Рішення

від 16.04.2013 по справі 18/2661/12

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул. Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 квітня 2013 р. Справа № 18/2661/12

За позовом Полтавського обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства "Полтаватеплоенерго", 36008, м. Полтава, вул. Комарова, 2а

до Відкритого акціонерного товариства "Карлівський механічний завод", 39500, Полтавська область, м. Карлівка, вул. Гурамішвілі, 1

про стягнення 3771,61 грн.

Суддя Гетя Н.Г.

Представники до перерви:

від позивача: Міняйло Г.Ю.

від відповідача: Деркач І.В.

Представники після перерви:

від позивача: Шпількін С.О.

від відповідача: Деркач І.В.

Розгляд справи продовжується після перерви, оголошеної відповідно до ст. 77 ГПК України в судовому засіданні 21.03.2013 року.

В судовому засіданні 16.04.2013 року після виходу з нарадчої кімнати на підставі ст. 85 ГПК України судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суть справи: розглядається позовна заява про стягнення 3771,61 грн. боргу згідно договору на відпуск теплової енергії у вигляді гарячої води за № 1503 від 01.01.2002 року, в т.ч. 3711,26 грн. основного боргу та 60,35 грн. 3% річних.

Представник позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі.

Представник відповідача в судових засіданнях, а також у наданих до суду відзиві на позовну заяву № 6 від 07.02.2013 року та доповненнях до відзиву за № 11 від 25.02.2013 року та № 18 від 12.04.2013 року (а.с. 36-39, 57-59, 123-124) проти задоволення позову заперечує, посилаючись на те, що вказана позивачем площа приміщень не відповідає дійсності.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників сторін, суд встановив:

01.01.2002 року між Відкритим акціонерним товариством "Карлівський механічний завод" (відповідач, споживач) і Полтавським обласним комунальним виробничим підприємством теплового господарства "Полтаватеплоенерго" (позивач, теплопостачальна організація) був укладений договір на відпуск теплової енергії у вигляді гарячої води № 1503 (а.с. 11-12), згідно якого теплопостачальна організація взяла на себе зобов'язання постачати теплову енергію у вигляді гарячої води з метою забезпечення опалення приміщення споживача до межі розподілу будівель по вул. Промислова, 10 (ж/б), а споживач - своєчасно оплачувати теплову енергію (п. п. 1, 10, 11 договору).

У відповідності до п. 17 договору на відпуск теплової енергії у вигляді гарячої води № 1503 від 01.01.2002 року (далі - договір) цей договір укладено для опалення на період з 01.01.2002 року до моменту передачі квартир на абонентські книжки.

До вказаного договору між сторонами були підписані додаткові угоди № 2 від 15.04.2005 року, № 202 від 10.06.2005 року, № 2 від 15.04.2009 року та б/н від 03.02.2011 року (а.с. 13-16), якими змінено, зокрема, розмір плати за опалення та площу приміщень.

Так, додатковою угодою б/н від 03.02.2011 року були внесені зміни до п. 10 договору в зв'язку зі зміною тарифу на послуги централізованого опалення та встановлено плату за опалення в розмірі 3,04 грн. за 1 м 2 загальної площі (з урахуванням ПДВ).

Додатковою угодою № 2 від 15.04.2009 року внесено зміни до п. 10 договору в частині площі будівлі та встановлено, що дана площа складає 796,9 м 2 .

Листом № 4852 від 24.06.2011 року (а.с. 25) відповідач повідомив позивача про факт продажу частини квартир в будинку по вул. Промислова, 10 у м. Карлівці (квартири №№ 1, 14, 30, 32, 36, 52, 64, 66, 92, 93, 115, 122, 127) Товариству з обмеженою відповідальністю "Астра-Мілк" та попрохав вирішити питання щодо укладення додаткової угоди про внесення відповідних змін до договору.

Як зазначається у позовній заяві, з метою приведення площі приміщень за спірним договором у відповідність до фактичної площі (87,2 м 2 ) на адресу відповідача для підписання було направлено примірник додаткової угоди б/н від 01.08.2011 року (а.с. 17), однак вказана додаткова угода з боку відповідача підписана так і не була.

Листом № 202 від 12.10.2011 року (а.с. 24) Товариство з обмеженою відповідальністю "Астра-Мілк" повідомило позивача про придбання ще однієї квартири в будинку по вул. Промислова, 10 у м. Карлівці (квартира № 21).

01.10.2011 року між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю "Астра-Мілк" у зв'язку з продажем останньому частини квартир по вул. Промислова, 10 у м. Карлівці був укладений окремий договір на відпуск теплової енергії у вигляді гарячої води № 193 (а.с. 21-24). Відповідно до даного договору загальна площа квартир за договором (квартири №№ 1, 14, 21, 30, 32, 36, 52, 64, 66, 92, 93, 115, 122, 127) склала 709,7 м 2 .

Враховуючи, що відповідач всупереч положенням п. 11 договору, який передбачає обов'язок споживача вносити плату за опалення до 30 числа звітного місяця, не виконав свої зобов'язання, позивач просить суд стягнути з нього заборгованість за період з 01.10.2011 року по 30.11.2012 року в розмірі 3711,26 грн. (з розрахунку площі приміщень у 87,2 м 2 ), а також нараховані на неї за період з 01.11.2011 року по 30.11.2012 року 3% річних у розмірі 60,35 грн.

Згідно ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

У відповідності до ст. 174 ГК України підставою виникнення господарських зобов'язань є, зокрема, господарські договори та інші угоди, передбачені законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

За змістом приписів ст. 714 ЦК України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.

Згідно ст. ст. 509, 510 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу. Зобов'язання має грунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості. Сторонами у зобов'язанні є боржник і кредитор.

У відповідності до ст. ст. 525, 526 ЦК України та ст. 193 ГК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином, в установлений строк, відповідно до закону, інших правових актів, договору, одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається, крім передбачених законом випадків.

Відповідно до ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

У відповідності до положень п. 5 ч. 3 ст. 20 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" (№ 1875-IV від 24.06.2004 року) споживач зобов'язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Згідно приписів ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. ст. 610-612 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Наданими до справи доказами підтверджуються факт існування між сторонами правовідносин з приводу постачання теплової енергії.

Стосовно розміру заборгованості за договором суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Заперечуючи проти позовних вимог, відповідач вказує на те, що фактична площа приміщень після укладення додаткової угоди № 2 від 15.04.2009 року змінювалась декілька разів, а у заявлений до стягнення період становила 66,6 м 2 .

Так, 30.11.2010 року між Відкритим акціонерним товариством "Карлівський механічний завод", Карлівською міською радою та Марзан Галиною Вікторівною в межах цивільної справи № 2-15/2010 було укладено мирову угоду (а.с. 127), відповідно до якої останній передана у власність двокімнатна квартира № 94 в будівлі по вул. Промислова, 10 у м. Карлівка загальною площею 49,2 м 2 (з них 2 м 2 - площа лоджії). Дану мирову угоду затверджено ухвалою Карлівського районного суду Полтавської області від 30.11.2010 року по справі № 2-15/2010 (а.с. 125-126). Отже, фактична опалювальна площа приміщень зменшилась до 749,7 м 2 .

За договорами купівлі-продажу Товариству з обмеженою відповідальністю "Астра-Мілк" були передані квартири в будівлі по вул. Промислова, 10 у м. Карлівка загальною площею 710,6 м 2 (з яких опалювальна площа - 683,2 м 2 ), про що свідчать копії відповідних договорів та технічних паспортів (а.с. 60-115). Таким чином, фактична опалювальна площа приміщень зменшилась до 66,6 м 2 .

Відповідно до договору купівлі-продажу б/н від 22.11.2012 року, укладеного між відповідачем та територіальною громадою м. Карлівка в особі Карлівської міської ради (а.с. 118), останній було передано у власність трикімнатну квартиру за № 88 в будівлі по вул. Промислова, 10 у м. Карлівка загальною площею 66,6 м 2 . Отже, починаючи з 22.11.2012 року у власності відповідача не перебуває жодних квартир в будівлі по вул. Промислова, 10 у м. Карлівка.

Заперечення відповідача підтверджуються відповідними доказами та приймаються судом до уваги, внаслідок чого позовні вимоги в частині стягнення основного боргу підлягають частковому задоволенню в сумі 2787,20 грн. (за період з 01.10.2011 року по 30.11.2012 року).

У відповідності до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір не встановлений договором або законом.

З урахуванням наведеного судом за допомогою ІАЦ "Ліга" було здійснено власний перерахунок суми 3% річних за період з 01.11.2011 року по 30.11.2012 року, яка склала 46,04 грн.

Доводи відповідача щодо безпідставності нарахування позивачем 3% річних до 30.11.2012 року судом відхиляються, оскільки факт передачі останньої квартири за договором купівлі-продажу б/н від 22.11.2012 року не звільняє відповідача від обов'язку погашення заборгованості, що виникла у попередні періоди (на яку було здійснене нарахування 3% річних).

Доводи відповідача щодо перебування у стані припинення шляхом ліквідації судом до уваги не приймаються у зв'язку з тим, що відповідно до ч. 2 ст. 104 ЦК України, ч. 7 ст. 59 ГК України та ч. 2 ст. 33 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців (№ 755-IV від 15.05.2003 року) юридична особа є такою, що припинилася, з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію її припинення. Однак, як вбачається з наданого суду витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців (а.с. 34), станом на 15.02.2013 року таких записів до реєстру не внесено, докази їх внесення до реєстру станом на момент ухвалення рішення в матеріалах справи також відсутні.

Клопотання про витребування додаткових доказів по справі в порядку ст. 38 ГПК України від сторін не надходили.

У відповідності до п. 4 ст. 129 Конституції України та ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Сторони вільні у наданні до суду своїх доказів та у доведенні перед судом їх переконливості.

Таким чином, господарський суд, застосовуючи основні конституційні засади судочинства, принцип верховенства права, виходячи з фактичних обставин справи, з'ясування природи дійсних правовідносин між сторонами у даному спорі та чинного законодавства України, яке повинно застосовуватися до них при вирішенні спорів, дійшов висновку про часткове задоволення позову.

Судові витрати у відповідності до ст. 49 ГПК України покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи викладене та керуючись ст. ст. 32-34, 43, 49, 82-85 ГПК України, суд -

В И Р І Ш И В :

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Відкритого акціонерного товариства "Карлівський механічний завод" (39500, Полтавська область, м. Карлівка, вул. Гурамішвілі, 1, р/р 26006174291001 в ВАТ "Ерсте Банк", МФО 380009, код ЄДРПОУ 14309439) на користь Полтавського обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства "Полтаватеплоенерго" (36008, м. Полтава, вул. Комарова, 2а, код ЄДРПОУ 03338030) - 2787,20 грн. основного боргу, 46,04 грн. 3% річних та 1209,06 грн. судового збору .

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

3. В іншій частині позову відмовити.

Повне рішення складено 22.04.2013 року.

Суддя Гетя Н.Г.