Рішення

від 24.04.2013 по справі 908/888/13-г

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251 номер провадження справи 32/25/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.04.13 Справа № 908/888/13-г

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Агроаваль" (40003, м. Суми, вул. Привокзальна, буд. 25, офіс 104)

До відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "СІЧ-АГРО 2005" (70440, Запорізька область, Запорізький район, с. Новосергіївка, вул. Молодіжна, 22/2)

про стягнення 510681,21 грн.

Суддя Н.А. Колодій

Представники:

від позивача: Лепишко О.І., довіреність б/н від 08.01.2013 р.

від відповідача: не з'явився

Заявлено позов про стягнення з відповідача на користь позивача 501625,65 грн., які складаються з 437206 грн. 56 коп. основного боргу за договором № 21 від 23.03.2012 р., 3449 грн. 74 коп. - 3% річних, 17248 грн. 70 коп. пені та 43720 грн. 65 коп. штрафу за неналежне виконання умов договору.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 11.03.2013 р. позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження у справі № 908/888/13-г, присвоєно справі номер провадження 32/25/13, з призначенням судового засідання на 03.04.2013 р.

Ухвала направлялась на адресу сторін в установленому законом порядку. У сторін витребувані документи, які необхідні для всебічного та об'єктивного розгляду і вирішення справи.

Поштові повідомлення свідчать, що сторони належним чином повідомлені про дату, час і місце проведення судового засідання. Враховуючи вищевикладене суд приходить до висновку, що сторони належним чином повідомлені про час і місце судового засідання.

Ухвалою суду від 03.04.2013 р. у зв'язку з неявкою відповідача в судове засідання, розгляд справи було відкладено на 24.04.2013 р.

На адресу господарського суду Запорізької області від ТОВ "Агроаваль" надійшла заява (б/н від 17.04.2013 р.) про збільшення позовних вимог, якою просить стягнути з відповідача на користь позивача суму основного боргу в розмірі 437206,56 грн., пеню у сумі 24795 грн., 3% річних в сумі 24795 грн., а також штрафу у сумі 43720,65 грн.

Відповідно до ст. 22 ГПК України, позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити або зменшити розмір позовних вимог, відмовитися від позову. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Судом заява про збільшення позовних вимог задоволена, оскільки відповідає ст. 22 ГПК України.

Представник позивача в судовому засіданні 24.04.2013 р. підтримав уточнені позовні вимоги та обґрунтовує їх ст.ст. 525, 526, 527, 612, 625 Цивільного кодексу України, ст. ст. 193, 230, 232 Господарського кодексу України.

Представник відповідача повторно в судове засідання 24.04.2013 р. не з'явився. Про причини неявки представника в судове засідання відповідач не повідомив, без поважних причин не виконав вимоги суду, витребувані судом матеріали не надав, правом на захист своїх інтересів не скористався.

Згідно п. 26.4.7-1 Роз'яснення президії Вищого господарського суду України № 04-5/609 від 31.05.2002 р. "Про внесення змін і доповнень і про визнання таким, що втратило чинність, деяких роз'яснень президії Вищого арбітражного суду України" (з наступними змінами та доповненнями) особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за адресою, зазначеною у позовній заяві . У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них, справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

За таких обставин, суд вважає, що ним були вжиті достатні заходи для повідомлення відповідача про дату, час та місце розгляду справи № 908/888/13-г.

У відповідності до ст. 22 ГПК України, сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

Спір розглянуто згідно ст. 75 ГПК України, за наявними у справі матеріалами, які суд вважає достатніми для розгляду справи по суті.

За письмовим клопотанням представника позивача розгляд справи здійснювався без застосування технічних засобів фіксації судового процесу.

У засіданні суду 24.04.2013 р., на підставі ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи та вислухавши пояснення представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

23.03.2012 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Агроаваль" (позивачем у справі) та Товариством з обмеженою відповідальністю "СІЧ-АГРО 2005" (відповідачем у справі) був укладений Договір № 21 (далі за текстом - Договір).

За умовами Договору позивач зобов'язався поставити, а відповідач зобов'язався прийняти та оплатити на умовах цього договору товар, асортимент, кількість та вартість якого зазначена в ст. 3 цього Договору, з урахуванням можливих змін згідно відповідних додаткових угод до цього договору (пункти 1.1 Договору).

Згідно п. 3.1. Договору, асортимент, кількість та вартість товару за договором наведена у специфікації, яка є невід'ємною частиною договору.

Відповідно до специфікації № 1 підписаною та закріпленою печатками сторін, сторони передбачили: найменування товару та її кількість - кукурудза канзас в кількості 100 та кукурудза монада в кількості 300; загальною вартістю 437315,00 грн.; умови оплати вартості товару: кукурудзи канзас - 50% від вартості товару попередня оплата до 06 квітня 2012 року, решта від вартості товару до 30 листопада 2012 року ; кукурудзи монкада - 20% від вартості товару попередня оплата до 06 квітня 2012 року, решта від вартості товару до 30 листопада 2012 року.

У разі прийняття відповідачем товару, що не вказаний в доповненнях до договору, відповідач тим самим надає свою згоду, щодо вартості, кількості та асортименту прийнятого ним товару згідно відповідної видаткової накладної (п. 4.3. договору).

Як встановлено судом в ході судового вирішення спору, на виконання умов Договору № 21 від 23.03.2012 р. позивачем був поставлений, а відповідачем прийнятий товар на загальну суму 560040,16 грн. за видатковими накладними: № 52 від 20.04.2012 р. на суму 58951,00 грн., № 70 від 04.05.2012 р. на суму 63667,08 грн., № 76 від 04.05.2012 р. на суму 118977,00 грн., № 77 від 08.05.2012 р. на суму 212732,52 грн., № 121 від 23.05.2012 р. на суму 27728,64 грн., № 132 від 08.06.2012 р. на суму 36971,52 грн., № 136 від 27.06.22 р. на суму 41012,40 грн.

Поставлений товар був отриманий відповідачем, про що свідчить підписи повноважених представників відповідача на зазначених видаткових накладних та на довіреностях на отримання матеріальних цінностей № 144 від 20.04.2012 р., № 166 від 01.05.2012 р. та № 171 від 08.06.2012 р.

Зазначена видаткові накладні та довіреності узгоджені сторонами та підтверджує факт прийняття відповідачем товару без жодних зауважень та претензій, про що свідчать підписи сторін на вказаних документах.

Відповідач зобов'язався оплатити прийнятий товар в безготівковому порядку, шляхом здійснення оплати вартості товару на поточний рахунок позивача. Сторони встановлюють ціну договору в гривнях, а також визначають її грошовий еквівалент в іноземній валюті, вказаній в відповідних специфікаціях до договору (п. 4.1. договору).

Згідно п. 4.2. договору, оплата повинна бути здійснена відповідачем в терміни відповідно до специфікації.

Статтею 655 ЦК України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Таким чином, позивач взяті на себе зобов'язання згідно умов Договору виконав у повному обсязі та належним чином.

Відповідно до ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати. Покупець зобов'язаний сплатити повну ціну переданого товару.

Частиною 1 статті 530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов'язання встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідач свої зобов'язання по оплаті продукції виконав частково, перерахувавши на розрахунковий рахунок позивача 122833,60 грн. Внаслідок цього у нього виникла заборгованість в сумі 437206,56 грн.

19.12.2012 р. позивачем на адресу відповідача була направлена претензія вих. № 21 з вимогою про погашення боргу за Договором № 21 в сумі 437206,56 грн., яка відповідачем була залишена без відповіді та задоволення.

Таким чином, відповідач порушив взяті на себе за умовами Договору № 21 від 23.03.2012 р. зобов'язання та вимоги чинного законодавства, у зв'язку із чим станом на час вирішення справи судом за ним рахується заборгованість за отриманий товар в сумі 437206,56 грн.

Глава 50 ЦК України передбачає підстави та умови припинення зобов'язання, зокрема, статтею 599 ЦК України встановлено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Приписами ст. 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 68 Конституції України, закони України підлягають обов'язковому виконанню на всій території України всіма юридичними та фізичними особами.

Статтею 193 ГК України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Норми права аналогічного змісту містить ст. 526 ЦК України.

У відповідності до приписів ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання є недопустимою, якщо інше не встановлено договором або законом.

На день вирішення спору судом відповідач оплату отриманого товару в повному обсязі суду не довів.

Приймаючи до уваги те, що на момент розгляду справи в суді відповідач має заборгованість в сумі 437206,56 грн., доказів її погашення не надав та визнав актом звірки існуючий борг, то вимога позивача про стягнення 437206,56 грн. основного боргу підлягає задоволенню.

У відповідності до положень чинного законодавства захист цивільних прав здійснюється, зокрема, шляхом стягнення з особи, яка порушила право, завданих збитків, а у випадках передбачених законодавством або договором, неустойки (штрафу, пені), а також інших засобів передбачених законодавством.

До інших засобів захисту цивільних прав, у відповідності до ст. 625 ЦК України, відносяться втрати від інфляції та 3 % річних.

Статтю 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивачем заявлені вимоги про стягнення 4959 грн. 3 % річних, які розраховані за період з 01.12.2012 р. по 17.04.2013 р.

Перевіривши розрахунок, наданий позивачем, суд встановив що вимоги підлягають задоволенню частково в сумі 4955,96 грн. - 3% річних. В решті щодо стягнення 3% річних слід відмовити.

Крім того, позивачем заявлені вимоги про стягнення з відповідача пені в розмірі 24795 грн. за період з 01.12.2012 р. по 17.04.2013 р.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Згідно з ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно з ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Згідно з ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано .

Відповідно до ст. ст. 1, 3 Закону України від 22.11.1996 р. N 543/96-ВР "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

На підставі п. 8.2. договору, за порушення строків оплати товару відповідач виплачує позивачу пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу за кожний день прострочення. В разі якщо прострочення перевищить 10 робочих днів, то окрім пені відповідач зобов'язаний сплатити штраф в розмірі 10% від несплаченої суми.

Судом перевірено правильність нарахування пені та встановлено, що розрахунок позивачем виконано не вірно. Згідно проведеного перерахунку суми пені в судовому засіданні судом встановлено, що сума пені, яка підлягає стягненню складає 24779,78 грн. В решті вимог щодо стягнення пені слід відмовити, як необґрунтовано заявлених.

Також на підставі п. 8.2. договору позивач нарахував штраф у розмірі 10% від вартості несвоєчасно оплаченого товару, що склало 43720,65 грн. В цій сумі підлягають задоволенню вимоги про стягнення штрафу.

Статтею 33 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Позивач надав всі необхідні докази в обґрунтування позовних вимог.

Відповідно до ст. ст. 44, 49 ГПК України, судові витрати, в частині задоволених вимог, слід покласти на відповідача, поскільки спір доведений до суду з його вини.

Керуючись ст.ст. 44, 49, 75, 82-84 Господарсько процесуального кодексу України, суд

Вирішив:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Агроаваль" до Товариства з обмеженою відповідальністю "СІЧ-АГРО 2005" про стягнення 510681,21 грн. задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "СІЧ-АГРО 2005" (70440, Запорізька область, Запорізький район, с. Новосергіївка, вул. Молодіжна, 22/2, код ЄДРПОУ 33697698) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Агроаваль" (40003, м. Суми, вул. Привокзальна, буд. 25, офіс 104, код ЄДРПОУ 36707532) 437206 (чотириста тридцять сім тисяч двісті шість) грн. 56 коп. основного боргу, 4955 (чотири тисячі дев'ятсот п'ятдесят п'ять) грн. 96 коп. - 3% річних, 24779 (двадцять чотири тисячі сімсот сімдесят дев'ять) грн. 78 коп. пені та 43720 (сорок три тисячі сімсот двадцять) грн. 65 коп. штрафу та 10213 (десять тисяч двісті тринадцять) грн. 25 коп. судового збору. Видати наказ.

В решті позову відмовити.

Суддя Н.А. Колодій

Повне рішення оформлено і підписано у відповідності до вимог ст., ст. 84, 85 ГПК України "25" квітня 2013 р.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.