Рішення

від 25.04.2013 по справі 926/158/13-г

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" квітня 2013 р. Справа № 926/158/13-г.

За позовом Державного підприємства "Сокирянське лісове господарство"

до відповідача Комунального підприємства "Райагробуд"

про стягнення заборгованості в сумі 5128,38 грн.

Суддя С.О. Миронюк.

Представники:

Від позивача - Баклашов М.М. - представник. Довіреність від 24.10.2012 р.

Від відповідача - Швець Б.В. -керівник.

СУТЬ СПОРУ: Державне підприємство "Сокирянське лісове господарство", с. Шишківці, Сокирянський район, звернувся з позовом до Комунального підприємства "Райагробуд", м. Сокиряни, про стягнення заборгованості в сумі 5128,38 грн.

Ухвалою суду від 18.02.2013 р. порушено провадження по даній справі, судове засідання призначено на 05.03.2013 р.

Ухвалами суду розгляд справи неодноразово відкладався, судове засідання призначено на 25.04.2013 р.

В судовому засіданні 25.04.2013 р. представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Відповідач у відзиві на позов вимоги позивача не визнає посилаючись на відсутність укладеного між сторонами договору поставки та замовлення на поставку лісопродукції.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, встановивши фактичні обставини у справі, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, дослідивши та оцінивши в сукупності надані докази, проаналізувавши законодавство, що регулює спірні правовідносини між сторонами, суд встановив.

На підставі видаткових накладних від 11 жовтня 2010 р. Серія ЛГ № 019854, Серія ЛЧ № 019711 та довіреності на отримання цінностей Серія ЯОУ № 417849 від 08.10.2010 р. позивач поставив, а відповідач прийняв будівельну лісопродукцію твердолистяних порід в об'мі 8,82 м 3 , на загальну суму 5128,38 грн.

Отримане майно відповідачем оплачене не було, що спричинило виникненню боргу на загальну суму 5128,38 грн.

Статтею 181 Господарського кодексу України встановлено, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Аналогічні норми містяться і в статтях 205, 207 Цивільного кодексу України, в яких визначено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Виходячи зі змісту наведених норм законодавства України, суд дійшов висновку про те, що факт поставки продукції за накладними від 11.10.2010 року є самостійною угодою укладеною у спрощений спосіб, оскільки відповідачем 08.10.2010 року виписано довіреність на отримання матеріальних цінностей від позивача.

Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язаннями є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

21.11.2010 р., 22.12.2010 р., 11.02.2013 р. позивачем на адресу відповідача надіслано претензії за номером відповідно 850/, 22, 125 з вимогою оплатити борг в розмірі 5128,38 грн., які відповідачем були отримані та залишені без задоволення.

Стаття 526 даного Кодексу передбачає, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини 2 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Наведена норма матеріального права розміщена у главі 48 даного Кодексу "Виконання зобов'язань" і носить загальний характер, тобто, може бути застосована до будь-яких видів договірних зобов'язань, які виникають в цивільному обороті.

Як встановлено судом під час дослідження доказів, наявних у матеріалах справи, дії сторін, а саме: передача позивачем відповідачу товару за видатковою накладною, прийняття товару, свідчать про виникнення між ними правовідносин поставки.

Відповідно до частини 2 статті 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно із частиною 1 статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Оскільки стаття 692 Цивільного кодексу України є спеціальною нормою права, якою встановлений термін виконання зобов'язання, що випливає з правовідносин поставки (купівлі-продажу), а тому загальні положення частини 2 статті 530 даного Кодексу не можуть бути застосовані до спірних правовідносин сторін.

Крім того, відповідно до частини 1 статті 222 Господарського кодексу України учасники господарських відносин, що порушили майнові права або законні інтереси інших суб'єктів, зобов'язані поновити їх, не чекаючи пред'явлення їм претензії чи звернення до суду.

Отже, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача суми основного боргу в розмірі 5128,38 грн. підлягають задоволенню.

Доводи відповідача викладені у відзиві на позовну заяву щодо відсутності письмово укладеного між сторонами договору поставки та замовлення на поставку, до уваги суд не бере, оскільки наявність зобов'язання у відповідача щодо проведення платежів за отриманий товар випливає безпосередньо зі змісту частини 1 статті 692 Цивільного кодексу України.

Згідно п. 4 частини третьої статті 129 Конституції України та ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, відповідач не надав доказів зменшення або погашення заборгованості.

У процесі розгляду справи не виявлено інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин.

Судові витрати слід віднести на відповідача, з вини якого спір безпідставно доведено до розгляду судом.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Комунального підприємства "Райагробуд" (вул. Гостелло, 40 (вул. Перемоги, 18А), м. Сокиряни, код 34091153) на користь Державного підприємства "Сокирянське лісове господарство" (с. Шишківці, Сокирянський район код ЄДРПОУ 35361371, р/р 26000060141648 у Приватбанку м. Чернівці, МФО 356282) борг в сумі 5128,38 грн. та 1755,00 грн. судового збору.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.

У разі подання апеляційної скарги або апеляційного подання до Львівського апеляційного суду через Господарський суд Чернівецької області, рішення якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційною інстанцією.

Суддя С.О. Миронюк