Ухвала

від 24.04.2013 по справі 5016/2530/2012(5/95)

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

У Х В А Л А

про припинення провадження

"24" квітня 2013 р. Справа № 5016/2530/2012(5/95)

Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді М.В. Сидоренка

суддів В.І. Жекова,

О.Ю. Аленіна

при секретарі судового засідання Щербатюку О.В.

за участю представників сторін:

від ТОВ "ФОРСАЖ 2011" - не з'явились

від ТОВ "Спікер.Ком" - Цурка М.В.

від ДПІ у Ленінському районі м. Миколаєва - не з'явились

від УПФУ в Ленінському районі м. Миколаєва - не з'явились

від Ленінського відділу ДВС Миколаївського міського управління юстиції - не з'явились

від ліквідатора Шибко О.Л. - Шибко О.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Миколаєва

на ухвалу господарського суду Миколаївської області від 30.01.2013р.

у справі № 5016/2530/2012 (5/95)

за заявою ініціюючого кредитора: товариства з обмеженою відповідальністю "Спікер.Ком"

до боржника : товариства з обмеженою відповідальністю "ФОРСАЖ 2011"

при участі кредиторів:

Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Миколаєва

Ленінського відділу державної виконавчої служби Миколаївського міського управління юстиції

та ліквідатора Шибко О.Л.

про визнання банкрутом

В С Т А Н О В И В :

Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 30.01.2013 р. (суддя Міщенко В.І.) затверджено звіт та ліквідаційний баланс Товариства з обмеженою відповідальністю „ФОРСАЖ 2011" (далі також - ТОВ „ФОРСАЖ 2011", Боржник, Банкрут) станом на 21.01.2013 р.; ТОВ „ФОРСАЖ 2011" ліквідовано; зобов'язано ліквідатора Банкрута - Шибко О.Л. (далі також Ліквідатор) надіслати примірники ліквідаційного балансу Банкрута Головному управлінню статистики в Миколаївській області та Виконавчому комітету Миколаївської міської ради, а копію вказаної ухвали надіслати власнику Банкрута; провадження по справі припинено.

Не погоджуючись з вказаною ухвалою Державна податкова інспекція у Ленінському районі м. Миколаєва (далі також - ДПІ у Ленінському районі м. Миколаєва, ДПІ) подала апеляційну скаргу, в якій просить лише прийняти її до провадження у зв'язку з не з'ясуванням місцевим господарським судом при винесенні оскаржуваної ухвали усіх обставин, які мають значення для справи, а також порушенням судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права. Зокрема, Скаржник вказує, що суд винесенням оскаржуваної ухвали обмежив можливість реалізації ним закріпленого за органами державної податкової служби у ст. 78 Податкового кодексу України завдання щодо здійснення контролю за додержанням податкового законодавства, правильністю обчислення, повнотою і своєчасністю сплати до бюджетів, державних цільових фондів податків та зборів (обов'язкових платежів) та неоподаткованих доходів, а також право ДПІ на здійснення документальних невиїзних перевірок (на підставі поданих податкових декларацій, звітів та інших документів, пов'язаних із нарахуванням і сплатою податків та зборів (обов'язкових платежів) незалежно від способу їх подачі, а також планових та позапланових виїзних перевірок своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати податків та зборів (обов'язкових платежів), що закріплено пп. 20.1.4 п.20.1 ст. 20 Податкового кодексу України.

В судове засідання представники сторін, окрім представника товариства з обмеженою відповідальністю „Спікер.Ком" та Ліквідатора Шибко О.Л., не з'явились, в тому числі не з'явились і представники Скаржника, хоча про час і місце судового розгляду останній, як і всі інші, був повідомлений апеляційною інстанцією належним чином. Вказане зокрема підтверджується наявним в справі поштовим повідомленням про отримання копії ухвали про прийняття апеляційної скарги до провадження. Враховуючи, що явка представників сторін обов'язковою не визнавалась судова колегія дійшла висновку про можливість розгляду справи за відсутністю представників вказаних сторін, які про причини неявки суд не повідомили, а отже, на власний розсуд не скористались своїм процесуальним правом. Відтак, апеляційна інстанція розглядає справу без участі вказаних осіб, оскільки їх неявка не перешкоджає розгляду справи по суті.

Розглянувши матеріали справи, судова колегія, приходить до наступного.

Згідно до положень ч. 2 ст. 4-1 ГПК України, господарські суди розглядають справи про банкрутство в порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом про банкрутство.

Враховуючи положення п. п. 1, 1 1 Розділу Х Закону про банкрутство, а також те, що провадження за даною справою було порушено місцевим судом ухвалою від 15 листопада 2012 р., в даному проваджені підлягає застосуванню редакція Закону про банкрутство, яка діяла станом до 19.01.2013 р.

Положеннями ч. 1 ст. 91 ГПК України передбачено, що сторони у справі, прокурор, треті особи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення місцевого господарського суду, яке не набрало законної сили. Враховуючи особливості провадження у справах про банкрутство, ухвали місцевого суду, якими закінчується розгляд справи по суті у таких провадженнях прирівнено до рішення господарського суду.

Положеннями ч. 1 ст. 1 Закону про банкрутство законодавець встановив, що учасниками провадження у справі про банкрутство являються: сторони (кредитори (представник комітету кредиторів), боржник (банкрут), арбітражний керуючий (розпорядник майна, керуючий санацією, ліквідатор), власник майна (орган, уповноважений управляти майном) боржника, а також у випадках, передбачених цим Законом, інші особи, які беруть участь у провадженні у справі про банкрутство, Фонд державного майна України, державний орган з питань банкрутства, представник органу місцевого самоврядування, представник працівників боржника, уповноважена особа акціонерів або учасників товариств з обмеженою чи додатковою відповідальністю.

Як вбачається з наведених вище положень чинного законодавства орган державної податкової служби не віднесений чинним законодавством до інших, окрім кредиторів, учасників справи про банкрутство.

Абзацом 5 ч. 1 ст. 1 Закону про банкрутство визначено, що кредитором є юридична або фізична особа, яка має у встановленому порядку підтверджені документами вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника, щодо виплати заборгованості з заробітної плати працівникам боржника, а також органи державної податкової служби та інші державні органи, які здійснюють контроль за правильністю та своєчасністю справляння єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів). При цьому зазначені особи набувають статусу кредитора у справі про банкрутство саме після подачі у встановленому законом порядку заяви з грошовими вимогами до боржника і тільки після цього такі особи отримують процесуальне право на оскарження процесуальних документів у справі про банкрутство. Аналогічні положення були наведені і в ч. 1 ст. 210 ГК України, яка діяла на момент винесення судом постанови від 27.11.2012 р. про визнання ТОВ „ФОРСАЖ 2011" банкрутом (а. с. 22) та до 19.01.2013 р. Так вказаною нормою кодексу було визначено, що правами кредиторів щодо неплатоспроможних боржників користуються також визначені законом органи справляння податків, зборів (обов'язкових платежів). З 19.01.2013 р. законодавець вказане вище речення з ч. 1 ст. 20 ГК України виключив та на час винесення оскаржуваної ухвали диспозиція цієї норми мала вже наступну редакцію: "Кредиторами неплатоспроможних боржників є юридичні або фізичні особи, а також органи державної податкової служби та інші державні органи, які мають підтверджені у встановленому порядку документами вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника".

Враховуючи наведені вище положення чинного законодавства, а також приписи ст. 52 Закону про банкрутство, слід дійти висновку, що саме після винесення постанови про визнання боржника банкрутом починається етап виявлення кредиторів такого боржника. Так, законодавець саме ліквідатора, який призначається постановою про визнання відсутнього боржника банкрутом, приписами ч. 5 ст. 52 названого закону зобов'язав письмово повідомити про визнання господарським судом відсутнього боржника банкрутом усіх відомих йому кредиторів такого відсутнього боржника, а ті в місячний строк з дня одержання повідомлення можуть направити ліквідатору свої заяви з вимогами до банкрута.

Відтак, спеціальний Закон не передбачає іншого порядку повідомлення кредиторів відсутнього підприємства - банкрута, ніж направлення саме ліквідатором на адресу відомих йому кредиторів письмового повідомлення про визнання боржника банкрутом. При цьому, оскільки державна податкова інспекція є явним та потенційним кредитором суб'єкта господарювання, який ліквідується, ліквідатор зобов'язаний направити їй вказане повідомлення і лише після його отримання почнеться перебіг місячного строку для подання ДПІ заяви з вимогою до банкрута.

Дослідивши наявні матеріали справи, судова колегія встановила, що 13.12.2012 р. ліквідатором Шибко О.Л. було направлено до ДПІ у Ленінському районі м. Миколаєва лист із запитом про наявність податкової заборгованості ТОВ „Форсаж 2011" та проханням провести позапланову перевірку Боржника за матеріалами податкової звітності наявними у ДПІ, оскільки процедура банкрутства Боржника проводилась на підставі саме ст. 52 Закону про банкрутство, тобто в зв'язку з відсутністю Боржника за його місцезнаходженням. Відтак, бухгалтерські документи та документи, що стосуються господарської діяльності Боржника Ліквідатору не передавались (а. с. 35). Разом з вказаним листом Ліквідатором було направлено до ДПІ копію постанови місцевого господарського суду про визнання Боржника банкрутом від 27.11.2012 р. Зазначений вище лист Ліквідатора з додатками до нього Скаржником отриманий 13.12.2012 р., про що свідчить штам реєстрації вхідної кореспонденції ДПІ.

Між тим Скаржник, як свідчать матеріали справи, своїм правом на звернення з вимогами до Боржника своєчасно, протягом встановленого місячного строку, з власного бажання чи недбалості, не скористався. Тому не приймаються до уваги апеляційною інстанцією посилання Скаржника у скарзі на те, що господарським судом було обмежено його у передбачених ст. 78 Податкового кодексу правах.

Також не можуть бути враховані твердження Скаржника про порушення місцевим судом при винесенні оскаржуваної ухвали права ДПІ на здійснення вказаних вище перевірок, оскільки з моменту повідомлення Скаржника про відкриття провадження у справі про банкрутство Боржника , протягом більш ніж місяця, до моменту винесення оскаржуваної ухвали ДПІ мало всі можливості провести необхідні заходи щодо перевірки нарахування та сплати Боржником податків та зборів (обов'язкових платежів).

Крім того апеляційна інстанція звертає увагу, що згідно наданого до судового засідання листа ДПІ від 14.02.2013 р. № 984/10/19020, надісланого на адресу Ліквідатора Шибко О.Л., станом на 14.02.2013р. податковий борг за ТОВ „Форсаж 2011" відсутній. Оскільки вказаний висновок Скаржником може бути здійснено лише на підставі проведення відповідної перевірки, то зазначений лист повністю спростовує посилання Скаржника в апеляційній скарзі щодо обмеження місцевим судом оскаржуваною ухвалою прав ДПІ на проведення такої перевірки.

Зважаючи на вищенаведені обставини, судова колегія приходить до висновку, що ДПІ у Ленінському районі м. Миколаєва не подала своєчасно заяву про визнання її кредитором Боржника, а відтак статусу кредитора, а отже і сторони або учасника провадження у справі, не отримала.

Згідно до положень чинного господарського процесуального законодавства, а також враховуючи роз'яснення, надані п. 5-2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 7 від 17.05.2011 р. „Про деякі питання практики застосування розділу XII Господарського процесуального кодексу України" (в редакції Постанови Вищого господарського суду № 3 від 23.03.2012 р.), у розгляді апеляційної скарги, поданої особою, яка не брала участі в розгляді справи судом першої інстанції і яка вважала, що місцевим господарським судом вирішено питання про її права та обов'язки, апеляційний господарський суд, прийнявши апеляційну скаргу до провадження (якщо вона не підлягала поверненню з передбачених ГПК підстав), повинен з'ясувати наявність правового зв'язку між скаржником і сторонами у справі. Якщо при цьому буде встановлено, що права такої особи оскаржуваним судовим рішенням не порушені та що питання про її права і обов'язки стосовно сторін у справі судом першої інстанції не вирішувалися, то апеляційний господарський суд своєю ухвалою припиняє апеляційне провадження на підставі пункту 1 частини першої статті 80 ГПК, оскільки у такому випадку не існує правового зв'язку між скаржником і сторонами у справі, в зв'язку з чим відсутній суб'єкт апеляційного оскарження.

Відтак, з'ясування обставини щодо наявності у Скаржника права на апеляційне оскарження - чи вирішив господарський суд питання про права та обов'язки такої особи оскаржуваним судовим рішенням, як це передбачено нормами ст. 91 ГПК України, має здійснюватись апеляційним господарським судом у відкритому судовому засіданні під час розгляду відповідної апеляційної скарги.

Зважаючи на вищенаведене та розглянувши апеляційну скаргу ДПІ, судова колегія приходить до висновку, що в оскарженій ухвалі господарського суду першої інстанції про визнання ТОВ „Форсаж 2011" банкрутом, питання про права і обов'язки органу державної податкової служби, в розумінні ст. 91 ГПК України, не вирішувались. Отже ДПІ у Ленінському районі м. Миколаєва, не будучи а ні стороною, а ні учасником провадження у справі на момент її винесення та на момент подання апеляційної скарги, не набула права на апеляційне оскарження ухвали суду від 30.01.2012 р.

Разом з тим, вирішуючи питання про припинення провадження у справі, судова колегія звертає увагу Скаржника, що прохальна частина поданої ним апеляційної скарги не відповідає вимогам п. 3 ч. 1 ст. 94 ГПК України, оскільки містить лише вимогу прийняти апеляційну скаргу до провадження, без визначення будь-яких можливих бажаних Скаржником наслідків розгляду такої скарги. А враховуючи те, що чинним законодавством апеляційна інстанція не наділена правом самостійно визначати вимоги Скаржника у апеляційній скарзі, а також, що Скаржник в судове засідання не з'явився і апеляційна інстанція не мала можливостей уточнити його вимоги, розгляд такої апеляційної скарги вбачається неможливим взагалі.

Керуючись п. 1 ч. 1 ст. 80, ст. ст. 86 , 91, 99 ГПК України, судова колегія, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційне провадження за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Миколаєва на ухвалу господарського суду Миколаївської області від 30.01.2013 р. припинити.

Справу направити до господарського суду Миколаївської області.

Головуючий суддя Сидоренко М.В.

Суддя Жеков В.І.

Суддя Аленін О.Ю.