Рішення

від 22.04.2013 по справі 5026/1131/2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 квітня 2013 року Справа № 18/5026/1131/2012

Господарський суд Черкаської області у складі головуючого судді Васяновича А.В.,

секретар судового засідання - Гень С.Г.,

за участю представників сторін:

від Кременчуцької міжрайонної екологічної прокуратури - Дерновий В.В.- прокурор,

від першого позивача - Дмитренко Ю.М. - представник за довіреністю,

від другого позивача - Плаха О.В. - представник за довіреністю,

від третього позивача - представник не з'явився,

від першого відповідача - Биченко І.Я. - представник за довіреністю,

від другого відповідача - Биченко І.Я. - представник за довіреністю,

від третього відповідача - представник не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Кременчуцького міжрайонного екологічного прокурора в

інтересах держави в особі

державної екологічної інспекції в Черкаській області, м. Черкаси;

державної інспекції сільського господарства в Черкаській

області, м. Черкаси;

Золотоніської районної державної адміністрації, м. Золотоноша,

Черкаської області

до 1. товариства з обмеженою відповідальністю "Красногор",

м. Золотоноша, Черкаської області

2. Коробівської сільської ради Золотоніського району Черкаської

області, с. Коробівка, Золотоніського району, Черкаської області

3. управління Держземагентства у Золотоніському районі

Черкаської області, м. Золотоноша, Черкаської області

про визнання незаконними та скасуваня рішень, визнання недійсним

договору купівлі - продажу земельної ділянки, визнання

недійсним державного акту та скасування його державної

реєстрації, зобов'язання вчинити дії,-

ВСТАНОВИВ:

До господарського суду Черкаської області з позовом звернувся Кременчуцький міжрайонний екологічний прокурор в інтересах держави в особі державної екологічної інспекції в Черкаській області, державної інспекції сільського господарства в Черкаській області, Золотоніської районної державної адміністрації до товариства з обмеженою відповідальністю "Красногор" та Коробівської сільської ради Золотоніського району Черкаської області про:

- визнання незаконними та скасування рішень Коробівської сільської ради № 2-6 від 31 липня 2006 року та № 8-3 від 22 березня 2007 року, якими надано дозвіл та затверджено технічну документацію по оформленню права користування земельною ділянкою першого відповідача з правом подальшого викупу, № 14-3 від 05 вересня 2007 року, яким вирішено продати земельну ділянку несільськогосподарського призначення площею 0,4566 га в селі Коробівка по вул. Набережній, 100 Золотоніського району першому відповідачу;

- визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки від 18 грудня 2007 року;

- визнання недійсним державного акту на право приватної власності на земельну ділянку від 30 липня 2007 року серії ЯЖ № 110907, зареєстрованого за № 020878400001 за товариством з обмеженою відповідальністю "Красногор" та зобов'язання міськрайонне Управління Держкомзему у м. Золотоноша та Золотоніському районі (правонаступником якого є управління Держземагентства у Золотоніському районі Черкаської області) скасувати його державну реєстрацію;

- зобов'язання першого відповідача повернути земельну ділянку площею 0,4566 до земель запасу другого відповідача - Коробівської сільської ради Золотоніського району Черкаської області.

Ухвалою господарського суду Черкаської області від 31 липня 2012 року порушено провадження у справі та призначено розгляд справи на 16 серпня 2012 року.

Ухвалою господарського суду Черкаської області від 13 вересня 2012 року залучено до участі у справі в якості відповідача - міськрайонне управління Держкомзему у м. Золотоноша та Золотоніському районі Черкаської області.

Як встановлено судом, Державний комітет України із земельних ресурсів реорганізовано шляхом утворення Державного агентства земельних ресурсів України, який є правонаступником Держкомзему.

В пункті 1.4. постанови Пленуму Вищого господарського суду України, від 26 грудня 2011 року, № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" вказано, що за приписом статті 25 ГПК у разі, зокрема, реорганізації суб'єкта господарювання у відносинах, щодо яких виник спір, господарський суд залучає до участі у справі його правонаступника.

Процесуальне правонаступництво допускається на будь-якій стадії судового процесу і здійснюється господарським судом без виклику сторін у справі, якщо їх явка не зумовлена необхідністю з'ясування судом тих чи інших обставин.

Враховуючи вищенаведене, судом ухвалою від 22 квітня 2013 року на підставі ст. 25 ГПК України здійснено заміну міськрайонного Управління Держкомзему у м. Золотоноша та Золотоніському районі на його правонаступника - управління Держземагентства у Золотоніському районі Черкаської області.

Ухвалою господарського суду Черкаської області від 27 вересня 2012 року провадження у справі було зупинено, в зв'язку з призначенням судової експертизи.

Ухвалою господарського суду Черкаської області від 27 березня 2013 року провадження у справі поновлено та призначено розгляд справи на 09 квітня 2013 року.

Справа розглядається після відкладення.

Прокурор в судовому засіданні позов підтримав з підстав викладених у позовній заяві та надав суду клопотання про призначення повторної будівельно - технічної експертизи.

Представники першого та другого позивачів в судовому засіданні позовні вимоги та клопотання прокурора підтримали.

Представник першого відповідача проти позову заперечував з підстав викладених у відзиві на позов від 22 квітня 2013 року та зазначав, що на момент прийняття оспорюваних рішень, укладення договору купівлі - продажу та видачі державного акту на право власності на землю ширина прибережної захисної смуги в адміністративних межах с. Коробівка складала 20 метрів і була встановлена рішенням виконавчого комітету Коробівської сільської ради від 22 червня 1999 року. Вказана ширина смуги була встановлена з урахуванням існуючої забудови та містобудівної документації.

Також першим відповідачем було заявлено вимогу про застосування судом наслідків спливу позовної давності в порядку ст. 267 ЦК України.

Крім того перший відповідач зазначав, що позов прокурора поданий в інтересах держави в особі державної екологічної інспекції в Черкаській області та Золотоніської районної державної адміністрації заявлений безпідставно, оскільки зазначені органи не наділені повноваженнями щодо здійснення державного контролю у спірних відносинах. Проти клопотання прокурора про призначення повторної експертизи заперечував.

Представник другого відповідача в судовому засіданні проти позову заперечував, однак відзиву на позов суду не надав, проти призначення повторної експертизи заперечував.

Викликані в судове засідання представники Золотоніської районної державної адміністрації та управління Держземагентства у Золотоніському районі Черкаської області в судове засідання не з'явилися.

Золотоніська районна державна адміністрація просила суд розгляд справи здійснювати за відсутності її представника (а.с. 69 т. 1), позов прокурора підтримує.

Третій відповідач просив суд розгляд справи здійснювати без участі його представника (а.с. 67 т. 1).

Оскільки явка представників сторін в судове засідання обов'язковою не визнавалась, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку ст. 75 ГПК України.

В судовому засіданні, яке відбулося 22 квітня 2013 року згідно ст. 85 ГПК України було оголошено вступну та резолютивну частини судового рішення зі справи №18/5026/1131/2012.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників судового процесу, дослідивши докази, суд вважає, що у задоволенні позовних вимог слід відмовити повністю, виходячи з наступного:

Звертаючись до суду з відповідним позовом про визнання незаконними та скасування рішень Коробівської сільської ради, визнання договору купівлі - продажу та державного акту на право власності на земельну ділянку недійсними, а також зобов'язання першого відповідача повернути земельну ділянку до земель запасу другого відповідача, Кременчуцький міжрайонний екологічний прокурор в обґрунтування своїх вимог зазначав, що оскільки придбана першим відповідачем земельна ділянка розташована у прибережній захисній смузі Кременчуцького водосховища та відноситься до земель водного фонду, її передача у власність товариству з обмеженою відповідальністю "Красногор" здійснена всупереч вимогам ч. 3 ст. 83 та ч. 4 ст. 84 Земельного кодексу України, що є підставою для визнання таких рішень незаконними та їх скасування на підставі ч. 1 ст. 155 Земельного кодексу України.

Розташування земельної ділянки в прибережній захисній смузі, як стверджував прокурор, підтверджується актом перевірки, проведеної державною екологічною інспекцією в Черкаській області та схемою розміщення земельної ділянки згідно локальної автоматизованої системи ДЗК.

Оскільки, як зауважував прокурор, договір купівлі - продажу укладений з порушенням вимог земельного законодавства України, то на підставі ст. ст. 203, 215 ЦК України прокурор просив суд визнати договір купівлі - продажу земельної ділянки від 18 грудня 2007 року недійсним.

В зв'язку з тим, що державний акт на право приватної власності на земельну ділянку від 30 липня 2007 року серії ЯЖ № 110907, виданий першому відповідачу на підставі незаконного рішення та договору купівлі - продажу, то такий акт, як стверджував прокурор також підлягає визнанню недійсним.

Одночасно прокурор також просив суд зобов'язати третього відповідача скасувати державну реєстрацію акту та зобов'язати першого відповідача повернути спірну земельну ділянку до земель запасу Коробівської сільської ради Золотоніського району Черкаської області.

Проте вищезазначені доводи прокурора є помилковими виходячи з наступного:

Приписи ст. 13 Конституції України визначають, що земля є об'єктом права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Відповідно до ст. ст. 142 - 145 Конституції України до матеріальної основи органів місцевого самоврядування, крім інших об'єктів, належить земля, управління якою здійснюють територіальні громади через органи місцевого самоврядування в межах їх повноважень шляхом прийняття рішень.

Відповідно до п. 12 Перехідних положень Земельного кодексу України (в редакції чинній станом на день прийняття спірних рішень) до розмежування земель державної та комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями (крім земель, переданих у приватну власність, та земель, зазначених в абзаці третьому цього пункту) в межах населених пунктів здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради, а за межами населених пунктів - відповідні органи виконавчої влади.

Відповідно до ст. 12 Земельного кодексу України до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить, зокрема, розпорядження землями територіальних громад, передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу.

31 липня 2006 року Коробівська сільська рада Золотоніського району Черкаської області прийняла рішення №2-6/У "Про виготовлення проектно - технічної документації із землеустрою", яким надала дозвіл на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо переходу прав користування земельною ділянкою площею 0,4566 га терміном на 3 роки з правом викупу товариством з обмеженою відповідальністю "Красногор" для рекреаційного призначення під існуючою базою відпочинку в с. Коробівка (а.с. 13 т.1).

В подальшому рішенням сільської ради від 22 березня 2007 року за №8-3/У "Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо передачі в оренду земельних ділянок" затверджено проект землеустрою щодо надання земельної ділянки площею 0,4566 га в оренду терміном на 3 роки з подальшим викупом під облаштування існуючої бази відпочинку за рахунок забудованих земель в адмінмежах с. Коробівка, Коробівської сільської ради, Золотоніського району, Черкаської області товариству з обмеженою відповідальністю "Красногор" та надано в оренду терміном на 3 роки товариству відповідну ділянку з подальшим викупом.

Відповідно до п. п. "б" та "в" ч. 1 ст. 58 Земельного кодексу України (в редакції чинній на момент прийняття спірних рішень та укладення спірного договору купівлі - продажу) до земель водного фонду, серед іншого, належать землі, зайняті прибережними захисними смугами вздовж річок, гідротехнічними та іншими водогосподарськими спорудами та каналами, а також землі виділені під смуги відведення для них.

Згідно ст. 60 Земельного кодексу України (в редакції чинній на момент прийняття спірних рішень) вздовж річок, морів і навколо озер, водосховищ та інших водойм з метою охорони поверхневих водних об'єктів від забруднення і засмічення та збереження їх водності у межах водоохоронних зон виділяються земельні ділянки під прибережні захисні смуги.

Прибережні захисні смуги встановлюються по берегах річок та навколо водойм уздовж урізу води (у меженний період) шириною:

а) для малих річок, струмків і потічків, а також ставків площею менш як 3 гектари - 25 метрів;

б) для середніх річок, водосховищ на них, водойм, а також ставків площею понад 3 гектари - 50 метрів;

в) для великих річок, водосховищ на них та озер - 100 метрів.

При крутизні схилів більше трьох градусів мінімальна ширина прибережної захисної смуги подвоюється.

Розмір та межі прибережної захисної смуги уздовж морів та навколо морських заток і лиманів встановлюються за проектами землеустрою, а в межах населених пунктів - з урахуванням містобудівної документації.

Статтею 88 Водного кодексу України (в редакції чинній на момент прийняття спірних рішень) визначено, що з метою охорони поверхневих водних об'єктів від забруднення і засмічення та збереження їх водності вздовж річок, морів і навколо озер, водосховищ та інших водойм в межах водоохоронних зон виділяються земельні ділянки під прибережні захисні смуги.

Прибережні захисні смуги встановлюються по обидва береги річок та навколо водойм уздовж урізу води (у меженний період) шириною:

для малих річок, струмків і потічків, а також ставків площею менше 3 гектарів - 25 метрів;

для середніх річок, водосховищ на них, водойм, а також ставків площею понад 3 гектари - 50 метрів;

для великих річок, водосховищ на них та озер - 100 метрів.

Якщо крутизна схилів перевищує три градуси, мінімальна ширина прибережної захисної смуги подвоюється.

У межах існуючих населених пунктів прибережна захисна смуга встановлюється з урахуванням конкретних умов, що склалися.

Уздовж морів та навколо морських заток і лиманів виділяється прибережна захисна смуга шириною не менше двох кілометрів від урізу води.

В подальшому ст. 60 Земельного кодексу України було змінено Законом України від 02 грудня 2010 року за №2740-VІ, зокрема з 05 січня 2011 року вказана норма Закону передбачає, що прибережні захисні смуги встановлюються за окремими проектами землеустрою.

Матеріалами справи підтверджується, що з 2012 року державним підприємством "Черкаський науково - дослідний та проектний інститут землеустрою" за договором з Коробівською сільською радою від 25 квітня 2012 року розробляється проект землеустрою щодо встановлення прибережної захисної смуги р. Дніпро в адмінмежех Коробівської сільської ради Золотоніського району Черкаської області (а.с. 95-97 т.1).

Таким чином, не є допустимим доказом, що підтверджує перебування земельної ділянки у межах прибережної захисної смуги, схема розміщення земельної ділянки згідно з локальною автоматизованою системою ДЗК, оскільки, земельна ділянка, згідно ст. 79 Земельного кодексу України - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами.

Також матеріалами справи підтверджується, що рішенням виконавчого комітету Коробівської сільської ради від 22 червня 1999 року №27, було встановлено в межах сіл Коробівка та Кедина Гора 20 -ти метрову прибережну захисну смугу.

В подальшому рішенням виконавчого комітету Коробівської сільської ради від 21 березня 2008 року №13 було встановлено 20-ти метрову прибережну захисну смугу Кременчуцького водосховища в адмінмежах населених пунктів, підпорядкованих Коробівській сільській раді, з врахуванням конкретних умов попередньої забудови сіл Коробівка та Кедина Гора, згідно з генеральним планом забудови цих сіл та за наявною містобудівною документацією.

Також було встановлено 100 метрову прибережну захисну смугу Кременчуцького водосховища в адмінмежех населених пунктів, підпорядкованих Коробівській сільській раді, при наданні дозволів, висновків та погоджень щодо виготовлення проектів відведення земельних ділянок, в яких містяться землі прибережної захисної смуги.

14 квітня 2008 року Коробівською сільською радою було прийнято рішення за №20-8/V, яким було затверджено рішення від 21 березня 2008 року за №13.

30 листопада 2011 року рішенням Коробівської сільської ради за №11-1/ VІ було відмінено рішення від 21 березня 2008 року за №13, яким було встановлено 20 метрову прибережну захисну смугу в с. Коробівка.

Дане рішення було прийнято на виконання протесту прокурора.

Крім того, рішенням від 01 червня 2012 року за №16-8/ VІ було внесено зміни до вищевказаного рішення, а саме: було доповнено дане рішення пунктом, щодо відміни рішення №20-8/V від 14 квітня 2008 року.

Однак, постановою Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 29 листопада 2012 року зі справи №2306/3483/12 визнано притиправними та скасовано рішення Коробівської сільської ради від 30 листопада 2011 року за №11-1/ VІ в повному обсязі та від 01 червня 2012 року за №16-8/VІ в частині, що стосується внесення змін до рішення сесії сільської ради №11-1/VІ від 30 листопада 2011 року (пункт 2).

Вищевказана постанова суду в установленому законодавством порядку набрала законної сили.

Згідно з ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Суду як джерело права.

У зв'язку з ратифікацією даної Конвенції, протоколів до неї та прийняттям Верховною Радою України Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" господарські суди у здійсненні судочинства зі справ, віднесених до їх підвідомчості, застосовують судові рішення та ухвали Європейського суду з прав людини з будь-якої справи, що перебувала в його провадженні. (п.2 Листа Вищого господарського суду України "Про Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та юрисдикцію Європейського суду з прав людини" від 18 листопада 2003 року №01-8/1427).

Відповідно до п. 72 рішення Європейського суду у справі "Совтрансавто-Холдинг" проти України", п. 61 рішення у справі "Брумареску проти Румунії" право на справедливий судовий розгляд, гарантований статтею 6 §1 Конвенції, повинно тлумачитися в світлі преамбули Конвенції, яка проголошує верховенство права як елемент спільної спадщини держав-учасниць. Одним з основних елементів верховенства права є принцип правової певності, який серед іншого передбачає, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів.

Отже на момент прийняття спірних рішень та відчуження земельної ділянки було встановлено 20-ти метрову прибережну захисну смугу Кременчуцького водосховища в адмінмежах населених пунктів, підпорядкованих Коробівській сільській раді, з врахуванням конкретних умов попередньої забудови сіл Коробівка та Кедина Гора, згідно з генеральним планом забудови цих сіл та за наявною містобудівною документацією.

Натомість з акту перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства вбачається, що перевірку було здійснено 22 червня 2012 року, тобто заміри відстані земельної ділянки від урізу води здійснювалися в літній період, протягом якого водосховище має найвищу позначку водності.

Під час розгляду даного спору, з метою всебічного та повного з'ясування всіх обставин даної справи судом було призначено судову експертизу, проведення якої було доручено експерту Черкаського відділення Київського науково - дослідного інституту судових експертиз.

На вирішення експерту були поставлені наступні питання:

- Яка відстань у меженний період від урізу води Кременчуцького водосховища на річці Дніпро до земельної ділянки площею 0,4566 га, кадастровий номер 7121586201 02 004 0032, яка розташована за адресою вул. Набережна, 100, с. Коробівка, Золотоніського району, Черкаської області та належить на праві власності товариству обмеженою відповідальністю "Красногор" згідно державного акту на право власності на земельну ділянку серія ЯЖ №110907 від 30 липня 2008 року?

- Чи перевищує крутизна схилу земельної ділянки площею 0,4566 га, кадастровий номер 7121586201 02 004 0032, яка розташована за адресою вул. Набережна, 100, с. Коробівка, Золотоніського району, Черкаської області та належить на праві власності товариству обмеженою відповідальністю "Красногор" згідно державного акту на право власності на земельну ділянку серія ЯЖ №110907 від 30 липня 2008 року три градуси?

- Чи знаходиться спірна земельна ділянка площею 0,4566 га, кадастровий номер 7121586201 02 004 0032, яка розташована за адресою вул. Набережна, 100, с. Коробівка, Золотоніського району, Черкаської області та належить на праві власності товариству обмеженою відповідальністю "Красногор" згідно державного акту на право власності на земельну ділянку серія ЯЖ №110907 від 30 липня 2008 року в меженний період в межах прибережної захисної смуги Кременчуцького водосховища?, якщо так, то вказати яка саме площа землі знаходиться в прибережній захисній смузі?

З висновку експерта №2075-БТ/12-23 від 22 березня 2013 року проведеного за результатами судової будівельно - технічної експертизи вбачається, що мінімальна відстань у зимовий меженний період від урізу води Кременчуцького водосховища на річці Дніпро до земельної ділянки площею 0.4566 га, кадастровий номер 7121586201 02 004 0032, яка розташована за адресою вул. Набережна, 100, с. Коробівка, Золотоніського району, Черкаської області та належить на праві власності товариству з обмеженою відповідальністю "Красногор" згідно державного акту на право власності на земельну ділянку серія ЯЖ № 110907 від 30 липня 2008 року, становить 101.4 м.

Крутизна схилу земельної ділянки площею 0.4566 га, не перевищує три градуси та становить 1 градус 37 хвилин, зазначена земельна ділянка не знаходиться в межах прибережної захисної смуги Кременчуцького водосховища на р. Дніпро.

До проведення експертизи суд надав можливість сторонам та прокурору запропонувати суду перелік питань які поставити на вирішення експерту.

Проти даного переліку питань, що були поставлені судом на вирішення експертизи прокурор та позивачі не заперечували.

Проте, після проведення експертизи та надання суду відповідного висновку прокурор звернувся до суду з клопотанням про проведення повторної експертизи.

В обґрунтування необхідності проведення повторної експертизи прокурор зазначав, що Кременчуцьке водосховище є штучно створеним водним об'єктом, рівень якого регулюється Міжвідомчою комісією в залежності від умов, що складаються в певний період року. Згідно з інформацією Черкаського РУВР Дніпровського БУВР, яке забезпечує державне управління водними ресурсами, реалізацію державної політики у сфері використання, збереження та відтворення поверхневих вод басейну р. Дніпро, керуючись п. 2.4 ВБН 33-4759129-03-05-92 (Київ-1993 р.) внутрішньою межею прибережної захисної смуги є екваторіальний рубіж мілководної зони. Мілководна зона - акваторія водоймища, що обмежена лінією нормального підпірного рівня (НПР) і глибинами до 2,0 м. Відповідно до паспорту Кременчуцького водосховища (Укрдіпроводгосп, 1981 р.) нормальний підпірний рівень (НПР) відповідає позначці 81.00 м БС.

Таким чином, саме від позначки 81.00 м БС, як стверджував прокурор, необхідно було здійснювати вирахування 100-метрової ширини прибережної захисної смуги Кременчуцького водосховища річки Дніпро.

З огляду на викладене, вирахування відстані до земельної ділянки від урізу води у "зимовий меженний період", поняття якого було застосовано експертом та зазначене у висновку експертизи, від якого вираховувалась прибережна захисна смуга Кременчуцького водосховища, застосовувати не можна.

У зв'язку з викладеним, прокурор просив суд призначити у справі повторну будівельно - технічну експертизу, проведення якої доручити Черкаському відділенню Київського НДІСЕ.

Якщо висновок експерта буде визнано необґрунтованим або таким, що суперечить іншим матеріалам справи або викликає сумніви в його правильності, судом може бути призначена повторна експертиза, яка доручається іншому експертові (експертам).

Заявлене клопотання суд залишив без задоволення, оскільки, в даному випадку фактично прокурор просив суд призначити не повторну експертизу, а нову первинну експертизу, з переліком питань, що відрізняються від тих, які були поставлені експерту (визначити відстань від відмітки 81мБС Кременчуцького водосховища до спірної земельної ділянки).

Крім того висновок судового експерта для господарського суду не є обов'язковим і оцінюється судом за правилами, встановленими статтею 43 ГПК України.

В даному випадку також слід зазначити, що з акту перевірки не вбачається, що Держінспекторами з охорони навколишнього природного середовища під час проведення перевірки в червні місяці 2012 року саме від позначки 81.00 м БС було здійснено вирахування 100-метрової, чи 20-метрової ширини прибережної захисної смуги Кременчуцького водосховища річки Дніпро до спірної земельної ділянки.

Водночас судом враховано, що норми як Земельного так і Водного кодексів передбачали, що навколо, зокрема, водосховищ та інших водойм виділяються прибережні захисні смуги уздовж саме урізу води у меженний період.

Будь-яких виключень з цих правил для штучно створених водосховищ норми Закону не містили.

Відповідно до ст. ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Прокурором під час розгляду даного спору не було доведено належними та допустимими доказами ті обставини, що станом на момент прийняття спірних рішень та укладання договору купівлі-продажу земельна ділянка знаходилась в прибережній захисній смузі Кременчуцького водосховища річки Дніпро.

Згідно з ч. 1 ст. 128 Земельного кодексу України, продаж громадянам і юридичним особам земельних ділянок державної, крім земельних ділянок, на яких розташовані об'єкти, які підлягають приватизації, та комунальної власності для потреб, визначених цим Кодексом, провадиться місцевими державними адміністраціями, Радою міністрів Автономної Республіки Крим або органами місцевого самоврядування в межах їх повноважень.

Громадяни та юридичні особи, зацікавлені у придбанні земельних ділянок у власність, подають заяву (клопотання) до відповідного органу виконавчої влади або сільської, селищної, міської ради, або державного органу приватизації. У заяві зазначаються бажане місце розташування земельної ділянки, цільове призначення та її розмір (ч. 2 ст. 128 Земельного кодексу України).

05 вересня 2007 року Коробівська сільська рада рішенням №14-3/V вирішила продати у власність та укласти з товариством з обмеженою відповідальністю "Красногор" договір купівлі-продажу земельної ділянки площею 0,4566 га по вул. Набережній, 100 в селі Коробівка, Золотоніського району, Черкаської області.

Відповідно до ч. 6 ст. 128 Земельного кодексу України, рішення Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевої державної адміністрації, сільської, селищної, міської ради, державного органу приватизації про продаж земельної ділянки є підставою для укладання договору купівлі-продажу земельної ділянки.

На підставі зазначеного вище рішення №14-3/V, 18 грудня 2007 року між Коробівською сільською радою (продавець) та товариством з обмеженою відповідальністю "Красногор" (покупець) було укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки, відповідно до умов якого товариство з обмеженою відповідальністю "Красногор" отримало у власність спірну земельну ділянку.

Договір купівлі-продажу земельної ділянки підлягає нотаріальному посвідченню (ч.7 ст. 128 Земельного кодексу України)

Даний договір купівлі-продажу від 18 грудня 2007 року посвідчений приватним нотаріусом Золотоніського районного нотаріального округу.

Документ про оплату є підставою для видачі державного акта на право власності на земельну ділянку та її державної реєстрації (ч. 7 ст. 128 Земельного кодексу України).

Оскільки перший відповідач оплатив вартість спірної земельної ділянки, 30 липня 2008 року відділом земельних ресурсів у Золотоніському районі Черкаської області товариству з обмеженою відповідальністю "Красногор" видано державний акт на право власності на спірну земельну ділянку серії ЯЖ №110907 та зареєстровано в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди за №020878400001 (а.с.11 т. 1).

Прокурор вважає, що зазначений вище державний акт на право власності на земельну ділянку виданий на підставі незаконних рішень та договору купівлі - продажу, а тому просить суд визнати його недійсним.

В пункті 2.3. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 травня 2011 року, № 6 "Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин" зазначено, що державні акти про право власності або право постійного користування на земельну ділянку є документами, що посвідчують відповідне право і видаються на підставі рішень Кабінету Міністрів України, обласних, районних, Київської і Севастопольської міських, селищних, сільських рад, Ради Міністрів Автономної Республіки Крим, обласної, районної, Київської і Севастопольської міських державних адміністрацій.

У спорах, пов'язаних з правом власності або постійного користування земельними ділянками, недійсними можуть визнаватися як зазначені рішення, на підставі яких видано відповідні державні акти, так і самі акти про право власності чи постійного користування.

Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Статтею 203 ЦК України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Прокурором не доведено тих обставин, що спірний договір купівлі-продажу було укладено з порушенням земельного законодавства, а тому суд дійшов висновку, що вимоги про визнання недійсним договору купівлі-продажу, та інші похідні вимоги про визнання недійсним державного акту і його скасування задоволенню також не підлягають.

В зв'язку з чим, також не підлягають до задоволення вимоги прокурора про витребування спірної земельної ділянки, оскільки перший відповідач володіє землею правомірно на підставі чинного договору купівлі-продажу.

Крім того, Коробівська сільська рада в інтересах якої заявлена вимога про повернення земельної ділянки, залучена прокурором в якості співвідповідача, а позов Кременчуцького міжрайонного екологічного прокурора фактично подано в інтересах державних органів, які не реалізують повноваження власника спірної земельної ділянки.

При цьому судом враховано судове рішення зі справи господарського суду Київської області №7/034-12 від 26 червня 2012 року, яке залишено в силі постановою Вищого господарського суду України від 10 квітня 2013 року.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає за необхідне в позові відмовити повністю.

Судові витрати підлягають розподілу між сторонами відповідно до вимог ст. 49 ГПК України.

На підставі викладеного, та керуючись ст. 49, ст. ст. 82-85 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

В позові відмовити повністю.

Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного господарського суду в порядку та строки передбачені розділом ХІІ ГПК України.

Повне рішення складено 26 квітня 2013 року.

Суддя А.В.Васянович