Постанова

від 07.07.2006 по справі ас-42/97-06

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АС-42/97-06

Україна

Харківський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Адміністративна справа                                                 Головуючий  по 1-й інстанції

 № АС-42/97-06                                                                    Суддя –Яризько В.О.

                                                                                                      Доповідач по 2-й інстанції    

                                                                                              Суддя –Карбань І.С.

      03 липня 2006 р.                                                                                                м. Харків               

      Колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду  у складі:           головуючого судді  Карбань І.С., суддів Бабакової  Л.М., Кравець Т.В.,

 при секретарі – Крупіної В.В.

за участю представників сторін:

позивача – Летючого В.П. за довіреністю №1 від 01.02.2006р.,

1-го відповідача –Мирошніка В.С. за довіреністю №55/10/10-022 від 12.01.2006р.,

2-го відповідача –Степаненко С.А. за довіреністю №22 від 22.06.2006р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу та уточнення до неї (вх. № 2112Х/2) ДПІ у Фрунзенському районі м. Харкова на постанову господарського суду Харківської області від 15.05.2006 р. по справі № АС-42/97-06

за позовом ТОВ «Агросервіс», м. Харків

до  ДПІ у Фрунзенському районі м. Харкова

та до ВДК у Фрунзенському районі м. Харкова

про стягнення 25816,63 грн.

встановила:

       Позивач звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою та уточненням до неї, в яких просив стягнути з державного бюджету України бюджетну заборгованість з податку на додану вартість в сумі 24120,00 грн., вказану в декларації по ПДВ за квітень 2004р., а також відсотки за несвоєчасне відшкодування ПДВ у розмірі 1696,63 грн.

       Постановою господарського суду Харківської області від 15.05.2006р. по справі № АС-42/97-06 позовні вимоги задоволено, стягнуто з державного бюджету на користь ТОВ «Агросервіс»бюджетну заборгованість з податку на додану вартість у сумі 24120,00 та відсотки за несвоєчасне відшкодування ПДВ у сумі 1696,63 грн., а також 258,17 грн. державного мита.

       ДПІ у Фрунзенському районі м. Харкова не погоджуючись з постановою господарського суду Харківської області від 15.05.2006р. подала апеляційну скаргу та уточнення до неї, в яких просила скасувати вищевказану постанову та прийняти нове рішення, яким у позові ТОВ «Агросервіс» відмовити, посилаючись на порушення норм матеріального права. Свої вимоги апелянт обґрунтовував тим, що відповідно до п.п. 7.7.2 п.7.7. ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" бюджетному відшкодуванню  підлягає  частина  від'ємного  значення,  яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченому отримувачем товару (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг). Тобто, законодавцем передбачено, що однією з обов'язкових підстав включення сум до податкового кредиту з податку на додану вартість є сплата цих сум до Державного бюджету України.

Апелянт зазначав, що наказом ДПА України від 24.04.03р. № 196 передбачено проведення документальних перевірок заявленого до відшкодування ПДВ, проведення зустрічних перевірок основних постачальників (до виробника або імпортера робіт, послуг), при цьому обов'язковим перевіркам підлягають суб'єкти господарювання, якими за місяць придбано товарів, де сума ПДВ складає не менш як 10,0 тис. грн. при заявленій до відшкодування суми ПДВ до 200,0 тис. грн. Окрім цього, листом ДПА України від 12.04.2005р. № 6957/7/15-2217 передбачено відшкодування ПДВ тим платникам, які на 100 % перевірені по ланцюгу поставок товарів до виробника (імпортера) з метою встановлення факту надходження до державного бюджету податку на додану вартість .

Апелянт також повідомляв, що для підтвердження сум ПДВ, заявлених позивачем до відшкодування з державного бюджету по податковій декларації за квітень 2004р., до податкових інспекцій, в яких на обліку знаходяться підприємства - постачальники позивача, були направлені запити на проведення зустрічних перевірок та отримані відповіді від ДПІ у Червонозаводському районі м. Харкова, яка повідомляла, що ПП „Янтар-21” не є виробником відвантаженої на адресу ТОВ „Агросервіс” продукції, а придбало її  у  ТОВ „Авалон”. Олександрійська ОДПІ Красоградської області повідомляла, що ТОВ „Авалон” знято з обліку платників податків за рішенням власника (довідка про зняття з обліку платників податків №22 від 07.09.04р. форма №12-ОПП). Рішенням міськвиконкому від 08.12.04. скасовано державну реєстрацію, запис №1445111100028.

Що стосується  задоволення   вимог   позивача   щодо   стягнення    процентів, нарахованих на суму бюджетної заборгованості - у постанові суду вказано, що розрахунок процентів зроблений математично вірно, облікові ставки НБУ визначені правильно, то на думку апелянта, судом були порушені норми матеріального права, оскільки відповідно до п.п. 7.7.3 п.7.7. ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" (в редакції закону, який діяв на момент виникнення бюджетної заборгованості): „Суми, що не відшкодовані платнику податку протягом визначеного у цьому пункті строку, вважаються бюджетною заборгованістю. На суму бюджетної заборгованості нараховуються проценти на рівні 120 відсотків від облікової ставки Національного банку України, встановленої на момент її виникнення, протягом строку її дії, включаючи день погашення. Однак, позивачем відсотки нараховані з урахуванням того, що облікова ставка НБУ постійно змінювалась (збільшувалась), у зв'язку з чим сума відсотків на бюджетну заборгованість, яка підлягає стягненню з Державного бюджету на підставі постанови суду, нарахована більше на 365,15 грн.

Позивач надав заперечення на апеляційну скаргу ДПІ у Фрунзенському районі м. Харкова, в яких просив постанову господарського суду Харківської області від 15.05.2006р. по справі № АС-42/97-06 змінити, апеляційну скаргу в частині уточнення розміру відсотків за бюджетною заборгованістю задовольнити, в решті доводів апеляційної скарги залишити без задоволення, оскільки вони суперечливі, не узгоджуються з приписами законодавства про податок на додану вартість. Свої заперечення позивач обґрунтовував тим, що апелянт обґрунтовував скаргу п.п. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість" в редакції, яка не була чинною на момент існування правовідносин, що є предметом судового розгляду, а також вважав неправомірним посилання позивача на п.п 7.7.3 п. 7.7 ст. 7 того ж Закону, яка не є чинною на момент розгляду справи. На думку позивача, судом правомірно застосовані норми закону, які були чинними саме на момент існування правовідносин, а не на момент розгляду справи, а позиція апелянта з цього приводу є помилковою.

Також позивач зазначав, що обґрунтування апеляційної скарги підзаконними актами (наказом ДПА, листом ДПА) також є неправомірним, оскільки Закон України „Про податок на додану вартість" не делегує ДПА право встановлювати додаткові вимоги та обмеження платникам податків, а сам вказаний закон не містить таких додаткових вимог (стосовно зустрічних перевірок, перевірок „ланцюгу поставок" та ін.).

Позивач також вказував, що твердження апелянта стосовно того, що  позивач посилався на чинний на момент розгляду справи п.п. 7.7.3 п.п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»як на підставу для нарахування відсотків, не відповідає дійсності, оскільки і в позовній заяві і в судовому засіданні було вказано, що позовні вимоги обґрунтовуються законодавством, чинним на час вказаних (спірних) правовідносин. Також, апелянт в одній частині скарги вважав нарахування відсотків на суму бюджетної заборгованості безпідставним, а в іншій - наводить вірний розрахунок цих відсотків (з яким ТОВ „Агросервіс" погоджується).

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегією суддів встановлено, що позивачем у встановленому законом порядку була подана до органу ДПС податкова декларація по ПДВ за квітень 2004р., в якій задекларована сума 29171,00 грн. до бюджетного відшкодування по експортним операціям.

Позивачем в декларації визначений порядок відшкодування суми :

-          7290,00 грн. - шляхом перерахування на рахунок в установі банку протягом

30 календарних днів з дати подання декларації;

-          21881,00 грн. - шляхом перерахування на рахунок в установі банку після

погашення  податкових зобов'язань ТОВ  "Агросервіс" протягом  трьох наступних

звітних періодів.

До даної декларації платником прикладений розрахунок експортного відшкодування, в якому визначена сума бюджетного відшкодування. Вказаний розрахунок подається на підставі п. 8.1 ст. 8 Закону України "Про податок на додану вартість".

        Закон України "Про податок на додану вартість" застосовується в редакції, яка була чинною на момент виникнення спірних правовідносин.

Враховуючи особливий порядок визначення суми бюджетного відшкодування за такими операціями, п. 8.2 ст. 8 Закону встановлює, що до складу податкового кредиту включаються суми податку, фактично сплачені платником податку -експортером коштами у складі ціни придбаних товарів (робіт, послуг), починаючи з першого числа звітного місяця та закінчуючи днем подання розрахунку експортного відшкодування, включаючи такий день, що в свою чергу підтверджене копіями платіжних доручень, завірених банком, про перерахування платником податку коштів на користь іншого платника податків, в оплату придбаних товарів (робіт, послуг) (пп "б" п. 8.1 ст. 8). При цьому треба відзначити, що згідно до положення п.7.5.1 ст. 7 Закону України "Про ПДВ" датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг). Усі операції, за якими у позивача виникло право на податковий кредит, були проведені у квітні 2004 р.

Першим відповідачем була проведена перевірка позивача з питань правомірності відшкодування ПДВ за квітень 2004р. про, що було складено акт  №1543/23-192 від 18.06.2004р. про результати документальної перевірки ТОВ «Агросервіс»з питань правомірності відшкодування ПДВ за період з 01.04.2004р. по 30.04.2004р., згідно з яким порушень податкового законодавства щодо обліку ПДВ та нарахування податкового кредиту з боку позивача не встановлено. Даним актом підтверджено наявність у позивача від'ємного значення ПДВ за спірною податковою декларацією.

Таким чином, сума ПДВ, яка підлягає відшкодуванню позивачу на розрахунковий рахунок з державного бюджету згідно декларації по ПДВ за квітень 2004р. складає 29171,00 грн.

Порядок обчислення та відшкодування ПДВ визначений п.7.7.3 ст.7 Закону України "Про ПДВ", який встановлює, що у разі, коли за результатами звітного періоду різниця між податковими зобов'язаннями та податковим кредитом має від'ємне значення, така сума підлягає відшкодуванню платнику податку з Державного бюджету України протягом місяця, наступного після подачі декларації. Підставою для отримання відшкодування є дані тільки податкової декларації за звітний період. За бажанням платника податку сума бюджетного відшкодування може бути повністю або частково зарахована в рахунок платежів з цього податку. Таке рішення платника податку відображається в податковій декларації. Відшкодування здійснюється шляхом перерахування відповідних грошових сум з бюджетного рахунку на рахунок платника податку в установі банку, що його обслуговує, або шляхом видачі казначейського чека, який приймається до негайної оплати (погашення) будь-якими банківськими установами.

Посилання першого відповідача відносно того, що ним не отримані відповіді по зустрічним перевіркам контрагентів позивача, оскільки згідно з Порядком відшкодування податку на додану вартість, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України та Головного управління Державного казначейства України N 209/72 від 02.07.97 р. підставою для відшкодування є висновки податкових органів, які подаються ними органам Державного казначейства не пізніше 5 робочих днів до закінчення терміну відшкодування податку на додану вартість, чи за рішенням суду. Таким чином, орган ДПС повинен був своєчасно здійснити відповідні заходи для додержання вимог Закону для своєчасного відшкодування не зменшеної ним суми ПДВ.

Посилання апелянта на те, що підприємство - постачальник позивача мало взаємовідносини із підприємством, якому скасовано державну реєстрацію та знято з обліку платника податків, не підтверджено належним документам, в тому числі рішенням суду, тому такі твердження не можуть бути підставою для скасування оскаржуваної постанови господарського суду.

Згідно п. 8.3 Наказу ДПА України від 24.04.2003 N 196/ДСК „Щодо здійснення ефективного контролю за правомірністю відшкодування з бюджету сум податку на додану вартість юридичним особам" у випадку надходження звернення про проведення зустрічної перевірки забезпечити її проведення і направлення повідомлення в податковий орган, від якого надійшов запит, протягом десяти робочих днів від дня його надходження. Таким чином відповідальність за несвоєчасне проведення зустрічних перевірок покладається на податковий орган, і в даному випадку саме податковий орган не забезпечив своєчасне проведення зустрічних перевірок постачальників позивача.

Отже, право позивача на бюджетне відшкодування в сумі 29171,00 грн. базується на нормах чинного законодавства, підтверджене перевіркою, розрахунок відшкодування ПДВ проведений у відповідності фактичним обставинам.

Як вбачається з матеріалів справи 1-відповідачем проведено відшкодування позивачу ПДВ у розмірі 5051,00 грн., у зв'язку з чим на теперішній час залишок невідшкодованої суми ПДВ складає 24120,00 грн.

Згідно ч.5 п.п. 7.7.3 п.7.7 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" (в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин) суми, не відшкодовані платнику податку протягом визначеного у цьому пункті строку, вважаються бюджетною заборгованістю. На суму бюджетної заборгованості нараховуються проценти на рівні 120 відсотків від облікової ставки Національного банку України, встановленої на момент її виникнення, протягом строку її дії, включаючи день погашення.

Дослідивши розрахунок відсотків за несвоєчасне відшкодування ПДВ наданий ДПІ у Фрунзенському районі м. Харкова до матеріалів справи, встановлено, що позивачем відсотки нараховані без урахуванням того, що облікова ставка НБУ постійно змінювалась (збільшувалась), у зв'язку з чим сума відсотків на бюджетну заборгованість, яка підлягає стягненню з Державного бюджету нарахована більше на  365,15 грн. Тому, сума відсотків підлягає стягненню у розмірі 1331,48 грн. Представник позивача з розрахунками відповідача погодився.

В резолютивній частині постанови господарського суду Харківської області вказано про стягнення з Державного бюджету України на користь позивача державного мита в сумі 258,17 грн. З урахуванням зменшення суми відсотків на 365,15 грн., стягненню з державного бюджету на користь позивача підлягає державне мито в сумі 255,58 грн.

За таких обставин, судова колегія дійшла висновку, що постанова господарського суду Харківської області від 15.05.2006р. по справі № АС-42/97-06 підлягає зміні, а апеляційна скарга першого відповідача підлягає задоволенню частково.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 195, 196, п. 2 ст. 198, 201, 205, 207, 209, 211, 212 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів апеляційного господарського суду одноголосно, -

постановила:

 Апеляційну скаргу задовольнити частково.

 Постанову господарського суду Харківської області від 15.05.2006р. по  справі № АС-42/97-06  змінити.

 Відмовити у задоволенні позову в частині стягнення відсотків в сумі 365,15 грн.

 Стягнути з Державного бюджету України (МФО 851011 УДК у Харківській області, платник –ДПІ у Фрунзенському районі, ЄДРПОУ-22706203, р/р 3511001000259) на користь ТОА «Агросервіс»(м. Харків, вул. Рибалка, 17, ЄДРПОУ-24280292) витрати по сплаті державного мита в сумі 255,58 грн.

 В іншій частині постанови господарського суду Харківської області від 15.05.2006р. по справі № АС-42/97-06 залишити без змін.

  Дана постанова набирає чинності з дня її проголошення.

  Роз'яснити сторонам, що вони мають право на дану постанову подати касаційну скаргу до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

   Справу направити до суду  першої інстанції.

                Головуючий суддя                                                          Карбань І.С.

                                        Суддя                                                        Бабакова Л.М.

                                         Суддя                                                       Кравець Т.В.