Рішення

від 16.04.2013 по справі 911/1111/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"16" квітня 2013 р. Справа № 911/1111/13

Розглянувши матеріали справи за позовом Приватного підприємства «Магніт», м.Житомир

до Приватного виробничо-технічного підприємства «Ліфтовик», м.Обухів

про стягнення 24206,77 грн.

Суддя А.Ю.Кошик

Представники:

Від позивача: Пономарьов С.В.

Від відповідача: не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду Київської області надійшла позовна Приватного підприємства «Магніт» (далі - позивач) до Приватного виробничо-технічного підприємства «Ліфтовик» (далі - відповідач) про стягнення 24206,77 грн.

Провадження у справі № 911/1111/13 порушено відповідно до ухвали суду від 03.04.2013 року та призначено справу до розгляду на 16.04.2013 року.

Представник позивача у судовому засіданні 16.04.2013 року надав заяву, в якій уточнив позовні вимоги (у зв'язку з уточненням розрахунку позову та частковою сплатою) і просить стягнути з відповідача 20000 грн. основного боргу, 352,26 грн. інфляційних, 1000,89 грн. 3% річних.

Відповідач, належним чином повідомлений про час і місце розгляду спору, в судове засідання 16.04.2013 року повторно без поважних причин не з'явився, вимоги суду не виконав, відзив на позов не надав.

За таких обставин, суд розглядає справу у відповідності до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача та дослідивши наявні у справі докази, судом встановлено наступне.

Згідно усної домовленості сторін, на замовлення Приватного виробничого технічного підприємства «Ліфтовик» (відповідач), в лютому 2011 року Приватне підприємство «Магніт» (позивач) поставило відповідачу товар на загальну суму 50400,00 грн. за видатковою накладною № 17 від 04.02.2011 року по довіреності № 08 від 03.02.2011 року на ім'я Стукало В.О.

За неодноразовими вимогами позивача про оплату отриманого товару, відповідач частково оплатив товар на суму 28400,00 грн.: 10400,00 грн. за платіжним дорученням № 196 від 07.09.2011 року, 8000,00 грн. за платіжним дорученням № 252 від 14.11.2011 року, 4000,00 грн. за платіжним дорученням № 22 від 30.01.2012 року, 4000,00 грн. за платіжним дорученням № 25 від 02.02.2012 року та 2000,00 грн. за платіжним дорученням № 75 від 18.04.2012 року.

Таким чином, неоплаченим залишився товар на суму 20000,00 грн.

Позивач звертався до відповідача з вимогою про оплату товару № 120 від 31.10.2011 року, надісланою на адресу відповідача 01.11.2011 року, яка залишена відповідачем без відповіді та задоволення.

Згідно з ч.1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ч.2 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п.1 ч.2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч.1 ст. 202 Господарського кодексу України, ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання, зокрема, припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Стаття 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до п. 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною 2 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Таким чином, матеріалами справи підтверджується заборгованість відповідача в сумі 20000 грн., що відповідачем не заперечено та не спростовано.

У зв'язку з простроченням відповідачем оплати поставленого товару, позивач просить стягнути з відповідача відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України суму боргу з врахуванням інфляційного збільшення, що складає всього 352,26 грн. та 3% річних в сумі 1000,89 грн.

У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно зі ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до п. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як вбачається з наданого позивачем розрахунку, нарахування 3% річних та інфляційних проведено виходячи із фактичної суми заборгованості, що існувала на відповідну дату, за період з грудня 2011 року. Таким чином, позовні вимоги в цій частині обґрунтовані і підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог і заперечень.

За наслідками розгляду спору суд дійшов висновку, що позовні вимоги (уточнені) позивачем доведені та обґрунтовані, відповідачем не заперечені та не спростовані, тому підлягають задоволенню в повному обсязі.

У відповідності до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідача виходячи з розміру уточнених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд Київської області, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з Приватного виробничо-технічного підприємства «Ліфтовик» (08700, Київська обл., м. Обухів, вул. Київська, 113А, код 31314003) на користь Приватного підприємства «Магніт» (10007, м. Житомир, пров. 3-й Транзитний, 54, код 13553404) 20000 грн. боргу, 352,26 грн. інфляційних, 1000,89 грн. 3% річних та 1720,50 грн. витрат по сплаті судового збору.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Суддя Кошик А.Ю.