Рішення

від 25.04.2013 по справі 908/1030/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251 номер провадження справи 1/4/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

69000, м Запоріжжя, вул. Тюленіна, 21/Шаумяна, 4, тел. 224-08-88

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.04.13 Справа № 908/1030/13

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «НІКО» (86117, Донецька область, м. Макіївка, вул. Енгельса, б.1)

до відповідача: Приватного підприємства «Фарм-ресурс» (69065, м. Запоріжжя, пров. Явірний, б. 8, кв. 11)

про стягнення 4 322 грн. 06 коп.

Суддя Немченко О.І.

Представники сторін:

від позивача - Молчанов К.О. - довіреність вих. № 18/03 від 18.06.2012 р.;

від відповідача - не з'явився

СУТНІСТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Товариства з обмеженою відповідальністю «НІКО» (Донецька область, м. Макіївка) звернулось до господарського суду Запорізької області з позовом про стягнення з Приватного підприємства «Фарм-ресурс», м. Запоріжжя 4 322 грн. 06 коп., з яких: 4 006 грн. 16 коп. основного боргу та 315 грн. 90 коп. пені.

Позов заявлено на підставі ст.ст. 523, 526, 625, 692 Цивільного кодексу України та ст.ст.193, 198, 232 Господарського кодексу України, умов договору № 777 від 13.02.2012 р. та обґрунтовано неналежним виконанням відповідачем умов цього договору щодо своєчасної та у повному обсязі оплати отриманого товару. В обґрунтування своїх доводів, позивач посилається на те, що на виконання умов договору та згідно видаткових накладних від 14.02.2012 р., 21.02.2012 р., 06.03.2012 р., 13.03.2012 р., від 27.03.2012 р., позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 5 912 грн. 10 коп. Товар відповідачем був сплачений частково в сумі 1 905 грн. 94 коп. Враховуючи несплату відповідачем позивачу залишку простроченої заборгованості в сумі 4 006 грн. 16 коп., позивач просить стягнути з відповідача вказану суму в якості основного боргу. На підставі ст. 232 Господарського кодексу України та п. 6.3 договору, за прострочення оплати отриманого товару, позивач просить стягнути з відповідача 315 грн. 90 коп. пені.

25.03.2013 р. позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження у справі, судове засідання призначено на 09.04.2013 р., про що сторони були повідомлені належним чином, відповідно до вимог Господарського процесуального кодексу України.

У зв'язку з неявкою представника відповідача, необхідністю витребування від сторін додаткових доказів, розгляд справи відкладався на 16.04.2013 р.

У зв'язку із неявкою представників сторін в судове засідання 16.04.2013 р. розгляд справи відкладався на 25.04.2013 р., про що сторони були повідомлені належним чином. Після судового засідання 16.04.2013 р. від відповідача надійшло клопотання про перенесення судового засідання від 16.04.2013 р. Отже, відповідач був обізнаний про розгляд цієї справи.

В судовому засіданні 25.04.2013 р. представник позивача вказав про неможливість проведення із відповідачем звіряння розрахунків та підтримав позов повністю.

В судове засідання 25.04.2013 р. представник відповідача не з'явився.

Згідно із п.п. 3.9.1 та 3.9.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК. За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Відповідач належним чином, за належною адресою, був повідомлений про час та місце розгляду справи.

Неявка представника відповідача в судове засідання не перешкоджає вирішенню цього спору.

Згідно зі ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справу розглянуто за наявними матеріалами, які суд визнав достатніми для вирішення спору по суті.

Відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України по закінченні судового засідання оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

За заявою представника позивача розгляд справи здійснювався без застосування засобів технічної фіксації судового процесу.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

13.02.2012 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «НІКО» (постачальником) та Приватним підприємством «Фарм-ресурс» (покупцем) було укладено договір поставки № 777, відповідно до умов якого, позивач (постачальник) зобов'язувався в порядку та на умовах, визначених цим договором поставляти та передавати у власність (повне господарське відання) покупця лікарські засоби (товар) протягом терміну дії договору, а відповідач (покупець) зобов'язується приймати товар та оплачувати його на умовах даного договору.

Відповідно до п. 2.1 договору, постачальник передає покупцю товар в асортименті, кількості та за ціною (узгоджується за заявками, що здійснюються через електронний, факсимільний чи телефонний зв'язок), та зазначаються у накладних, які є невід'ємними частинами цього договору.

Покупець зобов'язаний прийняти товар у відповідності з асортиментом і кількістю в присутності представника постачальника або перевізника. В разі виявлення невідповідності асортименту та кількості товару в цілому або його частини накладній, покупець зобов'язаний оформити належний акт згідно Інструкції № П-6 від 15.06.1965 р. (п. 2.3 договору).

Згідно з п. 4.5 договору, перехід права власності на партію товару відбувається після отримання покупцем даного товару, що наступає після підписання відповідної накладної представниками сторін.

Розділом п'ятим договору встановлено, що розрахунки за даним договором здійснюються у національній валюті України. Загальна сума договору визначається, як сумарна вартість всіх партій товару, які були поставлені за даним договором, протягом усього терміну його дії, відповідно до всіх накладних постачальника. Покупець здійснює оплату за поставлений товар не пізніше строку, зазначеного в накладній, на кожну партію товару окремо, шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок постачальника, зазначений в даному договорі. Розрахунок за поставлений товар вважається здійсненим покупцем після надходження в повному обсязі коштів на розрахунковий рахунок постачальника.

Відповідно до п. 6.3 договору, за невчасну, згідно п. 5.3 договору, або неповну оплату отриманого товару, покупець сплачує постачальнику штрафні санкції у вигляді пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період за який стягується пеня, від несплаченої суми за кожен день затримки платежу до моменту остаточного розрахунку. Позовна давність про стягнення штрафних санкцій (неустойки, штрафу, пені) встановлюється - 3 (три) роки. Пунктом 6.4 договору також передбачено додаткову сплату штрафу за невиконання умов п. 5.3 даного договору.

Пунктом 9.2 договору передбачено, що даний договір набирає чинності з моменту підписання його обома сторонами і діє до 31 грудня 2012 року, а в частині розрахунків - до повного виконання умов договору. У випадку, якщо жодна зі сторін листом не заявить про свій намір розірвати або змінити договір за один місяць до його закінчення, даний договір вважається пролонгованим на наступний календарний рік. Кількість пролонгацій необмежена.

На підставі видаткових накладних: від 14.02.2012 р. № Н0000003012 на суму 1 905 грн. 94 коп.; від 21.02.2012 р. № Н0000003694 на суму 1 388 грн. 52 коп.; від 06.03.2012 р. № НН0000000354 на суму 248 грн. 64 коп.; від 13.03.2012 р. № НН000000857 на суму 1 488 грн. 20 коп.; від 27.03.2012 р. № НН0000002092 на суму 880 грн. 80 коп., позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 5 912 грн. 10 коп.

Платіжним дорученням № 273 від 26.03.2012 р. відповідач сплатив позивачу 1 905 грн. 94 коп.

Залишок заборгованості за отриманий товар в сумі 4 006 грн. 16 коп. відповідач позивачу не сплатив.

Враховуючи несплату відповідачем позивачу у встановлені строки та у повному обсязі отриманого від позивача товару, за вищевказаними договором та видатковими накладними, позивач звернувся до суду із цим позовом.

Стягнення з відповідача на користь позивача 4 006 грн. 16 коп. основного боргу та 315 грн. 90 коп. пені, було предметом судового позову у цій справі.

Суд визнав позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню частково, з урахуванням наступного:

Згідно зі ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. (Аналогічна норма міститься і у ст. 526 Цивільного кодексу України.). До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Згідно зі ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін .

Згідно зі ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Статтею 22 Господарського процесуального кодексу України сторони зобов'язані вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи. Відповідно до ст. ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на обґрунтування своїх вимог та заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтвердженні певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Поставка позивачем відповідачу товару, згідно умов договору поставки № 777 від 13.02.2012 р. на загальну суму 5 912 грн. 10 коп. підтверджується вищепереліченими видатковими накладними, копії яких містяться в матеріалах справи.

Слід зазначити, що у видаткових накладних міститься посилання на договір № 777 від 13.02.2012 р. та замовлення, а також визначено строк сплати. Видаткові накладні підписані з боку обох сторін та містять печатки сторін.

Так, за видатковою накладною від 14.02.2012 р. № Н0000003012 на суму 1 905 грн. 94 коп. відповідач повинен був сплатити вказану суму до 28.02.2012 р., за видатковою накладною від 21.02.2012 р. № Н0000003694 на суму 1 388 грн. 52 коп. - до 06.03.2012 р.; за видатковою накладною від 06.03.2012 р. № НН000000354 на суму 248 грн. 64 коп. - до 20.03.2012 р.; за видатковою накладною від 13.03.2012 р. № НН0000000857 на суму 1 488 грн. 20 коп. - до 27.03.2012 р.; за видатковою накладною від 27.03.2012 р. № НН0000002092 на суму 880 грн. 80 коп. - до 10.04.2012 р.

Відповідачем було сплачено позивачу лише суму 1 905 грн. 94 коп. платіжним дорученням від 26.03.2012 р. (із помилковим посиланням на інший договір), тобто з простроченням платежу.

Доказів сплати залишку суми заборгованості за отриманий від позивача товар в сумі 4 006 грн. 16 коп. відповідачем надано не було.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що позивачем доведено, і матеріалами справи підтверджується правомірність заявлених позовних вимог в частині стягнення з відповідача на користь позивача 4 006 грн. 16 коп. основного боргу.

Вимоги позивача щодо стягнення з відповідача пені підлягають задоволенню частково, на підставі наступного:

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, стягнення неустойки.

Частинами першою та четвертою ст. 231 Господарського кодексу України встановлено, що законом щодо окремих видів зобов'язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається. У разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України).

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано (ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України).

Відповідно до п. 6.3 договору, за невчасну, згідно п. 5.3 договору, або неповну оплату отриманого товару, покупець сплачує постачальнику штрафні санкції у вигляді пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період за який стягується пеня, від несплаченої суми за кожен день затримки платежу до моменту остаточного розрахунку. Позовна давність про стягнення штрафних санкцій (неустойки, штрафу, пені) встановлюється - 3 (три) роки.

Здійснивши розрахунок сум пені, з урахуванням вищевказаних норм кодексу та Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», беручи до уваги п. 6.3 договору та суми і період прострочення оплати, суд дійшов до висновку, що пеня за порушення відповідачем строків оплати складає 305 грн. 74 коп. В іншій частині позовних вимог щодо стягнення пені слід відмовити, як у безпідставно заявлених.

На підставі викладеного, суд частково задовольняє вимоги позивача і приймає рішення про стягнення з відповідача на користь позивача 4 006 грн. 16 коп. основного боргу та 305 грн. 74 коп. пені. В іншій частині позову щодо стягнення суми пені слід відмовити.

На підставі ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір відноситься на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст. ст. 33, 49, 75, 82, ст.ст. 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного підприємства «Фарм-ресурс» (69065, м. Запоріжжя, пров. Явірний, б. 8 кв. 11, р/р 26007060318200 в ПАТ «Приватбанк», м. Запоріжжя, код ЄДРПОУ 37526903) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «НІКО» (86117, Донецька область, м. Макіївка, вул. Енгельса, б.1, р/р 26000001096 в ПАТ «КБ «СОЮЗ», м. Київ, МФО 380515, код ЄДРПОУ 20390397) 4 006 (чотири тисячі шість) грн. 16 коп. основного боргу, 305 (триста п'ять) грн. 74 коп. пені та 1 703 (одна тисяча сімсот три) грн. 30 коп. судового збору. Видати наказ.

3. В іншій частині позову відмовити.

Суддя О.І. Немченко

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Рішення оформлено і підписано, згідно із вимогами ст. 84 Господарського процесуального кодексу України, «26» квітня 2013 року.