат тільки тих сум, які були сплачені стороною за отримання послуг саме адвоката (у розумінні пункту 1 статті 1 та частини першої статті 6 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»), а не будь-якої особи, яка надавала правову допомогу стороні у справі.

Відповідно до п. 1 ст. 1 закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокат - фізична особа, яка здійснює адвокатську діяльність на підставах та в порядку, що передбачені цим Законом. Адвокатом може бути фізична особа, яка має повну вищу юридичну освіту, володіє державною мовою, має стаж роботи в галузі права не менше двох років, склала кваліфікаційний іспит, пройшла стажування (крім випадків, встановлених цим Законом), склала присягу адвоката України та отримала свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю (ст. 6 закону).

Таким чином, задля стягнення суми судових витрат на оплату юридичних послуг в розмірі 1 500,00 грн. необхідною умовою є надання до матеріалів справи документального підтвердження таких витрат. Разом з тим, позивачем додано до позовних матеріалів копію договору про надання юридичних послуг від 05.12.2011р., копію Додатку-заявки №26 від 11.02.2013р. до Договору про надання юридичних послуг від 05.12.2011р., копію Акту виконаних робіт від 15.03.2013р. по заявці № 26 від 12.04.2012р. до Договору про надання юридичних послуг від 05.12.2011р., копію квитанції до прибуткового касового ордера № 34 від 15.03.2013р., з яких вбачається що позивачем було укладено відповідний договір та проведено оплату послуг адвоката Ходаківської К.Б., однак до матеріалів справи не додано належним чином засвідчену копію свідоцтва про право заняття адвокатською діяльністю останньою, крім того функції представника у даній справі виконувала уповноважена довіреністю позивача інша особа, а саме Качан В.В. (оригінал довіреності від 15.05.2012р. знаходиться в матеріалах справи).

Враховуючи викладене, а також заперечення відповідача-1 проти стягнення з нього судових витрат по оплаті послуг адвоката у розмірі 1 500,00 грн., викладені у відзиві на позовну заяву, такі витрати покладаються на позивача.

Судовий збір, відповідно до положень статті 49 ГПК України, покладається на відповідачів, а саме, стягненню з відповідача-1 підлягає сума судового збору у розмірі 1 713,03 грн. (з урахування суми боргу в розмірі 1 500,00 грн., щодо стягнення якої припинено провадження у справі, у зв'язку з тим, що сплата вказаної суми була проведена відповідачем-1 після звернення позивача з позовною заявою до суду), а з відповідача-2 - сума судового збору у розмірі 7,47 грн.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 32, 33, 49, 80, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Провадження у справі в частині стягнення з Приватного підприємства «Тулліус-Компані» суми основного боргу у розмірі 1 500,00 грн. припинити.

2. Позовні вимоги задовольнити.

3. Стягнути з Приватного підприємства «Тулліус-Компані» (код ЄДРПОУ 36828238, адреса: 91011, м. Луганськ, вул. 16-та Лінія, буд. 48) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Домінанта Фуд» (код ЄДРПОУ 37264943, адреса: 01133, м. Київ, бул. М. Приймаченко, буд. 3) суму основного боргу в розмірі 20 457,80 грн. (двадцять тисяч чотириста п'ятдесят сім гривень 80 копійок), пеню в розмірі 989,14 грн. (дев'ятсот вісімдесят дев'ять грн. 14 копійок) та судовий збір в розмірі 1 713,03 грн. (одна тисяча сімсот тринадцять гривень 03 копійки).

4. Стягнути з Приватного підприємства «Компанія «Еліта» (код ЄДРПОУ 33062357, адреса: 03148, м. Київ, вул. Гната Юри, буд. 9, кім. 414) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Домінанта Фуд» (код ЄДРПОУ 37264943, адреса: 01133, м. Київ, бул. М. Приймаченко, буд. 3) суму боргу в розмірі 100,00 грн. (сто гривень 00 копійок) та судовий збір в розмірі 7,47 грн. (сім гривень 47 копійок).

5. Після вступу рішення в законну силу видати накази.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 25.04.2013р.

Суддя С.М. Морозов