Рішення

від 17.04.2013 по справі 921/130/13-г

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ РІШЕННЯ "17" квітня 2013 р.Справа № 921/130/13-г Господарський суд Тернопільської області у складі   судді Руденка О.В.            розглянув справу за позовом  Приватного підприємства "Діадар" Набережна перемоги, буд. 112, корп.3/36, м.Дніпропетровськ,49000               до   Товариства з обмеженою відповідальністю "Авантюрин" вул. Гайова, 38 А, м.Тернопіль,46006         про cтягнення заборгованості в сумі 22749,47 грн. Суть справи: Приватне підприємство "Діадар" звернулося в господарський суд Тернопільської області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Авантюрин" про cтягнення заборгованості в сумі 22749,47 грн. 27.02.2013 р. представник позивача через канцелярію суду подав клопотання № 1 про зменшення позовних вимог, в якому просить стягнути з ТОВ "Авантюрин" грошові кошти у сумі 22746,53 грн., з яких: 21273,38 грн. - сума основного боргу, 1227,14 грн. – пеня, 246,01 грн. – 3% річних.           Відповідно до ч. 4 ст. 22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі зменшити  розмір позовних вимог.           Враховуючи наведену процесуальну норму, а також те, що заява не суперечить вимогам чинного законодавства України, остання  приймається судом. Таким чином, розгляд  справи здійснюється з урахуванням поданих змін. Обґрунтовуючи позов в попередніх судових засіданнях, повноважний  представник позивача посилаються на порушення відповідачем зобов'язань щодо оплати отриманого ним товару на підставі накладних (копії в матеріалах справи) згідно договору поставки №25/01 від 03.01.2012р.,  внаслідок чого в останнього виникла заборгованість з врахуванням пені та трьох процентів річних  в сумі  22746,53 грн., яка і є предметом судового розгляду.             Повноважний представник відповідача в судове засідання не з'явився, причини неявки суду не повідомив,   витребуваних документів не надав, хоча про дату, час та місце розгляду справи був  повідомлений належним чином,  у відповідності до ст.ст.64,77  ГПК України та п.3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. №18 (повідомлення про вручення ухвали суду від 05.02.2013 р. про порушення провадження по справі знаходяться в матеріалах справи).            При цьому слід зазначити наступне. Позовна заява у даній справі надійшла до суду 04.02.2013 року. Провадження у справі судом порушено 05.02.2013 року. Із наявних у справі доказів слідує, що на цей час відповідач знаходився за адресою  вул. Гайова, 38а, м. Тернопіль. В подальшому  ТОВ "Авантюрин" змінило  своє місцезнаходження. Зокрема, за даними витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців слідує , що  13.02.2013 р. відповідач змінив своє місцезнаходження на  вул. Картвелішвілі, 7/2, Святошинський район, м. Київ. Після встановлення даної обставини, процесуальні документи направлялись судом на обидві адреси ( у м. Тернопіль та м. Київ).           Відповідно до ч. 2 ст. 15 ГПК України справи у спорах, що виникають при виконанні господарських договорів розглядаються господарським судом за місцезнаходженням відповідача.           Водночас, згідно ч. 3 ст. 17 ГПК України справа, прийнята господарським судом до свого провадження з додержанням правил підсудності, повинна бути ним розглянута по суті і в тому випадку, коли в процесі розгляду справи вона стала підсудною іншому господарському суду.           З огляду на наведену правову норму,  спір вирішується судом по суті. Через неподання відповідачем витребуваних документів справа розглядається   за наявними в ній  матеріалами, відповідно до ст. 75 ГПК України.           В судових засіданнях представнику  позивача процесуальні права та обов'язки, передбачені ст.ст. 20, 22, 81-1 ГПК України, роз'яснено.         За відсутності відповідного клопотання, в порядку ст. 81-1 ГПК України, технічна фіксація судового процесу не здійснювалась.           Строк розгляду справи судом продовжено із урахуванням вимог ст. 69 ГПК України.         Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача у попередніх судових засіданнях,   господарським судом встановлено наступне.         Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), цивільні права та обов'язки  виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією їх породжують. Зокрема, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.             Так, між  учасниками даного спору було укладено  договір № 25/01 від 03.01.2012 р. (далі - Договір), за умовами  якого ПП ,,Діадар" (Продавець) зобов'язався поставити, а ТОВ ",Авантюрин" (Покупець) – належним чином прийняти та оплатити косметичні товари, які далі іменуються Товар, у кількості, асортименті та по цінах згідно підписаних сторонами накладних , чи інших  документів  на передачу матеріальних цінностей, які є невід'ємною частиною даного Договору.           На виконання умов Договору приватним підприємством 15.08.2012 р. та 07.09.2012 р.  здійснено  постачання Товару своєму контрагенту,  на підставі видаткових накладних № ДИ-0815001 від 15.08.2012 р. на суму 14 510,44 грн. та № ДИ - 0907002 від 07.09.2012 р. на суму 15654,61 грн.           Відповідно до п.3.1. Договору розрахунки за товари, що постачаються, здійснюються покупцем на розрахунковий рахунок Продавця в порядку відстрочки  платежу впродовж 30 календарних днів з моменту отримання товару.           У відповідності до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Аналогічні за змістом положення наведені і в ст.ст. 509, 526 Цивільного кодексу України.           Взаємовідносини, що склалися між сторонами у справі,  суд кваліфікує як правовідносини, що випливають із договору поставки, згідно якого та в силу ст. 712 Цивільного кодексу України, продавець (постачальник) , який здійснює підприємницьку діяльність , зобов'язується передати у встановлений строк товар у власність покупця , а останній зобов'язується прийняти товар та сплатити за нього певну грошову суму.           Відповідно до ч. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.           Як вбачається із матеріалів справи, позивач, на виконання умов Договору передав покупцю,  на підставі видаткових накладних  Товар  на  загальну суму  30165,05 грн. Ст. 655 ЦК України покладає на покупця  обов'язок сплатити за одержану  продукцїю.           Натомість,  вартість отриманого товару контрагентом оплачено частково з порушенням п. 3.1 Договору,  внаслідок цього  сума основної заборгованості перед позивачем станом на дату звернення до суду  становить 21273,38  грн.            26.12.2012 р. позивачем на адресу відповідача направлена претензія  № 86/12 про оплату заборгованості, яка залишена останнім без відповіді і задоволення. З наведеного в сукупності, зважаючи на наявність у справі документів , що засвідчують поставку товару відповідачу та відсутність письмових доказів щодо оплати останнім його повної вартості, судом позов  в частині стягнення основної заборгованості в сумі 21273,38 грн. задовольняється  як обґрунтовано заявлений та належним чином доведений. Відповідно до частини 2 ст.193 ГК України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.           Пунктом 4.3 Договору сторони визначили, що за порушення грошових зобов'язань, винна сторона сплачує постраждалій стороні пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла у період припущення порушення винною стороною, від суми невиконаного грошового зобов'язання за кожен день порушення виконання.           Перевіривши наданий  позивачем  розрахунок пені по  кожній  накладній  окремо, суд констатує , що проведені нарахування  в сумі 1230,08 грн. ґрунтуються на умовах договору та приписах законодавства. яке регламентує дані правовідносини. Таким чином, позовні вимоги в цій частині судом задовольняються в межах заявлених позовних вимог.           Відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, повинен на вимогу кредитора сплатити борг з врахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення та три проценти річних від простроченої суми.           Із матеріалів справи встановлено, що  відповідачем порушені  строки проведення розрахунків за поставлений товар, а відтак заявлені вимоги щодо стягнення трьох процентів річних в розмірі  246,01 грн., підлягають задоволенню.                     Відповідно до ст. 32 ГПК України, доказами у справі є будь - які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.           Статтею 33 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.           Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.           Доказів,  які б засвідчували сплату спірних сум заборгованості в процесі вирішення спору відповідач не надав,  а суд не здобув.           За таких обставин, позовні вимоги, з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог, підлягають до задоволення в повному обсязі. Відповідно до ст. 44, 49 ГПК України, судовий  збір  по справі відшкодовуються за рахунок відповідача пропорційно до задоволених вимог. Щодо клопотання приватного підприємства про стягнення з відповідача інших  судових  витрат  -  повної вартості проїзду з м. Дніпропетровськ до м. Тернопіль та у зворотному напрямку, суд зазначає наступне. Відповідно  до розділу VI Господарського процесуального кодексу України (далі – ГПК) судовими витратами є витрати сторін та інших учасників судового процесу в господарському суді, які пов'язані з розглядом справи У постанові від 21.02.2013 р. №7  пленум Вищого господарського суду України  роз'яснив,  що до витрат у розумінні статті 44 ГПК, поряд із іншими,  відносяться  витрати сторін та інших учасників судового процесу, пов'язані з явкою їх або їхніх представників у засідання господарського суду, лише  за умови, що таку явку судом було визнано обов'язковою.           Оскільки явка уповноваженого представника позивача у жодне із засідань  обов'язковою судом не визнавалась,  то і в клопотанні приватного підприємства про стягнення  з відповідача  судових витрат  у розмірі   вартості   проїзду  залізничним транспортом  суд відмовляє. Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 1, 2, 32-34, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд ВИРІШИВ:             1.   Позов задовольнити.     2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю  "Авантюрин"  (03148, м. Київ, вул. Картвелішвілі 7/2, Святошинський район, код ЄДРПОУ 35308517) на користь  Приватного підприємства ,,Діадар" (вул. Набережна перемоги, буд. 112, корп.3/36, м.Дніпропетровськ,49000, код ЄДРПОУ 31793480) – 21273 (двадцять одну тисячу двісті сімдесят три) грн. 38 коп. основного боргу; 1227 (одну тисячу двісті двадцять сім) грн. 14 коп. пені.;  246 (двісті сорок шість) грн. 01 коп. - трьох відсотків річних;  1720 (одну тисячу сімсот двадцять) грн. 30 коп. – судового збору.  Наказ видати після набрання рішенням законної сили.                      На рішення господарського суду, яке не набрало законної сили, сторони мають право подати апеляційну скаргу, протягом десяти днів з дня підписання рішення через місцевий господарський суд. Суддя                                                                                          О.В. Руденко Повний текст рішення підписано " 23" квітня 2013 р.