Рішення

від 23.04.2013 по справі 922/1268/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" квітня 2013 р.Справа № 922/1268/13

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Макаренко О.В.

при секретарі судового засідання Яровому А.С.

розглянувши справу

за позовом Акціонерної компанії "Харківобленерго", м. Харків до Товариства з обмеженою відповідальністю "Елєн-2", м. Харків про стягнення 1535,96 грн. за участю представників:

позивача - Заічковська І.М., довіреність №01-62юр/7993 від 18.10.2012 р.

відповідача - не з'явився

ВСТАНОВИВ:

Акціонерна компанія "Харківобленерго" (позивач) звернулася до господарського суду із позовною заявою, в якій просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Елєн-2" (відповідача) пеню в розмірі 1 024,80 грн., 3% річних в розмірі 363,60 грн. та інфляційні втрати в розмірі 147,56 грн. за рішенням господарського суду Харківської області від 24.01.2013 р. у справі №5023/5644/12 та за рішенням господарського суду Харківської області від 08.11.2012 р. у справі №5023/4212/12, а також просить стягнути з відповідача судовий збір в сумі 1 720,50 грн.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримує у повному обсязі, просить суд позов задовольнити.

Відповідач про дату, час і місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином, в судове засідання свого повноважного представника не направив, про причини неявки суду не повідомив, витребуваних судом документів до суду не надав.

Враховуючи те, що судом вжито всіх передбачених законом заходів для належного повідомлення відповідача про дату, час та місце розгляду справи, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності представника відповідача за наявними в ній матеріалами відповідно до вимог ст. 75 ГПК України.

З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши надані позивачем докази у їх сукупності, суд встановив наступне.

03.09.2004 р. між позивачем та відповідачем укладено договір про постачання електричної енергії №2-5024, зі змінами, внесеними додатковою угодою від 02.03.2010 р. до договору, яка є його невід'ємною частиною.

Договір пролонгований на 2013 р. відповідно до п.9.11. договору.

За умовами зазначеного договору позивач взяв на себе зобов'язання постачати електричну енергію відповідачу, а відповідач оплачувати її вартість та здійснювати інші платежі згідно з умовами цього договору та додатками до нього, що є його невід'ємними частинами.

Згідно з п.1 додатку № 2 "Порядок розрахунків" до договору розрахунковий період встановлено відповідачу з 12 числа місяця до такого ж числа наступного місяця. Пунктом 4.1 сторони передбачили здійснення оплати за такі види нарахувань, як вартість електричної енергії, підвищена плата за споживання електричної енергії понад договірну величину здійснюється на поточний рахунок із спеціальним режимом використання позивача. Остаточний розрахунок відповідача за електроенергію (п. 5 додатку № 2 до договору), спожиту протягом розрахункового періоду, здійснюється на підставі виставленого позивачем рахунка відповідно до даних про фактичне споживання електричної енергії визначеного за показами розрахункових засобів обліку (або розрахунковим шляхом). Цей рахунок має бути оплачений відповідачем протягом п'яти операційних днів з дня його отримання.

Відповідно до п.2.2.5 договору відповідач зобов'язався своєчасно оплачувати позивачу вартість електричної енергії та інші нарахування згідно з умовами додатку № 2 "Порядок розрахунків".

Як вбачається з матеріалів справи, позивач свої зобов'язання за договором виконав повністю та належним чином, здійснив відпуск електричної енергії відповідачеві. Але відповідач не виконав належним чином свої договірні зобов'язання, внаслідок чого у нього виникла заборгованість, що встановлено рішенням господарського суду Харківської області від 08.11.2012 р. у справі №5023/4212/12 та рішенням господарського суду Харківської області від 24.01.2013 р. у справі №5023/5644/12, які набрали законної сили.

Відповідно до статей 32, 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Рішенням господарського суду Харківської області від 08.11.2012 р. у справі №5023/4212/12 позов задоволено повністю, стягнуто з ТОВ "Елєн-2" на користь АК "Харківобленерго" за договором про постачання електричної енергії № 2-5024 від 03.09.2004 р. 36 880,29 грн. заборгованості за електричну енергію (де: 30733,57 грн. тарифна складова та 6 146,72 грн. ПДВ 20%), 24 171,56 грн. заборгованості за перевищення договірних величин споживання електричної енергії, 207,59 грн. 3% річних, 1 037,22 грн. пені та 1 609,50 грн. судового збору.

Крім того, рішенням господарського суду Харківської області від 24.01.2013 р. у справі №5023/5644/12 стягнуто з ТОВ "Елєн-2" на користь АК "Харківобленерго" за договором про постачання електричної енергії № 2-5024 від 03.09.2004 р. 1,14 грн. заборгованості за електричну енергію за вересень 2012 р., 17 227,10 грн. заборгованості за перевищення договірних величин споживання електричної енергії, 882,69 грн. пені, 184,83 грн. 3% річних, 36,90 грн. інфляційних втрат та1 609,50 грн. судового збору.

Відповідно до ч. 2 ст. 35 ГПК України факти, встановлені рішенням господарського суду під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач рішення господарського суду Харківської області від 08.11.2012 р. у справі №5023/4212/12 та рішення господарського суду Харківської області від 24.01.2013 р. у справі №5023/5644/12 на даний час не виконав.

Згідно з приписами статей 598 - 609 ЦК України рішення суду про стягнення боргу не є підставою для припинення грошового зобов'язання. В силу ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином, отже після повного виконання рішення суду.

Належним виконанням зобов'язання є виконання, прийняте кредитором, у результаті якого припиняються права та обов'язки сторін зобов'язання.

Статтею 611 ЦК України передбачено, що в разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.

Разом з тим згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України в разі порушення грошового зобов'язання боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За змістом цієї норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від ухвалення рішення суду про присудження суми боргу, відкриття виконавчого провадження чи його зупинення. Саме до цього зводиться правова позиція, що висловлена Верховним Судом України у постановах від 20.12.2010 р. у справі N3-57гс10 і від 04.07.2011 р. у справі N 3-65гс11.

Отже, наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, не припиняє зобов'язальних правовідносин сторін договору, не звільняє останнього від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених ч. 2 ст. 625 ЦК України.

За таких обставин, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для застосування до спірних правовідносин положень ч. 2 ст. 625 ЦК України.

У відповідності до вказаної норми закону, позивач нарахував відповідачеві 3% річних в розмірі 363,30 грн. за період листопад-грудень 2012 р., січень-лютий 2013 р. та інфляційні втрати в розмірі 147,56 грн. за період січень-лютий 2013 р. Дане нарахування не суперечить вимогам чинного законодавства України, відповідає наданому позивачем розрахунку, тому позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими і підлягають задоволенню.

Крім того, суд звертає увагу на те, що в п.4.2.1. договору сторони передбачили, що за внесення платежів, передбачених пунктом 2.3.3. - 2.3.4. договору, з порушенням термінів, визначених додатком №2 "Порядок розрахунків", відповідач сплачує позивачу суму боргу з урахуванням пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний прострочений день прострочення платежу. Сума пені нараховується відповідачу з першого дня прострочення платежу, який повинен бути здійснений відповідачем в термін, встановлений в Додатку №2 "Порядок розрахунків", до дня ліквідації заборгованості включно та зазначається в рахунку окремою строчкою.

Перевіривши правильність нарахування пені в розмірі 1 024,80 грн. за листопад-грудень 2012 р., січень-лютий 2013 р., суд дійшов висновку про те, що дане нарахування не суперечить вимогам чинного законодавства України, відповідає наданому розрахунку, тому позовні вимоги в цій частині також є правомірними та обґрунтованими.

Відповідно до ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи вищевказані обставини, суд вважає позовні вимоги позивача підтвердженими належними доказами і такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд керується ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої судовий збір у даній справі слід покласти на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 193, 202 Господарського кодексу України, статтями 598-609, 611, 612, 625 Цивільного кодексу України, статтями 1, 12, 32-34, ч. 2 ст. 35, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Елєн-2" (61174, пр. Л.Свободи, 47, код ЄДРПОУ 35246283 р/р 26000761093 в ХФ ВАТ "Кредитпромбанк", МФО 350727) на користь Акціонерної компанії "Харківобленерго" (61037, м. Харків, вул. Плеханівська, 149, код ЄДРПОУ 00131954, р/р 26003010050912 в АТ "Банк Золоті Ворота", МФО 351931) пеню в розмірі 1 024,80 грн., 3% річних в розмірі 363,60 грн., інфляційні втрати в розмірі 147,56 грн. та 1 720,50 грн. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 25.04.2013 р.

Суддя Макаренко О.В.