Рішення

від 25.04.2013 по справі 908/924/13-г

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251 номер провадження справи 32/26/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.04.13 Справа № 908/924/13-г

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Шинна компанія" (08130, Київська область, Києво-Святошинський район, с. Петропавловська Борщагівка, вул. Велика Кільцева, 4- Б; адреса для листування: 03680, м. Київ, вул. Пшенична, буд. 9)

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Транс- Лайн" (69123, м. Запоріжжя, вул. 14 Жовтня, буд. 3, кв. 194)

про стягнення 17956,77 грн.

Суддя Н.А. Колодій

Представники:

Від позивача: не з'явився

Від відповідача: Абросімов О.А., довіреність б/н від 25.04.2012 р.

Розглядається позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Шинна компанія" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Транс- Лайн" про стягнення 17956,77 грн., які складаються з 16400 грн. основного боргу за договором поставки № ЗП 1509 від 15.09.2011 р., 104,80 грн. - 3% річних, 16,40 грн. втрат від інфляції та 1435,57 грн. пені за неналежне виконання умов договору.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 15.03.2013 р. позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження у справі № 908/924/13-г, присвоєно номер провадження справи 32/26/13, з призначенням судового засідання на 03.04.2013 р. Ухвала направлялась на адресу сторін в установленому законом порядку.

Поштові повідомлення свідчать, що сторони належним чином повідомлені про дату, час і місце проведення судового засідання. Враховуючи вищевикладене суд приходить до висновку, що сторони належним чином повідомлені про час і місце судового засідання.

Ухвалою суду від 03.04.2013 р. у зв'язку з неявкою представників сторін в судове засідання, розгляд справи було відкладено на 24.04.2013 р.

Позивач в судовому засіданні 24.04.2013 р. надав заяву (вих. б/н від 24.04.2013 р.), якою уточнив та зменшив позовні вимоги та повідомив суд, що позивач відмовляється від позовних вимог в частині стягнення основного боргу в сумі 11000 грн., від сплати судових витрат за послуги адвоката в сумі 3000 грн., від 3- % річних в сумі 104,80 грн., від 16,40 грн. втрат від інфляції, а також в частині стягнення пені в сумі 435,57 грн. Просить суд стягнути з відповідача на користь позивача 5400 грн. основного боргу та 1000 грн. пені.

В судовому засіданні 24.04.2013 р. суд роз'яснив позивачу щодо наслідків відмови від позовних вимог, тому суд вважає що позивач обізнаний з процесуальними наслідками такої відмови.

Заява відповідає вимогам ст. 22, 28, 78 ГПК України та приймається судом до розгляду.

За таких обставин, враховуючи, що відмова від позову не суперечить законодавству і матеріалам справи, не порушує чиїх-небудь прав або охоронюваних законом інтересів, її слід прийняти, у зв'язку з чим провадження у справі в частині позовних вимог до Товариства з обмеженою відповідальністю "Транс-Лайн" в частині стягнення сплати судових витрат за послуги адвоката в сумі 3000 грн., 3 % річних, та втрат від інфляції, а також в частині стягнення пені в сумі 435,57 грн. належить припиненню.

В судовому засіданні 24.04.2013 р., для надання документальних доказів щодо часткової оплати за поставлений товар, оголошено перерву до 25.04.2013 р.

Відповідач в судовому засіданні 25.04.2013 р. проти уточнених позовних вимог не заперечив. Надав суду докази часткової сплати товару на суму 11000 грн. (копії платіжних доручень долучені до матеріалів справи).

За письмовим клопотанням представників сторін розгляд справи здійснювався без застосування технічних засобів фіксації судового процесу.

У засіданні суду 25.04.2013 р., на підставі ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи та вислухавши пояснення представника відповідача, суд

ВСТАНОВИВ:

15.09.2011 р. між ПП "Шина- Плюс" (позивач по справі) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Транс-Лайн" було укладено договір поставки № ЗП 1509 (надалі - договір).

ТОВ "Шина Компанія" є правонаступником реорганізованого шляхом перетворення юридичної особи ПП "Шина плюс", згідно рішення власника від 20 липня 2011 року № 2/11 та Державної реєстрації від 20.10.20111 р. запис № 13391450000007445.

Згідно умов договору, позивач зобов'язався поставити й передати у власність відповідача, а відповідач зобов'язався прийняти й оплатити на умовах договору авто шини, диски та інші автомобільні аксесуари (надалі - товар).

Відповідно до п. 2.5 договору, підписана сторонами видаткова накладна є достатнім і допустимим доказом, що підтверджує факт передачі (поставки) відповідачу товару за договором.

Ціна товару, його кількість та асортимент наведені у видаткових накладних (п. 3.1. договору).

Згідно п. 8.2. договору, відповідач проводить оплату за товар згідно документів та на умовах що надаються позивачем.

Позивач передав відповідачу товар, а саме: шини в кількості 4 штук, що підтверджується підписаною та завіреною печатками підприємств накладною № 12401 від 05.07.2012 р. на суму 16400 грн.

Відповідно до накладної № 12401 від 05.07.2012 р. сторони узгодили граничний термін оплати - 26.07.2012 р.

Відповідач свої зобов'язання по оплаті товару виконав частково, внаслідок цього у нього виникла заборгованість в сумі 5400 грн., що підтверджується матеріалами справи.

Відповідно до ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо) або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до вимог ст. 193 Господарського кодексу України та 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні приписи містять ст.ст. 525, 526 ЦК України.

Приписами ст. 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

За договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки, у тому числі договору поставки товару для державних потреб (ст. 712 ЦК України ).

Відповідно до ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений ... кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Приймаючи до уваги, що, на момент розгляду справи в суді, відповідач має заборгованість за отриманий товар в сумі 5400 грн., доказів її погашення не надав, вимога позивача про стягнення 5400 грн. основного боргу є обґрунтованою, підтверджена матеріалами справи і підлягає задоволенню.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача на його користь 1000 грн. пені за неналежне виконання умов договору.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Згідно з ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно з ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до ст. ст. 1, 3 Закону України від 22.11.1996 р. N 543/96-ВР "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно з ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано .

У п. 8.3 договору передбачено, що відповідач сплачує позивачу пеню у розмірі подвійної ставки НБУ від суми несвоєчасно оплаченого товару за кожен день прострочення.

Згідно проведеного перерахунку суми пені в судовому засіданні судом встановлено, що сума пені, яка підлягає стягненню за 182 дня складає 1223,72 грн., тому вимога позивача щодо стягнення пені 1000 грн. обґрунтована та підлягає задоволенню.

Статтею 33 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Позивач надав всі необхідні докази в обґрунтування позовних вимог.

Відповідно до ст. ст. 44, 49 ГПК України, судові витрати, в частині задоволених вимог, слід покласти на відповідача, поскільки спір доведений до суду з його вини.

Керуючись ст.ст. 44, 49, п. 4 ст. 80, 82-84 Господарсько процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Шинна компанія" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Транс- Лайн" про стягнення 17956,77 грн. задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Транс- Лайн" (69123, м. Запоріжжя, вул. 14 Жовтня, буд. 3, кв. 194, код ЄДРПОУ 31329439) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Шинна компанія" (08130, Київська область, Києво-Святошинський район, с. Петропавловська Борщагівка, вул. Велика Кільцева, 4- Б; адреса для листування: 03680, м. Київ, вул. Пшенична, буд. 9, код ЄДРПОУ 30367798) 5400 (п'ять тисяч чотириста) грн. 00 коп. основного боргу, 1000 (одна тисяча) грн. 00 коп. пені та 613 (шістсот тринадцять) грн. 20 коп. судового збору. Видати наказ.

Провадження у справі в частині стягнення основного боргу в сумі 11000 грн., сплати витрат на оплату юридичних послуг в сумі 3000 грн., 3- % річних в сумі 104,80 грн., втрат від інфляції в сумі 16,40 грн., а також в частині стягнення пені в сумі 435,57 грн. припинити.

Суддя Н.А. Колодій

Повне рішення оформлено і підписано у відповідності до вимог ст., ст. 84, 85 ГПК України "26" квітня 2013 р.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.