Рішення

від 16.04.2013 по справі 910/3243/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/3243/13 16.04.13 За позовом Державного підприємства водних шляхів «Укрводшлях»

До Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім Стиль модерн»

Про стягнення 494 327,89 грн.

Суддя Станік С.Р.

Представники:

від позивача: Безлюдна Ю.І. - представник за довіреністю

від відповідача: не з'явився

На підставі статті 85 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 16.04.2013 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до відповідача про стягнення 494 327,89 грн., а також відшкодування витрат по сплаті судового збору.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.02.2013 було порушено провадження у справі № 910/3243/13, розгляд справи було призначено на 21.03.2013.

Ухвалами Господарського суду міста Києва від 21.03.2013 та 09.04.2013 розгляд справи, у зв'язку із неявкою в судове засідання представників відповідача, а також з метою виконання сторонами вимоги суду, було відкладено до 09.04.2013 та до 16.04.2013 відповідно.

В судовому засіданні 16.04.2013 представник позивача підтримав заявлені вимоги та просив суд позов задовольнити. Позовні вимоги мотивовані тим, що позивачем, на виконання умов договору № 163п від 01.06.2011, було надано відповідачу послуги на загальну суму 948 261,63 грн., проте відповідач здійснив лише часткову оплату наданих послуг, у зв'язку з чим позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача 394 707,15 грн. - основного боргу.

Серед іншого, позивач у відповідності до умов вищевказаного договору просить стягнути з відповідача пеню у розмірі 83 190,51 грн., а також, враховуючи приписи ст. 625 Цивільного кодексу України 3 % річних в сумі 16 430,23 грн.

Відповідач своїх представників в судові засідання 21.03.2013, 09.04.2013 та 16.04.2013 - не направив, вимоги суду щодо надання витребуваних документів та письмових пояснень по суті спору - не надав. Про проведення судового засідання був повідомлений належним чином за адресою свого місцезнаходження, зазначеній позивачем у позовній заяві. Суд зазначає про те, що відповідач був обізнаний про наявність судового спору та не був обмежений у своїх процесуальних правах надати відзив та витребувані документи через канцелярію суду або шляхом їх направлення на адресу суду поштовим відправленням, про що зазначено в ухвалі суду про відкладення розгляду справи.

Справа розглядається в порядку ст. 75 ГПК України за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши наявні матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд м. Києва, -

ВСТАНОВИВ:

01.06.2011 між позивачем - Державним підприємством водних шляхів «Укрводшлях», як виконавцем, та відповідачем - Товариством з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Стиль модерн», як замовником, було укладено договір № 163п, за умовами якого позивач зобов'язався надати відповідачу послуги, а відповідач в свою чергу зобов'язався прийняти такі та своєчасно оплатити (п. 1.1., п. 1.2.).

Умовами договору № 163п від 01.06.2011 сторони погодили, що щомісячно, не пізніше 31-го числа поточного місяця, надані послуги підтверджуються відповідним актом приймання-передачі наданих послуг, що оформлюються належним чином та підписуються уповноваженими на те особами сторін на останній день звітного місяця. Підписи сторін розшифровуються та скріплюються печатками (п. 2.3.). Оплата наданих послуг проводиться замовником щомісячно у безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок позивача протягом 10 банківських днів з моменту підписання відповідних актів приймання-передачі наданих послуг (п. 3.5.).

Відповідно до актів приймання-передачі наданих послуг № 128 від 30.06.2011, № 137 від 06.07.2011, № 141 від 28.07.2011, № 146 від 31.07.2011, № 190 від 14.09.2011, № 203 від 30.09.2011, № 222 від 20.10.2011, № 216 від 30.10.2011 (належним чином засвідчені копії яких знаходяться в матеріалах справи), які підписані представниками сторін без будь-яких претензій/зауважень та скріплені печатками юридичних осіб, вартість виконаних позивачем та прийнятих відповідачем послуг по договору № 163п від 01.06.2011 склала загалом 948 261,63 грн.

Як зазначає позивач у позові, ним було виконано свої зобов'язання за договором № 163п від 01.06.2011 у повному обсязі, надано послуги відповідачу на суму 948 261,63 грн., натомість, відповідач здійснив лише частковий розрахунок за надані послуги, що підтверджується банківськими виписками від 23.06.2011, від 12.07.2011, від 20.07.2011 та від 02.08.2011 (належним чином засвідчені копії яких знаходяться в матеріалах справи), повністю надані послуги у строк, встановлений п.3.5. наведеного договору - не оплатив, у зв'язку з чим у відповідача перед позивачем виник борг в сумі 394 707,15 грн., внаслідок чого позивач звернувся до суду з вимогою про стягнення з відповідача 394 707,15 грн. основного боргу за надані послуги згідно договору № 163п від 01.06.2011.

Стаття 175 ч.1 Господарського кодексу України встановлює, що майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Відповідно до ч.1 ст. 903 Цивільного кодексу України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.

Положеннями статті 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Як встановлено ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення (ч. 2 ст. 612 ЦК України).

В ч. 1 ст. 614 ЦК України визначено, що особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. При цьому відсутність своєї вини відповідно до ч. 2 ст. 614 ЦК України доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (п.1 ст. 612 ЦК України).

Виходячи зі змісту ч.2 ст.193 Господарського кодексу України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума, або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ч.1 ст. 230 ГК України).

Пунктом 5.3. договору № 163п від 01.06.2011 встановлено, що у разі прострочення оплати згідно п. 3.5. договору за надані послуги позивач має право нарахувати відповідачу пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, діючої в період заборгованості, від суми заборгованості за кожен день прострочення оплати (включаючи день оплати).

Відповідно до п. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняться через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Частина 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно частини 2 статті 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов до висновку, що позивачем, на виконання умов договору № 163п від 01.06.2011 було надано відповідачу послуги на загальну суму 948 261,63 грн., що підтверджується актами приймання-передачі наданих послуг № 128 від 30.06.2011, № 137 від 06.07.2011, № 141 від 28.07.2011, № 146 від 31.07.2011, № 190 від 14.09.2011, № 203 від 30.09.2011, № 222 від 20.10.2011, № 216 від 30.10.2011, які підписані представниками сторін без будь-яких претензій/зауважень та скріплені печатками юридичних осіб, проте відповідач свого обов'язку щодо оплати за надані послуги у строк, встановлений п. 3.5 договору № 163п від 01.06.2011 повністю не виконав, в результаті чого у відповідача перед позивачем виник борг в сумі 394 707,15 грн.

Відповідач заявлених до нього вимог не спростував, доказів належного виконання ним зобов'язань щодо оплати за надані послуги за договором № 163п від 01.06.2011 - не надав.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що відповідачем було порушено умови договору № 163п від 01.06.2011, а також положення ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України.

За таких обставин, враховуючи те, що наявні у справі матеріали свідчать про наявність у відповідача заборгованості за договором № 163п від 01.06.2011 у розмірі 394 707,15 грн., суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача в частині стягнення з відповідача суми основного боргу в наведеній сумі є законними, обґрунтованими, доведеними належними та допустимими доказами та такими, що підлягає задоволенню в повному обсязі в сумі 394 707,15 грн.

Крім того, у зв'язку з простроченням відповідачем виконання зобов'язання щодо сплати за надані послуги за договором № 163п від 01.06.2011, позивач просить стягнути з відповідача пеню в сумі 83 190,51 грн. та 3% річних в сумі 16 430,23 грн. за період з 12.08.2011 до 31.01.2013.

Судом було перевірено розрахунок позивача суми пені та встановлено, що позивачем порушено вимоги ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, положенням якої встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняться через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Так, позивачем для нарахування пені за договором № 163п від 01.06.2011 застосовано періоди, а саме з 12.08.2011 до 31.01.2013, що складається з 539 днів, з 27.09.2011 до 31.01.2013, що складається з 493 днів, з 14.10.2011 до 31.01.2013, що складається з 476 днів, з 03.11.2011 до 31.01.2013, що складається з 456 днів та з 14.12.2011 до 31.01.2013, що складається з 415 днів, та перевищують термін в 6 місяців.

У зв'язку із наведеними обставинами судом було здійснено власний розрахунок суми пені, який має наступний вигляд.

Договір № 163п від 01.06.2011 Сума заборгованості на яку яку нараховується пеняПеріод прострочення Cтавка НБУ (подвійна)Сума пені 203 846,24 грн. 12.08.2011 - 11.02.2012 15,5 % 16 014,50 грн. 3 038,40 грн. 27.09.2011 - 28.03.2012 15,5 % (з 27.09.2011 -22.03.2012) 15 % (з 23.03.2012 - до 28.03.2012) 237,14 грн. 176 244,25 грн. 14.10.2011 - 13.04.2012 15,5 % (з 14.10.2011 -22.03.2012) 15 % (з 23.03.2012 - до 13.04.2012) 13 711,11 грн. 5 548,26 грн. 03.11.2011 - 04.05.2012 15,5 % (з 03.11.2011 -22.03.2012) 15 % (з 23.03.2012 - до 04.05.2012) 429,99 грн. 6 030,00 грн. 14.12.2011 - 14.06.2012 15,5 % (з 14.12.2011 -22.03.2012) 15 % (з 23.03.2012 - до 14.06.2012) 463,66 грн. Всього: 30 856,40 грн.

Враховуючи вищенаведене, суд, із врахуванням приписів ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, задовольняє вимогу позивача про стягнення пені частково, а саме у розмірі - 30 856,40 грн. за період з 12.08.2011 до 14.06.2012.

Також, судом було перевірено розрахунок позивача 3 % річних, з яким суд погоджується щодо сум, строків і ставок нарахувань, а тому враховуючи те, що відповідачем прострочено перед позивачем виконання грошового зобов'язання щодо сплати за надані послуги за договором № 163п від 01.06.2011, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача 3 % річних є законними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню повністю, а саме: 3% річних в сумі 16 430,23 грн. за період з 12.08.2011 до 31.01.2013.

Отже, позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню, а саме: 394 707,15 грн. - основного боргу, пеня - 30 856,40 грн. за період з 12.08.2011 до 14.06.2012 та 3 % річних - 16 430,23 грн. за період з 12.08.2011 до 31.01.2013.

Судовий збір згідно статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 33, 34, 44, 49, 75, 82, 83, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім Стиль модерн» (код ЄДРПОУ - 31406476, місцезнаходження: 01113, м. Київ, вул. Івана Кудрі,36) на користь Державного підприємства водних шляхів «Укрводшлях» (код ЄДРПОУ - 03150102, місцезнаходження: 04070, м. Київ, вул. Сагайдачного, буд. 12) 394 707 (триста дев'яносто чотири тисячі сімсот сім) грн. 15 коп. - основного боргу, 30 856 (тридцять тисяч вісімсот п'ятдесят шість) грн. 40 коп. - пені, 16 430 (шістнадцять тисяч чотириста тридцять) грн. 23 коп. - 3 % річних та 8 839 (вісім тисяч вісімсот тридцять девять) грн. 88 коп. - витрат по сплаті судового збору.

3. В іншій частині позовних вимог відмовити.

4. Видати наказ відповідно до ст. 116 Господарського процесуального кодексу України.

5. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя С.Р. Станік

Дата підписання рішення - 22.04.2013